36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.05.2025 Справа № 917/491/25
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м.Полтава, вул.Польська,2А, код ЄДРПОУ 03338030)
до Фізичної особи - підприємця Ковиріна Олександра Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 179 008,43 грн.
без виклику представників сторін,
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Ковиріна Олександра Федоровича про стягнення 179 008,43 грн. заборгованості за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, в т.ч. 151914,50 грн. основного боргу; 422,38 грн пені; 6079,92 грн. 3% річних та 20591,63 грн інфляційних втрат.
Ухвалою від 17.03.25 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/491/25, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
07.04.2025 відповідач надав суду відзив, за мотивами якого відповідач просить суд відмовити у позові повністю.
10.04.25 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач підтримав позовні вимоги повністю.
Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили. Строк для їх подання закінчився.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/491/25.
Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та є виконавцем послуги з постачання теплової енергії у м. Карлівці.
Ліцензії позивача на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії переоформлені на безстрокові, згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017
На офіційному веб-сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», за посиланням: http://te.pl.ua/spozhivacham/yuridichnim-osobam/dogovr-pro-nadannya-poslug-yuridichn-osobi/, позивач опублікував Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та порядок його укладення.
Судом встановлено, що відповідач - Фізична особа-підприємець Ковирін Олександр Федорович має у власності нежитлове приміщення по вул. Шевченка,17/8 в місті Кременчуці, площею 99,6 кв м, відповідно договору купівлі-продажу від 24.11.2009 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок, в якому знаходиться зазначений об'єкт нерухомості відповідача у справі, підключений до системи постачання теплоенергії, яка обслуговується позивачем.
Зокрема, відповідно до Акту перевірки системи теплопостачання від 31 березня 2023, у зв'язку із закінченням опалювального періоду 2022/2023 припинено подачу теплоносія до житлового будинку за адресою Шевченка,17/8, в т.ч. нежитлового приміщення боржника 31 березня 2023року. Відповідно до Акту перевірки системи теплопостачання від 30 жовтня 2023 року, у зв'язку із початком опалювального періоду 2023/2024 подано теплоносій, у тому числі до житлового будинку за адресою Шевченка,17/8, в т.ч. нежитлового приміщення боржника, 30 жовтня 2023 року. Відповідно до Акту перевірки системи теплопостачання від 28 березня 2024, у зв'язку із закінченням опалювального періоду 2023/2024 припинено подачу теплоносія до вказаного житлового будинку 28 березня 2024. Відповідно до Акту перевірки системи теплопостачання від 04 листопада 2024 року, у зв'язку із початком опалювального періоду 2024/2025 теплоносій подано до вказаного житлового будинку, в т.ч. нежитлового приміщення боржника, 04 листопада 2024року.
01.10.2021 набрали чинності постанови Кабінету Міністрів України № 1022 та № 1023 від 08.09.2021, якими затверджено типові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та про надання послуг з постачання гарячої води.
Відповідно до приписів частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
За посиланням позивача, співвласники багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Кременчук, вул. Шевченка, 17/8 не повідомили ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго про вибір моделі договірних відносин протягом 30-деного строку з моменту опублікування відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Виходячи з викладеного, взаємовідносини між співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Кременчук, вул. Шевченка, 17/8, в тому числі і з боржником, як власником нежитлового приміщення за зазначеною адресою, з 01.12.2021 врегульовано Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, який є публічним договором приєднання і опублікований на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Отже, відповідач є суб'єктом користування послугою постачання теплової енергії (споживачем), яка надається ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Індивідуальному договору присвоєно № 4950.
Предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, спожиту останнім на підставі типового Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (надалі - Індивідуальний договір). Оскільки на переконання позивача, взаємовідносини з відповідачем, як власником нежитлових приміщень за зазначеними адресами, починаючи з 01.11.2022 врегульовано саме Індивідуальними договорами.
За вказаний період, що охоплюється загальним періодом з 01.11.2022 по 31.12.2024, позивачем у справі складено Акти приймання-передачі наданих послуг з постачання теплової енергії на загальну суму 151914,50 грн та виставлено рахунки на оплату на ту ж саму суму.
Позивач зазначає, що відповідачем не виконано свого обов'язку за Індивідуальним договором, щодо проведення оплати спожитої послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.12.2024, у зв'язку з чим утворилась основна заборгованість в сумі 151914,50 грн.
Крім того, враховуючи прострочення відповідачем оплати наданих послуг, станом на дату звернення до суду з позовною заявою позивачем нараховано за період з 01.04.2024 по 30.09.2024 - 422,38 грн пені, за період з 02.01.2023 по 31.01.2025 6079,92 грн 3% річних та за період з січня 2022 по січень 2025 20 591,63 грн інфляційних витрат. Що всього, разом з сумою основного боргу, становить 179 008,43 грн.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Розглянувши матеріали даної справи та доводи сторін, господарський суд приходить до висновку про те, що взаємовідносини між сторонами спору регулюються Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09.11.2017 № 2189 Про житлово-комунальні послуги (надалі - Закон).
Відповідно до статей 5, 12 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такий договорів вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (ч. 5 ст. 13 Закону).
Згідно з умовами Індивідуального договору, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу.
Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті http:lubnyteplo.com/ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті http://te.pl.ua/, (п. 1., п. 2, Індивідуального Договору).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, в тому числі, шляхом розміщення інформації чи документу у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ст. 641 ЦК України).
Отже, враховуючи факт опублікування позивачем тексту договору на власному офіційному веб-сайті, суд приходить до висновку, що позивач зробив офіційну пропозицію про укладення Індивідуального договору.
Водночас, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ст. 642 ЦК України).
В свою чергу, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Індивідуального Договору).
Таке ж положення містить п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022).
Отже, належними обставинами на підтвердження укладення відповідного договору мають бути будь-які з перелічених дій: підписана споживачем (боржником) заява-приєднання, сплата рахунку за надані послуги чи факт отримання послуги.
Крім того, відповідно до п. п. 17, 19, 20 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (надалі Правила ПКТЕ), для обліку, відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію і метрологічну діяльність. Після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію.
Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії. Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.
З огляду на відсутність в матеріалах даної справи будь-яких доказів, що підтверджують подання відповідачем заяви-приєднання чи сплату рахунків за надані послуги, та, водночас, враховуючи обставини справи, зокрема підключення житлового будинку у м. Кременчук, вул. Шевченка, 17/8 до системи постачання теплоенергії, яка обслуговується позивачем, суд приходить до висновку, що факт приєднання відповідачем до Індивідуального договору підтверджується фактом отримання ним послуги від позивача, що свідчить про укладення між сторонами спору Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Щодо посилання відповідача у відзиві на відсутність достатніх обставин, підтверджених відповідними документами, які б свідчили про укладення між позивачем та відповідачем договору, суд вказує на їх необгрунтованість з огляду на наведене вище та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів споживання відповідачем (як і інших власників нерухомого майна житлового будинку у м. Кременчук, вул. Шевченка, 17/8) теплової енергії на потреби опалення приміщень (у матеріалах справи наявні акти підключення до системи теплопостачання житлового будинку; акти перевірки системи теплопостачання на початку та закінченні опалювального періоду).
За вказаного при вирішенні спору суд виходить з того, що відповідач є таким, що приєднався до умов індивідуального договору з надання житлово-комунальних послуг, а також спожив теплову енергію за договором, а тому в нього виникає обов'язок щодо оплати наданих послуг за вказаним договором.
Враховуючи відсутності будь-яких доказів з боку відповідача на підтвердження виконання умов Індивідуального договору про оплату наданих позивачем послуг, суд приходить до висновків про порушення умов даного договору відповідачем в частині оплати наданих послуг.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Пунктом 5 Індивідуального договору визначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно пункту 11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Як вбачається з умов Індивідуального договору (п. 30 34), споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) ( пункт 30)).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради:
-№ 477 від 30 вересня 2022 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго»;
-№ 669 від 28 липня 2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго», зі змінами внесеними рішенням Полтавської обласної ради № 687 від 26 вересня 2023 року;
- № 687 від 26 вересня 2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;
-№ 854 від 30 серпня 2024 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго».
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» http://te.pl.ua/ в розділі «ТАРИФИ», далі «Тарифи для потреб інших споживачів» (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb- nshih-spozhivachv/).
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р. визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. № 315.
Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.
Згідно з п. 32 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Як зазначає позивач, з 01.01.2022 відповідно до п. 8 розділу IV Методики №315, який визначає обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку, що складає 25%.
Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (розділ IV п. 12 Методики №315).
Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення визначається відповідно до розділу II пункт 2.
За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем, нежитлове приміщення Фізичної особи-підприємця Ковиріна Олександра Федоровича має підключення до внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку 17/8 по вулиця Тараса Шевченка, який не оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ).
Загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення визначається розрахунковим методом у кожному розрахунковому періоді і розподіляється між усіма споживачами (власниками житлових, нежитлових приміщень, приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом) у відповідності до Методики.
Позивач формував рахунки на оплату спожитих послуг з постачання теплової енергії відповідачу за період з листопада 2022 по грудень 2024 на загальну суму 151914,50 грн.
Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за постачання теплової енергії (умовно - змінна частина двоставкового тарифу (постачання теплової енергії, опалення - розподіл по площі, опалення - загальнобудинкові витрати); за постачання теплової енергії (умовно - постійна частина двоставкового тарифу, місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження); плата за абонентське обслуговування за загальний спірний період.
