Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" травня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/4542/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за первіснимпозовом Приватного підприємства “Классика-Н»
до Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича
про за зустрічним позовом до про стягнення коштів Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича Приватного підприємства “Классика-Н» визнання дійсним правочину
за участю представників:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - адвокат Жовновач А.М., ордер Серія АХ № 1243085 від 03.03.2025;
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - адвокат Давидюк О.М, ордер Серія АХ № 1230588 від 07.01.2025;
Приватне підприємство “Классика-Н» через систему “Електронний суд» звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 480 000,00 грн, суми інфляційних втрат 175 499,82 грн, суми 3% річних 38 653,36 грн, а всього 694153,18 грн.
Також, позивач просить судові витрати по справі покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне утримання відповідачем належних позивачу грошових коштів в заявленому до стягнення розмірі, які були помилково перераховані позивачем відповідачу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4542/24. Справу №922/4542/24 визнано малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
14.01.2025 до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» від представника відповідача у справі надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. №890). У вказаній заяві відповідач зазначає, що проти позову заперечує та при розгляді справи має намір приймати участь у її розгляді, вказує, що позовні вимоги в межах даної справи є частиною взаємопов'язаних вимог, що ґрунтуються на неправомірних діях та пред'являються в межах наступних господарських справ, що розглядаються Господарським судом Харківської області: №922/3873/24; №922/4175/24; №922/4191/24; №922/3874/24; №922/4172/24.
16.01.2025 до Господарського суду Харківської області через систему “Електронний суд» від представника відповідача у справі надійшла зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича до Приватного підприємства “Классика-Н», в якій позивач просить суд визнати дійсним правочин між Позивачем та Відповідачем, щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 480 000,00 грн, за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): від 24.01.2022, на суму 110 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №23; від 01.02.2022, на суму 145 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №39; від 04.02.2022, на суму 10 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 44; від 16.02.2022, від 20 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 58; від 04.05.2022, на суму 100 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 93; від 09.06.2022, на суму 95 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 95, (із цільовим призначенням безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно Договору № 4 від 24.01.2022).
Зустрічну позовну заяву обґрунтовано тим, що грошові кошти 480 000,000 грн за платіжними інструкціями № 23 від 24.01.2022, №39 від 01.02.2022, №44 від 04.02.2022, №58 від 16.02.2022, №93 від 04.05.2022, №95 від 09.06.2022 на користь Відповідача були перераховані ФОП Ройланд Г.В. в результаті їхньої спільної господарської діяльності та в межах правочину, який так і не був оформлений сторонами у обов'язковій для нього письмовій формі. На підставі викладеного, відповідач вважає, що наявні всі підстави визнання такого правочину дійсним.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.01.2025 продовжено відповідачу строк на подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 14.01.2025 включно. Клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено. Постановлено перейти до розгляду справи №922/4542/24 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено справу №922/4542/24 до розгляду у підготовчому засіданні на 18.02.2025 о(б) 10:45. Прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича (вх. №1188 від 16.01.2025). Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
23.01.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від відповідача (за первісним позовом) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1846), в якому викладені заперечення проти позову. У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що у спірних відносинах між Позивачем та Відповідачем відсутні всі з перелічених ознак, необхідних для виникнення кондиційних зобов'язань, що в свою чергу, свідчить про відсутність можливості застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України та положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Вказує про належність позивача, відповідача та інших, перерахованих у відзиві, суб'єктів господарювання до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що обґрунтовує наступним: 1) здійснення господарської діяльності за одним і тим же місцем розташування; 2) співпадіння адрес місцезнаходження юридичних осіб, що входять у групу компаній; 3) здійснення одних і тих же самих видів господарської діяльності; 4) здійснення господарської діяльності із використанням одних і тих же засобів виробництва (обладнання, устаткування, пристроїв, механізмів); 5) здійснення господарської діяльності із використанням одного і того самого нежитлового приміщення (частини нежитлової будівлі) розташованої за адресою: м. Харків, вул. Юр'єва, 17; 6) реалізація виробленої господарської продукції одним і тим же самим контрагентам (суб'єктам господарювання); 7) виконання робіт із використанням одних і тих самих найманих працівників.
У відзиві на позовну заяву відповідач за первісним позовом вказує на те, що всі грошові кошти які були перераховані з поточного рахунку Позивача на поточний рахунок Відповідача, є тими грошовими коштами, які перерозподілялись між суб'єктами господарювання в межах одного спільного бізнесу (групи суб'єктів господарювання). Це в свою чергу означає, що на поточний рахунок Відповідача у справі, Позивач перераховував не свої власні кошти, отримані в результаті його самостійної господарської діяльності, а грошові кошти, які є спільною власністю Позивача і Відповідача у справі.
Відповідач у відзиві також зазначає, що позивач, в січні-червні 2022 року ідентифікував спірні відносини як фінансова допомога (пп. 14.1.257, ч. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України), заснована на положеннях чинного законодавства України та договорі № 4 від 24.01.2022 року. 13 грудня 2023 року, Позивач ідентифікував спірні відносини як грошову позику на підставі Договору позики № 4 від 24.01.2022 р. В аналогічний спосіб було ідентифіковано ці відносини 03.04.2024. Іншими словами, на переконання відповідача, Позивач своїми активними діями сприяв появі кондиційних відносин, ухиляючись від здійснення спільної господарської діяльності, проведення спільних звірок, розрахунків і перерахунків, чим і сприяв створенню передумов для ідентифікації спірних відносин як кондиційних.
24.01.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про витребування доказів (вх. №2068).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 задоволено клопотання представника відповідача (за первісним позовом) про витребування доказів (вх. №2068 від 24.01.2025). Витребувано у Головного управління ДПС в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд.46, тел./факс: (057) 702-85-85, e-mail: kh.official@tax.gov.ua) такі відомості та копії наступних документальних доказів:
- відомості, щодо переліку та інформації про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП, які було подано Приватним підприємством “КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) частка 100%), до ГУ ДПС у Харківській області?
- відомості щодо даних фізичних осіб, які перебували у трудових відносинах із Приватним підприємством “КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) частка 100%), за період із 01.11.2022 року по 01.12.2024 року;
- копію останнього акту документальної планової чи позапланової перевірки з питань дотримання податкового законодавства, щодо Приватного підприємства “КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) частка 100%);
- у Приватного підприємства “КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) частка 100%) такі відомості та копії наступних документальних доказів:
- відомості, щодо переліку та інформації про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП, які було подано Приватним підприємством “КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) частка 100%), до ГУ ДПС у Харківській області;
- відомості щодо даних фізичних осіб, які перебували у трудових відносинах із Приватним підприємством “КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) частка 100%), за період із 01.11.2022 року по 01.12.2024 року;
- копію останнього акту документальної планової чи позапланової перевірки з питань дотримання податкового законодавства, щодо Приватного підприємства “КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) частка 100%);
- відомості про основних контрагентів (покупців продукції) Приватного підприємства “КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) частка 100%);
- повну, розширену банківську виписку (дебетову і кредитову частини) про надходження та витрачання грошових коштів із банківських поточних рахунків Приватного підприємства “КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) частка 100%), за період із 01.11.2022 року по 01.12.2024 року;
- копії договорів оренди нежитлових приміщень та виробничого обладнання, які використовувались в господарській діяльності Приватного підприємства “КЛАССИКА-Н» (код - 37761611) (учасник ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) частка 100%), за період із 01.11.2022 року по 01.12.2024 року.
28.01.2025 позивач через систему "Електронний суд" надав до суду відповідь на відзив (вх.№2350), в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач за первісним позовом посилається на норми 1131-1143 ЦК України та зазначає, що згідно листа ГУ ДПС у Харківській області від 27.12.2024 №63006/6/20-40-12-02-12 ПП "Классика-Н" не є учасником договорів управління майном та угод про розподіл продукції (договорів спільної діяльності). Крім того вказує, що єдиний засновник і керівник ПП "Классика-Н" - ОСОБА_1 не є учасником договорів управління майном та угод про розподіл продукції (договорів спільної діяльності).
Вказує, що за роки роботи ПП «Классика-Н» неодноразово надало безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі ОСОБА_2 , яка завжди поверталась, на підтвердження чого надає копії банківських виписок. Також вказує, що доводи ФОП Ройланд Г.В. про те, що дія з перерахування грошових коштів з рахунку ПП «Классика-Н» на рахунок ФОП Ройланд Г.В. з призначенням платежу «безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі з договором №4 від 24.01.2022» є правочином, не ґрунтується на зазначеному в законі визначенні правочину, оскільки за своєю суттю є операцією з переказу коштів з одного рахунку на інший та не має всіх вказаних вище складових елементів правочину.
