65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/356/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, Україна, місто Київ, проспект Берестейський, будинок, 14) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, Одеська обл., місто Одеса, площа Митна, будинок 1)
до відповідача: Всеукраїнського об'єднання профспілок "Федерація морських професійних спілок України" (65058, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Романа Кармена, будинок 21)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Миколаївській областях (65048, Одеська область, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15)
про стягнення 9 638,97 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
3.02.2025 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Всеукраїнського об'єднання профспілок "Федерація морських професійних спілок України", в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 9 191,04 грн, пеню у сумі 9 638,97 грн, 3% річних у сумі 763,44 грн, інфляційні втрати у сумі 3 145,93 грн та судовий збір.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 10.02.2025 позовну заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) за вх.№370/25 від 3.02.2025 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: доказів часткової оплати відповідачем заборгованості; відомостей щодо зарахування та перерахування забезпечувального депозиту; обґрунтованого розрахунку суми основного боргу з урахуванням вищенаведених зауважень суду; зазначення належного місцезнаходження відповідача.
Ухвала суду була доставлена до електронного кабінету позивача 12.02.2025 о 01:00, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, наявна в матеріалах справи.
21.02.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої останній, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув.
Ухвалою суду від 21.02.2025 відкрито провадження у справі №916/356/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження та залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Миколаївській областях до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору (для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповіді на відзив - до 14.03.2025, заперечень на відповідь на відзив - до 21.03.2025), а також роз'яснено відповідачу про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Крім того, ухвалою суду було запропоновано третій особі надати письмові пояснення щодо повернення чи не повернення забезпечувального депозиту, зарахування або не зарахування забезпечувального депозиту у рахунок заборгованості відповідача за договором про відшкодування експлуатаційних витрат №3306-П-ОДФ-21 від 20.10.2021 із зазначенням суми заборгованості Всеукраїнського об'єднання профспілок "Федерація морських професійних спілок України" за договором з урахуванням ст.168 ГПК України до 12.03.2025.
Ухвала суду від 21.02.2025 доставлена до електронних кабінетів позивача та третьої особи 24.02.2025 о 20:45, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронних листів.
Ухвала суду також була направлена на юридичну адресу відповідача, втім, не будо вручена останньому, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про невручення поштового відправлення через відсутність адресата за вказаною адресою.
8.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що ним 3.04.2025 було сплачено експлуатаційні витрати за договором №3306-П-ОДФ-21 від 20.10.2021 у сумі 9 191,04 грн, 3% річних у сумі 763,44 грн та інфляційні втрати у сумі 3 145,93 грн. Щодо нарахованої пені у сумі 9 638,97 грн відповідач зазначив, що розрахунок пені, зроблений позивачем, порушує вимоги частини 6 статті 232 ГК України, з огляду на що відповідачем було наведено контррозрахунок суми пені за період з 20.05.2022 до 20.11.2022 (протягом 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), за яким розмір пені становить 2 223,48 грн.
При цьому, відповідач зазначив, що не отримував від позивача на електронну адресу, вказану у договорі, ані досудової претензії, ані копії позовної заяви, а змоги отримувати листи на юридичну адресу відповідач не має, оскільки внаслідок воєнного стану співробітники відповідача працюють у видаленому режимі та знаходяться поза межами міста Одеса.
З огляду на наведене, відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву на позов та залучити його до матеріалів справи, закрити провадження у справі в частині стягнення експлуатаційних витрат за договором №3306-П-ОДФ-21 від 20.10.2021 у сумі 9 191,04 грн, 3% річних у сумі 763,44 грн, інфляційних втрат у сумі 3 145,93 грн, відмовити у позовній вимозі щодо стягнення неправомірно нарахованої пені та покласти обов'язок сплати судового збору на позивача, оскільки він не вжив заходів щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом (ч.5 ст.129 ГПК України).
Щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, суд вказує наступне.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1 ст. 118 ГПК України).
Згідно до ч.2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи означені положення Закону, з урахуванням того, що надіслана позивачем на адресу відповідача копія позовної заяви відповідачем не була отримана по причинам, що не залежать від нього, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, забезпечення рівності прав та обов'язків усіх учасників процесу, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 13-15 ГПК України, керуючись приписами частини 2 ст.119 ГПК України, суд вважає за доцільне та справедливе поновити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти його до розгляду.
