28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 305/1233/21
провадження № 61-18180св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Косаковським Валентином Олександровичем, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 липня 2022 року у складі судді Марусяк М. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Кондора Р. Ю., Бисаги Т. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»)) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 40 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних та терміном його повернення до 04 вересня 2027 року.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит у сумі 40 000,00 доларів США.
17 грудня 2012 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право грошової вимоги, в тому числі за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 1464, укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 .
Рішенням Рахівського районного суду від 08 вересня 2011 року у справі № 2-843/11 на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку з ОСОБА_1 стягнуто кредитну заборгованість у розмірі 599 381,49 грн.
Згідно з пунктом 5.2.8 кредитного договору, у випадку прострочення позичальником виконання зобов'язання з повернення банку суми боргу за цим договором він зобов'язаний відповідно до статті 625 ЦК України сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.
Позивач зазначав, що, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором, у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі частини другої статті 625 ЦК України, яка за період із 09 вересня 2011 року до 26 травня 2021 року становить 1 080 906,70 грн та складається з суми заборгованості:
за ставкою 23 % на кредитну заборгованість у розмірі 577 854,57 грн;
за ставкою 3 % за відсотками та пенею у розмірі 24 339,62 грн;
за інфляційними втратами в розмірі 478 712,52 грн.
Посилаючись на наведене, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, розраховану на підставі частини другої статті 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням суду, за період із 09 вересня 2011 року до 26 травня 2021 року в розмірі 1 080 906,70 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 14 липня 2022 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість, розраховану на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням суду від 08 вересня 2011 року, яка за період із 01 червня 2018 року до 26 травня 2021 року становить 39 362,35 грн та складається з 23 % річних на суму заборгованості станом на 01 червня 2018 року в розмірі 29 998,52 грн та інфляційних втрат на суму заборгованості станом на 01 червня 2018 року в розмірі 9 363,83 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, стягнення яких обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Рішення Рахівського районного суду від 14 липня 2022 року скасовано. Позовну заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за невиконання грошового зобов'язання за період із 09 вересня 2011 року до 26 травня 2021 року в сумі 1 080 906, 70 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив наявність права позивача на нарахування відсотків на підставі статті 625 ЦК України, проте не врахував, що строк позовної давності за умовами кредитного договору встановлено тривалістю 10 років.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Косаковський В. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ТзОВ «Кредитні ініціативи» та зменшити суму, яка підлягає до стягнення, до 13 301,87 грн, яка складається з 3 938, 04 грн, 3 % річних за останні три роки до подання позовної заяви до суду та інфляційний втрат у розмірі 9 363,83 грн.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 564/2199/15-ц, від 10 квітня 2018 року в справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року в справі № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року в справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року в справі № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року в справі №924/312/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц та постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року в справі № 6-11цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Суди не врахували, що рішенням Рахівського районного суду від 08 вересня 2011 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у сумі, що перевищує розмір наданих у кредит коштів, що, в свою чергу, свідчить про дострокове стягнення усіх кредитних коштів, а, відтак, з моменту набуття вказаним рішенням суду законної сили договірні відносини між сторонами припинили свою дію та розпочалися відносини, які регулюються, зокрема статтею 625 ЦК України, та встановлюються загальні строки позовної давності у три роки.
Отже після направлення вимоги на ім'я позичальника ОСОБА_1 про дострокове погашення всієї заборгованості та реалізація такого права через рішення суду від 08 вересня 2011 року у справі № 2-843/11 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» змінило терміни повернення кредиту.
Також відсутні підстави для стягнення 13 % на кредитну заборгованість.
Відповідно до умов укладеного кредитного договору строк позовної давності становить 10 років, однак, у силу викладених обставин, на відносини, які виникли в силу статті 625 ЦК України, розповсюджується загальна позовна давність. Будь-яких інших договорів про встановлення іншого строку позовної давності між позивачем та відповідачем не укладено. Таким чином, 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, можливо стягнути виключно за останні 3 роки.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Рахівського районного суду Закарпатської області цивільну справу № 305/1233/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.
Матеріали справи № 305/1233/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року справу № 305/1233/21 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій
Суди встановили, що 05 вересня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1464, за умовами якого позичальнику наданий кредит на суму 40 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних та терміном його повернення до 04 вересня 2027 року.
17 грудня 2012 року ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір відступлення прав вимоги, згідно з яким до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право грошової вимоги, в тому числі за кредитним договором від 05 вересня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 .
Через неналежне виконання позичальником кредитних зобов'язань, рішенням Рахівського районного суду від 08 вересня 2011 року у справі № 2-843/11 з ОСОБА_1 на користь банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2007 року в розмірі 599 381,49 грн.
Указана заборгованість у повному обсязі не погашена, її залишок складає 43 756, 06 грн, шо визнали сторони.
Пунктом 2.2 кредитного договорувід 05 вересня 2007 року передбачено, що за користування кредитом встановлюється відсоткова ставка в розмірі 13 % річних.
Відповідно до пункту 3.2. договору нарахування банком процентів за користування кредитом починається з дати його видачі готівкою позичальнику до дня повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.
У випадку прострочення позичальником виконання зобов'язання по поверненню банку суми боргу за цим договором він зобов'язаний відповідно до статті 625 ЦК України сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (пункт 5.2.8 кредитного договору).
Згідно з пунктом 6.3 кредитного договору, у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 23 % річних від простроченої суми згідно частини другої статті 625 ЦК України.
Будь-які протиріччя, що можуть виникнути між сторонами при виконанні умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між ними, а у випадку недосягнення згоди - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. При цьому строк позовної давності встановлюється в 10 років (пункт 6.8 кредитного договору).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, внаслідок невиконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі частини другої статті 625 ЦК України, яка за період із 09 вересня 2011 року до 26 травня 2021 року становить 1 080 906,70 грн. та складається: з суми заборгованості за ставкою 23 % на кредитну заборгованість у розмірі 577 854,57 грн; за ставкою 3 % за відсотками та пенею - 24 339,62 грн; за інфляційними втратами - 478 712,52 грн.
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 564/2199/15-ц, від 10 квітня 2018 року в справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року в справі № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року в справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року в справі № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року в справі №924/312/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц та постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року в справі № 6-11цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Кредитні ініціативи» посилалося на те, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість на підставі частини другої статті 625 ЦК України за невиконання судового рішення.
Суди попередніх інстанцій установили, щочерез неналежне виконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, у серпні 2011 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», пред'явило позов до відповідача про стягнення заборгованості, чим змінило умови основного зобов'язання щодо строку дії договору.
Відповідно з цього часу у відповідача виник обов'язок щодо сплати процентів згідно з частиною другою статті 625 ЦК України у розмірі трьох проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас умовами кредитного договору (пункт 6.3) сторони встановили інший розмір процентів, а саме сторони домовились, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 23 % річних від простроченої суми.
Також суди встановили, що заборгованість за кредитом, стягнута на підставі рішення суду, у повному обсязі не погашена.
Застосовуючи зазначені умови договору до вимог позивача про стягнення коштів на підставі частини другої статті 625 ЦК України за невиконання рішення суду, апеляційний суд правильно виходив із того, що, хоча позивач і змінив строк виконання кредитного договору, проте оскільки зобов'язання, яке виникло на підставі наданого кредиту, не виконане, умови кредитного договору від 05 вересня 2007 року є діючими для його сторін. Тому умови кредитного договору про позову давність терміном 10 років, відповідно до пункту 6.8 цього договору, поширюються за таких обставин і на пред'явлені позивачем вимоги.
З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується в висновком апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з відповідача 23 % річних від простроченої суми згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за період із 09 вересня 2011 року до 26 травня 2021 рокута 3 % за відсотками і пенею, що відповідає погодженим сторонами умовам кредитного договору й не спростовано відповідачем.
Доводи касаційної скарги щодо припинення кредитного договору між сторонами, а відповідно неможливості застосування його умов, в тому числі щодо позовної давності, розміру процентів за невиконання грошового зобов'язання не спростовують висновки суду, оскільки в кредитному договорі змінений строк його виконання, а відтак після зміни строку не нараховуються проценти за користування кредитом, проте зазначене не є підставою для висновку, що зобов'язання за кредитним договором виконані, а відтак зазначені умови договору діють і є обов'язковими для сторін.
Висновок апеляційного суду в частині вказаних позовних вимог також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30 січня 2025 року у справі № 341/416/20 (провадження № 61-13572св23).
Верховний Суд також погоджується з висновками апеляційного суду в частині стягнення інфляційних втрат, з огляду на таке.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18).
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, постанову Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16, постанову Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16, постанову Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17).
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19)).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, в тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/16692/16-ц вказано, що: «відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом з тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти».
Аналізуючи наведені норми матеріального права, правові висновки Верховного Суду, необхідно дійти висновку про те, що грошове зобов'язання це - цивільне правовідношення, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов'язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей.
У справі, що розглядається, боржник отримав кредит за договором в іноземній валюті - доларах США.
Тобто предметом укладеного між сторонами договору кредиту є іноземна валюта, яку боржник зобов'язався повернути банку.
Водночас заборгованість за договором кредиту на підставі рішення Рахівського районного суду від 08 вересня 2011 року у справі № 2-843/11, ухваленого за позовом кредитора, який пред'явив позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у гривнях, стягнута з боржника в гривнях без застосування валютної прив'язки чи еквіваленту суми боргу в іноземній валюті.
Ураховуючи наведене, кредитор, який, користуючись наданим йому процесуальним правом, визначив заборгованість за валютним кредитом у пред'явленому ним позові у національній валюті - гривні, що була задоволена судом та стягнута з боржника у цій валюті, має право за частиною другою статті 625 ЦК України на нарахування інфляційних втрат на таку заборгованість боржника за весь час прострочення виконання ним грошового зобов'язання.
Близького за змістом висновку щодо права кредитора на нарахування індексу інфляції у разі визначення ним зобов'язання в національній валюті - гривні дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 у справі № 340/385/17. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі № 310/7482/17, від 19 травня 2022 року у справі № 127/17882/15-ц, від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20, від 26 квітня 2023 року у справі № 462/109/21.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд правильно застосував положення частини другої статті 625 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» суму інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, у розмірі 478 712,52 грн.
Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому аргументи касаційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Щодо клопотання про закриття касаційного провадження
У клопотанні, поданому до Верховного Суду, представник ТОВ «Кредитні ініціативи» - Білоцерківець Ю. С. порушує питання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України. Клопотання мотивоване тим, що висновки Верховного Суду, на які посилається позивач у касаційній скарзі, викладено не у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зважаючи на те, що ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, відсутні праві підстави для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Ураховуючи наведене, клопотання ТОВ «Кредитні ініціативи» про закриття касаційного провадження не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що судове рішення апеляційного суду ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - Білоцерківця Юлія Сергійовича про закриття касаційного провадження відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Косаковським Валентином Олександровичем, залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов