20 травня 2025 року м. Харків Справа № 917/2028/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіній О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Кемінь В.В.
відповідача - Рудницька Ю.О.
третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вх.№ 817П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі № 917/2028/24 (повний текст якого складено та підписано 31.03.2025 суддею Д. Сірошем у приміщенні господарського суду Полтавської області)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна Компанія “Нафтогаз України», 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ЄДРПОУ 40121452
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Польська, будинок, 2А, ЄДРПОУ 03338030
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз трейдинг"
про стягнення суми основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна Компанія “Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у квітні 2024 року в загальній сумі 41 320 099,09 грн, в тому числі: основний борг в розмірі 37 478 168,47 грн; 3 % річних у розмірі 286 884,54 грн, пеню у розмірі 2 500 710,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 054 335,84 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу на умовах публічного договору постачання природного газу постачальником “останньої надії», типову форму якого затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі № 917/2028/24 позов задоволено.
Стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Польська, будинок, 2А, ЄДРПОУ 03338030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна Компанія “Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ЄДРПОУ 4012145237) 37 478 168,47 грн основного боргу; 286 884,54 грн - 3 % річних; 2 500 710,24 грн - пені; 1 054 335,84 грн - інфляційних втрат, 495 841,20 грн судового збору.
Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- оскільки згідно з інформаційною платформою Оператора ГРМ (як споживача природного газу) у відповідача були відсутні постачальники природного газу на підставі укладеного договору (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача Оператором ГРМ було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстр споживачів постачальника “останньої надії», тобто позивача і і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
- в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ0000ХAK0U00A (відповідач) був закріплений за постачальником “останньої надії» ТОВ “ГК “Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач)) у т. ч. у період з 01.04.2024 по 30.04.2024 і обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений до алокації позивача як постачальника “останньої надії» ТОВ “ГК “Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить з 01.04.2024 по 30.04.2024 1 964,90100 тис. м куб.;
- факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника “останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача, як постачальника “останньої надії», підтверджується листом оператора ГТС від 12.09.2024 № ТОВВИХ-24-14025 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000ХAK0U00A та Довідкою форми 10, видною ТОВ “ПОЛТАВАГАЗ».
- позивач здійснив нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС;
- з 01.11.2021 по 25.01.2022 позивач поставив відповідачеві природний газ на суму 40 478 168,47 грн за період квітень 2024 року, в той час як відповідач здійснив оплату вартості спожитого газу у рамках вказаного Договору частково на суму 3 000 000 грн., отже, заборгованість відповідача за спожитий природній газ за квітень 2024 року складає 37 478 168,47 грн., яку відповідачем сплачено не було, а тому позовна вимога про її стягнення з відповідача підлягає задоволенню;
- наданий позивачем розрахунок пені здійснений правильно, відповідно до вимог статті 232 Господарського кодексу України, а тому вимога про стягнення 2 510 710,24 грн пені підлягає задоволенню;
- перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку, що розмір та період нарахування є обґрунтованими, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 054 335,84 грн інфляційних та 286 884,54 грн 3 % річних від простроченої суми за період 01.06.2024 - 31.08.2024 підлягає задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі № 917/2028/24 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Судовий збір за подання апеляційної скарги просить покласти на позивача.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:
- Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496 (далі Правила 2496) передбачено декілька умов, що є обов'язковими для постачання природного газу постачальником «останньої надії»: наявність передбачених пунктом 3 розділу VI Правил №2496 обставин; публічна оферта постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника;
- ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» не акцептував публічну оферту через відсутність факту споживання газу, що підтверджується повернутим Позивачу без підписання акту приймання-передачі газу за квітень 2024 року;
- на період березень 2024 року до 15.04.2024 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» перебувало в реєстрі іншого аніж позивач постачальника- ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», отже обставини, передбачені пунктом 3 розділу VI Правил №2496 для постачання природного газу постачальником «останньої надії», були відсутні;
- якщо у ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» дійсно не було постачальника, то споживачем постачальника «останньої надії» міг би виступати тільки оператор газорозподільної системи, а не ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» в контексті п. 3 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. суддя Гребенюк Н.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вх.№ 817П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі № 917/2028/24 та призначено справу до розгляду на 20.05.2025 о 10:30 год.
Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу- протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали.
Зазначену ухвалу надіслано всім учасникам справи до електронних кабінетів 21.04.2025 о 20:54 год., про що свідчать довідки про доставку електронного листа (ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025).
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже ухвала Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 вважається врученою учасникам справи, в тому числі позивачу та третій особі, 22.04.2025, відповідно, останнім днем для подання відзивів на апеляційну скаргу для позивача та третьої особи є 07.05.2025 включно.
24.04.2024, тобто в межах визначеного судом строку, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що:
- у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 02.12.2021 по 10.12.2021 року, автоматично було включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем;
- факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, в тому числі в спірний період, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС від 12.09.2024 №ТОВВИХ-24-14025, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10), при цьому докази включення відповідача до реєстру споживачів з боку іншого постачальника у спірний період відсутні;
- в матеріалах справи наявні докази включення відповідача саме до реєстру споживачів позивача у період з 01.04.2024 по 30.04.2024, тобто у даному випадку належним доказам постачання природнього газу за відповідний період можуть бути дані з інформаційної платформи. Отже типовий договір з постачальником «останньої надії» не тільки був укладений з відповідачем, але й виконувався шляхом постачання природнього газу та часткової оплати за поставлений газ у розмірі 3 млн. грн. з боку відповідача. Про те, що відповідач був включений саме до Реєстру споживачів Позивача у період з 01.04.2024 по 30.04.2024 і ці дані не підлягають коригуванню підтверджується і преюдиційною постановою Північного апеляційного господарський суд від 18.02.2025 у справі № 910/9976/24;
- враховуючи положення пункту 1 розділу VI Правил № 2496, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання, на письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу;
- договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи;
- обов'язок зняття своїх фактичних показників лічильника, оформлення та надсилання акту приймання-передачі покладено Типовим договором саме на відповідача, отжке саме бездіяльність відповідача за Договором призвела до несвоєчасної несплати заборгованості, при цьому оплата повинна відбуватися в силу постачання газу і не може ставитися у залежність від повернення не підписаного з боку відповідача договору поставки газу оператором «останньої надії» чи акту приймання-передачі газу за квітень 2024 року.;
- положення п. 3 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС (на які посилається апелянт в контексті визначення оператора «останньої надії») не регулює відносин, що склалися між позивачем та відповідачем на основі типового договору з постачальником «останньої надії», оскільки вони регламентують інше питання, а саме: обов'язок Оператора газорозподільної системи укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником для покрриття об'ємів (обсягів) втрат та виробничо- технологічних витрат природного газу.
В судове засідання 20.05.2025 з'явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, а також представник позивача, який проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник третьої особи в судове засідання 20.05.2025 не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, про що, як вже зазначалося, свідчить довідка про доставку третій особі до електронного кабінету електронного листа (ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025).
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача в даному судовому засіданні за відсутністю представника третьої особи.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позивач відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За змістом пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII “Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329), постачальник “останньої надії» - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р позивача визначено постачальником “останньої надії» на ринку природного газу.
У статті 1 Закону № 329 визначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини Крім того, згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону № 329 постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються Законом № 329, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 329 споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила 2496) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил 2496 договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, 30.09.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (далі -постачальник) та ПОЛТАВСЬКЕ ОБЛАСНЕ КОМУНАЛЬНЕ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА "ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО" (далі -Споживач) уклали Типовий Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» № 2501, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2025.
При цьому, відповідача відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС Оператором ГРМ було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстр споживачів постачальника “останньої надії», тобто позивача.
Так, відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону № 329 оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 “Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ “ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ» на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
При цьому, правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - “Кодекс ГТС»).
Так, відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Разом з цим, Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення зазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, позивач та відповідач, як суб'єкти ринку природного газу мають право на доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Оскільки згідно з інформаційною платформою Оператора ГРМ (як споживача природного газу) у відповідача були відсутні постачальники природного газу на підставі укладеного договору (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача Оператором ГРМ було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстр споживачів постачальника “останньої надії», тобто позивача.
Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» на інформаційній платформі.
Отже Оператором ГТС об'єми природного газу, спожитого відповідачем, автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії» - позивача і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.
Як правильно встановив місцевий господарський суд, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ0000ХAK0U00A (відповідач) був закріплений за постачальником “останньої надії» ТОВ “ГК “Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивачем)) у т. ч. у період з 01.04.2024 по 30.04.2024.
Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника “останньої надії» ТОВ “ГК “Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить з 01.04.2024 по 30.04.2024 1 964,90100 тис. м куб.;
Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника “останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача, як постачальника “останньої надії» , підтверджується листом оператора ГТС від 12.09.2024 № ТОВВИХ-24-14025 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000ХAK0U00A та Довідкою форми 10, видною ТОВ “ПОЛТАВАГАЗ».
Позивач здійснив нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником “останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника “останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
Відповідно до пункту 4.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті.
Отже ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (Архів ціни ПОН для непобутових споживачів - додається у вигляді роздруківки на паперовому носії).
Разом із цим, відповідно до пункту 4.3 Договору Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 Договору, яким передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
З 01.11.2021 по 25.01.2022 позивач поставив відповідачеві природний газ на суму 40 478 168,47 грн за період квітень 2024 року.
На виконання пункту 4.3 Договору позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу.
Відповідач здійснив часткову оплату вартості спожитого газу на суму 3 000 000 грн.
Сума боргу за використаний природний газ у період з 01.04.2024 по 30.04.2024 становить 37 478 168,47 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся із позовом у даній справі.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, із змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору до виконання.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначалося, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 укладеного сторонами публічного Типового договору, яким передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
При цьому, як правильно зазначив місцевий господарський суд, укладений сторонами публічний Типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань
Відповідно до частини 1 статті1 74 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 2 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Враховуючи зміст правовідносини за укладеним сторонами між сторонами Типовим договором, такі правовідносини регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України “Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником “останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Як свідчать матеріали справи, позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений Типовим договором.
Так, у період з 01.11.2021 по 25.01.2022 позивач поставив відповідачеві природний газ за Договором на суму 40 478 168,47 грн за період квітень 2024 року.
Відповідач здійснив оплату вартості спожитого газу у рамках вказаного Договору лише частково на суму 3 000 000 грн.
Отже, заборгованість відповідача, яка підлягає стягненню з відповідача за спожитий природній газ за квітень 2024 року складає 37 478 168,47 грн.
Як правильно встановив місцевий господарський суд, в матеріалах справи наявні докази включення відповідача саме до Реєстру споживачів позивача у період з 01.04.2024 по 30.04.2024. Тобто, у даному випадку належним доказам постачання природного газу за відповідний період можуть бути дані з інформаційної платформи.
Отже, Типовий договір з постачальником “останньої надії» не лише був укладений з відповідачем, але й виконувався шляхом постачання природного газу та часткової оплати за поставлений газ у розмірі 3 млн. грн зі сторони відповідача.
У постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22 викладено правовий висновок про те, що витяг з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачем, відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС) є належними та допустимими доказами.
Отже колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 37 478 168,47 грн. суми основного боргу.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у спірний період (з 01.04.2024 по 30.04.2024) постачання газу мав здійснювати ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» на підставі договору від 29.03.2024 №6705-ТКЕ(23)-24, а відповідач мав перебувати у реєстрі ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИН» до 15.04.2024 на інформаційній платформі, а не позивача, а тому, за твердженням відповідача, Договір з постачальником «останньої надії» не міг бути укладений.
Проте колегія суддів вважає такі посилання апелянта необґрунтованими, зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
Пунктом 3 розділу ІІІ Правил визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є:
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;
- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;
- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.
Разом із цим, відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді. Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу ІV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.
Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами № 2496.
Як вже зазначалося, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, в тому числі в спірний період, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС від 12.09.2024 №ТОВВИХ-24-14025 (наявний в матеріалах справи), інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).
Крім того, як вже зазначалося, Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 01.04.2024 по 30.04.2024 року саме Позивач здійснював постачання природного газу Відповідачу як постачальник «останньої надії», натомість в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу Відповідачу в той же період з боку ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».
До того ж, відповідно до пункту 3.2 договору від 29.03.2024 №6705-ТКЕ(23)-24, укладеного між Відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», постачання газу за цим Договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Також, положенням п. 3.3 договору від 29.03.2024 №6705-ТКЕ(23)-24 (на укладенні якого з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» звертає увагу відповідач) встановлено, що реєстрація Постачальником Споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється найближчою датою, яку дозволяє інформаційна платформа Оператора ГТС, але не раніше ніж з 01.03.2024 та діє до 31.03.2024, крім споживачів, яких включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплегенеруючих підприємств централізованого водопостачання та водовідведення».
Абзацом 2 п. 3.3 договору від 29.03.2024 №6705-ТКЕ(23)-24 передбачено, що реєстрація Постачальником Споживача діє до 15.04.2024 за умови включено Споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплегенеруючих підприємств централізованого водопостачання та водовідведення», після отримання від Споживача: довідки (у довільній формі) про відкриття небюджетного рахунку в органах Казначейства, а також оригіналу чи копію договору/ додаткової угоди про договірне перерахування грошових коштів згідно з п. 3-1 Постанови КМУ від 19.07.2022 №812 (якщо так, прошу надати такі документи для аналізу). При цьому Постачальник не несе відповідальності за наслідки у разі припинення Споживачу постачання природнього газу Оператором ГРМ.
Разом з цим, відповідач не надав доказів виконання п. 3.3 договору від 29.03.2024 №6705- ТКЕ(23)-24, як і не надав належних доказів того, що відповідача (як Споживача) включено до Реєстру споживачів постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» у період з 01.04.2024 по 30.04.2024 за договором від 29.03.2024 №6705-ТКЕ(23)-24.
З наданої відповіді на адвокатський запит, а також пояснень ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» як третьої особи також вбачається, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» постачання газу відповідачеві відбулося лише в березні 2024 року, тоді як у квітні 2024 року постачання газу відповідачу з боку ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» вже не здійснювалося.
У своїх поясненнях ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» зазначило, що з 01.04.2024 Товариство не здійснює постачання газу відповідачу, про що неодноразово йому повідомлялося листами від 12.06.2024 № 125/2/2/1-5271, від 10.05.2024 № 125/2/2/1-3228.
Обставину того, що відповідач був включений саме до Реєстру споживачів позивача у період з 01.04.2024 по 30.04.2024, встановлено також постановою Північного апеляційного господарський суд від 18.02.2025 у справі № 910/9976/24 і вищенаведена обставина перебування відповідача в реєстрі споживачів позивача має преюдиційний характер для даної справи №917/2028/24.
Також відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що він не акцептував публічну оферту позивача щодо укладення Типового договору через відсутність факту споживання газу та відмови від отримання відповідачем договору, рахунку, акту про постачання послуг та повернення їх позивачу непідписаними.
Проте колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями апелянта, зважаючи на таке.
Пунктом 1 розділу VI Правил № 2496 встановлено, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Як вже зазначалося, оскільки згідно з інформаційною платформою Оператора ГРМ (як споживача природного газу) у відповідача були відсутні постачальники природного газу на підставі укладеного договору (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача Оператором ГРМ було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстр споживачів постачальника “останньої надії», тобто позивача.
При цьому Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Окрім цього, відповідно до пункту 5.2 Договору, Споживач зобов'язується, зокрема, знімати фактичні показання комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу (лічильника) станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, та повідомляти ці дані Постачальнику у спосіб, визначений на веб-сайті Постачальника. Споживачі, які не є побутовими, на підставі фактичних показань комерційних вузлів обліку газу оформлюють акти приймання-передачі газу та надсилають їх до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Таким чином, обов'язок зняття своїх фактичних показників лічильника, оформлення та надсилання акту приймання-передачі покладено саме на відповідача. Тобто саме відповідач з 01 числа наступного місяця за місяцем поставки був вже обізнаний про обсяги свого фактичного споживання природного газу у розрахунковому періоді та на яку суму він поставлений, а також повинен був оформити відповідний акт приймання-передачі природного газу на підставі таких фактичних показань свого комерційного вузла обліку та направити його на адресу позивача до 05 числа кожного наступного місяця.
Отже саме бездіяльність відповідача за Договором призвела до несвоєчасної несплати заборгованості. При цьому оплата повинна відбуватися в силу постачання газу і не може ставитися у залежність від повернення не підписаного з боку відповідача договору постачання газу оператором «останньої надії» чи акту приймання-передачі газу за квітень 2024 року.
Крім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що якщо у ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» дійсно не було постачальника, то споживачем постачальника «останньої надії» міг би виступати лишеоператор газорозподільної системи, а не ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» в контексті п. 3 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС.
Проте, колегія суддів не може погодитися із такими доводами апелянта, оскільки положення п. 3 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС не регулює відносин, що склалися між позивачем та відповідачем на основі типового договору з постачальником «останньої надії». Так, пункт 3 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС регламентують обов'язок Оператора газорозподільної системи укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником для покриття об'ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу.
При цьому, саме поняття «споживач», яке визначено п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», передбачає, що кожна юридична особа споживає газ лише для власних потреб.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2 510 710,24 грн пені за прострочення оплати за спожитий природний газ за квітень 2024 року за період 01.06.2024 - 31.08.2024 колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 4.5 Типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Розмір нарахованої пені за неналежне виконання умов Договору за зобов'язаннями квітня 2024 року складає 2 510 710,24 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів знаходить його арифметично правильним та нормативно обґрунтованим, у зв'язку з чим погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 2 510 710,24 грн пені.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 054 335,84 грн інфляційних та 286 884,54 грн 3 % річних від простроченої суми за період 01.06.2024 - 31.08.2024 колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до вимог пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів також із висновком місцевого господарського суду про його арифметичну правильність та обґрунтованість в розрізі норм чинного законодавства, та наявність, у зв'язку з цим, достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 054 335,84 грн інфляційних та 286 884,54 грн 3 % річних.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв'язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаного рішення відсутні.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вх.№ 817П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі № 917/2028/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 у справі № 917/2028/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 30.05.2025.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко