29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 642/559/21
провадження № 51-1422 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 9 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_5 ,
установила:
Прокурор звертався з касаційною скаргою на згадане судове рішення. Подану скаргу через її невідповідність ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) Касаційний кримінальний суд Верховного Суду (далі - Суд) 23 квітня 2025 року залишив без руху і надав строк для усунення недоліків. У рішенні Суду було зазначено, у чому саме полягали допущені недоліки скарги, і роз'яснено, що у разі невиконання вимог згаданої норми права в установлений строк касаційна скарга повертається особі, яка її подала.
У межах наданого строку прокурор повторно звернувся до суду касаційної інстанції. Проте з тексту нового звернення убачається, що при його поданні вимог ст. 427 КПК знову не додержано й не усунуто недоліків, на які було вказано в ухвалі від 23 квітня 2025 року.
Беручи до уваги правила п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути авторці на таких підставах.
Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження забезпечується у визначених законом випадках.
Приводом для ревізії судових рішень у касаційному порядку є звернення особи, зміст якого має кореспондуватися з нормативним урегулюванням.
У юридичному аспекті касаційна скарга - це документ, який перевіряється і розглядається Судом із урахуванням ч. 2 ст. 433 КПК, тобто насамперед у межах позиції скаржниці та її правового обґрунтування. Тому в ст. 427 цього Кодексу законодавець установив конкретні вимоги до змісту скарги, наслідком недодержання яких є її повернення.
За положеннями згаданої статті, скаржниця повинна умотивувати свою позицію, зазначивши, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення з огляду на підстави для його зміни або скасування судом касаційної інстанції, визначені в ст. 438 КПК. Тобто в скарзі належить відобразити, які норми закону істотно порушили суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оспорювані рішення. Обов'язковість викладення цього зумовлено принципом юридичної визначеності, корелюється з приписами ч. 1 ст. 433 КПК, згідно з якими на стадії касаційного провадження перевіряється правильність застосування норм права, недодержання котрих зумовлюють здійснення касаційного провадження.
Окресленого при поданні нової скарги не було враховано.
Так, за змістом нової скарги, її авторка просить суд скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Однак, зазначаючи про незастосування згаданим судом правил ст. 72 Кримінального кодексу України, скаржниця не вказує на необхідність погіршення становища засудженого. Отже, вимога про скасування ухвали не корелюється з правилами ст. 437 КПК, відповідно до яких судове рішення може бути скасовано лише у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого. До того ж у скарзі не відображено доводів на підтвердження потреби здійснення касаційної процедури з урахуванням положень статей 537, 539 КПК та ухвали Петрівського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2025 року.
Крім того, подана касаційна скарга не містить аргументів, які би свідчили, що суд апеляційної інстанції допустив такі порушення вимог кримінального процесуального закону, котрі в розумінні ст. 412 КПК є істотними і тягнуть за собою обов'язкове скасування оспорюваного рішення. Натомість, наполягаючи на недодержанні ч. 3 ст. 403 КПК, авторка скарги знову не вказує яким чином прийняття та розгляд апеляційним судом доповнень / змін, поданих засудженим до апеляційної скарги його захисника, істотно вплинуло на суть висновків суду за наслідками перегляду вироку, котрий стороною обвинувачення не оскаржувався і його було залишено без змін.
Таким чином скаржницею не наведено обґрунтування заявленої вимоги про скасування оспорюваної ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Отже, недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, не усунуто й не додержано ст. 427 КПК, що стає на заваді відкриттю касаційного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула в установлений строк недоліків касаційної скарги, яку було залишено без руху. А тому, на підставі цієї норми процесуального права, подану скаргу належить повернути авторці.
Керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 9 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_5 разом із усіма доданими матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3