30.05.2025 Справа № 914/2509/24
За заявою: Публічного акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство - 14630», м. Львів
про розстрочку виконання судового рішення
у справі №914/2509/24
за позовом: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство - 14630», м. Львів,
про: стягнення 1 170 315,82 грн суми пайового внеску на створення та розвиток транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, 236 628,24 грн пені, 713 931,72 грн інфляційних втрат та 86 214,14 грн трьох процентів річних
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
За участю представників сторін:
від позивача: Шмотолоха О.П.- представник
від відповідача: Мудрак Р.Б. - представник
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2509/24 за позовом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Публічного акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство - 14630» про стягнення 1 170 315,82 грн суми пайового внеску на створення та розвиток транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, 236 628,24 грн пені, 713 931,72 грн інфляційних втрат та 86 214,14 грн трьох процентів річних.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 у справі №914/2509/24 позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство - 14630» на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради суму в розмірі 1 170 315, 82 грн пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, 235986,97 грн пені, 370 836,56 грн інфляційних втрат та 86 117,95 грн 3% річних та 27 948,86 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі №914/2509/24 апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишено без задоволення а рішення - без змін.
На адресу суду, 20.05.2025 надійшла заява (вх.№2170/25) від відповідача про розстрочку виконання судового рішення у якій просить суд розстрочити виконання судового рішення у справі №914/2509/24 наступним чином: протягом восьми місяців починаючи з червня 2025 р. до кінця кожного місяця - по 210 134 грн і до кінця лютого 2026 р. - ще 210 134,16 грн.
Ухвалою суду від 23.05.2025 суд визнав подані матеріали заяви достатніми для її прийняття до розгляду, судове засідання для розгляду заяви про розстрочення виконання рішення призначив на 29.05.2025.
Представник заявника (відповідача) в судове засідання з'явився, заяву про розстрочення виконання рішення суду підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання з'явився, проти задоволення заяви про розстрчоку виконання судового рішення заперечив частково.
Відповідно до частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали заяви, суд встановив наступне.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2509/24 за позовом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Публічного акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство - 14630» про стягнення 1 170 315,82 грн суми основного боргу ,236 628,24 грн пені, 713 931,72 грн інфляційних втрат та 86 214,14 грн трьох процентів річних.
06.03.2025 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство - 14630» на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради суму в розмірі 1 170 315, 82 грн пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, 235986,97 грн пені, 370 836,56 грн інфляційних втрат та 86 117,95 грн 3% річних та 27 948,86 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Заявник (відповідач) у заяві про розстрочення виконання рішення суду зазначає, що сума задоволених вимог є значною. В процесі розгляду справи судом першої інстанції на цьому наголошував відповідач та просив зменшення суми штрафних санкцій, однак, судом було відхилено таке клопотання.
Відповідач покликається на скрутне матеріальне становище підприємства, обумовлене обов'язком виконання ряду вже прострочених на дату подання цієї заяви зобов'язань, зокрема: передбачених Договором поставки нафтопродуктів №0801/1 від 8.01.2020 р., укладеного з ТзОВ «Ірча», - оплата нафтопродуктів на загальну суму 5139051,9
грн.; передбачених Договором купівлі-продажу транспортних засобів від 2.10.2023 р. , укладеного з МКП «Транс-Екіпаж», - оплата автобусів на загальну суму 4824288,2 грн.; передбачених Договором купівлі-продажу транспортного засобу №07/566 від 16.10.2024 р., Договором купівлі-продажу транспортного засобу №07/567 від 16.10.2024 р., Договором купівлі-продажу транспортного засобу №07/578 від 4.11.2024 р., Договором купівлі-продажу транспортного засобу №07/579 від 4.11.2024 р., Договором купівлі-продажу транспортного засобу №07/580 від 4.11.2024 р., укладених з ТзОВ «Еліт Кар Трейд», - оплата автобусів на загальну суму 7953890 грн. Як зазначає заявник, строк виконання усіх цих зобов'язань вже давно минув, кредитори вимагають оплат.
Окрім цього заявник посилається на те, що згідно рішень Господарського суду Львівської області у справах №914/2511/24 та №914/2564/24, які набрали законної сили з ПАТ
«Львівське автотранспортне підприємство 14630» вирішено стягнути: у справі №914/2511/24 - 1872243,23 грн., у справі №914/2564/24 - 2722401,45 грн. Як зазначає заявник, після набрання згаданими судовими рішеннями законної сили відповідач протягом короткого проміжку часу змушений буде сплатити ще понад 6000000 грн. При цьому заявник посилається на те, що чисті фінансові результати від діяльності у відповідача насправді вкрай низькі: сукупний дохід за 2024 рік - 89000 грн., за перший квартал 2025 р. - 31000 грн., про що свідчать звіти про фінансові результати за відповідні періоди.
Зазначені обставини та скрутний матеріальний стан товариства обумовлені як збройною агресією так і видом діяльності товариства. Оскільки відповідач є суб'єктом господарювання з єдиним видом діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів, обслуговує автобусні маршрути загального користування, в першу чергу - міські, а тарифи на ці послуги є регульованими і встановлюються органом місцевого самоврядування, що, в свою чергу, має свої наслідки: на обумовлену ринком зміну цін на товари та послуги, які складають собівартість послуги з перевезення, відповідач не може відреагувати зміною вартості цієї послуги. Зазначені обставини підтверджуються фінансовою звітністю відповідача.
Як стверджує заявник, відповідач є суб'єктом господарювання що відноситься до категорії підприємств критичної інфраструктури, відтак примусове виконання судових рішень призведе до продажу інших активів відповідача, якими є лише автобуси та супутні для його функціонування паливно-мастильні матеріали, а без цих активів ведення господарської діяльності для відповідача буде неможливим, що, відповідно, призведе до припинення обслуговування автобусних маршрутів загального користування.
З огляду на викладене відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення у цій справі з червня 2025 р. до до кінця лютого 2026 р. - рівними частинами, як це передбачено положенням статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору ;2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку (розстрочку) виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
З аналізу наведеної норми процесуального права вбачається, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
При вирішенні питання про відстрочку (розстрочку) виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Водночас Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Тобто особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.
Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 справа № 914/1663/23.
Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.
Згідно правових висновків наведених Верховним Судом у постанові від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Так, у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Враховуючи те, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, суд вважає, що справедливим є розстрочення відповідачу виконання судового рішення від 06.03.2025 у справі №914/2509/24 на 9 місяців рівними частинами з червня 2025 до кінця лютого 2026.
При цьому, суд зауважує, що розстрочення виконання рішення суду не звільняє відповідача від обов'язку щодо погашення заборгованості перед позивачем та не позбавляє його можливості достроково погасити наявну заборгованість.
В той же час, розстрочення виконання рішення означає його виконання рівними частинами у чітко визначений проміжок часу. Водночас, розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною. Тобто, розстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість, таке розстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В обґрунтування підстав для розстрочення виконання рішення суду відповідач наводить воєнний стан на території України та складне матеріальне становище, яке значно погіршилось у зв'язку із обставинами, що склались у державі.
Основним видом діяльності Публічного акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство - 14630» є надання послуг з перевезення пасажирів, обслуговування автобусних маршрутів загального користування, в першу чергу - міських, а тарифи на ці послуги є регульованими і встановлюються органом місцевого самоврядування, що, в свою чергу, має свої наслідки: на обумовлену ринком зміну цін на товари та послуги, які складають собівартість послуги з перевезення, відповідач не може відреагувати зміною вартості цієї послуги. Зазначені обставини підтверджуються фінансовою звітністю відповідача. Відповідач є суб'єктом господарювання що відноситься до категорії підприємств критичної інфраструктури, відтак примусове виконання судових рішень призведе до продажу інших активів відповідача, якими є лише автобуси та супутні для його функціонування паливно-мастильні матеріали, а без цих активів ведення господарської діяльності для відповідача буде неможливим, що, відповідно, призведе до припинення обслуговування автобусних маршрутів загального користування.
На підтвердження важкого фінансового становища відповідач долучив до матеріалів справи інформацію про поточну кредиторську заборгованість та фінансову звітність.
З аналізу доказів фінансового становища вбачається збитковість відповідача, що унеможливлює можливість одномоментного виконання рішення суду, сума якого є значною.
Для уникнення банкрутства та сприяння продовження господарської діяльності товариства, як наслідок сплати податків до державного бюджету, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення рівними частинами на 9 місяців, як це передбачено положенням статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу на те, що розстрочка виконання рішення суду для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від його виконання. Відповідач намагається через існування певних обставин, що таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.
У даній справі розстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства відповідача.
Згідно частини 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Публічного акціонерного товариства “Львівське автотранспортне підприємство - 14630» про розстрочення виконання судового рішення задоволити.
2.Розстрочити виконання судового рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 у справі №914/2509/24 рівними частинами з червня 2025 р. до кінця кожного місяця - по 210 134 грн. і до кінця лютого 2026 р. - ще 210 134,16 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду, в порядку і строки вказані в статтях 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Березяк Н.Є.