30 травня 2025 року м. Харків Справа № 917/2265/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Леуцької Ганни Михайлівни (вх.723П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.02.2025 (суддя Кльопов І.Г.), постановлену за результатом розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Леуцької Ганни Михайлівни
про скасування судового наказу та поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу,
у справі №917/2265/24
за заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м.Полтава,
до боржника Фізичної особи-підприємця Леуцької Ганни Михайлівни, м.Кременчук Полтавської області,
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 131 279,36 грн., у т.ч. 116 662,53 грн. - сума основного боргу, 756,26 грн. - пеня, 3 818,56 грн. - 3% річних, 10 042,01 грн. - інфляційні втрати та судового збору в сумі 302,80 грн.
До Господарського суду Полтавської області надійшла заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Леуцької Ганни Михайлівни (далі - ФОП Леуцька Г.М., боржник) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 131 279,36 грн., у т.ч. 116 662,53 грн. - сума основного боргу, 756,26 грн. - пеня, 3 818,56 грн. - 3% річних, 10 042,01 грн. - інфляційні втрати та судового збору в сумі 302,80 грн.
За результатами розгляду заяви місцевим господарським судом 16.12.2024 видано судовий наказ.
25.02.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшла заява ФОП Леуцької Г.М., за змістом якої заявник просить:
поновити строк на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу від 16.12.2024 у справі №917/2265/24;
скасувати судовий наказ Господарського суду Полтавської області від 16.12.2024 по справі №917/2265/24.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.02.2025 у справі №917/2265/24 відмовлено ФОП Леуцькій Г.М. у поновленні процесуального строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу від 16.12.2024 у справі №917/2265/24. Повернуто ФОП Леуцькій Г.М. заяву про скасування судового наказу по справі №917/2265/24.
В основу ухвали покладено висновки суду про те, що ФОП Леуцька Г.М. була належним чином повідомлена про видачу судового наказу. Заява про скасування судового наказу від 16.12.2024 у справі №917/2265/24 подана з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) строку . Боржником не наведено причин, які об'єктивно перешкоджали б останньому звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу від 16.12.2024 у справі №917/2265/24 у встановлений строк.
Не погодившись із означеною ухвалою, ФОП Леуцька Г.М. 25.03.2025 звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.02.2025 у справі №917/2265/24, справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про скасування судового наказу по суті.
На переконання апелянта, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне:
- винесення Господарським судом Полтавської області наказу від 16.12.2024 у справі №917/2265/24 здійснювалося без повідомлення ФОП Леуцької Г.М., а направлений судовий наказ був єдиним процесуальним документом, з якого ФОП Леуцька Г.М. могла дізнатися щодо існування провадження у цій справі та ознайомитися з його змістом та додатками. Судовий наказ з додатками ФОП Леуцька Г.М. не отримувала. Про існування судового наказу ФОП Леуцькій Г.М. стало відомо після списання з карткового рахунку 17.02.2025 коштів у сумі 1 483,89 грн.;
- ФОП Леуцька Г.М. не відмовлялася від отримання рекомендованого листа з Господарського суду Полтавської області, жодних повідомлень про його надходження у поштову скриньку не отримувала. Причини невручення листа працівниками пошти є незрозумілими;
- повернення рекомендованих листів з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» не передбачає причину невручення судового рішення або інших документів, направлених судом, оскільки ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист;
- в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, окрім інших даних ФОП Леуцької Г.М., зазначено контактну інформацію, а саме номер телефону, який в порядку вимог ст.150 ГПК України повинен був бути зазначений ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у заяві про видачу судового наказу;
- повернення заяви ФОП Леуцької Г.М. з наведених судом першої інстанції підстав є надмірним формалізмом з боку суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 апеляційну скаргу ФОП Леуцької Г.М. залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків.
22.04.2025 на поштову адресу суду від апелянта, на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2025, отримано клопотання про поновлення строків (вх.4997).
У свою чергу, у період з 14.04.2025 по 28.04.2025 (включно) головуючий суддя Медуниця О.Є. перебувала у відпустці.
Після виходу головуючого судді Медуниці О.Є. з відпустки, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Радіонової О.О., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 30.04.2025, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2025, зокрема, клопотання ФОП Леуцької Г.М. про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Леуцької Г.М. на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.02.2025 у справі №917/2265/24. Встановлено строк по 15.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Через підсистему «Електронний суд» 07.05.2025 від ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.5721; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить апеляційну скаргу ФОП Леуцької Г.М. залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.02.2025 у справі №917/2265/24 - без змін.
Заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" зазначає наступне:
- згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса боржника залишилася незмінною. Інформація щодо інших адрес боржника була відсутня. Заявником у заві про видачу судового наказу було зазначено правильну адресу та відомий номер телефонного зв'язку боржника;
- боржник є фізичною особою - підприємцем, на яку відповідно до ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження особи, які відповідно до ст.10 означеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень фізична осіба-підприємець повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку. Неотримання поштової кореспонденції є наслідком свідомої бездіяльності апелянта, тобто є його власною волею;
- Господарським судом Полтавської області обґрунтовано зазначено, що були відсутні обставини, які в розумінні чинного законодавства могли б бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до ч.1 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього кодексу.
Згідно з положеннями ст.154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника (ч.1). За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (ч.2). Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим розділом (ч.3).
Статтею 156 ГПК України передбачено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про вебадресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного (ч.1). Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами (ч.2).
Частиною 1 ст.157 ГПК України унормовано, що боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.
Згідно з ч.5 ст.157 ГПК України до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення не пізніше двох днів з дня її надходження до суду (ч.6 ст.157 ГПК України).
Таким чином, боржник, який вважає стягнення з нього боргу на підставі наказу необґрунтованим, має право звернутися до суду із відповідною заявою про скасування судового наказу. Така заява має бути подана в обумовлений законом строк - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу. У разі пропуску боржником вказаного строку, його поновлення можливе лише за наявності обґрунтованих підстав для такого поновлення і лише за заявою особи, яка її подала.
Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (ч.2 ст.158 ГПК України).
Як встановлено Східним апеляційним господарським судом, копії судового наказу від 16.12.2024 у справі №917/2265/24 та заяви про його видачу були надіслані рекомендованим листом ФОП Леуцькій Г.М. 17.12.2024 на адресу: АДРЕСА_1 .
27.12.2024 за вхід.№6333 копія судового наказу з додатками повернулися до Господарського суду Полтавської області з відміткою 23.12.2024 - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з приписами ч.3 ст.156 ГПК України копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Адреса боржника, на яку місцевим господарським судом був направлений судовий наказ з додатками, відповідає адресі, зазначеній в заяві ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про видачу судового наказу та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Така ж адреса зазначена самою ФОП Леуцькою Г.М. в апеляційній скарзі. Доказів зміни адреси матеріали справи не містять і на наявність таких змін апелянт не посилається.
Отже, вказане дає підстави вважати, що адреса ФОП Леуцької Г.М. ( АДРЕСА_1 ), на яку направлявся судовий наказ з додатками, є актуальною, а, відтак, саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Частиною 4 ст.156 ГПК України унормовано, що днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.
Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.1 ст.232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Здійснюючи аналіз ст.242 ГПК України, а також Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22, на які обґрунтовано послалося ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у відзиві на апеляційну скаргу.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, на яку обґрунтовано послалося ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у відзиві на апеляційну скаргу, а також у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі №910/8002/23, від 11.06.2024 у справі №922/1988/23.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ФОП Леуцька Г.М. зазначає про те, що повернення рекомендованих листів з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» не передбачає причину невручення судового рішення або інших документів, направлених судом, оскільки ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист.
Проте, такий довід апелянта не є обґрунтованим, оскільки зазначення підприємством поштового зв'язку причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою» беззаперечно розкриває причину неможливості вручити адресату поштове відправлення - відсутність адресата за відповідною адресою.
Апелянт також наголошує, що повернення поштового відправлення із поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить про те, що судовий наказ у справі №917/2265/24 від 16.12.2024 не було вручено ФОП Леуцькій Г.М. При цьому апелянт посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №523/8249/14-ц та від 06.10.2020 у справі №2-24/494-2009 та зазначає, що в них вказано, що повернення відправлення до суду з вказівкою причини повернення «адресат відсутній за вказаною» не є доказом належного інформування сторони.
Судова колегія не погоджується із такими доводами апелянта , оскільки зі змісту постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №523/8249/14-ц та від 06.10.2020 у справі №2-24/494-2009, на висновки яких посилається апелянт, вбачається, що постанови містять висновок про те, що повернення відправлення до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (а не «адресат відсутній за вказаною адресою», як наполягає апелянт) не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи.
У свою чергу, рекомендоване відправлення (яке містило судовий наказ з додатками), направлене на адресу ФОП Леуцької Г.М., повернулося на адресу місцевого господарського суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», з огляду на що висновки Великої Палати Верховного Суду, на які посилається апелянт, є незастосовними у розглядуваному випадку.
За змістом апеляційної скарги ФОП Леуцька Г.М. посилається на те, що не відмовлялася від отримання рекомендованого листа з Господарського суду Полтавської області, жодних повідомлень про його надходження у поштову скриньку не отримувала. Причини невручення листа працівниками пошти є незрозумілими.
З цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009.
Згідно з п.82 зазначених вище Правил рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою “Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Добросовісне виконання працівниками "Укрпошти" своїх службових обов'язків у даному випадку презюмується. Натомість апелянтом не спростовано таку презумпцію належними та допустимими у контексті норм ГПК України доказами.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ФОП Леуцька Г.М., разом з іншим, зазначає про те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, окрім інших даних ФОП Леуцької Г.М., зазначено контактну інформацію, а саме номер телефону, який в порядку вимог ст.150 ГПК України повинен був бути зазначений ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у заяві про видачу судового наказу.
Разом з тим, усупереч доводам апелянта, положення ст.150 ГПК України не містять такої вимоги до змісту заяви про видачу судового наказу як зазначення номеру телефону боржника.
У свою чергу, як установлено Східним апеляційним господарським судом, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у заяві про видачу судового наказу вказало номер телефону боржника, який відповідає інформації, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Натомість приписи ст.156 ГПК України не передбачають повідомлення боржника про видачу судового наказу в інший спосіб, а ніж шляхом направлення копії такого наказу до електронного кабінету боржника, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладення.
Відтак, за висновками судової колегії, судовий наказ та копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами вважаються врученими ФОП Леуцькій Г.М. 23.12.2024.
Як зазначалося вище за текстом постанови, згідно з ч.1 ст.157 ГПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.
Східним апеляційним господарським судом установлено, що останнім днем строку для подання заяви про скасування судового наказу від 16.12.2024 у справі №917/2265/24 є 07.01.2025 (а не 08.01.2025, як установлено місцевим господарським судом).
У свою чергу, із заявою про скасування судового наказу ФОП Леуцька Г.М. звернулася до Господарського суду Полтавської області 21.02.2025, тобто з пропуском встановленого процесуальним законодавством строку.
З урахуванням положень п.3 ч.5 ст.157 ГПК України, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого ч.1 ст.157 ГПК України, до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку.
Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Надаючи оцінку твердженням апелянта про те, що не поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу та неприйняття до розгляду по суті заяви про скасування судового наказу позбавляє ФОП Леуцьку Г.М. змоги захистити свої права на звернення до суду, а також про те, що повернення заяви з наведених судом першої інстанції підстав є надмірним формалізмом з боку суду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Нормами ГПК України чітко встановлено процесуальну поведінку, відповідно до якої учасники справи зобов'язані діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строків на подання заяви боржника про скасування судового наказу. Для цього особа, зацікавлена у поданні такої заяви, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки.
Водночас інститут строків у господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання процесуальної дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/186/21, від 04.06.2024 у справі №916/3924/23).
У розумінні ст.86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Аналогічну правову позицію було неодноразово викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.11.2024 у справі №8/468-08, від 04.12.2024 у справі №907/349/22.
Таким чином, Господарський суд Полтавської області, надавши оцінку матеріалам справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки в заяві боржника не наведено відповідних обставин та не надано на підтвердження їх наявності жодних доказів, які могли б бути розцінені в розумінні чинного законодавства як поважні причини пропуску строку для подання заяви про скасування судового наказу. Боржником не доведено наявності причин, які об'єктивно перешкоджали останньому звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу від 16.12.2024 у справі №917/2265/24 у встановлений процесуальним законодавством строк.
Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2).
Частиною 2 ст.158 ГПК України визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Тому колегія суддів не вбачає у діях суду першої інстанції надмірного формалізму, оскільки оскаржувану ухвалу постановлено у відповідності до матеріалів справи та з дотриманням приписів вищенаведених процесуальних норм.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.
Результат апеляційного перегляду, з урахуванням приписів ст.129 ГПК України, має наслідком покладення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Леуцької Ганни Михайлівни залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27.02.2025 у справі №917/2265/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 30.05.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка