61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
30.05.2025 Справа №905/302/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (код ЄДРПОУ 31816235, вул.Панікахи, буд.2, м.Дніпро, 49040)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток СК» (код ЄДРПОУ 22012334, вул.Івана Лейко, буд.20, м.Лиман, Донецька обл., 84404)
про стягнення заборгованості у розмірі 123251,27 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Предмет та підстави позову
На розгляд Господарського суду Донецької області передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток СК» про стягнення заборгованості у розмірі 123251,27 грн, що складається з: 57054,53 грн - основна сума боргу; 21975,57 грн - сума інфляційних втрат; 15725,17 грн - 10% річних за користування чужими грошовими коштами; 11379,64 грн - сума пені; 17116,36 грн - штраф за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем не виконано умови договору поставки №04995 від 01.11.2015 з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Заперечення учасників учасників судового процесу
Відзив на позовну заяву
Товариство з обмеженою відповідальністю «Росток СК» своїм правом на подання відзиву відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України не скористалось. Будь - яких інших заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Хід розгляду справи та процесуальні дії суду
Ухвалою суду постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/302/25; справу №905/302/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); запропонувати відповідачу зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, відповідно до вимог ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток СК» є вул.Івана Лейко, буд.20, м.Лиман, Донецька обл., 84404.
Направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі здійснювалось засобами поштового зв'язку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток СК» (вул.Івана Лейко, буд.20, м.Лиман, Донецька обл., 84404).
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 3 та ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінет - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості про перебування відповідача за іншою адресою ніж та, що зазначалась вище.
Крім того, згідно бази даних Автоматизованої системи Діловодства спеціалізованого суду судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток СК» відсутній електронний кабінет в Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
З сайту Акціонерного товариства “Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) судом встановлено, що поштове відправлення Товариства з обмеженою відповідальністю “Росток СК» за трек номером 0601149802707 повертається відправнику оскільки одержувач відсутній за вказаною адресою.
Враховуючи вищевикладене, слід вважати, що відповідача повідомлено належним чином про розгляд справи №905/302/25.
22.05.2025, через підсистему “Електронний суд», надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “БАДМ» б/н від 22.05.2025 (вх.№01-41/5177/25 та 01-41/5187/25) про долучення доказів.
26.05.2025, через підсистему “Електронний суд», надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю “БАДМ» б/н від 26.05.2025 (вх.№01-41/5276/25).
Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
Фактичні обставини справи та перевірка їх доказами
01.11.2015, між Товариством з обмеженою відповідальністю “БаДМ» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Росток СК» (далі - покупець, відповідач) підписаний договір поставки №04995.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські препарати та засоби, медичні імунобіологічні препарати, супутні товари та інші форми медичного асортименту (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.
Пунктом 1.3 договору визначено, що кількість товару, що поставляється за договором, визначається покупцем при замовленні товару та зазначається в накладних; усі накладні є невід'ємними складовими договору.
Товар постачається за цінами, зазначеними в накладних на товар (п.3.1. договору).
Згідно з п.4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з Інкотермс-2010, якщо інше не встановлене за домовленістю сторін. Конкретне місце поставки узгоджується сторонами на кожну окрему поставку та зазначається в заявці та накладних.
Відповідно п.4.6 договору зобов'язання постачальника щодо поставки та передачі замовленого покупцем товару вважаються виконаними в момент вручення товару постачальником покупцю та підтверджується підписами сторін або уповноважених осіб у накладній на товар.
Транспортування товару здійснюється силами постачальника, якщо інше не узгоджено у заявці (п.4.9. договору).
Згідно з п.5.5 договору прийом-передача товару здійснюється на підставі накладних. Сторони домовились, що поставка товару за договором здійснюється шляхом централізовано-кільцевих перевезень, тобто таких перевезень, якими Постачальник здійснює систематичне постачання товарів за узгодженими сторонам параметрами (кількість, асортимент, час) за місцями провадження діяльності покупця. Покупець зобов'язується надати постачальнику за підписом керівника та головного бухгалтера зразки печатки (штампу) (Додаток №1 до Договору), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності від постачальника, завіряє свій підпис у накладній на отримання товару. Наявність на накладній печатки (штампу) свідчить про прийняття товару покупцем.
