вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1847/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подіс КР", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 288 761,30грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Подіс КР" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" заборгованість у розмірі 288 761,30грн, з яких:
- основний борг у розмірі 220 087,70грн;
- пеня у розмірі 28 978,21грн;
- 3 % річних у розмірі 8 375,69грн;
- втрати від інфляції у розмірі 31 319,70грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №751 про надання послуг від 27 вересня 2023 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір пені, який заявляється позивачем, на 90 %.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач заперечує проти задоволення клопотання про зменшення розміру нарахованої пені.
Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 справу №904/1847/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
27 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Подіс КР" (виконавець, позивач) та Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (замовник, відповідач) укладено договір №751 про надання послуг (а.с. 36-40).
За умовами пункту 1 договору виконавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором за дорученням замовника надати послуги з технічного обслуговування (щомісячно) вузлів обліку та проведення метрологічної повірки (демонтаж, монтаж, доставка, підготовка приладів до метрологічної повірки, калібрування та проведення метрологічної повірки) вузлів обліку газу, а також налагодження каналів надання інформації на диспетчерський пульт АТ "Кривбасзалізрудком" у 2023 році (іменовані надалі "Послуги"), а замовник зобов'язується прийняти послуги й оплатити їх відповідно до умов договору.
Вартість послуг, доручених до виконання виконавцеві відповідно до розрахунків вартості послуг (додаток №1.1, додаток №1.2) становить 284 388,29грн (двісті вісімдесят чотири тисячі триста вісімдесят вісім гривень 29 коп.) без ПДВ (не платник ПДВ). Вартість послуг може бути змінена сторонами шляхом підписання додаткової угоди (п. 2.1, 2.2 договору).
Оплата замовником вартості наданих виконавцем послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, поетапно, за фактом наданих послуг, з відстроченням платежу 40 календарних днів (п. 2.3 договору).
Порядок і форма здійснення розрахунків можуть бути змінені за письмовою згодою сторін. За узгодженням сторін, оплата може здійснюватися векселем або в іншій, дозволеній чинним законодавством України, формі розрахунку (п. 2.4, 2.5 договору).
Виконавець надає послуги протягом 2023 року відповідно до розрахунків вартості послуг (додаток №1.1, додаток №1.2) (п. 3.1 договору).
При виникненні обставин, що не залежать від виконавця й перешкоджають виконанню його зобов'язань у встановлений термін, він може поставити перед замовником питання про їх перегляд. Рішення про перегляд строків оформлюється додатковою угодою (п. 3.3 договору).
Прийом замовником наданих виконавцем послуг оформлюється актом прийому-передачі наданих послуг. Виконавець до 2-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому були надані послуги, надає замовникові акт прийому-передачі наданих послуг. До акту прийому-передачі наданих послуг додатково додається аналіз відповідності даних, заявлених в акті, відповідно додатків: "Аналіз відповідності фактичної наявності трудових ресурсів у виконавця послуг згідно Акту прийому-передачі наданих послуг" (додаток №2); "Аналіз відповідності фактичної наявності трудових ресурсів у виконавця послуг згідно з відомостями про отримання тимчасових перепусток та проходження інструктажу з техніки безпеки" (додаток №3). При наявності претензій з боку замовника до якості наданих послуг сторони складають акт, у якому вказується характер неякісних послуг і строк усунення виконавцем недоліків у наданих послугах. Усунення недоліків у наданих послугах здійснюється виконавцем за свій рахунок (п. 4.1 - 4.4 договору).
За пунктом 5.1.1 договору виконавець зобов'язується надати послуги в строки, передбачені п. 3.1 даного договору.
В свою чергу замовник зобов'язується приймати надані виконавцем послуги й оплачувати їх у розмірі й у строки, передбачені даним договором (п. 5.3.2 договору).
У випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного договору, сторона несе відповідальність, встановлену даним договором і чинним законодавством України (п. 6.1 договору).
У випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення (п. 6.4 договору).
Даний договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року. Закінчення терміну дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії даного договору (п. 9.1, 9.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього, з використанням електронного виду обігу документів, з використанням електронних цифрових підписів, у сервісі електронного документообігу "Вчасно".
Додатками до договору є: Розрахунок вартості послуг з проведення метрологічної повірки (демонтаж, монтаж, доставка, підготовка приладів до метрологічної повірки, калібрування та проведення метрологічної повірки) вузлів обліку газу, а також налагодження каналів надання інформації на диспетчерський пульт АТ "Кривбасзалізрудком" (додаток №1.1, а.с. 41-42); Розрахунок вартості послуг з технічного обслуговування (щомісячно) вузлів обліку газу АТ "Кривбасзалізрудком" (додаток №1.2, ас. 43-44); перелік видів порушень і матеріальної відповідальності виконавця (додаток №4, а.с. 45).
15 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Подіс КР" (виконавець, позивач) та Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (замовник, відповідач) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання послуг №751 від 27.09.2023 (а.с. 47).
Вартість послуг, доручених до виконання виконавцеві відповідно до розрахунків вартості послуг (додаток №1.1, додаток №1.2) становить 285 823,29грн (двісті вісімдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять три гривні 29коп.) без ПДВ (не платник ПДВ) (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди).
Внесено зміни до додатку №1.1 договору про надання послуг №751 від 27.09.2023 та викладено додаток №1.1 в новій редакції (п. 2 додаткової угоди) (а.с. 48-49).
29 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Подіс КР" (виконавець, позивач) та Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (замовник, відповідач) укладено додаткову угоду №2 до договору про надання послуг №751 від 27.09.2023 (а.с. 51).
Виконавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором за дорученням замовника надати послуги з технічного обслуговування (щомісячно) вузлів обліку та проведення метрологічної повірки (демонтаж, монтаж, доставка, підготовка приладів до метрологічної повірки, калібрування та проведення метрологічної повірки) вузлів обліку газу, а також налагодження каналів надання інформації на диспетчерський пульт АТ "Кривбасзалізрудком" у 2023 році та у 1-2 кварталі 2024 року (іменовані надалі "Послуги"), а замовник зобов'язується прийняти послуги й оплатити їх відповідно до умов договору (п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди).
Вартість послуг, доручених до виконання виконавцеві відповідно до розрахунків вартості послуг (додаток №1.1, додаток №1.2) становить 363 336,87грн (триста шістдесят три тисячі триста тридцять шість гривень 87коп.) без ПДВ (не платник ПДВ) (п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди).
Виконавець надає послуги протягом 2023 року та 1-2 кварталу 2024 року відповідно до розрахунків вартості послуг (додаток №1.1, додаток №1.2) (п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди).
Даний договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 грудня 2024 року (п. 9.1 договору в редакції додаткової угоди).
Внесено зміни до додатку №1.2 договору про надання послуг №751 від 27.09.2023 та викладено додаток №1.2 в новій редакції (п. 2 додаткової угоди) (а.с. 52-53).
На виконання умов договору, позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги, що підтверджується Актом надання послуг №812 від 27 листопада 2023 року на загальну суму 220 087,70грн (а.с. 56-57).
Акт містить посилання на договір №751 від 27.09.2023, підписаний та скріплений печатками підприємств. Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
У березні 2025 року позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості за виконані роботи, у тому числі за договором №751 від 27.09.2023 на суму 220 087,70грн (а.с. 59-65).
Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором №751 від 27.09.2023 у сумі 220 087,70грн відповідачем не сплачена.
Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, надано обумовлені договором послуги, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 220 087,70грн, пені у розмірі 28 978,21грн, 3 % річних у розмірі 8 375,69грн та втрат від інфляції у розмірі 31 319,70грн, проти чого заперечує відповідач, що і стало причиною виникнення спору.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України).
За приписами частини першої статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша статті 853 ЦК України).
За приписами частини першої ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Уклавши вищевказаний договір, у виконавця та замовника виникли зобов'язальні правовідносини один перед одним, а саме: у виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Подіс КР" - надати послуги з технічного обслуговування (щомісячно) вузлів обліку та проведення метрологічної повірки вузлів обліку газу, а також налагодження каналів надання інформації на диспетчерський пульт АТ "Кривбасзалізрудком", а у замовника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" - прийняти та оплатити їх.
За умовами пункту 2.3 договору оплата замовником вартості наданих виконавцем послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, поетапно, за фактом наданих послуг, з відстроченням платежу 40 календарних днів.
Нормами статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно зі статтею 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята).
З аналізу статті 254 ЦК України вбачається, що вказана норма, зокрема, частини перша-четверта, регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.
Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.03.2025 у справі №905/821/24, від 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі №910/7012/23.
З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг за актом №812 від 27.11.2023 не пізніше 06.01.2024.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 220 087,70грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 220 087,70грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частині першій ст. 230 та частині шостій ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10 банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення (п. 6.4 договору).
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 28 978,21грн за загальний період з 19.01.2024 до 06.07.2024 (а.с. 10).
Відповідач не скористався правом подати контррозрахунок пені.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 6.4 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.
Відповідач просить зменшити розмір заявленої пені.
Клопотання про зменшення неустойки обґрунтовано погіршенням умов господарювання та фінансового стану відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України; зменшенням чисельності працівників відповідача (зокрема, з причин призову до служби в ЗСУ); надання відповідачем допомоги ЗСУ та виконання відповідачем соціальних зобов'язань з підтримки мобілізованих працівників та членів їх родин в разі їх загибелі; з грудня 2023 року відмовлено у відшкодуванні від'ємного значення ПДВ на загальну суму 180 699 204,75грн.
Відповідно до частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
На підставі викладеного, враховуючи пояснення відповідача, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача 14489,11грн (28 978,21грн *50%).
Враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені та штрафу більше, ніж на 50%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату (хоча б частково) у визначений договором строк. Договір укладений сторонами 27.09.2023, тобто під час збройної агресії проти України, умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 8 375,69грн за загальний період з 07.01.2024 до 14.04.2025 та інфляційні втрати за період з січня 2024 року до лютого 2025 року у розмірі 31 319,70грн (а.с. 9).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом у розмірі 8 375,69грн.
Водночас, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).
Сума інфляційних втрат складає:
на суму боргу 220 087,70грн * 114,2% (сукупний індекс інфляції за січень 2024 року - лютий 2025 року) = 251 340,15грн - 220 087,70грн = 31 252,45грн.
Вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції задовольняється судом частково у розмірі 31 252,45грн, в решті заявлених вимог про стягнення втрат від інфляції (67,25грн) слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 220 087,70грн, пеня у розмірі 14489,11грн (з урахуванням зменшення на 50%), 3% річних у розмірі 8 375,69грн та втрати від інфляції у розмірі 31 252,45грн, а всього 280 000,59грн.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 331,42грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2471 від 09.04.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 70, 76).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 4 330,41грн (288 694,05грн * 4 331,42грн / 288 761,30грн).
При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Подіс КР" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 288 761,30грн - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (ідентифікаційний код 00191307; вул. Симбірцева (Зимових Походів), буд. 1-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Подіс КР" (ідентифікаційний код 19146031; вул. Вокзальна, буд. 1, офіс 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50005) основний борг у розмірі 220 087,70грн (двісті двадцять тисяч вісімдесят сім гривень 70коп.), пеню у розмірі 14489,11грн (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень 11коп.), 3% річних у розмірі 8375,69грн (вісім тисяч триста сімдесят п'ять гривень 69коп.), втрати від інфляції у розмірі 31 252,45грн (тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят дві гривні 45коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 330,41грн (чотири тисячі триста тридцять гривень 41коп.).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.
Рішення підписано 30.05.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва