06.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5314/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від скаржника: Миткалик Євген Вікторович (в залі суду) - від Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" - довіреність № 09/2024 від 03.10.2024
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 (суддя Юзіков С.Г.) у справі №904/5314/23
за позовом Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі"
про стягнення боргу за послуги
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" в якій просило стягнути з Відповідача 24 154 524,82 грн. - основного боргу, 20 471 969,26 грн. - пені, 1 840 625,00 грн. - 3 % річних, 9 969 139,11 грн. - індексу інфляції. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням Відповідачем Договору про надання послуг № 213 БО/2021/00.08.0140 на поставку теплової енергії для компенсації втрат при транспортуванні теплової енергії для потреб установ, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів від 16.10.2020.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі №904/5314/23 позов задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на користь Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" 24 154 524, 82 грн. - основного боргу, 20 471 969, 26 грн. - пені, 1 840 625, 00 грн. - 3 % річних, 9 659 637, 48 грн. - індексу інфляції, 841 901, 35 грн. - судового збору. У решті позову відмовити.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 16.10.2020 сторони уклали Договір №213БО/2021/00.08.0140 на поставку теплової енергії для компенсації втрат при транспортуванні теплової енергії для потреб установ, які фінансуються за рахунок державного і місцевого бюджетів.
Суд першої інстанції установив, що договір було укладено відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Господарського та Цивільного кодексів України, а також Порядку формування тарифів, затвердженого постановою КМУ №869, який передбачає обов'язковість компенсації втрат теплової енергії на підставі договору між виробником і транспортувальником.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання, що підтверджується підписаними без зауважень актами приймання-передачі теплової енергії та актами звіряння розрахунків, які свідчать про відсутність претензій сторін одна до одної.
Місцевий господарський суд відхилив заперечення Відповідача щодо відсутності доказів підписання актів належним чином , оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту несанкціонованого доступу до печатки чи підписання документів невстановленими особами, а самі акти містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками.
Посилання Відповідача на порушення Закону України «Про публічні закупівлі» суд визнав безпідставними, враховуючи, що правочин не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а обов'язок дотримання публічної закупівельної процедури покладається саме на Відповідача як замовника.
Перевіривши розрахунки позивача за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд встановив, що розрахунки 3 % річних та пені проведені правильно.
Здійснивши перевірку розрахунків позивача щодо інфляційних втрат за період з грудня 2020 року по вересень 2023 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню - у розмірі 9 659 637,48 грн.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням суду, Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі", посилаючись на необгрунтованість рішення суду першої інстанції, прийняття його, з порушенням норм матеріального права, без належного аналізу доказів та фактичних обставин справи подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема безпідставно не врахував імперативні положення Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон №922), які визначають підстави для винятків із його дії, обов'язковість проведення процедур закупівель, а також встановлюють нікчемність договорів, укладених із порушенням цього Закону (стаття 43 Закону №922).
Натомість суд застосував загальну норму статті 204 Цивільного кодексу України про презумпцію правомірності правочину, не надавши належної правової оцінки спеціальній нормі, яка має пріоритет у регулюванні спірних правовідносин. КП КМР «Центральні тепломережі» не здійснювало діяльності, яка могла б вивести його із сфери дії Закону №922. Отже, укладення Договору №213БО/2021/00.08.0140 без дотримання встановленої закупівельної процедури є прямим порушенням закону, що зумовлює його нікчемність із моменту укладення.
Суд також помилково витлумачив положення Порядку №869, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 №869. Зокрема, суд визнав законною компенсацію витрат на придбання теплової енергії для покриття втрат у мережах, хоча пункт 40 Порядку передбачає можливість компенсації виключно витрат на виробництво теплової енергії. Позивач не надав належних доказів понесення таких витрат, а питання втрат теплової енергії вже врегульовано іншим договором - №198БО. Суд не дослідив ці обставини, що є порушенням частини 4 статті 238 ГПК України та практики ЄСПЛ щодо права на справедливий судовий розгляд.
Окрім того, суд проігнорував положення бюджетного законодавства, зокрема статті 23 і 48 Бюджетного кодексу України та Порядок №309. Зазначені норми передбачають, що бюджетні зобов'язання можуть виникати лише після їх належного планування та реєстрації. КП КМР «Центральні тепломережі» не планувало витрат за Договором №213, не включало їх до річного плану закупівель і не зареєструвало відповідне зобов'язання в органах Державної казначейської служби. Таким чином, договір не може вважатися чинним, а зобов'язання за ним не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.
Посилання суду на необхідність окремого звернення з позовом про визнання договору недійсним є помилковим, оскільки у разі нікчемності правочину така недійсність виникає в силу закону й не потребує окремого судового рішення (ч. 1 ст. 216 ЦК України, ст. 43 Закону №922).
Крім того, в матеріалах справи наявні ознаки фальсифікації доказів. Зокрема, підпис на акті приймання-передачі теплової енергії №2 від 31.10.2020 року не належить директору підприємства Вовченку Ф.І., який на той момент обіймав відповідну посаду. Позивач не надав доказів повноважень особи, що підписала документ, що ставить під сумнів його автентичність та допустимість як доказу.
Суд ухвалив рішення на підставі недопустимих доказів - копій документів, які не були належним чином засвідчені, що суперечить вимогам статей 73, 74 і 91 ГПК України. Крім того, Позивач не виконав ухвалу суду від 24.01.2024 щодо обов'язку подати оригінали документів, а суд не забезпечив належного процесуального контролю за виконанням цієї ухвали.
Не підтверджено також належним чином повноваження адвоката Кісілевича Є.Є. Представництво здійснювалося без подання оригіналу договору про надання правової допомоги, що є порушенням статей 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Крім того, укладений договір із адвокатом не було оприлюднено в системі Prozorro, як цього вимагають Закон №922 та постанова КМУ №1178, що додатково свідчить про його нікчемність.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Представником Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у її задоволенні та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі №904/5314/23.
Позовні вимоги АТ «Дніпровська ТЕЦ» ґрунтуються на положеннях Договору №213БО/2021/00.08.0140 від 16.10.2020, укладеного з КП КМР «Центральні тепломережі», предметом якого є компенсація нормативних та понаднормативних втрат теплової енергії під час її транспортування до бюджетних установ.
Позивач спростовує доводи відповідача про дублювання зобов'язань із Договором №198БО від 02.10.2020, зазначаючи, що той договір уже виконано та регулює інші правовідносини. На думку позивача, Договір №213БО/2021/00.08.0140 укладено з метою реалізації положень пункту 40 Порядку №869, який передбачає компенсацію виробнику теплової енергії витрат на її виробництво, що втрачається під час транспортування, у разі, якщо виробництво та транспортування здійснюють різні суб'єкти господарювання.
Позивач не вбачає суперечності між умовами Договору №213БО/2021/00.08.0140 та нормами Порядку №869, вказуючи, що терміни «втрати» і «витрати» в технічному контексті є взаємозамінними. Також АТ «Дніпровська ТЕЦ» посилається на принцип свободи договору, закріплений у ст. 6 ЦК України та ст. 179-180 ГК України, і наголошує, що умови договору узгоджені сторонами добровільно, відповідають вимогам законодавства та підлягають виконанню.
КП КМР «Центральні тепломережі» не виконує зобов'язань з оплати, що, за твердженням позивача, є порушенням договірних зобов'язань.
Договір №198БО від 02.10.2020 стосується виключно питань транспортування теплової енергії і не передбачає узгодженого сторонами порядку розрахунків за втрати теплової енергії та теплоносія. Натомість порядок їх визначення та компенсації врегульовано Договором №213БО/2021/00.08.0140. Відтак, посилання відповідача на відсутність претензій у межах першого договору не є підставою для звільнення від зобов'язань за другим договором і є юридично необґрунтованим.
Щодо дійсності актів і повноважень осіб, які їх підписували, позивач зазначає, що всі акти містять печатку КП КМР «Центральні тепломережі», що підтверджує належність документів підприємству. Відповідач не надав належних доказів фальсифікації або самовільного використання печатки. Використання печатки без офіційних заперечень свідчить про підтвердження факту господарської операції. Водночас зміна посадових осіб чи внутрішні кадрові зміни не впливають на юридичну силу таких документів.
АТ «Дніпровська ТЕЦ» повністю виконало умови Договору №213БО/2021/00.08.0140: передало теплову енергію, склало відповідні акти (зокрема акти приймання-передачі, визначення втрат), надало необхідні розрахунки. Відмова відповідача від підписання актів розцінюється позивачем як спроба уникнення виконання зобов'язань, що суперечить принципам добросовісності у договірних правовідносинах.
Щодо тверджень відповідача про порушення вимог законодавства, позивач зазначає, що діяв у межах повноважень, наданих рішеннями Кам'янської міської ради, якими йому передано функції з реалізації теплової енергії та надано в оренду відповідні об'єкти теплопостачання. Питання обліку теплової енергії та порядок зняття показників були врегульовані у Технічній угоді, яка є невід'ємною частиною договору та погоджена сторонами.
Відповідач безпідставно посилається на Закон України «Про публічні закупівлі», оскільки, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 3 цього Закону, його дія не поширюється на закупівлі, щодо яких тарифи встановлюються уповноваженими державними органами.
Позиція відповідача щодо нікчемності правочину є необґрунтованою, оскільки Договір №213БО/2021/00.08.0140 не підпадає під дію вказаного Закону. Відсутність у відповідача оригіналів документів через їх втрату або знищення не може бути підставою для ухилення від виконання зобов'язань.
Представництво позивача здійснювалося адвокатом, що підтверджується належними документами.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.
Ухвалою суду від 12.04.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5314/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/5314/23.
17.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/5314/23.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі №904/5314/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16.07.2024 об 12:30 год.
16.07.2024 до канцелярії суду надійшло клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 16.07.2024 був присутній представник позивача, який підтримав клопотання скаржника щодо відкладення розгляду справи. Представник скаржника в судове засідання не з'явивися, був повідомлений належним чином.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2024 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі №904/5314/23 відкладено до 12.11.2024 на 10:30 год.
11.11.2024 до канцелярії суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання обгрунтовано тим, що представник АТ "Дніпровська ТЕЦ" адвокат Кісілевич Є.Є. перебуває на лікарняному.
В судовому засіданні 12.11.2024 був присутній адвокат Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі", Миткалик Євген Вікторович - довіреність №09/2024 від 03.10.2024. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2024 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі №904/5314/23 відкладено до 06.05.2025 на 11:30 год.
06.05.2025 у судовому засіданні був присутній представник Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі": Миткалик Євген Вікторович, довіреність № 09/2024 від 03.10.2024. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи, що явка сторін обов'язковою не визнавалася, неявка представника позивача не перешкоджає перегляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами у даному судовому засіданні.
06.05.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
16.10.2020 сторони уклали Договір №213БО/2021/00.08.0140 на поставку теплової енергії для компенсації втрат при транспортуванні теплової енергії для потреб установ, які фінансуються за рахунок державного і місцевого бюджетів (далі Договір), за п. 1.1. якого за цим Договором Транспортуюче підприємство (Відповідач) бере на себе зобов'язання відшкодувати Виробнику нормативні та понаднормативні втрати теплової енергії при її транспортуванні для потреб установ, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів.
В період з 01 жовтня 2020 року по 30 квітня 2021 року, Виробник передає Транспортуючому підприємству теплову енергію для компенсації втрат, що виникають при транспортуванні теплової енергії для потреб установ, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів (нормативні втрати) в обсязі 7589,93Гкал: жовтень 2020 - 453,87 Гкал, листопад 2020 - 1253,39 Гкал, грудень 2020 - 1440,33 Гкал, січень 2021 - 1506,16 Гкал, лютий 2021 - 1336,23 Гкал, березень 2021 - 1329,83 Гкал, квітень 2021 - 270,12 Гкал (п. 2.1. Договору).
Технічні умови передачі теплової енергії для її транспортування для потреб установ, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів передбачені сторонами Договору в Технічній угоді, що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.3. Договору).
Заявлена кількість втрат теплової енергії у відповідному місяці може бути змінена за обґрунтованою письмовою заявою Транспортуючого підприємства до 25 числа звітного місяця (п. 2.4. Договору).
Обсяг транспортованої теплової енергії сумарно визначається за показами приладів обліку абонентської групи або (у разі їх відсутності, поломки, тощо) розрахунковим способом (п. 2.7. Договору).
Втрати теплової енергії у мережах Транспортуючого підприємства визначаються як різниця між обсягом переданої теплової енергії, зафіксованої вузлом обліку на межі балансового розмежування Виробника та Транспортуючого підприємства, та обсягом транспортованої теплової енергії, що був реалізований споживачам та відображених в "Акті визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів" (додаток 6 до Технічної угоди) (п. 2.8. Договору).
Втрати теплової енергії у мережах Транспортуючого підприємства сплачуються Транспортуючим підприємством Виробнику згідно до встановленого тарифу (п. 2.9. Договору).
Розподіл понаднормативних теплових втрат по групі споживачів "установи, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів" визначається пропорційно реалізації теплової енергії даної групи споживачів, що відображено в "Акті визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів" (Додаток 6 до Технічної угоди) (п. 2.10. Договору).
Вартість 1 Гкал теплової енергії встановлюється відповідним Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі НКРЕКП) (п. 3.1. Договору).
Тариф на виробництво теплової енергії, що використовується для виробництва та надання установ, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, встановлено Постановою № 651 від 17.03.2020 року НКРЕКП та становить 978,51 грн., крім того ПДВ 20% -195,70 грн., разом з ПДВ -1174,21 грн. за 1 Гкал теплової енергії. За цим тарифом Виробнику сплачується теплова енергія, придбана Транспортуючим підприємством для компенсації втрат, що виникають при транспортуванні теплової енергії для потреб установ, які фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів (п. 3.2. Договору).
Загальна вартість Договору на момент укладення складає 7 426 822,40 грн., крім того ПДВ - 1 485 364,48 грн. всього з ПДВ - 8 912 186,89 грн. (п. 3.3. Договору).
Відповідно до п. 3.4. Договору у разі зміни Постановою НКРЕКП тарифів на виробництво теплової енергії, що використовується для забезпечення установ, які фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів послугами з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, сторони здійснюють перерахунок вартості теплової енергії, придбаної Транспортуючим підприємством для компенсації втрат, з дати набрання чинності відповідної Постанови. Про зміну тарифів Виробник повідомляє Транспортуюче підприємство письмово з додаванням відповідної Постанови.
Розрахунок за втрати теплової енергії у мережах Транспортуючого підприємства здійснюється на підставі підписаного Сторонами "Акту визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів" (Додаток 6 до Технічної угоди) не пізніше 4-го числа включно місяця, наступного за розрахунковим, передбаченому Технічною угодою.
Оплата теплової енергії, придбаної Транспортуючим підприємством для компенсації втрат при транспортуванні Транспортуючим підприємством теплової енергії для потреб установ, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, здійснюється виключно грошовими коштами, шляхом 50 % передоплати Виробнику до 10 числа розрахункового місяця згідно виставленого рахунку, з поточних спец рахунків Транспортуючого підприємства на поточні спец рахунки Виробника, кожного банківського дня.
Остаточний розрахунок (включаючи понаднормові втрати при транспортуванні Транспортуючим підприємством теплової енергії для потреб установ, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів) Транспортуючим підприємством здійснюється після підписання сторонами Акту приймання-передачі теплової енергії і не пізніше 1-го числа другого місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.5. Договору).
Відповідно до підп. 4.1.3. п. 4.1. Договору Виробник має право у разі прострочення оплати по цьому Договору, вимагати сплати неустойки пені (штрафу, пені), 3 % річних та інфляційних втрат за весь час прострочення.
У разі прострочення оплати за цим Договором, Транспортуюче підприємство сплачує Виробнику, окрім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. При цьому, нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, та здійснюється Виробником за весь час прострочення Транспортуючим підприємством виконання грошового зобов'язання і до повного погашення ним заборгованості (п. 6.2. Договору).
Сплата Транспортуючим підприємством визначених цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки) та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафних санкцій у повному обсязі (п. 6.6. Договору).
Строк дії цього Договору починається з 16.10.2020 року та закінчується 30.04.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання (п. 10.2. Договору).
Перед укладанням спірного Договору, сторони 02.10.2020 уклали Договір на транспортування теплової енергії № 198БО (далі Договір від 02.10.2020), за п. 1.1. якого за цим Договором Теплогенеруюча організація (Позивач) бере на себе зобов'язання передавати вироблену теплову енергію Транспортувальнику (Відповідачеві) для потреб централізованого опалення установ, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів (далі Споживачі), а Транспортувальник зобов'язується транспортувати передану теплову енергію через теплові мережі та споруди Транспортувальника до Споживачів Теплогенеруючої організації.
16.10.2020 сторони уклали Технічну угоду на здійснення контролю обліку і передачі теплової енергії для її транспортування № 209ТУ/2021/00.08.0141 (далі Технічна угода), за п. 1.1. якої предметом угоди є здійснення обліку переданої теплової енергії Теплогенеруючою організацією (Позивачем) Транспортуючому підприємству (Відповідачеві) для її транспортування до споживачів теплової енергії з урахуванням втрат теплової енергії в теплових мережах Транспортуючого підприємства.
Не пізніше 3-го числа (електронною поштою) і 4-го письмово) місяця, наступного за розрахунковим, Транспортуюче підприємство надає Теплогенеруючій організації по два примірника "Акт переданої теплової енергії Споживачу" (окремо населення, установи і організації, що фінансуються із державного та місцевих бюджетів, релігійні організації, інші суб'єкти господарювання)") Додаток 5) та Акт переданої теплової енергії Споживачу (Додаток 5а - розшифровка) (п. 2.16. Технічної угоди).
Одночасно не пізніше 3-го числа (електронною поштою) і 4-го (письмово) місяця, наступного за розрахунковим, Транспортуюче підприємство надає Теплогенеруючий організації по два примірника "Акт визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів" (Додаток 6), який є підставою для здійснення розрахунків вартості нормативних та понаднормативних втрат Транспортуючого підприємства (п. 2.17. Технічної угоди).
Підписання Сторонами вищевказаних Актів свідчить про відсутність претензій з боку Сторін одна одній (п. 2.19. Технічної угоди).
На підтвердження факту виконання умов Договору Позивач протягом опалювального сезону 2020-2021 років в частині передачі Відповідачеві теплової енергію надано наступні докази :
- у жовтні 2020 року в кількості 1 054,3317 Гкал. на загальну суму без ПДВ 1 031 674,11 грн. Сума разом з ПДВ становить 1 238 008,93 грн., що підтверджується: Актом визначення загальної кількості теплової енергії, яка передана Відповідачеві для її транспортування згідно Технічної угоди №209ТУ/2021/00.08.0141 від 16.10.2020р. за жовтень 2020 року від 02.11.2020, Актом переданої теплової енергії Споживачу за жовтень 2020 року від 05.11.2020; Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів за жовтень 2020 року від 05.11.2020, Актом приймання-передачі теплової енергії за жовтень 2020 року №2 від 31.10.2020, рахунком № 197 від 11.11.2020;
- у листопаді 2020 року в кількості 2 677,3776 Гкал на загальну суму без ПДВ 2 619 840,76 грн. Сума разом з ПДВ становить 3 143 808,91 грн., що підтверджується: Актом визначення загальної кількості теплової енергії, яка передана Відповідачеві для її транспортування згідно Технічної угоди № 209ТУ/2021/00.08.0141 від 16.10.2020р. за листопад 2020 року від 01.12.2020, Актом переданої теплової енергії Споживачу за листопад 2020 року від 04.12.2020, Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів за листопад 2020 року від 04.12.2020, Актом приймання-передачі теплової енергії за листопад 2020 року №6 від 30.11.2020 та рахунком № 349 від 09.12.2020 і листом вих. № 1747/05 від 11.12.2020;
- у грудні 2020 року в кількості 2 883,3066 Гкал. на загальну суму без ПДВ 3 372 373,07 грн. Сума разом з ПДВ становить 4 046 847,68 грн., що підтверджується: Актом визначення загальної кількості теплової енергії, яка передана Відповідачеві для її транспортування згідно Технічної угоди № 209ТУ/2021/00.08.0141 від 16.10.2020р. за грудень 2020 року від 01.01.2021, Актом переданої теплової енергії Споживачу за грудень 2020 року від 05.01.2021, Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів за грудень 2020 року від 05.01.2021, Актом приймання-передачі теплової енергії за грудень 2020 року №11 від 31.12.2020 та рахунком № 5 від 09.12.2020 і листом вих. № 42/06 від 12.01.2021;
- у січні 2021 року в кількості 3 873,1561 Гкал. на загальну суму без ПДВ 4 778 545,07 грн. Сума разом з ПДВ становить 5 734 254,08 грн., що підтверджується: Актом визначення загальної кількості теплової енергії, яка передана Відповідачеві для її транспортування згідно Технічної угоди № 209ТУ/2021/00.08.0141 від 16.10.2020р. за січень 2021 року від 01.02.2021, Актом переданої теплової енергії Споживачу за січень 2021 року від 03.02.2021, Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів за січень 2021 року від 03.02.2021, Актом приймання-передачі теплової енергії за січень 2021 року №2 від 31.01.2021 та рахунком № 34 від 05.02.2021 і листом вих. № 198/06 від 05.02.2021;
- у лютому 2021 року в кількості 4 011,1991 Гкал. на загальну суму без ПДВ 4 948 857,00 грн. Сума разом з ПДВ становить 5 938 628,40 грн., що підтверджується: Актом визначення загальної кількості теплової енергії, яка передана Відповідачеві для її транспортування згідно Технічної угоди № 209ТУ/2021/00.08.0141 від 16.10.2020р. за лютий 2021 року від 01.03.2021, Актом переданої теплової енергії Споживачу за лютий 2021 року від 05.03.2021, Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів за лютий 2021 року від 05.03.2021, Актом приймання-передачі теплової енергії за лютий 2021 року №6 від 28.02.2021 та рахунком № 231 від 09.03.2021 і листом вих. № 375/06 від 10.03.2021;
- у березні 2021 року в кількості 2 717,5508 Гкал. на загальну суму без ПДВ 3 377 480,68 грн. Сума разом з ПДВ становить 4 052 976,82 грн., що підтверджується: Актом визначення загальної кількості теплової енергії, яка передана Відповідачеві для її транспортування згідно Технічної угоди № 209ТУ/2021/00.08.0141 від 16.10.2020р. за березень 2021 року від 01.04.2021, Актом переданої теплової енергії Споживачу за березень 2021 року від 05.04.2021, Актом визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів за березень 2021 року від 05.04.2021, Актом приймання-передачі теплової енергії за березень 2021 року №10 від 31.03.2021 та рахунком № 584 від 05.04.2021 і листом вих. № 551/06 від 07.04.2021.
Загальна сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором на поставку теплової енергії для компенсації втрат при транспортуванні теплової енергії для потреб установ, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, становить 24 154 524,82 грн.
Даний борг зафіксований сторонами у підписаних без зауважень актах звіряння розрахунків за період: з 01.04.2021 по 30.04.2021, з 01.05.2021 по 31.05.2021, з 01.06.2021 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021, 01.08.2021 по 31.08.2021, 01.09.2021 по 30.09.2021, з 01.10.2021 по 31.10.2021, з 01.01.2022 по 31.01.2022, з01.02.2022 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 30.06.2022.
Позивач направив Відповідачеві досудову вимогу № 2254/07 від 04.08.2021, в якій вимагав повернути підписані Відповідачем акти приймання-передачі теплової енергії та надання послуг за 2020-2021 роки, отримання якої 12.08.2021р. підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5192505350140.
Відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим за останнім обліковується борг у розмірі 24 154 524,82 грн.
З посиланням на підп. 4.3.6 та п. 6.2. Договору на борг Відповідача Позивач за період з 01.12.2020 по 15.09.2023 нарахував 20 471 969,26 грн. - пені, 1 840 625,00 грн. - 3 % річних, 9 969 139,11 грн. - індексу інфляції за період з грудня 2020 року по вересень 2023 року.
Всі нарахування проводилися окремо за кожним актом.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Статтею 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Відповідно до положень ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пункт 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору. Поряд з цим, ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 291), визначено механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.
Пунктом 40 вказаного Порядку встановлено, що до інших витрат повної собівартості, що включаються до тарифів на транспортування теплової енергії, належить решта прямих витрат (крім зазначених у пунктах 35 і 39 цього Порядку), загальновиробничі витрати, що включаються до виробничої собівартості, адміністративні витрати, інші операційні витрати, витрати на відшкодування втрат та фінансові витрати, що плануються для включення до тарифів на транспортування теплової енергії відповідно до цього Порядку. Витрати на збут не плануються.
У разі коли виробництво і транспортування теплової енергії здійснюється окремими ліцензіатами, виробнику теплової енергії компенсуються витрати, пов'язані з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах (з урахуванням понаднормативних втрат).
Відповідна компенсація здійснюється згідно з договором між виробником теплової енергії та суб'єктом господарювання, що здійснює транспортування теплової енергії, за рахунок тарифу на транспортування теплової енергії.
В укладеному Договорі на відшкодування витрат теплової енергії, що втрачається в мережах Відповідача під час транспортування, сторони дійшли згоди, зокрема щодо порядку розрахунку обсягів витрат теплової енергії, порядку підтвердження вказаних витрат, тарифів, за якими проводиться розрахунок відшкодування втрат, порядок оплати вказаних витрат тощо.
Враховуючи положення п. 40 Порядку № 869, наявні підстави вважати, що в силу вимог закону є обов'язковою компенсація витрат, пов'язаних з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах на підставі договору між виробником теплової енергії та суб'єктом господарювання, що здійснює транспортування теплової енергії, а отже укладання вказаного договору теж є обов'язковим.
Разом з тим, чинними нормативно-правовими актами не затверджено ані типової, ані орієнтовної форми такого договору, а отже законодавець, покладаючи на сторони обов'язок укладення вказаного договору, залишив визначення умов договору на розсуд сторін, на підставі їх вільного волевиявлення.
Доводи апелянта в частині того, що: «…Твердження суду про неврахування КП КМР “Центральні тепломережі» спеціального законодавства в галузі транспортування теплової енергії є безпідставним та необґрунтованим. Судом першої інстанції допущено неправильне тлумачення положень Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі також - Порядок №869), який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Відповідач звертав увагу суду, що умови Договору №213 суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема пункту 40 Порядку №869.
Пунктом 40 вказаного Порядку встановлено, що до інших витрат повної собівартості, що включаються до тарифів на транспортування теплової енергії, належить решта прямих витрат (крім зазначених у пунктах 35 і 39 цього Порядку), загальновиробничі витрати, що включаються до виробничої собівартості, адміністративні витрати, інші операційні витрати, витрати на відшкодування втрат та фінансові виграти, що плануються для включення до тарифів на транспортування теплової енергії відповідно до цього Порядку. Витрати на збут не плануються.
У разі коли виробництво і транспортування теплової енергії здійснюється окремими ліцензіатами, виробнику теплової енергії компенсуються витрати, пов'язані з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах (з урахуванням понаднормативних втрат).
Відповідна компенсація здійснюється згідно з договором між виробником теплової енергії та суб'єктом господарювання, що здійснює транспортування теплової енергії, за рахунок тарифу на транспортування теплової енергії.
Отже на законодавчому рівні передбачено та закріплено обов'язковість компенсації витрат, які пов'язані з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах, а не придбання додаткового обсягу теплової енергії для відшкодування втрат такої енері ії при її транспортуванні.
В той же час. з рішення по справі вбачається, що судом хибно ототожнено поняття “витрат на виробництво" та “втрат при транспортуванні». В свою чергу, Позивачем не заявлено вимогу про відшкодування втрат, пов'язаних з виробництвом теплової енергії, не зазначено розміру таких втрат, не надано докази на підтвердження існування та розмір) він раї. пов'язаних з виробництвом теплової енергії, що вірачасіься в існ.іових мережах при її транспортуванні.
Окрім того, питання відшкодування втрат теплової енергії та теплоносія в теплових мережах Відповідача було урегульовано між КП КМР “Центральні тепломережі» та АТ “ДТЕЦ» в укладеному за результатами переговорної процедури Договорі №198БО від 02.10.2020 року. Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки ціє обставині та не наведено обґрунтування щодо відхилення такого твердження Відповідача.
За загальним правилом, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, що слідує з положень ст. 179 П
Відповідно до положень норм ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодого його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
З врахуванням положень пункту 40 Порядку №869. стверджуємо, що відповідно до законодавства обов'язковою умовою договору є відшкодування витрат, що пов'язані з виробництвом теплової енергії, а не втрат теплової енергії, як це зазначено в Договорі №213.
Таким чином. Господарським судом Дніпропетровської області допущено неправильне тлумачення закону, що спричинило прийняття незаконного рішення по справі…» відхиляються колегією суддів, з огляду на вищенаведені положення норм матеріального права, якими передбачено відшкодуванню не тільки витрат на виробництво енергії, а й витрат, пов'язаних з її транспортуванням і доставкою до споживачів.
Відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, стверджує, що укладений договір є нікчемним в силу статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону.
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд при прийняті оспорюваного рішення правомірно не погодився з таким твердженням, оскільки відповідно до пункту 5 частини шостої статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон не застосовується у випадку, якщо замовники, визначені у п. 4 частини першої статті 2 цього Закону, здійснюють закупівлі таких предметів закупівлі як товари, роботи і послуги, якщо ціни (тарифи) на них затверджуються державними колегіальними органами, іншими органами влади відповідно до їх повноважень або визначаються в порядку, встановленому зазначеними органами, у тому числі якщо визначення таких цін здійснюється на аукціонах.
Так, пунктами 3.1-3.2 Договору № 213БО/2021/00.08.0140 від 16.10.2020 передбачено, що вартість 1 Гкал теплової енергії встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі НКРЕКП).
Фактично Відповідач посилається на свої ж начебто неправомірні дії. Така поведінка не відповідає основоположним принципам цивільного права та звичаям ділового обороту. Від так, місцевий господарський суд правильно зауважив на тому, що відповідач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про визнання Договору недійсним.
Суд також правильно звернув увагу, що згідно з положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» саме на Відповідача, як замовника закупівлі, покладений обов'язок ініціювання процедури закупівлі. Тому саме Відповідач має нести ризик невиконання ним Закону України «Про публічні закупівлі», а не позивач.
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено порушення в даному випадку вимог чинного законодавства, яке регулює процедуру укладеного між сторонами договору, тому судова колегія не вбачає підстав для визнання укладеного між сторонами договору нікчемним на підставі статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі".
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання Договору сторони щомісячно складали та передавали один одному належним чином оформлені та підписані відповідні Акти, передбачені умовами зазначеного Договору та Технічної угоди №209ТУ/2021/00.08.0141 від 16.10.2020, яка є невід'ємною частиною укладених сторонами договорів на транспортування теплової енергії для всіх груп споживачів теплової енергії та договорів на поставку теплової енергії для компенсації втрат при транспортуванні теплової енергії для потреб всіх груп споживачів теплової енергії (п.1.2. Технічної угоди), яка передбачає технічні умови передачі і здійснення обліку переданої теплової енергії Теплогенеруючою організацією Транспортуючому підприємству при її транспортуванні для потреб установ, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, та є невід'ємною частиною Договору №213БО/2021/00.08.0140, а також Договору №198БО.
Підписані сторонами акти визначення втрат теплової енергії при її транспортуванні для потреб Споживачів, акти переданої теплової енергії Споживачу, акти визначення загальної кількості теплової енергії, яка передана Відповідачеві для її транспортування згідно Технічної угоди № 209ТУ/2021/00.08.0141 від 16.10.2020, є підставою для проведення розрахунків за укладеним Договором на транспортування теплової енергії для всіх груп споживачів теплової енергії та Договорів на поставку теплової енергії для компенсації втрат при транспортуванні теплової енергії для потреб всіх груп споживачів теплової енергії, та свідчить про відсутність претензій з боку сторін одна одній (п.2.19, 2.20. Технічної угоди).
Зазначені документи складені відповідальними особами Сторін, затверджені підписом керівників з проставленням печатки підприємства, як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах.
Дана правова позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 918/208/21.
Підписання Сторонами вищевказаних Актів свідчить про відсутність претензій з боку Сторін одна одній (п. 2.19. Технічної угоди).
Нарахування за Договором №198БО здійснювалось Відповідачем саме на підставі тих самих Актів, які є підставою для нарахування й за Договором №213БО/2021/00.08.0140, тому твердження Відповідача про те, що сторони не підписували вказані вище акти, у зв'язку з чим відсутні підстави для проведення розрахунків, не відповідають дійсності.
У зв'язку з викладеним судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції щодо відхилення заперечень Відповідача про те, що: «…Перш за все звертаємо увагу, на не відповідність висновку суду першої інстанції, що всі акти затверджувалися директором КГІ КМР “ЦТМ» Бунічем О.Ф., підпис якого на кожному акті скріплений відтиском печатки підприємства. Зокрема це стосується й Акту приймання- передачі теплової енергії №2 від 31.10.2020 р. Станом на дату складання зазначеного акту, директором Відповідача був ОСОБА_1 , відповідно саме ОСОБА_1 й мав право на підписання та складання акту приймання-передачі теплової енергії №2 від 31.10.2020 року. Однак, зазначений акт містить зображення підпису особи, підпис якої явно відрізняється віл підпису ОСОБА_1 , який міститься на інших копіях документів, шо долучені Позивачем. Па підтвердження наведеного. Відповідачем було подано до суду заяву свідка ОСОБА_1 заяву про не визнання доказів в порядку ч. 11 ст. 80 ГПК України.
Вважаємо за потрібне зауважити, що Позивачем не спростовано обгрунтовані сумніви КП КМР “ЦТМ» в достовірності доказів, навіть навпаки - фактично визнано, що зображення підписів, які містяться на відповідних документах, не належать особам, які ніби-то підписали документи від імені КП КМР “Центральні тепломережі». Позивачем також не надано належних доказів на підтвердження повноважень осіб на підписання актів від імені Відповідача…».
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідна компенсація здійснюється згідно з договором між виробником теплової енергії та суб'єктом господарювання, що здійснює транспортування теплової енергії, за рахунок тарифу на транспортування теплової енергії.
Свої зобов'язання за укладеним Договором №213БО/2021/00.08.0140 від 16.10.2020 Відповідач не виконав.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів виснує, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами у розумінні статей 76-79 ГПК України, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, пунктом 4.1.3. Договору передбачено право Виробника у разі прострочення оплати по цьому Договору, вимагати сплати неустойки пені (штрафу, пені), 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі прострочення оплати, Транспортуюче підприємство сплачує Виробнику, окрім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. При цьому, нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, та здійснюється Виробником за весь час прострочення Транспортуючим підприємством виконання грошового зобов'язання і до повного погашення ним заборгованості.
Оскільки апелянтом не спростовано правильність нарахування 3 % річних та пені і розрахунків інфляційних втрат за період з грудня 2020 року по вересень 2023 року у розмірі 9 659 637,48 грн, відповідно, окремо за кожним актом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення основного боргу в сумі 24 154 524,82 грн, пені у сумі 20 471 969,26 грн, 3% річних у сумі 1 840 625,00 грн, інфляційних втрат у сумі 9 659 637,48 грн.
Щодо зауважень апелянта стосовно наявності повноважень та законних підстав для здійснення представництва адвокатом Кісілевичем Є.Є. інтересів AT "Дніпровська ТЕЦ" колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до п. 11 Розділу XV Перехідні положення Конституції України, представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 -1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Згідно ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За приписами ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст. 60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3)дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги.
Правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів визначені Положенням про ордер на надання правової (правничої) допомоги затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (зі змінами).
Матеріалами справи засвідчено, що на підтвердження повноважень представника позивача - адвоката було надано та долучено до матеріалів справи копія ордеру від 31.05.2021 виданого на підставі договору про надання правової допомоги та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ДП № 4042 виданого 19.12.2018 на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 17.12.2018 № 105. При цьому зазначається, що послуги надавались адвокатом Позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 3/2021 від 13.05.2021.
У зв'язку зі зміною керівника АТ «Дніпровська ТЕЦ», 12.03.2024 між позивачем та адвокатом укладено договір про надання правової допомоги № 1.03/2024 та видано ордер на надання правничої (правової допомоги) від 12.03.2024 з метою представництва в Господарському суді Дніпропетровської області.
В свою чергу, для представництва адвокатом інтересів AT «Дніпровська ТЕЦ» в Центральному апеляційному господарському суді представлено ордер та договір про надання правової допомоги № 1.03/2024 від 04.04.2024.
Відтак, заперечення Відповідача з цього приводу є безпідставними.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні господарського суду Дніпропетровської області, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі №904/5314/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 1 269 816,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі №904/5314/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2024 у справі №904/5314/23 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Центральні тепломережі".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 30.05.2025.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв