Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
29 травня 2025 року м. ХарківСправа № 922/5243/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова
до Харківської міської ради, м. Харків , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , Фізичної особи-підприємця Сорокіної (Олефір) Валерії Андріївни, м. Харків , Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
про скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна
за участю представників представників учасників справи:
прокурора - Калерія ТКАЧЕНКО;
відповідача (ХМР) - Майя ЗАМНІУС;
відповідача (Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради) - Майя ЗАМНІУС;
відповідача (Сорокіної (Олефір) В.А.) - не з'явився;
відповідача (Нетікової О.В.) - Ярослав БЄЛИХ;
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Сорокіної (Олефір) Валерії Андріївни, Фізичної особи ОСОБА_1 , та з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 51 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.04.2017 № 5469-В-С, укладений між УКМП ДЕКМ ХМР та ФОП Олефір Валерією Андріївною (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 665;
- витребувати у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), на користь Харківської міської територіальної громади нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-3, 5 загальною площею 37,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пров. Балакірєва, 3-В, літ. "А-1" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 641070063101).
Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідачів.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
22.04.2025 до суду від представника відповідача (ФО ОСОБА_1 ) надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд залишити без руху позовну заяву Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, як таку, що подана без додержання вимог частини 6 статті 164 ГПК України (в редакції Закону України №4292-IX від 12.03.2025). В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою згідно із Законом України №4292-IX від 12.03.2025, норми якого відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. Закон України №4292-IX від 12.03.2025 набрав чинності 09 квітня 2025 року. Матеріали господарської справи № 922/5243/21 не містять документів на підтвердження внесення позивачем Керівником Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-3, 5 загальною площею 37,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пров. Балакірєва, 3-В, літ. "А-1", оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) яких здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
01.05.2025 до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, в яких прокурор зазначає, що прокурором у позовній заяві викладено вимогу про витребування майна від недобросовісного набувача, але внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Водночас підстав для усунення недоліків позовної заяви у вказаній частині прокурором не вбачається, оскільки Закон України № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" набув чинності після звернення до суду з цією позовною заявою, а відтак є безпідставним застосування ч. 6 ст. 164 ГПК України, яка не має зворотної дії у часі.
Крім того, прокурор вказує, що позовну заяву пред'явлено 30.12.2021, з зазначенням ціни позову - вартістю майна у розмірі 98844 грн, визначеній на підставі договору купівлі-продажу спірного майна від 07.04.2017 № 5469-В-С між УКМП ДЕКМ ХМР та ФОП Олефір В.А., укладеного на виконання спірного рішення органу місцевого самоврядування, оскільки це єдина оцінка, яка проведена його дійсним власником (Харківською міської радою, оскільки іншими особами право власності у подальшому не набувалось), а на цей час у прокурора відсутні законні повноваження та практична можливість замовити оцінку спірного майна станом на 30.12.2021, оскільки конкурс на визначення оцінювача не проведено, бюджетне фінансування на вказані цілі відсутнє, питання надання ретроспективної оцінки, тобто оцінки на момент звернення до суду (а це 4 роки тому) також законодавцем не врегульовано.
На думку прокурора відповідач-4, набуваючи спірне майно у власність, проявивши розумну обачливість, мав змогу та повинен був дослідити історію вибуття майна у попереднього власника, встановивши законність набуття продавцем цього майна та відповідно його добросовісність. Відповідачем-4 допущено необачливість при пересвідченні у законності придбання відповідачем-3 спірного майна. Набуваючи право власності за договором купівлі-продажу від 22.08.2018 Нетікова О.В. не могла не помітити, що спірне майно не має нещодавнього ремонту та будь-яких поліпшень, саме тому мала розуміти протиправність вчинюваних дій та не може вважатися добросовісним набувачем. Отже, з огляду на відомості Державного реєстру, в цьому випадку, Нетікова О.В. не може вважатися добросовісним набувачем спірного майна, у зв'язку з усвідомленням незаконності особою, що розраховує на помилку або співучасть у порушенні закону з боку органу місцевого самоврядування.
21.05.2025 до суду від представника відповідача (ФО ОСОБА_1 ) надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд заперечення представника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова від 01 травня 2025 року на клопотання представника відповідача Нетікової О.В. про залишення позову без руху - залишити без розгляду, на підставі частини 3 статті 43 ГПК України (у зв'язку із зловживанням позивачем процесуальними правами під час подання вказаних заперечень).
Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що зі змісту вказаних заяв по суті, поданих позивачем, жодного разу не згадувалося про недобросовісність ОСОБА_1 , як останнього набувача спірного майна, не наводились обставини та докази на підтвердження вказаного факту належним способом реалізації процесуальних намірів позивача щодо обґрунтування недобросовісності дій відповідача ОСОБА_1 було звернення позивача з відповідною заявою про зміну підстав позову до закінчення підготовчого засідання. В той же час, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини 3 статті 46 ГПК України, у даній справі було неможливе подання заяви про зміну підстав позову, адже позивачем 13 вересня 2024 року було реалізовано процесуальне право, передбачене частиною 3 статті 46 ГПК України, а саме подано заяву про зміну предмета позову. В той же час, подаючи заперечення від 01 травня 2025 року на клопотання представника відповідача Нетікової О.В. від 22 квітня 2025 року про залишення позову без руху, позивач в особі свого представника намагається змінити підстави позову шляхом визначення таких обставин як недобросовісність дій ОСОБА_1 під час набуття спірного майна. Наведене, на думку відповідача, своєю чергою повністю відповідає вищевказаним ознакам зловживання процесуальними правами.
Також, відповідач зазначає, що Нетікова О.В. як добросовісний набувач не була зобов'язана перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а могла діяти покладаючись на відомості Державного реєстру.
На думку відповідача, норма про заборону зворотної дії законів в часі не поширюється на юридичних осіб, якими є позивач та відповідач 1 та 2 в цій справі. А, тому, доводи позивача про неможливість застосування зворотної дії в часі Закону України № 4292-ІХ від 12.03.2025 є неспроможними. Оскільки як зазначив Конституційний Суд України “Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).»
Отже, відповідач ОСОБА_1 не може бути позбавлена права на гарантовану компенсацію у разі задоволення позову позивача лише через те, що відсутній механізм реалізації положень Закону України № 4292-ІХ від 12.03.2025 щодо оцінки майна.
28.05.2025 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення з окремого питання у справі за клопотанням відповідача від 21.05.2025 про залишення заперечення прокурора від 01.05.2025 без розгляду, в яких прокурор зазначає, що реалізуючі процесуальне право на судовий захист в установленому законом порядку, прокурором здійснено правомірне користування процесуальними правами та подано заперечення від 01.05.2025 у порядку ст. 169 - 170 ГПК України, яке не може вважатися зловживанням процесуальними правами в розумінні положень ст.43 ГПК України, що визначають порушення, якими є зловживанням процесуальними правами.
Також, прокурор вказує, що позов обґрунтовано з огляду на приписи 388 ЦК України, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Враховуючи, що спірне майно вибуло з власності Харківської міської територіальної громади поза її волею, правочин щодо цієї квартири, укладений в подальшому, свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суперечать інтересам громади як законного власника. Подальші дії з відчуження спірного нерухомого майна, за умови відсутності належних документів дійсності набуття права власності на спірні нежитлові приміщення, не можуть мати юридичних наслідків у формі набуття права власності зазначеними особами. Як наслідок, вбачаються усі правові підстави для витребування спірного майна у його останнього власника недобросовісного набувача ОСОБА_1 , тому вимоги прокурора про витребування у останнього на користь Харківської міської територіальної громади об'єкту нерухомого майна є обґрунтованими та правомірними. Отже, прокурор, заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову без руху, не змінюючи предмет позову, виклав аргументацію недобросовісності останнього набувача ОСОБА_1 задля прийняття судом об'єктивного рішення про можливість витребування спірного майна з володіння іншої особи. Крім зазначення власного обґрунтування зловживання процесуальними правами позивача, відповідачем не надано на підтвердження таких доводів конкретних доказів, які суд міг би оцінити. Натомість висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін.
29.05.2025 до суду від представника відповідача (ФО ОСОБА_1 ) надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній вказує, що за висновками Верховного Суду можна стверджувати про процесуальну можливість Суду застосувати положення частини 11 статті 176 ГПК України після закриття підготовчого провадження у справі та перебування справи на стадії розгляду справи по суті.
Також, відповідач просить суд врахувати практику ЄСПЛ під час вирішення клопотання відповідача ОСОБА_1 від 21 квітня 2025 року про залишення без руху позовної заяви Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова у справі №922/5243/21 на підставі частини 11 статті 176 ГПК України, як клопотання спрямованого на забезпечення можливості отримання ОСОБА_1 компенсації у разі прийняття рішення про витребування спірного майна з її володіння, що узгоджується з положеннями пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
29.05.2025 прокурор проти задоволення клопотань представника відповідача (ФО ОСОБА_1 ) про залишення позовної заяви без руху та залишення заперечень прокурора без розгляду заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.
В судовому засіданні представник відповідача (ФО ОСОБА_1 ) свої клопотання підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідачів (ХМР) та (УКМП ДЕКМ ХМР) проти задоволення клопотань представника відповідача (ФО ОСОБА_1 ) про залишення позовної заяви без руху та залишення заперечень прокурора без розгляду не заперчував.
Щодо залишення заперечень прокурора від 21.05.2025 без розгляду на підставі зловживання процесуальними правами суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно ч. 2. ст. 42 ГПК учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Проте, чинний ГПК України не містить визначення цього поняття, а визначає у ст.43 лише перелік дій, які можуть трактуватися суддею за суб'єктивною чи об'єктивною думкою в кожному конкретному випадку як зловживання процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами - це правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників господарського процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому у пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Зловживання правами характеризуються умислом, спрямованим на порушення порядку господарського судочинства.
Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісність дій, умисний характер, завідома несумлінність.
Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються з видимістю реалізації законних прав особи.
З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою перешкоджання розгляду справи.
Ознаками зловживання процесуальними правами є недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Це підтверджується постановою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14.
Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.07.2023 у справі №910/12713/22.
Надаючи до суду заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху, прокурор реалізував своє право передбачене ст.ст. 42, 169 ГПК України, а саме подавати свої заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, що не може вважатися зловживанням процесуальними правами в розумінні ст. 43 ГПК України.
З огляду на викладене вище, суд не вбачає зловживання прокурором процесуальними правами та відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача (ФО ОСОБА_1 ) про залишення без розгляду заперечень представника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова від 01 травня 2025, оскільки в діях прокурора судом не встановлено умислу спрямованого на порушення порядку господарського судочинства.
Розглянув клопотання представника відповідача (ФО ОСОБА_1 ) про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає таке.
09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" (далі - Закон №4292-ІХ), 09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" (далі - Закон №4292-ІХ), абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, до статей164, 174 Господарського процесуального кодексу України:
- статтю 164 доповнити частиною шостою такого змісту: "6. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви";
- частину другу статті 174 доповнити абзацом третім такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму";
Також, Законом №4292-ІХ доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п'ятою наступного змісту:
"Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
Відповідно до п. II. Закону №4292-ІХ:
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1).
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).
Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку (частина 7).
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналогічний підхід застосовується і щодо дії процесуальної норми права (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 9901/468/21).
Зокрема, у статті 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Особливістю дії у часі норм процесуального права є те, що така дія має негайний характер, і це означає обов'язок застосування норми, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії (більш пізня норма процесуального права скасовує дію попередньої норми, яка регулює ті самі відносини). При цьому, суд повинен враховувати загальні вимоги процесуального закону, згідно з якими при зміні правил процесу забороняється встановлювати нові обов'язки, скасовувати чи звужувати процесуальні права, належні учасникам судового провадження, чи обмежувати їх використання (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 924/1277/20).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 14.01.2025 у справі № 910/11028/20.
Факт подання юридичною особою або іншими особами до господарського суду позовної заяви із зазначенням вимог та підстав такого звернення є реалізацією відповідних осіб права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні ч. 3 ст. 3 ГПК України, що зумовлює обов'язок суду розглянути спір із застосуванням до спірних правовідносин процесуального закону, чинного на дату звернення відповідної особи до суду та розгляду її позовних вимог. Така правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/2382/18, від 21.07.2021 у справі № 904/903/20, від 20.01.2021 у справі № 905/2382/18, від 12.11.2020 у справі № 911/956/17.
Так, позовну заяву Керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова подано до суду 30.12.2021, провадження у справі відкрито ухвалою суду від 24.01.2022.
Станом на момент реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді шляхом звернення з позовом до суду діяла редакція ст. 164 ГПК України, відповідно до якої позовна заява прокурора відповідає вимогам, які визначені у згаданій нормі.
Отже, залишення позовної заяви прокурора без руху буде суперечить негайному характеру дії норм процесуального права у часі та встановлювати нові обов'язки, скасовувати чи звужувати процесуальні права прокурора, що заборонено при зміні правил процесу.
Посилання відповідача на п.2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону при застосуванні ч. 6 ст. 164 ГПК України є безпідставними, оскільки цим пунктом передбачено зворотну дію закону в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для залишення позовної заяви прокурора без руху, а тому відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача (ФО ОСОБА_1 ).
Щодо тверджень прокурора та відповідачів про недобросовісність або добросовісність дій відповідача ОСОБА_1 , суд зауважує таке.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Отже, вказані обставини - добросовісність/недобросовісність набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірне майно входить до предмету доказування та підлягає встановленню за наслідками розгляду справи по суті на підставі оцінки доказів у справі.
Керуючись ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання представника відповідача (ФО ОСОБА_1 ) про залишення без розгляду заперечень представника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова від 01 травня 2025 року на клопотання представника відповідача (ФО ОСОБА_1 ) про залишення позову без руху - відмовити.
В задоволенні клопотання представника відповідача (ФО ОСОБА_1 ) про залишення без руху позовної заяви Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, як такої, що подана без додержання вимог частини 6 статті 164 ГПК України (в редакції Закону України № 4292-IX від12.03.2025) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повна ухвала підписана "30" травня 2025 р.
Суддя Л.В. Шарко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.