23.04.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що відповідно до платіжних інструкцій №181, 182, 183 від 03.04.2025 відповідачем сплачено на користь позивача 9 191,04 грн в якості відшкодування витрат на енергоресурси при забезпеченні теплом від котельні №6 та водою за договором; 3 145,93 грн в якості відшкодування інфляційних втрат та 763,44 грн в якості відшкодування 3% річних.
При цьому, позивач заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що у даному випадку сторони, укладаючи договір, передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (визначили, що пеня нараховується протягом усього періоду існування заборгованості по день і фактичної оплати).
Отже, на думку позивача, пеня у сумі 9 638,97 грн нарахована позивачем правомірно, натомість, розрахунок відповідача є помилковим, оскільки здійснений, виходячи з загальної суми заборгованості - 9 191,04 грн, а не за кожним рахунком окремо; при здійсненні розрахунку не враховано дату виникнення зобов'язань відповідача щодо оплати кожного окремого рахунку за відповідний період, а нарахування пені на загальну суму (тобто за усіма рахунками разом) здійснено з 20.05.2022; нарахування пені здійснено лише за 185 днів, що не відповідає положенням укладеного сторонами договору.
Позивач також заперечує проти покладення на нього витрат зі сплати судового збору з огляду на те, що відповідач був обізнаний про свій обов'язок здійснення щомісячних оплат, повинен був діяти розумно, цікавитися ходом виконання договору, однак, жодних повідомлень про неотримання рахунків від відповідача не надходило. При цьому, відповідач жодного разу не звернувся до позивача з приводу уточнення розміру заборгованості, не висловив свою незгоду з виставленими рахунками та актами тощо, що свідчить про те, що спір у даній справі виник через недобросовісні дії відповідача, з огляду на що, на думку позивача, судові витрати мають бути покладені на відповідача в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач також просить суд поновити строк на подання останньої та зазначає, що у зв'язку з пропуском відповідачем встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву та його поданням до суду лише 08.04.2025 позивач був позбавлений об'єктивної можливості подати до суду відповідь на відзив у встановлений судом строк - до 14.03.2025.
Враховуючи поновлення судом строку відповідачу на подання відзиву на позовну заяву та об'єктивну неможливість надання позивачем відповіді на відзив у встановлений судом строк, суд вважає клопотання позивача про поновлення строку на подання останньої обґрунтованим, задовольняє його та, відповідно, поновлює пропущений строк.
9.05.2025 до суду від третьої особи надійшли пояснення, у яких остання зазначає, що 28.07.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Миколаївських областях та Всеукраїнським об'єднанням профспілок "Федерація морських професійних спілок України" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, який припинено. Відтак, Відділенням відповідно до умов договору було повернуто забезпечувальний депозит орендарю після отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна.
Ухвалою суду від 29.05.2025 провадження у справі №916/356/25 у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 9 191,04 грн, пені у сумі 9 638,97 грн, 3% річних у сумі 763,44 грн та інфляційних втрат у сумі 3 145,93 грн закрито на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи необхідність забезпечення учасникам справи доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в умовах воєнного стану, суд вважає за можливе розглянути дану справу в межах розумного строку.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту).
Між сторонами було укладено договір №3306-П-ОДФ-21 від 20.10.2021, відповідно до умов якого Адміністрація здійснює: видачу питної води (подача холодної та гарячої води на об'єкти Спілки) в приміщення, що займає Спілка, прийом господарсько-побутових стоків, що скидаються Спілкою у систему каналізації Адміністрації (прийом стічних вод холодного та гарячого водопостачання, ненормативно-очищених стічних вод, що скидаються Спілкою у систему каналізації Адміністрації), забезпечення теплом об'єктів Спілки відповідно з Додатком №l «Перелік об'єктів спілки», що є невід'ємною частиною договору, а Спілка - своєчасно відшкодовує витрати Адміністрації, забезпечує належну експлуатацію згідно межі балансової належності водопровідно-каналізаційних мереж, мереж теплозабезпечення, приладів і пристроїв на них у відповідності з правилами, перерахованими у п. 2.1 цього договору та чинного законодавства України (п.1.1, 1.2 договору).
Передумовою укладення договору було передання Спілці у строкове платне користування нежитлового приміщення 7-го поверху пасажирського комплексу Одеського морського вокзалу (інв.№073000) на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.07.2021 №3272-П-ОДФ-21 (№209840912091).
Відповідно до акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.02.2024, вказане майно повернуто Спілкою Адміністрації.
Пунктом 7.4 Договору визначено, що він укладається на строк до 31.12.2021, набирає чинності з дня його підписання, скріплення печатками сторін (за наявності) та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буле заявлено однією зі Сторін про відмову від цього Договору або його перегляд.
Враховуючи п.7.4 договору та ту обставину, що сторони не заявляли про відмову від договору, позивач зазначає, що відповідний договір вважався чинним у період надання послуг з лютого по квітень 2022 року.
Так, на виконання умов договору, на підтвердження наданих за період з лютого 2022 по квітень 2022 року послуг позивач склав для підписання акти відшкодування витрат та виставив відповідачу відповідні рахунки:
- акт №166 за лютий 2022 року від 28.02.2022 та рахунок №510036 від 28.02.2022 на суму 4413,14 грн;
- акт №256 за березень 2022 року від 31.03.2022 та рахунок №510062 від 31.03.2022 на суму 4142,24 грн;
- акт №330 за квітень 2022 року від 30.04.2022 та рахунок №510076 від 30.04.2022 на суму 635,66 грн.
Як зазначає позивач, акти та рахунки направлялися відповідачу на його юридичну адресу рекомендованими поштовими відправленнями. Натомість, позивач зазначає, що будучи обізнаним про обов'язок проведення оплат за договором до 20 числа кожного місяця відповідач жодного разу не звернувся до позивача з приводу уточнення розміру заборгованості та не висловив незгоду з виставленими рахунками та актами. Отже, за таких умов, позивач вважає надані послуги прийнятими та такими, що підлягають оплаті відповідно до умов договору.
Таким чином, позивач зазначає, що заборгованість відповідача за період з лютого 2022 по квітень 2022 року становила 9 191,04 грн.
З метою погашення заборгованості позивачем висувалася вимога в досудовому порядку щодо необхідності оплати послуг, а саме: була виставлена претензія №1139/19-06-04/Вих від 21.06.2024, разом з тим, відповідачем було частково погашено існуючу заборгованість за послуги водопостачання-водовідведення.
Крім того, позивач звертався на адресу відповідача з листом щодо необхідності сплати існуючої заборгованості за договором №789/19-06-04/Вих від 24.04.2024.
З огляду на несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачем позивачем у порядку п.4.1 договору нараховано пеню у сумі 9 638,97 грн. При цьому, позивач зазначає, що сторони, укладаючи договір, передбачили більш тривалий, ніж визначений ч.6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (визначили, що пеня нараховується протягом усього періоду існування заборгованості по день фактичної оплати).
Крім того, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України відповідачем нараховано на суму заборгованості 3% річних у сумі 763,44 грн та інфляційні втрати у сумі 3 145,93 грн.
При цьому, під час розгляду справи відповідач відповідно до платіжних інструкцій №181, 182, 183 від 03.04.2025 сплатив на користь позивача 9 191,04 грн в якості відшкодування витрат на енергоресурси при забезпеченні теплом від котельні №6 та водою за договором; 3 145,93 грн в якості відшкодування інфляційних втрат за договором та 763,44 грн в якості відшкодування 3% річних за договором.
Водночас, відповідачем не здійснено оплату пред'явленої до стягнення суми пені у розмірі 9 638,97 грн. При цьому, позивач вважає розрахунок відповідача помилковим, оскільки він здійснений, виходячи з загальної суми заборгованості - 9 191,04 грн, а не за кожним рахунком окремо; при здійсненні розрахунку не враховано дату виникнення зобов'язань відповідача щодо оплати кожного окремого рахунку за відповідний період, а нарахування пені на загальну суму (тобто за усіма рахунками разом) здійснено з 20.05.2022; нарахування пені здійснено лише за 185 днів, що не відповідає положенням укладеного сторонами договору.
Позивач також заперечує проти покладення на нього витрат зі сплати судового збору з огляду на те, що відповідач був обізнаний про свій обов'язок здійснення щомісячних оплат, повинен був діяти розумно, цікавитися ходом виконання договору, однак, жодних повідомлень про неотримання рахунків від відповідача не надходило. При цьому, відповідач жодного разу не звернувся до позивача з приводу уточнення розміру заборгованості, не висловив свою незгоду з виставленими рахунками та актами тощо, що свідчить про те, що спір у даній справі виник через недобросовісні дії відповідача, з огляду на що, на думку позивача, судові витрати мають бути покладені на відповідача в повному обсязі.
3.2 Доводи Всеукраїнського об'єднання профспілок "Федерація морських професійних спілок України".
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ним 3.04.2025 було сплачено експлуатаційні витрати за договором №3306-П-ОДФ-21 від 20.10.2021 у сумі 9 191,04 грн, 3% річних у сумі 763,44 грн та інфляційні втрати у сумі 3 145,93 грн.
Натомість, щодо нарахованої пені у сумі 9 638,97 грн відповідач зазначив, що розрахунок пені, зроблений позивачем, порушує вимоги частини 6 статті 232 ГК України, з огляду на що відповідачем було наведено контррозрахунок суми пені за період з 20.05.2022 до 20.11.2022 (протягом 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), за яким розмір пені становить 2 223,48 грн.
При цьому, як зазначає відповідач, він що не отримував від позивача на електронну адресу, вказану у договорі, ані досудової претензії, ані копії позовної заяви, а змоги отримувати листи на юридичну адресу відповідач не має, оскільки внаслідок воєнного стану співробітники відповідача працюють у видаленому режимі та знаходяться поза межами міста Одеса.
Таким чином, на думку відповідача, позивач порушив порядок вирішення спорів, встановлений п.5 договору №3306-П-ОДФ-21 від 20.10.2021, у якому зазначено, що спочатку, усі спори повинні вирішуватися шляхом переговорів між сторонами і тільки якщо згоду не було досягнуто, вирішуються у судовому порядку.
З огляду на наведене, відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення експлуатаційних витрат за договором №3306-П-ОДФ-21 від 20.10.2021 у сумі 9 191,04 грн, 3% річних у сумі 763,44 грн, інфляційних втрат у сумі 3 145,93 грн, відмовити у позовній вимозі щодо стягнення неправомірно нарахованої пені та покласти обов'язок сплати судового збору на позивача, оскільки він не вжив заходів щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом (ч.5 ст.129 ГПК України).
3.3. Доводи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Миколаївській областях.
У письмових поясненнях третя особа зазначила, що 28.07.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Миколаївських областях та Всеукраїнським об'єднанням профспілок "Федерація морських професійних спілок України" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, який припинено.
Відповідно до умов договору оренди орендодавець повертає забезпечувальний депозит орендарю після отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна.
На підтвердження перерахування забезпечувального депозиту ВОП "Федерація морських професійних спілок України" Регіональне відділення надало суду виписку з рахунка за 20.04.2024.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
28.07.2021 між Всеукраїнським об'єднанням профспілок "Федерація морських професійних спілок України" (Орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Миколаївській областях (Орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від №3272-П-ОДФ-21 (№209840912091) (а.с.22-35), відповідно до якого орендарю було передано у строкове платне користування нежитлові приміщення 7-го поверху пасажирського комплексу Одеського морського вокзалу (інв.№073000). Балансоутримувачем за договором є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту).
Відповідно до п.4.5 договору з метою виконання зобов'язань орендаря за цим договором, а також за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю до або в день підписання цього договору орендар сплачує на рахунок орендодавця забезпечувальний депозит в розмірі, визначеному у пункті 11 Умов.
Згідно з п.4.8 договору орендодавець не пізніше ніж протягом п'ятого робочого дня з моменту отримання від балансоутримувача примірника акта повернення з оренди орендованого майна із зауваженнями (або за наявності зауважень орендодавця) зараховує забезпечувальний депозит в рахунок невиконаних зобов'язань орендаря і перераховує забезпечувальний депозит на погашення зобов'язань орендаря у такій черговості:…у п'яту чергу погашаються зобов'язання орендаря із сплати балансоутримувачу платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Орендодавець повертає орендарю суму забезпечувального депозиту, яка залишилась після здійснення вирахувань, передбачених цим пунктом.
6.02.2024 за актом повернення з оренди нерухомого майна (а.с.36-38) відповідач (Орендар) передав позивачеві (Балансоутримувач) зі строкового платного користування вказане нерухоме майно.