При замовленні товару, що підлягає предметно-кількісному обліку, покупець повинен завчасно надати вимогу-замовлення та довіреність на отримання ТМЦ, оформлену відповідно до інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України №99 від 16.05.96.
Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата товару здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу в строки, зазначені в накладній на передачу товару.
За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним договором сторони несуть відповідальність згідно чинному законодавству України (п.7.1 договору).
Пунктом 7.2 договору визначено, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення та, окрім того, при прострочення оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого товару.
Покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десяти процентів річних від простроченої суми в порядку ст.625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.12.1 договору даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31.12.2018.
Якщо сторони не мають одна до одної ніяких претензій та не заявили в письмовій формі про бажання розірвати договір, цей договір автоматично продовжується тільки на один календарний рік на тих же умовах.
Договір підписаний представниками позивача та відповідача, та скріплений печатками товариств.
12.11.2019, між сторонами підписано додаткову угоду до договору поставки №04995 від 01.11.2015, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити дію договору до 31.12.2023. Всі інші умови договору поставки №04995 від 01.11.2015 залишаються незмінними і сторони підтверджують його зобов'язальний характер.
До матеріалів справи додано угоду про використання електронних документів із застосуванням ЕЦП від 01.04.2019, якою сторони погоджуються з метою та у зв'язку із виконанням своїх зобов'язань за будь-якими договорами, які укладені між сторонами або які будуть укладені в майбутньому (надалі за текстом -договори) здійснювати електронний обмін документами за допомогою телекомунікаційних каналів зв'язку та/або електронних носіях, підписаними лектронним цифровим підписом (ЕЦП) в порядку, обумовленому цією угодою.
Пунктом 2.4 угоди визначено, що сторони визнають, що отримання документів в електронному вигляді та підписані ЕЦП в порядку, визначеному цією угодою, еквівалентні отриманню документів на паперовому носії і є необхідною та достатньою умовою, яка дозволяє встановити, що електронний документ походить від сторони, що його направилі.
Згідно з п.2.5 угоди сторони зобов'язані інформувати одна одну про неможливість обміну документами в електронному вигляді, підписаними ЕЦП, у випадку технічного збою внутрішньої системи сторони. В такому випадку в період дії такого збою сторони здійснюють обмін документами на паперових носіях з підписанням власноручним підписом та прикладенням відбитку печатки.
Відповідно до п.4.3 угоди в разі, якщо направляюча сторона не отримала від отримуючої сторони протягом 5 робочих днів повідомлення про отримання документу в електронному вигляді та/або підписаний отримаючою стороною документ в електронному вигляді, або мотивовану відмову від прийняття зазначених документів, при наявності підтвердження оператора електронного документообігу доставки документа оримуючій стороні, то такий документ вважається отриманим отримуючою стороною.
Ця угода вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Угоду підписано представниками позивача та відповідача, та скріплено печатками товариств.
На підтвердження виконання умов договору, позивачем до матеріалів справи додано видаткові накладні на загальну суму 87546,49 грн, а саме:
-видаткова накладна №PDZ92794891-1 від 28.03.2022 на суму 45105,10 грн;
-видаткова накладна №PDZ92794891-1sd від 29.03.2022 на суму 4042,22 грн;
-видаткова накладна №PDZ92794891-2sd від 29.03.2022 на суму 25870,03 грн;
-видаткова накладна №PDZ92828207-1 від 29.03.2022 на суму 12529,14 грн.
Видаткові накладні №PDZ92794891-1 від 28.03.2022, №PDZ92794891-1sd від 29.03.2022 та №PDZ92794891-2sd від 29.03.2022 скріплені електронним підписом позивача, підпису відповідачі накладні не містять.
Видаткова накладна №PDZ92828207-1 від 29.03.2022 підписана електронним цифровим підписом позивача та відповідача.
До видаткових накладних надано акти прийому-передачі на загальну суму 87546,49 грн, а саме:
-акт прийому-передачі до видаткової накладної №PDZ92794891-1 від 28.03.2022 на суму 45105,10 грн;
-акт прийому-передачі до видаткової накладної №PDZ92794891-1sd від 29.03.2022 на суму 4042,22 грн;
-акт прийому-передачі до видаткової накладної №PDZ92794891-2sd від 29.03.2022 на суму 25870,03 грн;
-акт прийому-передачі до видаткової накладної №PDZ92828207-1 від 29.03.2022 на суму 12529,14 грн.
Акти прийому-передачі підписані власноручними підписами представника позивача Разумовською Оленою Олександрівною та експедитором Карпів А.А.
На підтвердження повноважень експедитора, позивачем до матеріалів справи додано довіреність №4 від 29.03.2022, що видана Товариством з обмеженою відповідальністю “Росток СК» експедитору Карпікову Антону Олексійовичу на отримання медичних препаратів та дійсна до 04.04.2022.
Позивач звернувся із запитом №042/25/0062/002-Вих-Р від 11.02.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелект -Софт» щодо отримання інформації по відправленим документам через АРІ ПТАХ. Зокрема, просить надати підтвердження отримання зазначених документів (№PDZ92794891-1 від 28.03.2022, №PDZ92794891-1sd від 29.03.2022 та №PDZ92794891-2sd від 29.03.2022) контрагентом із вказівкою дати та часу їх отримання. Ідентифікатори відповідних документів у системі M.E.Doc наведено.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтелект -Софт» надано відповідь №0603/1 від 06.03.2025, з якої вбачається, що на підставі наданих позивачем імен файлів сформовано додаток, де вказана інформація про дату та час відправки та доставки документа отримувачу. Так, з додатку вбачається, що документи (№PDZ92794891-1 від 28.03.2022, №PDZ92794891-1sd від 29.03.2022 та №PDZ92794891-2sd від 29.03.2022) доставлено відповідачу 31.03.2022.
На підтвердження виконання відповідачем умов договору, позивачем до матеріалів справи додано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №3658 від 05.04.2022, з якої вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Росток СК» сплачено позивачу 40000,00 грн, призначення платежу “оплата за медикаменти згідно накл.№83191920-1 -83191920-3 від 24.03.2022».
Позивачем надано пояснення, що на момент здійснення відповідачем 05.04.2022 оплати, заборгованість відповідача складалась не лише із суми 87546,49 грн за видатковими накладними, що додаються до позовної заяви, але й включала додаткову заборгованість у розмірі 9508,04 грн (яка не є предметом позовних вимог), зазначена сума була погашена першочергово відповідно до умов п.6.4 договору поставки. Залишок оплати у розмірі 30491,96 грн було зараховано в рахунок оплати за самою ранньою із неоплачених видаткових накладних, а саме видатковою накладною №PDZ92794891-1 від 28.03.2022, сума поставки за якою становить 45105,10 грн. Отже, залишок непогашеної заборгованості за цією накладною становить 14613,14 грн Сума боргу відповідача на дату подачі позовної заяви складає 57054,53 грн.
Позивачем до матеріалів справи до дано бухгалтерську довідку від 15.11.2024, з якої вбачається, що станом на 01.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» має дебіторську заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Росток СК» у розмірі 57054,53 грн. Довідку підписано головним бухгалтером позивача Оксаною Локтєвою та скріплено печаткою позивача.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання ним умов договору належним чином та не спростовані вищевказані обставини.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору з поставки товару, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 123251,27 грн, що складається з: 57054,53 грн - основна сума боргу; 21975,57 грн - сума інфляційних втрат; 15725,17 грн - 10% річних за користування чужими грошовими коштами; 11379,64 грн - сума пені; 17116,36 грн - штраф за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Оцінка аргументів учасники справи та мотиви рішення суду
Оцінивши зміст правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору №04995 від 01.11.2015, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі видаткових накладних №PDZ92794891-1 від 28.03.2022, №PDZ92794891-1sd від 29.03.2022, №PDZ92794891-2sd від 29.03.2022, №PDZ92828207-1 від 29.03.2022 та актів приймання-передачі до видаткових накладних передано відповідачу товар на загальну суму 87546,49 грн. Видаткові накладні №PDZ92794891-1 від 28.03.2022, №PDZ92794891-1sd від 29.03.2022, №PDZ92794891-2sd від 29.03.2022 підписані позивачем, підпису відповідача не містять. Видаткова накладна №PDZ92828207-1 від 29.03.2022 підписана позивачем та відповідачем без зауважень. При цьому акти приймання - передачі товару містять підпис з боку відповідача експедитора, якому відповідачем видана довіреність на отримання товару.
Умовами п.6.1 договору передбачено, що оплата покупцем товару може здійснюватись з відстроченням платежу, в строки зазначені в накладній на передачу товару.
Так, відповідач мав сплатити за поставлений товар відповідно до накладних №PDZ92794891-1 від 28.03.2022, №PDZ92794891-1sd від 29.03.2022, №PDZ92794891-2sd від 29.03.2022, №PDZ92828207-1 від 29.03.2022 у строк до 30.03.2022.
Відповідачем 05.04.2022 здійснено часткову оплату за поставлений товар у загальному розмірі 40000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Інших доказів здійснення відповідачем оплати вартості отриманого від позивача товару, матеріали справи не містять.
При цьому, судом приймаються пояснення позивача щодо порядку зарахування коштів у розмірі 40000,00 грн в рахунок погашення попередньої заборгованості, оскільки відповідачем такі обставини не спростовані.
З огляду на матеріали справи та пояснення позивача, судом встановлено, що сума боргу по договору відповідача на дату подачі позовної заяви складає 57054,53 грн.
Доказів оплати заборгованості у розмірі 57054,53 грн, матеріали справи не містять. Відповідачем доводів позивача не спростовано.
За таких обставин, відповідачем не виконано грошових зобов'язань за договором №04995 від 01.11.2015 у розмірі 57054,53 грн.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 57054,53 грн є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 10% річних, розрахунок яких міститься у позовній заяві.
Судом встановлено, що позивач нараховує інфляційні втрати у розмірі 21975,57 грн на суму боргу у розмірі 57054,53 грн за період з 31.03.2022 по 31.12.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, від 08.05.2019 у справі №904/2156/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 01.10.2020 у справі №910/11820/18.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем, судом встановлено, що за розрахунок є арифметично вірним.
Отже, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання підлягають задоволенню у розмірі 21975,57 грн.
Також, позивач нараховує 10% річних у розмірі 15725,17 грн на суму боргу у розмірі 57054,53 грн за період з 31.03.2022 по 31.12.2024.
Судом було здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що розрахунок є арифметично вірним.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню на суму 15725,17 грн.
Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення пеню та штраф, що нараховані у відповідності до п.7.2 договору поставки №04995 від 01.11.2015.
Відповідно до умов п. 7.2. договору пеня нараховується виходячи з погодженої між сторонами ставки пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. а штраф нараховується у розмірі 30% від від вартості поставленого та неоплаченого товару у строк.
Судом встановлено, що позивач нараховує пеню у розмірі 57054,53 грн за період з 31.03.2022 по 30.09.2022.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, сторони у договорі за взаємною згодою мають право самостійно встановити розмір пені за прострочку платежу, однак погоджений сторонами розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 21.03.2023 №922/17/22.
Судом було здійснено перерахунок пені та встановлено, що розрахунок на суму 11379,64 грн є арифметично вірним.
Судом було здійснено перерахунок штрафу та встановлено, що розрахунок на суму 17116,36 грн є арифметично вірним.
Поряд з цим, щодо нарахованої позивачем пені та штрафу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
На підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, також не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши розрахунок позовних вимог, суд з власної ініціативи дійшов висновку про необхідність зменшити розмір пені та штрафу, виходячи з наступних обставин.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зменшення неустойки (зокрема пені, штрафу) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості, водночас зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
На підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 вбачається, що м.Лиман, куди відбувалась поставка товару, у період, в якій у відповідача настав строк виконання грошових зобов'язань, з 25.02.2022 по 24.05.2022 відносилось до територій активних бойових дій, у період з 25.05.2022 по 30.09.2022 м.Лиман було тимчасово окуповане, у період з 01.10.2022 по 08.09.2023 Лиманська територіальна громада відносилась до території активних бойових дій, з 08.09.2023 Лиманську територіальну громаду включено до переліку територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні ресурси.
Дані обставини суд визнає загальновідомими згідно ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно вони є такими, що не підлягають доведенню.
Отже, з огляду на місце здійснення поставки лікарських засобів та періоду, в якій була здійснена поставка товару та у який настав строк платежу, суд вбачає наявність складних обставин, які можуть вплинути на належність виконання грошових зобов'язань.
Крім того, на переконання суду, заявлення позивачем до стягнення з відповідача поряд з штрафом та пенею, ще й інфляційних втрат у розмірі 21975,57 грн та 10% річних у розмірі 15725,17 грн, що загалом становить 37700,74 грн, призводить до покладення на відповідача невиправданого тягаря та неправомірного збагачення для позивача, з огляду на те, що позивач звернувся до суду у 2025 року за стягненням заборгованості, яка виникла ще у 2022 році. Загальна сума відповідальності, що нарахована позивачем (інфляційні втрати, 10% річних, пеня та штраф) складає 66196,74 грн, що складає понад 116% від суми боргу.
Одночасно, пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку позивачу в фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за 3 роки.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу до 20% від заявленої суми, що буде адекватною та співрозмірною компенсацією за порушений інтерес позивача у конкретному випадку, отже до стягнення підлягає пеня у розмірі 2275,93 грн та штраф у розмірі 3423,27 грн, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу суд відмовляє. Загалом сума, що підлягає до стягненню складає 100454 (сто тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн 47 коп, що складається з: 57054 ,53 грн- основної суми боргу та 43399,94 грн - (інфляційні втрати, 10% річних, пені та штрафу).
При цьому необхідно зазначити, що таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання юридичною особою, зокрема, подання позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір, що становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання заяви про стягнення заборгованості у розмірі 123251,27 грн Товариством з обмеженою відповідальністю “БАДМ» сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №734056 від 21.03.2025, копія якої знаходиться в матеріалах справи № 905/302/25.
Позивач звернувся до суду із позовом в електронній формі, за допомогою підсистеми “Електронний суд».
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За таких обставин позивач при зверненні до суду мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч.3 ст.4 Закону України “Про судовий збір».
Враховуючи викладене судом встановлено, що позивачем надмірно сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене вище, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2422,40 грн, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст. 2, 13, 73-76, 79, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток СК» (код ЄДРПОУ 22012334, вул.Івана Лейко, буд.20, м.Лиман, Донецька обл., 84404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (код ЄДРПОУ 31816235, вул.Панікахи, буд.2, м.Дніпро, 49040) заборгованості у розмірі 100454 (сто тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн 47 коп, що складається з: 57054 (п'ятдесят сім тисяч п'ятдесят чотири) грн 53 коп - основна сума боргу; 21975 (двадцять одна тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять) грн 57 коп - сума інфляційних втрат; 15725 (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн 17 коп - 10% річних за користування чужими грошовими коштами; 2275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) грн 93 коп - сума пені; 3423 (три тисячі чотириста двадцять три) грн 27 коп - штраф за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3.В іншій частині позову відмовити.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5.Роз'яснити позивачу, що внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у відповідності до ст.7 Закону України “Про судовий збір».
Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2025.
Суддя Д.М. Огороднік