04.02.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від відповідача (за первісним позовом) надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вх. №3043), в яких відповідач проти викладених позивачем обставин заперечує та просить у позові відмовити повністю. Вказує, що всі істотні умови договору про спільну діяльність, були узгоджені між його сторонами ( ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 ) ще в 1994 році, а в подальшому прийняті Позивачем та Відповідачем. Так, в ході узгодження істотних умов, було досягнуто згоди на: - координацію спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ: всі управлінські рішення, такі як прийняття замовлень на виготовлення поліграфічної продукції, закупівля сировини потрібної на її виготовлення, встановлення розміру винагороди найманим працівникам, формування вартості готової поліграфічної продукції, вибір суб'єкта господарювання від імені якого відбуватиметься реалізації (постачання) виготовленої поліграфічної продукції, інші істотні умови співпраці, реалізовувались виключно за умови наявності згоди ОСОБА_3 , та Микиші Ю.І. Це підтверджується положеннями засновницьких документів таких суб'єктів господарювання як: ТОВ «МИР», ТОВ «КАРАТ», ТОВ «ФАРМАЦИЯ» та інших, а також положеннями Меморандуму підписаного сторонами 22 серпня 2022 року - правовий статус виділеного для спільної діяльності майна. Було досягнуто згоди з приводу розподілу майна виділеного для здійснення спільної діяльності. Такий розподіл заснований на засадах 50% на 50%. Все майно всіх суб'єктів господарювання, в межах спільної діяльності розподілено у частках в статутному капіталі на засадах 50% на 50%. Це підтверджується відповідними записами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також положеннями статутних документів суб'єктів господарювання. - покриття витрат та збитків учасників. Із 1994 року, було досягнуто згоди на те, що сторони спільної діяльності розподіляють всі прибутки які були отримані в ході спільної діяльності за засадах 50% на 50%. А також досягнуто згоди на те, що всі витрати на виготовлення поліграфічної продукції, а також витрати необхідні для забезпечення нормального функціонування спільного бізнесу, будуть понесені сторонами на умовах 50% на 50%. Із 1994 року, було досягнуто згоди про те, що участь учасників у результатах спільних дій є спільною (разом з усіх питань, що виникають при здійснення спільної господарської діяльності), оскільки передбачає спільне прийняття рішень з приводу всіх господарських операцій, що здійснюються суб'єктами господарювання залученими до спільної діяльності. Акцентує увагу суду на тому, що у спірних відносинах між Позивачем та Відповідачем існує такий різновид договору про спільну діяльність, який не передбачає уповноваження одного чи декількох суб'єктів господарювання на подання спільної податкової, фінансової та статистичної звітності, а через це, відповідно і не відноситься до договорів про спільну діяльність які мали бути взяті на облік в органах податкової служби. Також зазначає, що переказ коштів, із поточного рахунку Позивача та поточний рахунок Відповідача, є правочином, оскільки породжує права та обов'язки, як наслідок такого перерахування.
05.02.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від відповідача (за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічний позов (вх. №3200), в якому він заперечує проти зустрічного позову в повному обсязі. Звертає увагу, що доводи ФОП Ройланда Г.В. про те, що дія з перерахування грошових коштів з рахунку ПП «Классика-Н» на рахунок ФОП Ройланда Г.В. з призначенням платежу «безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі за договором №4 від 24.01.2022» є правочином, що не ґрунтується на зазначеному в законі визначенні правочину, оскільки за своєю суттю є операцією з переказу коштів з одного рахунку на інший та не має всіх складових елементів правочину. Зазначив, що ПП “Классика-Н» не веде і не вело ніколи ніякої спільної діяльності з ФОП Ройланд Г.В. У період з 2018 року позивач за первісним позовом надавав безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі фізичній особі-підприємцю Кочергіній К.О. на загальну суму 3648000,00 грн, фізичній особі-підприємцю Ройланду Георгію Вадимовичу, на загальну суму 1762000,00 грн. (залишок 380000,00 грн. є предметом спору у даній судовій справі). Тобто ФОП Ройланд Г.В. не вперше в своїй діяльності отримує безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі. Згідно усталеної практики відносин між Сторонами та практики відносин між ПП “Классика-Н» та іншими суб'єктами (про яких говорить ФОП Ройланд Г.В. у зустрічному позові) - суми безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі - повертаються особі, що їх надала, завжди протягом року. Стосовно наданого меморандуму між учасниками ТОВ “КАРАТ» Ашихіною М.О. та Микишею Ю.І. датованого 22.08.2022, зазначає, що згідно правової позиції КГС Верховного суду, викладеній в постанові від 17.07.2018 №910/13249/17 різниця між попереднім договором та угодою сторін про наміри полягає в тому, що угода про наміри, на відміну від попереднього договору, фактично не породжує для сторін ніяких правових наслідків. ПП “Классика-Н» є юридичною особою, 100% статутного капіталу якої належать Ашихіній Н.С. ФОП Ройланд Г.В не надано жодних доказів, що підприємство було створено з метою ведення спільної діяльності між Ашихіною М.О. та Микишею Ю.І. або між Ашихіною Н.С. та Кочергіною К.О., або з метою ведення спільної діяльності з будь-якою іншою особою. Надані ФОП Ройланд Г.В. копії статутів ТОВ “КАРАТ» та ТОВ “ФАРМАЦИЯ» не містять будь-яких положень про те, що вказані юридичні особи створенні для ведення спільної діяльності між Микишею Ю.І. та Ашихіною М.О., або для ведення спільної діяльності між Микишею Ю.І. та Ашихіною Н.С., або для участі у спільній діяльності з іншими особами, наприклад, з ПП “Классика-Н". За твердженням відповідача за зустрічним позовом доводи ФОП Ройланда Г.В. про здійснення спільної діяльності між ПП «Классика-Н» та ФОП Ройландом Г.В.. з постачання поліграфічної продукції на ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я», ТОВ «ФАРМЕКС ГРУП», ТОВ «ДОСЛІДНИЙ ЗАВОД «ГНЦЛС», ТОВ «ХАРКІВСЬКЕ ФАРМАЦЕВТИЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЗДОРОВ'Я НАРОДУ» повністю спростовуються поясненнями цих підприємств, наданих в листах-відповідях на адвокатський запит.