Водночас, суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/1343/21 від 29.04.2020 р.).
Разом з тим, у постанові від 22.08.2023 р. у cправі № 910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.
При цьому, як стверджує позивач та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не виконано свого обов'язку щодо проведення оплати спожитої послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.12.2024, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача за надані послуги в сумі 151914,50 грн.
Щодо посилання відповідача на те, що в приміщенні магазину, що розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Шевченка, буд. 17/8, встановлений лічильник тепла, однак опаленням він не користувався, на дисплеї лічильника відображаються нульові показники, суд зазначає, що оскільки матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» як виконавця послуг з постачання теплової енергії з пакетом документів задля взяття на абонентський облік вузла розподільного обліку теплової енергії для забезпечення такого обліку в належному йому приміщенні; відсутній відповідний акт про взяття на облік; відсутні докази періодичної повірки засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку (свідоцтва, тощо), розрахунок спожитих послуг з постачання теплової енергії, який проведено Позивачем з врахуванням наведених вище даних є правомірним.
З урахуванням позовних вимог позивача, в яких останній просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 151914,50 грн, суд приходить до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.
Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Щодо вимог про стягнення пені.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 45 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивачем наведено розрахунок пені за несвоєчасне здійснення платежів за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 422,38 грн за період з 01.04.2024 р. по 31.01.2025 р. (в т.ч. за несвоєчасне здійснення платежів за лютий 2024 року за період з 01.04.2024 р. по 30.09.2024 р., за несвоєчасне здійснення платежів за березень 2024 року за період з 01.05.2024 р. по 31.10.2024 р., за несвоєчасне здійснення платежів за квітень 2024 року за період з 03.06.2024 р. по 02.12.2024 р., за несвоєчасне здійснення платежів за травень 2024 року за період з 01.07.2024 р. по 31.12.2024 р., за несвоєчасне здійснення платежів за червень 2024 року за період з 01.08.2024 р. по 31.01.2025 р., за несвоєчасне здійснення платежів за липень 2024 року за період з 02.09.2024 р. по 31.01.2025 р., за несвоєчасне здійснення платежів за серпень 2024 року за період з 01.10.2024 р. по 31.01.2025 р., за несвоєчасне здійснення платежів за вересень 2024 року за період з 01.11.2024 р. по 31.01.2025 р., за несвоєчасне здійснення платежів за жовтень 2024 року за період з 02.12.2024 р. по 31.01.2025 р. та за несвоєчасне здійснення платежів за листопад 2024 року за період з 01.01.2025 р. по 31.01.2025 р.) (розрахунок в матеріалах справи).
Водночас, як зазначено вище, у пункті 34 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії Сторони узгодили, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Строки оплати за вказані вище періоди позивачем визначено правильно.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені, не виявив завищення її розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними.
Також позивач просить стягнути із відповідача в зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором 3% річних та інфляційні втрати.
За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати за відпущену теплову енергію позивачем нараховано розмір збитків від інфляції, що становить 20591,63 грн., на грошові зобов'язання листопада 2022 року - листопада 2024 року (загальний період нарахування січень 2023 - січень 2025 року) та розмір 3 % річних, що становить 6079,92 грн., на грошові зобов'язання листопада 2022 року - листопада 2024 року (загальний період нарахування 02.01.2023 - 31.01.2025 (розрахунки 3 % річних та інфляційних в матеріалах справи).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також розрахунок інфляційних втрат, і встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, згідно з приписами законодавства, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 151914,50 грн. основного боргу; 422,38 грн пені; 6079,92 грн. 3% річних та 20591,63 грн інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Вимоги у даній справі складаються з вимоги майнового характеру про стягнення 179008,43 грн.
За звернення до суду з позовом майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціна позову, але не менше одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначається станом на перше січня календарного року, в якому поданий позов.
Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік" установлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява подана позивачем в електронній формі. Виходячи із ціни позову з врахуванням подання позивачем позову в електронній формі позивач мав сплатити 2 422,40,00 грн.
Як убачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у даній справі позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. Тобто, позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі без урахування коефіцієнту 0,8.
Суд здійснює розподіл судових витрат по сплаті судового збору, виходячи з розміру 2422,40 грн (необхідний розмір судового збору для звернення до суду у даному випадку).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ковиріна Олександра Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м.Полтава, вул.Польська,2А, код ЄДРПОУ 03338030) 151914,50 грн. основного боргу; 422,38 грн пені; 6079,92 грн. 3% річних та 20591,63 грн інфляційних втрат, 2 380,85 грн втрат від інфляційних процесів, 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Киричук О.А.