20.10.2021 між Всеукраїнським об'єднанням профспілок "Федерація морських професійних спілок України" (Спілка) та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (Адміністрація) було укладено договір №3306-П-ОДФ-21 про відшкодування експлуатаційних витрат (а.с.11-21), відповідно до п.1.1, п.1.2 якого Адміністрація здійснює: видачу питної води (подача холодної та гарячої води на об'єкти Спілки) в приміщення, що займає Спілка, прийом господарсько-побутових стоків, що скидаються Спілкою у систему каналізації Адміністрації (прийом стічних вод холодного та гарячого водопостачання, ненормативно-очищених стічних вод, що скидаються Спілкою у систему каналізації Адміністрації), забезпечення теплом об'єктів Спілки відповідно з Додатком №l «Перелік об'єктів спілки», що є невід'ємною частиною договору, а Спілка - своєчасно відшкодовує витрати Адміністрації, забезпечує належну експлуатацію згідно межі балансової належності водопровідно-каналізаційних мереж, мереж теплозабезпечення, приладів і пристроїв на них у відповідності з правилами, перерахованими у п.2.1 цього договору та чинного законодавства України.
Відповідно до п. 2.2.7 договору Адміністрація зобов'язується щомісяця, не пізніше 05-го числа місяця, що слідує за звітним, оформлювати та підписувати двосторонній «Акт відшкодування витрат», а Спілка у відповідності з п.2.4.10 договору зобов'язана протягом 3-х робочих днів підписати та повернути Адміністрації «Акт відшкодування витрат» або надати лист-відмову у підписанні «Акта відшкодування витрат» з обґрунтуванням причин у випадку ненадання Спілкою у зазначений строк листа-відмови, «акт відшкодування витрат» вважається підписаним).
Згідно з п. 3.2 договору відшкодування витрат Спілкою проводиться не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Адміністрації.
Пунктом 3.3 договору відшкодування витрат здійснюється з урахуванням розмірів витрат, що діють на момент отримання Спілкою тепла, води стоків тощо, та затверджені наказами Начальника адміністрації Одеського морського порту. У разі зміни розміру відшкодування витрат, оплата Спілкою наданих йому тепла, води, стоків проводиться за новими розмірами відшкодування витрат, без зміни інших умов договору. Відомості про зміну діючих розмірів відшкодування витрат Спілка отримує через повідомлення на поштову та електронну пошту, зазначені в розділі 8 цього договору.
Відповідно до п.3.4, п.3.5 договору рахунки направляються Спілці на її фактичну адресу рекомендованим листом з повідомленням та електронну пошту, вказану в розділі 8 цього договору, а Спілка зобов'язана письмово довести до відома Адміністрацію про неотримання рахунка за надані тепло, воду та стоки.
Згідно з п.4.1 договору у разі несвоєчасного перерахування платежів Спілкою сплачує Адміністрації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за котрий нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до п.7.5 договору цей договір укладається на строк до 31 грудня 2021 року, набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками (в разі наявності) та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якою із сторін у порядку, визначеному законодавством України. Згідно із ст. 631 ЦК України умови цього договору розповсюджуються на взаємовідносини сторін, які виникли до його укладання, а саме з 28.07.2021.
Додатками до договору є перелік об'єктів Спілки (додаток №1) та Розрахунок теплових навантажень та водогосподарського балансу (Додаток №2).
Матеріали справи містять акт №166 за лютий 2022 року від 28.02.2022 та рахунок №510036 від 28.02.2022 на суму 4413,14 грн; акт №256 за березень 2022 року від 31.03.2022 та рахунок №510062 від 31.03.2022 на суму 4142,24 грн; а також акт №330 за квітень 2022 року від 30.04.2022 та рахунок №510076 від 30.04.2022 на суму 635,66 грн (а.с.39-44) (а.с.113-118). Позивачем також надані суду акти-звіти по теплозабезпеченню за лютий-квітень 2022 року (а.с.128-130).
Як вбачається з платіжної інструкції від 13.05.2024, відповідачем було сплачено на рахунок позивача 2 541,98 грн в рахунок видачі питної води від водопровідної мережі ОФ АМПУ за рахунками від 30.04.2022 (а.с.119).
Під час розгляду справи відповідно до платіжних інструкцій №181, 182, 183 від 03.04.2025 відповідачем було сплачено на користь позивача 9 191,04 грн в якості відшкодування витрат на енергоресурси при забезпеченні теплом від котельні №6 та водою за договором; 3 145,93 грн в якості відшкодування інфляційних втрат за договором та 763,44 грн в якості відшкодування 3% річних за договором (а.с.148-150).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Миколаївській областях надало суду виписку з рахунку за 20.04.2024 (а.с.209-210), з якого вбачається, що 17.04.2024 відповідачу було повернуто забезпечувальний депозит за договором оренди.
30.04.2024 позивач направив на адресу відповідача лист №789/19-06-04/Вих від 24.04.2024 (а.с.45-48) щодо необхідності сплати існуючої заборгованості за договором у сумі 17 899,89 грн.
Крім того, позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №1139/19-06-04/Вих від 21.06.2024 (а.с.49-58) щодо сплати основної заборгованості за договором, пені, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 19 903,58 грн.
5. Позиція суду.
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, 20.10.2021 між Всеукраїнським об'єднанням профспілок "Федерація морських професійних спілок України" (Спілка) та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (Адміністрація) було укладено договір №3306-П-ОДФ-21 про відшкодування експлуатаційних витрат (а.с.11-21).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір про відшкодування експлуатаційних витрат є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вже було встановлено судом з платіжних інструкцій №181, 182, 183 від 03.04.2025, під час розгляду справи відповідачем було сплачено на користь позивача 9 191,04 грн в якості відшкодування витрат на енергоресурси при забезпеченні теплом від котельні №6 та водою за договором; 3 145,93 грн в якості відшкодування інфляційних втрат за договором та 763,44 грн в якості відшкодування 3% річних за договором (а.с.148-150). Вказана обставина позивачем не заперечується.
З огляду на наведені обставини ухвалою суду від 29.05.2025 було закрито провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 9 191,04 грн, 3% річних у сумі 763,44 грн та інфляційних втрат у сумі 3 145,93 грн.
Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 9 638,97 грн, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи, що згідно з п. 3.2 договору відшкодування витрат Спілкою проводиться не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, а також з огляду на те, що відповідачем було сплачено на користь позивача 9 191,04 грн в якості відшкодування витрат на енергоресурси при забезпеченні теплом від котельні №6 та водою за договором за період з лютого 2022 по квітень 2022 року лише 03.04.2025, суд доходить висновку про несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання та про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені погоджена сторонами у п.4.1. договору, згідно з яким, у разі несвоєчасного перерахування платежів Спілкою сплачує Адміністрації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за котрий нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Дослідивши умови договору, суд зазначає, що договір не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні будь-яких додаткових застережень (зокрема, «до повного виконання зобов'язання», «до повної сплати заборгованості», «до повного погашення боргу» тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, тому пеня за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Таким чином, враховуючи відсутність подібних умов у договорі (зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах ВП ВС від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 (на яку також посилається позивач), ОП КГС ВС від 20.08.2021 №910/13575/20, КГС ВС від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.
Натомість, суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З урахуванням означеного суд зазначає про правомірність нарахування пені на суму заборгованості до 30.06.2023.
Таким чином, за допомогою системи "Ліга-закон" судом зроблено власний розрахунок пені, враховуючи дату закінчення карантину.
Період 1 (21/03/2022 - 30/06/2023)
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
4413,1421.03.2022 - 02.06.20227410,000.055178,94
4413,1403.06.2022 - 30.06.202339325,000.1372 375,84
Період 2 (21/04/2022 - 30/06/2023)
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
4 142,2421.04.2022 - 02.06.20224310,000.05597,60
4 142,2403.06.2022 - 30.06.202339325,000.1372 230,00
Період 3 (21/05/2022 - 30/06/2023)
Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення
635,6621.05.2022 - 02.06.20221310,000.0554,53
635,6603.06.2022 - 30.06.202339325,000.137342,21
Таким чином, сума пені становить 5 229,12 грн, з огляду на що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у вказаній сумі.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно.
Керуючись ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Всеукраїнського об'єднання профспілок "Федерація морських професійних спілок України" (65058, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Романа Кармена, будинок 21, код ЄДРПОУ 34252275) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, Одеська обл., місто Одеса, площа Митна, будинок 1, код ЄДРПОУ 38728457) пеню у сумі 5 229 /п'ять тисяч двісті двадцять дев'ять/ грн 12 коп., судовий збір у сумі 1 642 /одна тисяча шістсот сорок дві/ грн 68 коп.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.М. Щавинська