18.02.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №4343), в якому відповідач просить долучити до матеріалів справи докази направлення адвокатського запиту на адресу ПП “КЛАССИКА-Н» вказаних у клопотанні про витребування доказів від 24.01.2025 за вх. №2068.
Протокольною ухвалою від 18.02.2025 підготовче засідання відкладено на 04.03.2025 о 12:15.
04.03.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №5591), в якому останній просив поновити процесуальний строк на подання доказів та залучити їх до матеріалів справи.
Судове засідання, призначене на 04.03.2025 не відбулося, оскільки суддя Мужичук Ю.Ю. у період з 03.03.2025 по 07.03.2025 знаходилась на лікарняному, про що сторони повідомлені ухвалою - повідомленням від 10.03.2025. Також, вказаною ухвалою повідомлено сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 18 березня 2025 року о(б) 12:15.
18.03.2025 від Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача (за зустрічним позовом) надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 30 днів (вх. №6890).
Протокольними ухвалами від 18.03.2025 суд прийняв: відзив на первісний позов; відповідь на відзив за первісним позов; заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом; поновив процесуальний строк на подання доказів та долучив докази до матеріалів справи; задовольнив клопотання позивача (за зустрічним позовом) та продовжив строк розгляду справи на 30 днів; відклав підготовче засідання на 01.04.2025 о(б) 10:30.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 клопотання відповідача (за первісним позовом) про витребування доказів (вх. №2068 від 24.01.2025) з урахуванням клопотання відповідача (за первісним позовом) про долучення доказів (вх. №4343 від 18.02.2025) - задоволено повністю.
19.03.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача (за первісним позовом) надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №7033), до якого позивач на виконання ухвали суду від 18.03.2025 надав документи витребувані судом.
01.04.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача (за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій посилаючись на ст.14.1.159. Податкового кодексу України, статті 126 Господарського кодексу України та "Міжнародний стандарт фінансової звітності 11 (МСФЗ 11). Спільна діяльність", затверджений Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASB), 01.01.2012 він звертає увагу суду на те, що відповідно до наведених положень чинного законодавства України, про спільну діяльність свідчать наявність відносин залежності що засновані на родинних стосунках чи відносинах власності, або ж відносинах управління (корпоративні відносини), а факт здійснення спільної діяльності визначається проведенням спільних господарських операцій.
Протокольними ухвалами від 01.04.2025 суд: продовжив процесуальний строк та прийняв відповідь на відзив на зустрічний позов та відклав підготовче засідання на 08.04.2025 о 12:45.
07.04.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача (за первісним позовом) надійшли заперечення на зустрічну позовну заяву (вх. №8600), в яких позивач просить прийняти дані заперечення та у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю. Посилається на главу 77 ЦК України щодо недоведеності спільної господарської діяльності між сторонами. Вказує, що ПП "Классика-Н" ніколи ні в якій формі не визначало тип спільної діяльності, оскільки спільну діяльність не веде.
В підготовчому засіданні 08.04.2025 судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.04.2025 о(б) 15:00.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 25.04.2025 оголошено перерву до 06.05.2025 о 10:00.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 06.05.2025 розгляд справи було відкладено на 13.05.2025 о 12:00.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.05.2025 оголошено перерву для підготовки до судових дебатів до 20.05.2025 о 13:00.
Представник ПП"Классика-Н" в судовому засіданні 20.05.2025 року первісний позов підтримував в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.
Представник ФОП Ройланда В.Г, в судовому засіданні 20.05.2025 року проти задоволення первісного позову заперечував, просив суд задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Протягом січня - червня 2022 року Приватне підприємство "Классика-Н" перерахувало на користь Фізичної особи-підприємця Ройланд Г.В. грошові кошти в розмірі 480000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:
- №23 від 24.01.2022 року на суму 110000,00 грн;
- №39 від 01.02.2022 року на суму 145000,00 грн;
- №44 від 04.02.2022 на суму 10000,00 грн;
- №58 від 16.02.2022 на суму 20000,00 грн;
- №93 від 04.05.2022 на суму 100000,00 грн;
- №95 від 09.06.2022 на суму 95000,00 грн.
Призначенням платежу в зазначених вище платіжних інструкціях, вказано: "Безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно Договору №4 вiд 24.01.2022 Без ПДВ.", що також підтверджується банківською випискою АТ "Райффайзен Банк" за період з 01.01.2022 по 21.11.2024.
Позивач (за первісним позовом) зазначає, що Договір безвідсоткової позики №4 вiд 24.01.2022 між сторонами так і не був укладений, тому вказані грошові кошти були перераховані на користь Фізичної особи-підприємця Ройланда Г.В. за відсутності будь-яких договірних правовідносин. В призначеннях платежів було помилково вказано посилання на зазначений договір.
11.11.2024 Приватним підприємством "Классика-Н" було направлено вимогу до фізичної особи-підприємця Ройланд Г.В. стосовно повернення безпідставно набутих грошових коштів. ФОП Ройланд Г.В. отримав вказану вимогу 18.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.(а.с.8-9).
Позивач (за первісним позовом) зазначає, що вказані грошові кошти в розмірі 480000,00 грн не були йому повернуті ФОП Ройланд та оскільки договору безвідсоткової позики №4 вiд 24.01.2022 сторонами укладено не було, просить стягнути їх з відповідача (за первісним позовом) на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно отримані.
Також позивач (за первісним позовом) нарахував та заявив до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат 175 499,82 грн, суми 3% річних 38 653,36 грн, що нараховані по кожній платіжній інструкції окремо з дати перерахування коштів відповідачу (за первісним позовом) до 21.11.2024.
Вказане стало підставою для звернення до суду із первісним позовом.
Під час розгляду справи відповідач визнав факт зарахування вказаних грошових коштів від позивача в зазначеному розмірі на його розрахунковий рахунок.
Також під час розгляду справи по суті позивач (за первісним позовом) та відповідач (за первісним позовом) зазначили, що договір безвідсоткової позики №4 від 24.01.2022 сторонами не укладався.
В той же час, позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що грошові кошти 480 000,000 грн за платіжними інструкціями № 23 від 24.01.2022, №39 від 01.02.2022, №44 від 04.02.2022, №58 від 16.02.2022, №93 від 04.05.2022, №95 від 09.06.2022 були перераховані ФОП Ройланд Г.В. на користь ПП “Классика-Н» межах правочину щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності, який так і не був оформлений сторонами у обов'язковій для нього письмовій формі.
Така ідентифікація, на переконання позивача (за зустрічним позовом), не передбачає виникнення обов'язку повернення попередньо отриманих грошових коштів.
ФОП Ройланд Г.В. просить суд визнати дійсним правочин між ПП «Класика-Н» та ним щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму кошти 480 000,000 грн за вказаними вище платіжними інструкціями.
На підтвердження своєї правової позиції позивач за зустрічним позовом зазначає наступні обставини.
Із 1994 року, Микиша Юлія Іллівна (третя особа, що не бере участі у справі) та Ашихіна Марина Олександрівна (близький родич (мати) керівника Позивача, єдиного власника і представника Позивача), ведуть спільну господарську діяльність щодо виробництва та реалізації господарської продукції. Із 2008 року, до цієї діяльності приєднались дружина ФОП Ройланда Г.В. ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 (представник позивача, власник позивача). Такою господарською продукцією виступає пакування (коробки, пенали) для фармацевтичної продукції та інструкції (вкладиші), групові і ідентифікаційні етикетки для фармацевтичних препаратів. Вказана господарська діяльність, з моменту її заснування здійснюється на умовах розподілу 50% на 50% відсотків. Де 50% належать Микиші Ю.І., Кочергіній К.О., з одного боку і 50% належить Ашихіній М.О., та Ашихіній Н.С. (з іншого боку). Вся зазначена господарська діяльність ведеться із використанням спільного обладнання та нежитлових виробничих приміщень (частини нежитлової будівлі), розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Із 1994 р., вся господарська діяльність пов'язаної групи компаній ведеться через попередньо створених для цього суб'єктів господарювання.
Протягом січня 2022 року - червня 2022 року, виникла необхідність у перерозподілі грошових коштів, отриманих в результаті спільної господарської діяльності зазначеної групи взаємопов'язаних компаній (спільного бізнесу). Перерозподіл передбачав переведення наявних грошових коштів із поточного рахунку одного учасника (юридичної особи) спільної групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, на поточний рахунок іншого учасника спільної групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання. На момент прийняття рішення про проведення такого перерозподілу, вільні кошти знаходились на поточному рахунку Позивача у справі, а потреба у перерозподілі виникла на користь Відповідача у справі. Як наслідок, було здійснено наступні платежі із поточного рахунку Позивача на поточний рахунок Відповідача: - 24.01.2022 - 110 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 23 від 24 січня 2022; 01.02.2022- 145 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 39 від 01 лютого 2022; 04.02.2022 - 10 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 44 від 04 лютого 2022; 16.02.2022 - 20 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 58 від 16 лютого 2022; 04.05.2022 - 100 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 93 від 04 травня 2022 року; 09.06.2022 - 95 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 95 від 09 червня 2022 року. В подальшому ці грошові кошти були конвертовані у готівкові та спрямовані на оплату поточних зобов'язань в межах взаємопов'язаної групи суб'єктів господарювання.
Як вказує позивач за зустрічним позовом, всупереч затвердженим правилам здійснення спільної діяльності в межах групи компаній, всі перераховані платежі було здійснено із іншим (відмінним від звичного) цільовим призначенням платежу - безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі, хоча насправді перерахування вказаних коштів, було звичайним перерозподілом.
Належність позивача, відповідача та інших суб'єктів господарювання до однієї групи взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що обґрунтовує наступним: 1) здійснення господарської діяльності за одним і тим же місцем розташування; 2) співпадіння адрес місцезнаходження юридичних осіб, що входять у групу компаній; 3) здійснення одних і тих же самих видів господарської діяльності; 4) здійснення господарської діяльності із використанням одних і тих же засобів виробництва (обладнання, устаткування, пристроїв, механізмів); 5) здійснення господарської діяльності із використанням одного і того самого нежитлового приміщення (частини нежитлової будівлі) розташованої за адресою: м. Харків, вул. Юр'єва, 17; 6) реалізація виробленої господарської продукції одним і тим же самим контрагентам (суб'єктам господарювання); 7) виконання робіт із використанням одних і тих самих найманих працівників.
Вказує, що фінансова операція розподіл (перерозподіл) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності (платежі від Позивача на користь Відповідача за вказаними вище платіжними інструкціями (платіжними дорученнями) було укладено не у тій формі, як того вимагає чинне законодавство України.
Тому, з посиланням на статті 207, 215-218, 639, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 (діяла на момент проведення банківськими установами вказаних платежів) звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання дійсним правочину між ПП «Класика-Н» та ним щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності.
Із наданого представником відповідача за зустрічним позовом листа ГУ ДПС у Харківській області від 27.12.2024 №63006/6/20-40-12-02-12 вбачається, що по ПП "Классика-Н" відсутня інформація по Харківській області в Реєстрі ДПС, договорів управління майном та угод про розподіл продукції. Із листа ГУ ДПС у Харківській області від 27.12.2024 №62995/6/20-40-12-02-12 вбачається, що по ФОП Ашихіній Н.С. відсутня інформація по Харківській області в Реєстрі ДПС, договорів управління майном та угод про розподіл продукції.
Із листів ТОВ “ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ “ЗДОРОВ'Я»; ТОВ “Харківське фармацевтичне підприємство ЗДОРОВ'Я НАРОДУ»; ТОВ “ФАРМЕКС ГРУП»; ТОВ “ФАРМАЦИЯ»; ТОВ “ДОСЛІДНИЙ ЗАВОД “ГНЦЛС» від 29.01.2025 , що багатосторонні договори за участі ФОП Ройланд Г.В. та ПП “Классика-Н» не укладалися, поставка товару відбувалась в різні періоди, розрахунки здійснювались на рахунки виконавців.
Із банківської виписки, наданої ПП «Класика-Н» за період 01.01.2022 по 21.11.2024 щодо контрагента ФОП Ройланд Г.В. вбачається, що призначенням платежів в розрахунках між сторонами є «кінцеве повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №21 від 22.10.2021року», «безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно Договору №4 вiд 24.01.2022» або "безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно Договору №21 вiд 22.10.2021року».
Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у цій справі підлягали встановленню підстави набуття відповідачем таких коштів, тобто в порядку виконання договірного зобов'язання або за відсутності правової підстави, оскільки договірний характер правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо) виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи, з рахунку ПП "Классика-Н" на користь ФОП Ройланд Г.В. було перераховано грошові кошти в сумі 480000,00 грн.
У платіжних дорученнях, які були підставою для перерахування вищевказаних грошових коштів, в якості призначенням платежу вказаний договір безвідсоткової фінансової допомоги №4 від 24.01.2022.
У наданих до справи банківських виписках та платіжних дорученнях містяться відомості про те, що у спірному періоді з вказівкою на договір фінансової допомоги здійснювався рух коштів з рахунку позивача (за первісним позовом) на рахунок відповідача (за первісним позовом). Тобто, мало місце перерахування коштів позивачем, повернення отриманих коштів відповідачем матеріали справи не містять.
Рух грошових коштів здійснювався наступним чином за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): від 24.01.2022, на суму 110 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №23; від 01.02.2022, на суму 145 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №39; від 04.02.2022, на суму 10 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 44; від 16.02.2022, від 20 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 58; від 04.05.2022, на суму 100 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 93; від 09.06.2022, на суму 95 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 95.
Цивільно-правовий договір - є основною підставою виникнення зобов'язально-правових відносин (зобов'язань), що встановлює певні суб'єктивні права i суб'єктивні обов'язки для сторін, які його уклали. Договір можна визначити як угоду двох або кількох осіб, спрямовану на встановлення, змiну або припинення цивiльних правовiдносин. Предметом договору завжди є певна дiя, але ця дiя може бути тiльки правомiрною.
Основними ознаками договору є: домовленість, тобто для його існування має бути компроміс, збіг волевиявлення учасників; домовленість двох чи більше осіб, тобто з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір; спрямованість на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Залежно від наявності зустрічного майнового мінового еквіваленту договори слід поділити на відплатні та безвідплатні. Відплатними слід визнавати договори, в яких одна сторона за виконання нею обов'язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання, наприклад, купівля-продаж, міна тощо. Відплатність цивільно-правового договору презюмується, тобто договір вважається відплатним, поки інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина 5 статті 626 Цивільного кодексу України). У свою чергу, безоплатним визнається договір, за яким майнового відшкодування або іншого зустрічного надання за виконане зобов'язання не передбачено, наприклад договір позики.
За загальним правилом вибір форми договору залежить від бажання осіб, що його укладають. Однак у ряді випадків закон вимагає, щоб договори були укладені в певній формі. Якщо для договору не встановлено такої форми, він вважається укладеним, поки поведінка осіб свідчить про їхню волю укласти договір. Мовчання визначається виявом волі укласти договір лише у випадках, передбачених законом. Усна форма допускається в договорах, що виконуються під час їх укладання, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі.
Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20).
Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
По своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику.
Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.
Законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа. (Див. постанову КЦС ВС від 09.08.2023 у справі № 755/16831/19)
Вказівка призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов'язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору (такий правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 922/3289/21).
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зміст договору, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, становлять, по-перше, умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та по-друге, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться в складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлено в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо).
Істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору. Це випливає зі статті 638 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не містить якихось інших умов. Саме тому такі умови ще називають необхідними. Визначення кола істотних умов залежить від специфіки кожного конкретного договору.
Положеннями статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Враховуючи викладене суд зазначає, що оскільки відсутній один із двох необхідних юридичних фактів, а саме, домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору, дія щодо передачі (сплати) коштів позикодавцем позичальнику (перерахування грошових коштів згідно вказаних вище платіжних доручень із призначенням платежу "Безвiдсоткова фiнансова допомога на зворотнiй ocнoвi згiдно Договору №4 вiд 24.01.2022 Без ПДВ.") не є укладенням договору позики.
Також, під час розгляду справи обидві сторони у своїх заявах по суті справи та наданих поясненнях підтвердили, що договір безвідсоткової фінансової допомоги №4 від 24.01.2022 між ними ніколи не укладався.
При цьому ФОП Ройланд подано зустрічний позов, в якому просить суд визнати дійсним правочин між ПП «Класика-Н» та ним щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму кошти 480 000,000 грн за вказаними платіжними інструкціями, що виключає застосування норми статті 1212 ЦК України.
Щодо поданого зустрічного позову суд зазначає наступне:
Предметом зустрічного позову є визнання дійсним правочину між Позивачем та Відповідачем, щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 480 000,00 грн., за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): від 24.01.2022, на суму 110 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №23; від 01.02.2022, на суму 145 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №39; від 04.02.2022, на суму 10 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 44; від 16.02.2022, від 20 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 58; від 04.05.2022, на суму 100 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 93; від 09.06.2022, на суму 95 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 95, (із цільовим призначенням безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно Договору № 4 від 24.01.2022).
Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до положень статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Спільна діяльність врегульована главою 77 Цивільного кодексу України.
Так, статтею 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Водночас, відповідно до вимог статті 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Позивач (за зустрічним позовом) стверджує про участь позивача та відповідача у спільній діяльності взаємопов'язаної групи суб'єктів господарювання між якими відбувається “перерозподіл грошових коштів». Така діяльність згідно діючого законодавства має ознаки об'єднання вкладів учасників, тобто ознаки простого товариства, що регулюється приписами статей 1132-1143 ЦК України.
Так за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст.1132 ЦК України). Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками (ст.1133 ЦК України).
Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном (ч.1 ст.1134 ЦК України).
Згідно з приписами ст.1137 ЦК України порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.
Статтею 1138 ЦК України унормовано, що якщо договір простого товариства не пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно. Якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.
Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною. (ст.139 ЦК України).
Згідно з приписами ст. 64.6. Податкового кодексу України на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом. У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов'язки платника податків самостійно. Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.
Згідно листа ГУ ДПС у Харківській області від 27.12.2024 №63003/6/20-40-12-02-12 ПП “Классика-Н» не є учасником договорів управління майном та угод про розподіл продукції (договорів спільної діяльності, розподіл продукції в розумінні ст.1134 ЦК України).
ФОП Ройланд Г.В. не надано суду доказів досягнення сторонами згоди щодо вищевказаних істотних умов договору спільної діяльності, а також щодо правил розподілу/перерозподілу прибутку.
Наданий меморандум від 22.02.2022 року між учасниками ТОВ "Карат" щодо порядку прийняття рішень, укладений між учасником ТОВ "Карат" Ашихіною М.А. та учасником ТОВ "Карат" ОСОБА_6 , суд оцінює критично, оскільки він не регулює спільну діяльність ФОП Ройланд Г.В. та ПП"Классика-Н", не визначає жодних істотних умов щодо їх спільної діяльності.
Також суд зазначає, що ПП “Классика-Н» є юридичною особою, 100% статутного капіталу якої належать Ашихіній Неллі Сергіївні. ФОП Ройланд Г.В не надано жодних доказів, що ПП “Класика-Н» було створено з метою ведення спільної діяльності між ним та вказаною юридичною особою.
Надані ФОП Ройланд Г.В. копії статутів ТОВ “КАРАТ» та ТОВ “ФАРМАЦИЯ» не містять будь-яких положень про те, що вказані юридичні особи створенні для ведення спільної діяльності між ПП “Классика-Н» та ФОП Ройланд.
Листи контрагентів ТОВ “ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ “ЗДОРОВ'Я»; ТОВ “Харківське фармацевтичне підприємство ЗДОРОВ'Я НАРОДУ»; ТОВ “ФАРМЕКС ГРУП»; ТОВ “ФАРМАЦИЯ»; ТОВ “ДОСЛІДНИЙ ЗАВОД “ГНЦЛС» від 29.01.2025, що містяться у матеріалах справи також спростовують посилання позивача (за зустрічним позовом) на ведення спільної діяльності між ФОП Ройланд Г.В. та ПП “Классика-Н». Спільні договори відсутні, поставка товару відбувалась в різні періоди, розрахунки здійснювались на рахунки виконавців.
Місцезнаходження ФОП Ройланд Г.В. та ПП “Классика-Н» за однією адресою та виготовлення однієї продукції не є достатньою підставою вважати їх господарську діяльність спільною.
Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що всупереч затвердженим правилам здійснення спільної діяльності в межах групи компаній, всі перераховані платежі було здійснено із іншим (відмінним від звичного) цільовим призначенням платежу - безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі не підтверджується даними банківських виписок, в яких відсутнє інше призначення платежів між ФОП Ройланд Г.В. та ПП “Классика-Н» ніж безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі або її повернення.
Положеннями ч. 1 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 218 ЦК України передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, в яких узгоджено сторонами істотні умови договору спільної діяльності, на існуванні якого наполягає ФОП Ройланд Г.В.
Підсумовуючи викладене, суд висновує, що відсутні підстави для визнання дійсним правочину між Позивачем та Відповідачем, щодо розподілу (перерозподілу) коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності на загальну суму 480 000,00 грн., за платіжними інструкціями (платіжними дорученнями): від 24.01.2022, на суму 110 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №23; від 01.02.2022, на суму 145 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) №39; від 04.02.2022, на суму 10 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 44; від 16.02.2022, від 20 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 58; від 04.05.2022, на суму 100 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 93; від 09.06.2022, на суму 95 000,00 грн, платіжна інструкція (платіжне доручення) № 95, (із цільовим призначенням безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі згідно Договору № 4 від 24.01.2022), оскільки належними та допустимими доказами не було доведено погодження сторонами умов договору спільної діяльності, зокрема, правил щодо координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ,- прав та обов'язків сторін договору спільної діяльності, правового статусу виділеного для спільної діяльності майна, правил покриття витрат та збитків учасників тощо. Отже, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Оскільки судом установлено, що договір безвідсоткової фінансової допомоги №4 від 24.01.2022 між ПП «Класика-Н» та ФОП Ройланд ніколи не укладався, а підстав для визнання дійсним договору щодо розподілу (перерозподілу) спірних коштів між рахунками взаємопов'язаних суб'єктів господарювання, що були отримані в результаті спільної господарської діяльності в ході розгляду справи судом не установлено, доказів на підтвердження наявності інших договорів або інших правових підстав користування вищевказаними грошовими коштами в матеріали справи відповідачем не надано, то суд висновує, що вказані грошові кошти були набуті ФОП Ройланд Г.В. без достатньої правової підстави, а тому ФОП Ройланд був зобов'язаний повернути їх позивачу (за первісним позовом) відповідно до норми ч.1 ст.1212 ЦК України. Отже, позовні вимоги (за первісним позовом) про стягнення суми безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 480000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позовних вимог за первісним позовом про стягнення інфляційних втрат у розмірі 175 499,82 грн та 3% річних 38 653,36 грн, що нараховані по кожній платіжній інструкції окремо до 21.11.2024 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 пункти 64, 65 Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Суд перевіривши періоди нарахування інфляційних та 3% річних та здійснені нарахування за допомогою калькулятору системи “Ліга» вважає нарахування інфляційних та 3% річних арифметично вірним, відповідно до цього позовні вимоги (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) інфляційних втрат у розмірі 175 499,82 грн та 3% річних 38 653,36 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
За таких обставин позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю, за недоведеністю.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються:
- по первісному позову покладаються на відповідача (за первісним позовом);
- по зустрічному позову покладаються на позивача (за зустрічним позовом).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства “Классика-Н» (вул. Єсеніна, буд. 7, кв. 21, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ: 37761611) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 480 000,00 грн, суму інфляційних втрат 175 499,82 грн, суму 3% річних 38 653,36 грн, а всього 694153,18 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ройланда Георгія Вадимовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства “Классика-Н» (вул. Єсеніна, буд. 7, кв. 21, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ: 37761611) судовий збір у розмірі 8329,84 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні зустрічного позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано "30" травня 2025 року.
Суддя Ю.Ю. Мужичук