вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" травня 2025 р. Cправа № 902/87/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
за участю представників:
позивача Бондарчук А.М. (поза межами приміщення суду);
відповідача Яворський С.С., посвідчення № 000591 від 01.11.2019 та Токарчук В.П., паспорт серії НОМЕР_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" (вул. Шатилова Дача, буд. 4, кім. 301, м. Харків, Харківська обл., 61165)
до: Фермерського господарства "ДОВІРА-Т" (пров. Набережний, буд. 12, смт. Оратів, Оратівський р-н, Вінницька обл., 22600)
про: стягнення 136 937,82 грн. збитків
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" до Фермерського господарства "ДОВІРА-Т" про стягнення 136 937,82 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару №2708/24 від 27.08.2024.
Ухвалою суду від 29.01.2025 відкрито провадження у справі № 902/87/25 у порядку спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою Зобов'язано позивача у 5-денний строк з дня отримання цієї ухвали розмежувати складові та суми заявлених до стягнення збитків у прохальній частині позовної заяви, про що подати відповідну заяву.
31.01.2025 від представника позивача надійшла заява про розмежування складових та сум заявлених до стягнення збитків у прохальній частині позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2025.
18.02.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
28.02.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
06.03.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 12.03.2025 постановлено перейти до розгляду справи №902/87/25 за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/87/25 на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 31.03.2025.
31.03.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та заперечення на відповідь на відзив.
31.03. 2025 до суду від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
На визначену судом дату в судове засідання з'явився представник позивача.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 21.04.2025.
У зв'язку з неявкою представника відповідача, останнього було повідомлено телефонограмою № 902/87/25/383/25 від 17 квітня 2025 р про дату, час та місце наступного судового засідання.
На визначену судом дату в судове засідання з'явились представники сторін.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.05.2025.
На визначену судом дату в судове засідання з'явились представники обох сторін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовільнити їх в повному обсязі.
Представники відповідача заперечили щодо задоволення позовних вимог, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У судовому засіданні 21.05.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Обставини встановлені судом.
27.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕТОН-КВІСТ»
(покупець, далі- позивач) та Фермерським господарством «ДОВІРА-Т» (постачальник, далі - відповідач) був укладений договір поставки товару №2708/24.
Відповідно до п. 1.1., 1.2. та 1.3. Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити сою не ГМО 2024 року (надалі - товар), країна походження - Україна, на умовах FCA («ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року), зі складу постачальника за адресою: Вінницька обл., смт. Оратів.
Постачальник гарантує, що Товар, зазначений у Договорі:
-був вироблений (вирощений) саме постачальником.
- товар, який поставляється за цим договором, є його власністю і вільний від прав третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом та/або забороню, не є спільною власністю, право власності на продукцію не оскаржується третіми особами, щодо товару не ведуться судові спори, треті особи не мають права першочергової купівлі товару, з третіми особами не укладені договори відчуження товару, щодо товару не ведуться аграрні розписки тощо.
Датою поставки товару, право власності на товар та ризики випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця з дати переоформлення товару на ім'я покупця по видатковій накладній.
Згідно з п. 2.1.- 2.3. Договору загальна кількість товару в заліковій вазі становить 112 (+-10%) метричних тон.
Фактична кількість товару визначається у місці виважування товару, що відображається у відповідних реєстрах. Всі витрати при невідповідності якісних показників і проведення незалежної експертизи бере на себе постачальник.
Загальний стан та якість товару мають відповідати ДСТУ «Соя», «Технічні умови» з урахуванням положень п. 3.2. даного договору. Зокрема якісні показники мають відповідати таким показникам:
- Вміст ГМО до 0,1
- Вологість max. 12%
- Сміттєва домішка max. 10%
- Протеїн бази 39% на абсолютно суху речовину. Товар має бути у здоровому стані, не зараженим шкідниками, мати нормальний запах та колір, без самозігрівання. Олійність min. 22,15% на абсолютно суху речовину. Товар має бути у здоровому стані, не зараженим шкідниками, мати нормальний запах та колір без самозігрівання і теплового ушкодження під час сушіння, мати форму, колір і запах, властиві нормальній сої (без затхлого, пліснявого та сторонніх запахів). Наявність всіх карантинних та інших об'єктів не допускається. Всі інші показники повинні відповідати медико-біологічним вимогам, фітосанітарним та ветеринарним нормам якості, прийнятим в Україні та відповідному ДСТУ на сою, дійсному на момент укладання договору. Фактична якість товару визначається лабораторією в місці призначення. Якщо фактична якість товару не відповідає узгодженим показникам - про це робиться відмітка на видаткових документах та/або товарно-транспортній накладній та повідомляє постачальника (шляхом телефонного дзвінка за номером НОМЕР_4 або шляхом відправлення електронного повідомлення на eлектронну пошту letonkvist@gmail.com.
Постачальник зобов'язується поставляти товар у здоровому вигляді, не зіпрілий, без самозагрівання і теплового пошкодження під час сушки. Товар повинен мати нормальний запах (без затхлого, солодового, пліснявого та інших сторонніх запахів), нормальний колір, не допускається зараженість та радіоактивність.
П. 3.1., 3.2. Договору передбачено, що сторони домовились, що ціна товару на дату укладення даного Договору становить 19100,00 грн, з урахуванням ПДВ за 1 метричну тонну.
Загальна вартість поставленого згідно даного договору товару складається з суми вартості товару, вказаної в підписаних сторонами актах приймання-передачі (видаткових накладних)на поставку товару, які є невід'ємною частиною даного договору. При цьому сторони погодилися, що сума даного договору не може перевищувати 5000000,00 грн з урахуванням ПДВ.
П. 4.1.- 4.3. договору встановлено, що покупець здійснює оплату вартості кожної партії товару на банківський рахунок постачальника у наступному порядку та у такі строки:
- 86% вартості товару сплачується покупцем за товар на підставі виставленого постачальником рахунком на оплату протягом 3 банківських днів після відвантаження товару;
- оплата залишку несплаченої суми у розмірі 14% вартості товару здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів з дня наступного за днем реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також отримання покупцем від постачальника всіх оригіналів документів (видаткових накладних актів приймання-передачі, рахунків, договору). Постачальник протягом 1 банківських днів з моменту виникнення податкового зобов'язання надсилає в електронному вигляді в системі «M.E.D.O.C.» податкову накладну на узгодження покупцю. Покупець зобов'язаний в свою чергу перевірити та погодити зазначену податкову накладну, якщо податкова накладна заповнена з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України, або надати свої пояснення щодо непогодження зазначеної податкової накладної та повідомити про таке погодження або непогодження протягом 1 дня з моменту її отримання. Зі спливом вказаного строку за відсутності від покупця відомостей про погодження податкової накладної або письмового обґрунтування непогодження податкової накладної, податкова накладна вважається погодженою покупцем та підлягає реєстрації в ЄРПН.
Відповідно до п. 5.1. Постачальник зобов'язується поставити товар покупцю у власність на умовах, визначених договором в повному обсязі в строк до 03 вересня 2024 року.
П. 5.3. зазначено, що факт поставки товару в рамках цього договору підтверджується оформленням акту приймання-передачі (видаткової накладної) на переданий товар, який підписується уповноваженими представниками обох сторін та скріплюється печатками обох сторін. Підписання акту приймання-передачі (видаткової накладної) здійснюється представниками сторін в момент приймання-передачі товару.
Сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов вказаного договору.
27.08.2024 Фермерське господарство «ДОВІРА-Т» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕТОН-КВІСТ» рахунок на оплату №3 від 27.08.2024.
27.08.2024 покупець перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошову суму у розмірі 686929,99 грн у тому числі ПДВ 14%- 84359,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №317 від 27.08.2024 року.
06.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕТОН-КВІСТ» (як замовником) та Фізичною особою-підприємцем Колесніком Романом Вікторовичем (як перевізником) був укладений договір надання транспортних послуг №0608/1-тр.
Відповідно до п.1.1. Договору Даний договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації та виконання перевезення зернових та олійних культур (далі- «вантаж») та розрахунки за це перевезення між замовником та перевізником.
Відповідно д п. 1.4. Договору Конкретні обсяги вантажів, строки перевезення по кожному конкретному замовленню оформляється заявкою, яка подається замовником перевізнику у письмовій або усній формі.
27.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕТОН-КВІСТ» подало Фізичній особі-підприємцю Колесніку Р.В. заявку на надання транспортних послуг №1. Пункт відправлення смт. Оратів, Вінницька обл. Найменування вантажу «Соя». Вага вантажу - 40 т. Вартість транспортних послуг 600 грн/т без ПДВ.
27.08.2024 ФОП Колеснік Р.В. на виконання Заявки на надання транспортних послуг №1 від 27.08.2024 загрузився соєю у ФГ «ДОВІРА-Т», що знаходиться у смт. Оратів Вінницької області, що підтверджується Товарно-транспортною накладною №2708/2024 від 27.08.2024.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕТОН-КВІСТ» оплатило транспортні послуги ФОП Колесніку Р.В. за перевезення сої в розмірі 23916,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату №7 від 30.08.2024, Актом надання послуг №7 від 30.08.2024, платіжною інструкцією №357 від 10.09.2024.
28.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-200» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕТОН-КВІСТ» провело Лабораторний аналіз показників якості сої, який показав, що соя, яка була закуплена у Фермерського господарства «ДОВІРА-Т» по Договору поставки №2708/24 від 27.08.2024 містить ГМО, а також:
- сміттєві домішки по Договору мають бути мах. 2%, а є - 2,97%
- олійна домішка мах. 10%, а є - 57,24%
- олійність мін. 22,15% на абсолютно суху речовину, а є - 20,10%.
28.08.2024 між Приватним акціонерним товариством «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕТОН -КВІСТ» (постачальник) було укладено Договір поставки товару №P2339-SBG (соя врожаю 2024 року).
П.1.1. договору вказано, що Постачальник зобов'язується поставити й передати, а покупець зобов'язується оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію - Соя (врожаю 2024 року), код товару згідно з УКТ ЗЕД-1201, українського походження, насипом, відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п.1.4. Договору №P2339-SBG від 28.08.2024, кількість Товару 40000 метричних тон (+-10%) за вибором постачальника.
П. 2.10. Договору передбачено, що строк поставки: з 28.08.2024 по 05.09.2024, обидві дати включно.
Ціна товару складає: без ПДВ -14736,84 грн, ПДВ- 2063,16 грн, разом з ПДВ - 16800,00 грн за одну метричну тонну. Загальна вартість товару, що постачається по даному Договору складає: без ПДВ-589473,60 грн, разом з ПДВ - 671999,90 грн +/-10%. Покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок постачальника. Покупець зобов'язується проводити оплату кожної партії товару у два етапи
30.08.2024 ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» відвантажило ПрАТ «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД» сою, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 30.08.2024.
Дійшовши згоди щодо істотних умов зазначеного договору, 31.08.2024 ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» направило ПрАТ «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД» рахунок на оплату №121 від 31.08.2024 та видаткову накладну №123 від 31.08.2024 за сою загальною вартістю 637001,25 грн, у тому числі ПДВ - 78228,22 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 121 від 31.08.2024.
У позовній заяві зазначено, що соя не відповідає якісним показникам, як передбачено п.2.2. Договору поставки №2708/2024 від 27.08.2024, що підтверджується лабораторним аналізом від 28.08.2024.
Тому позивач уклав договір поставки з ПрАТ «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД» Договір поставки товару №P2339-SBG (соя врожаю 2024 року).
Оскільки відповідач поставив позивачу неякісну сою, а саме із ГМО, ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» зазнало збитків та втратило прибуток.
ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» перерахувало ФГ «ДОВІРА-Т» 686929,99 грн за сою. У свою чергу, в подальшому ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» продало ПрАТ «ПрАТ «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД» неякісну сою (за погодженням із ФГ «ДОВІРА-Т») за ціною 637001,25 грн.
Таким чином, збитки становлять 49928,74 грн = (686929,99 грн -637001,25 грн).
Крім того, позивач оплатив транспортні послуги ФОП Колесніку Р.В. за перевезення сої в розмірі 23916,00 грн.
Отже, загальна сума збитків складає 73844,74 грн.
24.09.2024 ФГ «ДОВІРА-Т» добровільно повернула частину коштів ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ», а саме у розмірі 21267,00 грн. Таким чином сума збитків складає 52578,00 грн = (73844,74 грн - 21267,00 грн).
У зв'язку з тим, що Постачальник ФГ «ДОВІРА-Т» поставило неякісну сою ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» 28.10.2024 позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування збитків, в розмірі 52578,00 грн впродовж семиденного строку з моменту отримання вказаної претензії та перерахувати їх на розрахунковий ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ».
Станом на 23.01.2025 відповідач добровільно не відшкодував збитки та відповіді на претензію не надав.
Крім того, позивачем не отримано податковий кредит в серпні місяці 2024 року на суму 84 359,82 грн (у зв'язку з зупинкою реєстрації податкової накладної відповідача в сумі 686929,99 грн), що підтверджується податковою накладною від 27.08.2024 №1 та квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація податкової накладної від 27.08.2024 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена). Обсяг постачання товару/послуги 1201, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку).
Отже, у позивача як покупця (за умови реєстрації відповідачем податкової накладної за господарськими операціями з позивачем) виникло б право на податковий кредит в розмірі зазначених сум ПДВ. Однак відповідач всупереч положенням законодавства та взятим на себе зобов'язання не здійснив реєстрації податкових накладних, внаслідок чого позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористались правом на зменшення податкового зобов'язання на суму заявлених збитків.
Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про стягнення 136 937,82 грн збитків.
У заяві про розмежування складових та сум заявлених до стягнення збитків зазначено наступне: Стягнути з Фермерського господарства «ДОВІРА-Т» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕТОН-КВІСТ» грошові кошти в розмірі 136 937,56 грн, з яких: · 28 661,74 грн збитки по Договору поставки №2708/24 від 27.08.2024; 23 916,00 грн транспортні послуги, 84 359,82 грн збитки за неотримання податкового кредиту, у зв'язку із зупинкою реєстрації податкової накладної Фермерського господарства «ДОВІРА-Т».
У відзиві на позовну заяву зазначено, що на адресу ФГ «ДОВІРА-Т» надходила претензія ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» (вих. № 28/10/1 від 28.10.2024 р.) про відшкодування збитків за договором поставки № 2708/24 від 27.08.2024 р. ФГ «ДОВІРА-Т» направляло відповідь на претензію від 29.11.2024 р. № 7 (поштове відправлення № 2260000995850), але ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» не хотіло одержати лист і його повернуто до ФГ «ДОВІРА-Т» за закінченням терміну зберігання.
Під час виконання договору зі сторони ФГ «ДОВІРА-Т» не було випадку неналежного виконання його умов в частині додержання умов поставки та якості товару. ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» неодноразово здійснювало відбір зразків товару і зауважень щодо якісних показників сої не було. Зауваження ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» виникли на товар по товарно-транспортній накладній № 2708/2024 від 27.08.2024 р., що не містить підпису та печатки ФГ «ДОВІРА-Т» (як вантажовідправника). Тому, за відсутності даних, що саме товар ФГ «ДОВІРА-Т» був доставлений Постачальнику, сам по собі факт оплати партії товару Постачальником не є тією обставиною, яка може свідчити про поставку ФГ «ДОВІРА-Т» сої з невідповідними якісними показниками.
При цьому, ФГ «ДОВІРА-Т» не обговорювало з ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» в телефонному режимі будь-яких компромісів, не надавало згоди на продаж сої ПАТ «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД», за заниженою ціною або з метою відшкодування збитків тощо. Змін та доповнень до договору поставки № 2708/24 від 27.08.2024 р. сторони не укладали. А тому, ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» самостійно вирішив продати ПАТ «ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД» 40,000 метричних тон сої за договором поставки № Р2339-SBG від 28.08.2024 р. і не стосується договірних зобов'язань по договору поставки № 2708/24 від 27.08.2024. Окрім того, заперечуються зазначені представником обставини, що ФГ «ДОВІРА-Т» добровільно сплатило частину збитків. ФГ «ДОВІРА-Т» повернуто кошти у розмірі 21 267,00 грн., що були переплачені ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» за фактичну відвантажену їм кількість товару, а не в рахунок добровільного відшкодування збитків. Тому, ФГ «ДОВІРА-Т» не вбачає правових підстав для сплати 52 577,00 грн. на користь ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ», як відшкодування збитків по договору поставки № 2708/24 від 27.08.2024 р.
Щодо стягнення 84 359,82 грн. збитків за неотримання податкового кредиту відповідач вказує, що в даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому, таких доказів суду позивачем не надано.
З огляду на вищевикладене відповідач просить повністю відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив зазначено, що сторона позивача не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки на підтвердження факту загрузки сої з невідповідними якісними показниками підтверджується наступним: 27.08.2024 ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» подало ФОП Колесніку Р.В. заявку на надання транспортних послуг №1. Пункт відправлення смт. Оратів, Вінницька обл. Найменування вантажу «Соя». Вага вантажу - 40 т. Вартість транспортних послуг 600 грн/т без ПДВ. 27.08.2024 ФОП Колеснік Р.В. на виконання заявки на надання транспортних послуг №1 від 27.08.2024 загрузився соєю у Фермерському господарстві «ДОВІРА-Т», що знаходиться у смт. Оратів Вінницької області, що підтверджується Товаро-транспортною накладною №2708/2024 від 27.08.2024. Дана ТТН не підписана представником ФМ «ДОВІРА-Т», оскільки працівники, які загружали автомобіль соєю не мали повноважень для підписання ТТН, а директора ФГ «ДОВІРА-Т» на місці загрузки не було. Сою було загружено 27.08.2024 на вантажний автомобіль марки MAN TGX, д.н.з. НОМЕР_2 , причіп/напівпричіп schmitz НОМЕР_3 . 28.08.2024 ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» на замовлення ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» провело Лабораторний аналіз показників якості сої, який показав, що соя, яка була закуплена у ФГ «ДОВІРА-Т» по Договору поставки №2708/24 від 27.08.2024 містить ГМО. Лабораторний аналіз сої проводився із автомобіля марки MAN TGX, д.н.з. НОМЕР_2 , про що вказано у результатах аналізу. Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факту відвантаження сої 27.08.2024 позивачу.
Щодо стягнення 84 359,82 грн. збитків за неотримання податкового кредиту позивач зазначає, що останнім додано до позовної заяви податкову накладну від 27.08.2024 №1 та квитанцію про реєстрацію податкової накладної (реєстрація податкової накладної від 27.08.2024 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 1201, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Отже, у позивача, як у покупця (за умови реєстрації відповідачем податкової накладної за господарськими операціями з позивачем) виникло б право на податковий кредит в розмірі зазначених сум ПДВ. Однак відповідач всупереч положенням законодавства та взятим на себе зобов'язанням не здійснив реєстрації податкових накладних, внаслідок чого позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму заявлених збитків.
У запереченні на відповідь на відзив вказано, що ФГ «ДОВІРА-Т» заперечує зазначені позивачем пояснення, оскільки директор ФГ «ДОВІРА-Т» постійно перебувала на місці під час загрузки сої, біля транспортного засобу, не відмовлялася від підписання ТТН. Взагалі обов'язок видачі ТТН покладено на ФГ «ДОВІРА-Т», як постачальника товару. Тому, директор ФГ «ДОВІРА-Т» надала водію оформлену ТТН, який відмовився її брати, зазначаючи, що вона йому не потрібна. Директору ФГ «ДОВІРА-Т» вже тоді було незрозуміло, чому водій не бажає одержувати ТТН. Таким чином, ФГ «ДОВІРА-Т» заперечує посилання ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» на відсутність директора ФГ «ДОВІРА-Т» на місці загрузки сої, а надана ТОВ «ЛЕТОНКВІСТ» ТТН №2708/2024 від 27.08.2024 є недостовірним доказом, оскільки ФГ «ДОВІРА-Т» такої ТТН не видавало. Тому, відповідачі заперечують факт відвантаження сої неналежної якості ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ», оскільки ФГ «ДОВІРА-Т» відвантажено сою без ГМО. Відтак, заперечують посилання представника позивача на неналежний доказ - висновки лабораторного аналізу показників якості сої, оскільки лабораторний аналіз проведено щодо сої, яку не відвантажували у ФГ «ДОВІРА-Т» по Договору поставки №2708/24.
Окрім того, відповідач заперечує аргументи представника позивача щодо стягнення 84 359,82 грн збитків за неотримання податкового кредиту, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ФГ «ДОВІРА-Т» своєчасно здійснила всі необхідні дії спрямовані на реєстрацію податкової накладної, але з незалежних від ФГ «ДОВІРА-Т» причин податковий орган зупинив реєстрацію вказаної накладної (посилаючись на критерії ризикованості здійснення операцій).
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з чч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Частиною 2 статті 650-1 ЦК України визначено, що сторона, яка умисно або з необережності надала іншій стороні неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання або припинення договору, зобов'язана відшкодувати стороні, яка покладалася на такі запевнення, збитки, завдані у зв'язку з неправдивістю таких запевнень, якщо інше не передбачено договором.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушується права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності) . Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставиною, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №918/219/17).
З матеріалів справи вбачається, що позивач посилається на понесення останнім збитків у розмірі 28661,74 грн за Договором поставки №2708/24 від 27.08.2024, збитків у розмірі 84359,82 грн за неотримання податкового кредиту. Крім того, просить стягнути 23916,82 грн сплачених транспортних послуг.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм правову оцінку, суд доходить висновку про відмову у позові виходячи з наступного.
Щодо вимоги про стягнення збитків у розмірі 28661,74 грн за Договором поставки №2708/24 від 27.08.2024 та вимоги про стягнення 23916,82 грн сплачених транспортних послуг, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, за твердженням позивача, соя не відповідає якісним показникам, як передбачено п. 2.2. Договору поставки №2708/24 від 27.08.2024, що підтверджується лабораторним аналізом від 28.08.2024.
У свою чергу, абзацом 2 п. 2.2 Договору визначено, що фактична якість товару визначається лабораторією у місці призначення. Якщо фактична якість товару не відповідає узгодженим показникам - про це робиться відмітка на видаткових документах та /або товарно-транспортній накладній та повідомляє постачальника у телефонному режимі або шляхом направлення електронного повідомлення на електронну пошту.
Тобто договором визначено порядок фіксації неякісного товару.
Разом з тим, матеріали справи не містять супровідних документів на сою з відмітками про неякісний товар, відсутнє будь-яке підтвердження щодо телефонних переговорів, а також матеріали справи не містять доказів направлення електронного повідомлення на адресу постачальника.
Результат лабораторного дослідження (а.с. 22), на який посилається позивач, не містить доказів того, що досліджувався саме той товар, що отримано у відповідача.
У зв'язку з недоведенням позивачем збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, а також спростування вказаних обставин відповідачем, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення збитків у розмірі 28661,74 грн за Договором поставки №2708/24 від 27.08.2024 та вимоги про стягнення 23916,82 грн сплачених транспортних послуг за Договором поставки №P2339-SBG від 28.08.2024.
Щодо вимоги про стягнення збитків у розмірі 84359,82 грн за неотримання податкового кредиту у зв'язку із зупинкою реєстрації податкової накладної Фермерського господарства «ДОВІРА-Т» суд зазначає наступне.
Як встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.4 Податкового кодексу України визначено, що платники у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.
Відповідно до п.201.10. Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
В силу п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Як встановлено п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідною нормою визначено, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді; такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця; таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; до заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення державною податковою інспекцією документальної позапланової перевірки продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за відповідною операцією.
Перевірка проводиться протягом 15 календарних днів з дня надходження заяви із скаргою платника - покупця товарів/послуг.
Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Беззаперечно, необхідним для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, в даному випадку доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, і такий факт повинен бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в цьому випадку може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17 та від 10.03.2020 у справі №911/224/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, Верховний Суд наголосив на необхідності доведення факту вини контрагента у подібних спорах, яка була б підтверджена належним та допустимим доказом (акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки).
Водночас, позивачем таких доказів не надано.
Виходячи з наведеного враховуючи, що позивачем не доведено факту звернення до податкових органів зі скаргою щодо неправомірних дій відповідача, вина відповідача не підтверджена відповідними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, факт порушень прав відповідача з боку, суд вважає недоведеним факт винних дій відповідача, що мали своїм наслідком збитки позивача, а відтак вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Доводи позивача щодо доведеності належними та допустимими доказами факту понесення збитків, а також виконання передбачених податковим законодавством механізмів відновлення/захисту своїх прав, судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач не надав достовірних та достатніх доказів, які б надавали правові підстави стягнути з відповідача збитки, тому суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.
Крім того, суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи, де зазначено 6000,00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Дані витрати підтверджуються Договором про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 15.02.2025, Актом про надані послуги на професійну правничу допомогу адвоката по справі №902/87/25 від 28.02.2025, Квитанцією до прибуткового касового ордеру, Ордером серія АВ №1184408 від 18.02.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду по справі №640/18402/19 від 28.12.2020 р.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Дослідивши докази, надані представником відповідача в підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, позивачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката.
У п.2 ч. 4 ст. 129 ГПК України вказано, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що позивачем в порядку, визначеному ч. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на позивача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91 ,123, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Понесені позивачем судові витрати залишити за позивачем.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕТОН-КВІСТ» (вул. Шатилова Дача, буд. 4, кім. 301, м. Харків, Харківська обл., 61165, код ЄДРПРОУ 42542068) на користь Фермерського господарства «ДОВІРА-Т» (пров. Набережний, буд. 12, смт. Оратів, Оратівський р-н, Вінницька обл., 22600, код ЄДРПОУ 42859276) 6000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Примірник повного рішення суду надіслати надіслати учасникам справи в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та на відомі суду адреси електронної пошти представників позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 30 травня 2025 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи