26 травня 2025 року м. Харків Справа № 8/570(917/165/24)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі судового засідання, Погребняк А. М.,
від третьої особи, Телятник Г. А.,
від третьої особи, Косумов О. О.,
від третьої особи, Бутенко Ю. М.,
прокурор, Горгуль Н. В. ,
ліквідатор, Терещенко О. В.,
від третьої особи, Нестеренко О. В.,
інших,не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги МЮУ, м.Київ , за вх. №333 п/1 , Козельщинська селищна рада , Полтавська область , за вх. №354 п/1 , на рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.25 (повний текст складено 30.01.25 , суддя Паламарчук В. В.) у справі №8/570(917/165/24)
за позовною заявою Державної Галещинської біологічної фабрики , смт.Нова Галещина, Кременчуцький район, Полтавська область, в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Терещенка Олександра Васильовича , м. Полтава
до Міністерства юстиції України , м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Фонд державного майна України , м. Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:
Козельщинська селищна рада ,смт.Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область,
Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,
Державний реєстратор виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Стешіна Тетяна Остапівна , м. Полтава,
Державне підприємство Державна Новогалещинська біологічна фабрика,смт. Нова Галещина,
за участю Полтавської обласної прокуратури , м.Полтава,
про визнання протиправним та скасування наказу
в межах справи про банкрутство №8/570
за заявою Головного управління ДПС у Полтавській області , м.Полтава,
до Державної Галещинської біологічної фабрики , смт. Н.Галещина, Полтавська область,
за участю Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)
про визнання банкрутом
Державна Галещинська біологічна фабрика в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Терещенка Олександра Васильовича (позивач) звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вхід. №179/24 від 01.02.2024) до Міністерства юстиції України (відповідач), про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 25 січня 2024 року №213/5 "Про задоволення скарг".
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.01.25 у справі №8/570(917/165/24) зокрема позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 25 січня 2024 року №213/5 "Про задоволення скарг". Стягнуто з Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Державної Галещинської біологічної фабрики (вул.Центральна, 98, смт. Нова Галещина, Кременчуцький район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 00482996) 3028,00грн судового збору.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням , Міністерство юстиції України звернулася до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить рішення по справі скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції без урахування усіх обставин справи. Наполягає, що Міністерством юстиції України було дотримано усі вимоги діючого законодавства при розгляді скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МЮУ, м.Київ , за вх. №333 п/1 на рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.25 у справі №8/570(917/165/24), встановлено учасникам справи строк до 10.03.2025 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано матеріали оскарження по справі № 8/570(917/165/24) з Господарського суду Полтавської області.
Крім того, не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням , Козельщинська селищна рада , звернулася до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм процесуального права. Зокрема наполягає, що зазначений спір повинен розглядатися у господарському суді міста Києва.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 р. у справі №917/165/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Козельщинська селищна рада , Полтавська область , за вх. №354 п/1 на рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.25 у справі №8/570(917/165/24), розгляд скарг об'єднано в одне апеляційне провадження зі скаргою МЮУ, м.Київ , за вх. №333 п/1 , встановлено учасникам справи строк до 10.03.2025 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи.
Відповідно до частини 3 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.
Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:
- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;
- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об'єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;
- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;
- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв'язку. У разі відсутності об'єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого у статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
02.03.2025 р. через систему Електронний суд від Державного реєстратора Виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Стешиної Тетяни Остапівни надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наполягає, що Козельщенська селищна рада не має жодного відношення до спірної земельної ділянки оскільки пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються усі землі державної власності, розташовані за межами населенних пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами , організаціями на праві постійного користування.
10.03.2025 р. через систему Електронний суд від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наполягають, що спірна земельна ділянка належить до державної власності та у комунальну власність не передавалася.
10.03.2025 р. через систему Електронний суд від Фонду державного майна України надійшли відзиви на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін та погоджуються з висновками суду першої інстанції.
10.03.2025 р. через систему Електронний суд від Полтавської обласної прокуратури надійшли відзиви на апеляційні скарги в яких просять рішення по справі залишити без змін та повністю погоджуються з висновками суду першої інстанції.
11.03.2025 через систему Електронний суд від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2025 р. розгляд справи призначено на 14.04.2025 р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 01.05.2025 р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.05.2025 р.
У судових засіданнях приймали участь представники сторін та прокурор, які підтримали свої вимоги та заперечення.
Представники Державного підприємства Новогалещенська біологічна фабрика у судових засіданнях участі не приймали. Про час та місце проведення судових засідань сторони повідомлялися належним чином, явка представників сторін у судові засідання не визнавалася обов'язковою.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги, відзиви на апеляційні скарги, заслухавши представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.
25.01.2024 року Міністерством юстиції України було прийнято наказ №213/5, яким:
1. Скаргу Козельщинської селищної ради від 19.10.2023 №02-04/2081 задоволено.
2. Визнано прийнятими з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анульовано рішення від 27.09.2023 №№69488265, 69488610, 69488856, від 28.09.2023 №№ 69496116, 69497230, 69497883 державного реєстратора Виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Стешіної Тетяни Остапівни.
3. Тимчасово блоковано доступ державному реєстратору Виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Стешіній Тетяні Остапівні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.
4. Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
5. Виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (т.1, а.с. 18).
Підставою для винесення вказаного наказу став висновок Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) від 03.01.2024 за результатами розгляду скарги Козельщинської селищної ради від 19.10.2023 №02-04/2081 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.10.2023 за №СК-4198-23, 25.10.2023 за №СК-4273-23 на рішення:
від 27.09.2023 №№ 69488265, 69488610, 69488856 (далі - оскаржувані рішення 1),
від 28.09.2023 №№ 69496116, 69497230, 69497883 (далі - оскаржувані рішення 2) (далі разом - оскаржувані рішення)
державного реєстратора Виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Стешіної Тетяни Остапівни (далі - державний реєстратор Стешіна Т.О.) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5322084900:00:001:0987, 5322084900:00:001:0988, 5322084900:00:001:0989 (далі - земельні ділянки).
Згідно з висновком Колегії, встановлено, що державним реєстратором Стешіною Т.О. оскаржуваними рішеннями від 27.09.2023 №№ 69488265, 69488610, 69488856 зареєстровано право постійного користування земельними ділянками та оскаржуваними рішеннями від 28.09.2023 №№ 69496116, 69497230, 69497883 внесено зміни до записів про право власності з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Зокрема, на підставі оскаржуваних рішень - 1 державним реєстратором Стешіною Т.О. зареєстровано право постійного користування земельними ділянками за Державною Галещинською біологічною фабрикою на підставі державного акту на право постійного користування землею від 26.03.2002 серії І-ПЛ № 001938, виданого Солоницькою сільською радою Козельщинського району Полтавської області,
та на підставі оскаржуваних рішень - 2 внесено зміни до записів про право власності, якими видалено скаржника та додано власника Головне Управління Держгеокадастру у Полтавській області на підставі пункту 24 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".
Висновок Колегії мотивовано тим, що земельні ділянки належали скаржнику на праві комунальної власності та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав, а отже оскаржувані рішення є незаконними, оскільки призвели до позбавлення права комунальної власності та речового права на земельні ділянки шляхом виключення та зміни відповідних відомостей в державному реєстрі. Оскаржувані рішення державного реєстратора Стешіної Т.О. прийняті з порушенням загальної засади державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та за наявності підстави для відмови в державній реєстрації прав, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 24 Закону, то допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, а тому враховуючи, що відновлення порушеного права неможливе шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 частини сьомої ст. 37 Закону, такі рішення підлягають анулюванню.
Позивач вважає, що Колегією, яка здійснювала колегіальний розгляд скарги Козельщинської селищної ради, було порушено встановлений порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме:
- в ході засідання колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України взагалі не було досліджено факту, на підставі яких документів та норм чинного законодавства України Козельщинська селищна рада у 2020 році перереєструвала земельні ділянки державної форми власності з кадастровими номерами 5322084900:00:001:0989 площею 289,0000 га, 5322084900:00:001:0988 площею 2,0000 га, 5322084900:00:001:0987 площею 2,0000 га на комунальну форму власності та не надано оцінки відомим під час прийняття висновку обставинам.
- за твердженням позивача земельні ділянки з кадастровими номерами 5322084900:00:001:0989 площею 289,0000 га, 5322084900:00:001:0988 площею 2,0000 га, 5322084900:00:001:0987 площею 2,0000 га на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України не передавалася Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області Козельщинській селищній раді із земель державної власності до земель комунальної форми власності, оскільки дані земельні ділянки знаходяться у постійному користуванні Державної Галещинської біологічної фабрики відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №001938 від 26.03.2002 року і є землями державної власності. Однак, зазначені обставини Колегією були проігноровані не взяті до уваги під час розгляду скарги.
- Колегією 19.10.2023 не досліджено факту наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі земельних ділянок з кадастровими номерами 5322084900:00:001:0989 площею 289,0000 га, 5322084900:00:001:0988 площею 2,0000 га, 5322084900:00:001:0987 площею 2,0га. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру (на момент розгляду скарги) земельних ділянок з кадастровими номерами 5322084900:00:001:0989 площею 289,0000 га, 5322084900:00:001:0988 площею 2,0000 га, 5322084900:00:001:0987 площею 2,0000 га не існувало.
Як зазначалося вище, рішенням по справі визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 25 січня 2024 року №213/5 "Про задоволення скарг".
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи нижче викладене.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси
Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.2 ст.21 ЦК України).
Відповідно до частини 10 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок № 1128).
Пунктом 2 Порядку № 1128 визначено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Пунктом 5 Порядку № 1128 визначено, що Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Згідно з пунктом 9 Порядку № 1128, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Як убачається з матеріалів справи, скаржник (Козельщинська селищна рада) звертаючись до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Стешіної Тетяни Остапівни, посилався на те, що спірні земельні ділянки належать на праві комунальної власності Козельщинській селищній раді відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" та рішення Козельщинської ради від 16.03.2021 "Про посвідчення та реєстрацію за Козельщинською селищною радою права комунальної власності".
На підставі оскаржуваних рішень державним реєстратором Стешіною Т.О. зареєстровано право постійного користування земельними ділянками за Державною Галещинською біологічною фабрикою на підставі державного акту на праві постійного користування землею від 26.03.2002 серії І-ПЛ №001938, виданого Слоницькою сільською радою Козельщинського району Полтавської області, та на підставі оскаржуваних рішень внесено зміни до записів про право власності, якими видалено скаржника та додано власника Головне Управління Держгеокадастру у Полтавській області.
Проте, під час розгляду скарги відповідачем не було враховано наступні обставини:
- Державна Галещинська біологічна фабрика перебуває в управлінні Фонду державного майна України згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 №683-р "Деякі питання управління об'єктами державної власності".
- Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія I - ПЛ №001938 від 26.03.2002 року спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5322084900:00:001:0989 площею 289,0000 га, 5322084900:00:001:0988 площею 2,0000 га, 5322084900:00:001:0987 площею 2,0000 га, які розташовані на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області є землями державної власності.
- Доказів передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 5322084900:00:001:0989 площею 289,0000 га, 5322084900:00:001:0988 площею 2,0000 га, 5322084900:00:001:0987 площею 2,0000 га Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області Козельщинській селищній раді із земель державної власності до земель комунальної форми власності надано не було.
- Даний факт також підтверджено Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області.
- Державний акт на право постійного користування землею серія І-ПЛ №001938 від 26.03.2002 року є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавався. Докази протилежного відсутні.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/1132/19 від 09.12.2020 р. та постановою Східного апеляційного господарського суду у справі № 917/429/17 від 06.08.2019 р. було встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, передана на праві постійного користування державному підприємству та до комунальної власності у встановленому законом порядку не передавалася.
Як зазначалося вище, пунктом 9 Порядку № 1128 встановлено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребує документи (інформацію).
Відповідач був обізнаний про наявність Держаного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №001938 від 26.03.2002 року за Державною Галещинською біологічною фабрикою (п.2 Висновку), проте зазначені вище обставини колегією не було враховані, досліджені чи оцінені, оскільки, про це не зазначено у її висновку.
Крім того, як зазначалося вище, рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/1132/19 від 09.12.2020 р. та постановою Східного апеляційного господарського суду у справі № 917/429/17 від 06.08.2019 р. було встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, передана на праві постійного користування державному підприємству та до комунальної власності у встановленому законом порядку не передавалася.
Зазначені порушення розгляду скарги обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 25 січня 2024 року №213/5 "Про задоволення скарг".
Що стосується посилання другого апелянта ( Козельщенської селищної ради) про те, що даний спір повинен вирішуватися за правилами виключної підсудності у Господарському суді міста Києва.
При розгляді зазначеного питання судова колегія враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.06.2023 р. у справі № 911/4706/15 ( 911/1626/21)
Так Верховним судом було зазначене наступне:
7.5. ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
7.6. Згідно з частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
7.7. 21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон про банкрутство.
7.8. Справи про банкрутство розглядають господарські суди за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції, які встановлені в пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України. Водночас в цій нормі встановлено, що господарські суди також розглядають справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
7.9. Положення параграфу 3 глави 2 розділу 1 ГПК України визначають територіальну підсудність справ про банкрутство та інших справ, передбачених пунктом 8 частини першої статті 20 цього Кодексу. За своїм змістом територіальна підсудність таких справ має виключний характер та підсудна господарському суду за місцезнаходженням боржника (частини тринадцята статті 30 ГПК України).
7.10. Наведена норма ГПК України встановлює загальне правило виключної підсудності, тобто правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. В цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.
7.11. У справі, що розглядається, спірним постало питання застосування правил виключної підсудності за частиною п'ятою статті 30 ГПК України та частиною тринадцятою статті 30 ГПК України, оскільки відповідачем виступає Міністерство юстиції України. Саме з урахуванням цього суб'єктного складу спору частина п'ятої статті 30 ГПК України містить переважне правило для всіх випадків застосування виключної підсудності, тобто розгляд таких справ здійснюється місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених статтею 30 ГПК підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
7.12. Формальне застосування такого правила виключної підсудності ГПК України призведе до розгляду спорів за участю боржника, щодо якого відкрите провадження у справі про банкрутство, в Господарському суді міста Києва через участь Міністерства юстиції України як відповідача.
7.13. Однак судова палата вважає, що дійсний стан правового регулювання відносин неплатоспроможності, центральною особою в якій виступає боржник, свідчить про необхідність застосування у таких спорах спеціальних норм, які регулюють питання підсудності у справах про банкрутство, з огляду на таке.
7.14. Згідно з частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
7.15. З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство організаційно-майнові зобов'язання та правовий статус боржника зазнають суттєвих змін під впливом дії системи правових норм, що регулюють відносини неплатоспроможності:
7.16. Здійснення судочинства у справах про банкрутство насамперед забезпечує комплекс процесуальних норм зосереджених в КУзПБ. За процесуальною формою, справа про банкрутство поділена на судові процедури в рамках яких здійснюється власне судове провадження щодо боржника. В КУзПБ визначений порядок запровадження кожної із передбачених у справі про банкрутство судових процедур, їх зміст та мета, а також правила переходу від однієї процедури до наступної. Кожна судова процедура у справі про банкрутство містить правовий інструментарій (юридично значимі дії, рішення, правочини тощо), за допомогою якого досягається мета відповідної процедури.
7.17. В межах судових процедур у справі про банкрутство реалізуються відкритий порядок виявлення кредиторів, розгляд їх вимог, формування, діяльність та повноваження зборів та комітету кредиторів, запровадження та функціонування обмежень щодо розпорядження активами боржника, правовий механізми відновлення або ліквідації боржника, в процесі яких забезпечується погашення вимог кредиторів.
7.18. Водночас боржник, з урахуванням обмежень, запроваджених нормами законодавства про неплатоспроможність, продовжує здійснювати свою оперативно-господарську діяльність та вирішувати пов'язані з нею питання.
7.19. Судовий захист такої категорії спірних правовідносин за процесуальним змістом та формою є позовним. Так відповідно до статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами передбаченими ГПК України з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Тому в повному вигляді провадження у справі про банкрутство здійснюється шляхом застосування комплексу процесуальних норм, зосереджених в КУзПБ і ГПК України.
7.20. Стаття 7 КУзПБ є ключовою для методологічного і практичного розмежування категорій «справа про банкрутство» і «спір у межах справи про банкрутство» та вирішення юрисдикційних питань.
7.21. Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
7.22. Отже, стаття 7 КУзПБ по суті є спеціальною у відносинах неплатоспроможності і розширює (коригує) правове регулювання кола питань, які відносяться як до предметної та суб'єктної юрисдикції, так і до територіальної (виключної) (статті 20, 30 ГПК України) спорів у справах про банкрутство. Це очевидно у порівнянні норми пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України з частиною другою статті 7 КУзПБ, де законодавець розширив предметну підсудність майнових спорів у справах про банкрутство від "вимоги до боржника" до "всі майнові спори, стороною в яких є боржник". Тому з набуттям чинності КУзПБ до господарської юрисдикції віднесено як позовні вимоги до боржника, так і вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав). Дана норма саме так, тобто відповідно до статті 7 КУзПБ, і застосовується, що відображено в численних судових актах, у тому числі і Верховного Суду.
7.23. Правило статті 7 КУзПБ має важливий системний зв'язок і вплив на судове провадження за участю боржника, щодо якого відкрито справу про банкрутство, оскільки дана норма забезпечує вирішення та досягнення основних завдань які законодавець заклав для належного вирішення справ про банкрутство.
7.24. Мета та завдання розгляду справ позовного провадження, який охоплюється статтею 7 КУзПБ, окрім визначених загальними нормами ГПК України, полягає в тому, що вони повинні перебувати у взаємозв'язку із метою та завданнями, які закладені в основу реалізації судових процедур банкрутства та провадження у справі про банкрутство в цілому. Якщо триває ліквідаційна процедура, то питання наповнення ліквідаційної маси та з'ясування суми кредиторських вимог не може вирішуватися поза межами справи про банкрутство, оскільки є ризики порушення інтересів кредиторів через закриття провадження у справі про банкрутство до завершення вирішення відповідних спорів.
7.25. Підсумовуючи вищенаведене, слід підкреслити, що організаційною формою досягнення відповідного взаємозв'язку є запроваджений у статті 7 КУзПБ принцип концентрації, який покликаний спрямувати всі судові провадження щодо боржника у справі про банкрутство відповідно до цілей і завдань, визначених законодавцем у КУзПБ.
7.26. Таким чином, частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство
7.28. Враховуючи, що поданий ліквідатором позов пов'язаний безпосередньо із захистом майна боржника, а також те, що боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, є стороною у такому спорі, Судова палата дійшла висновку про те, що у визначенні виключної підсудності цього спору пріоритет у застосуванні має не стаття 30 ГПК України, як загальна процесуальна норма, а саме стаття 7 КУзПБ, яка у даному випадку є спеціальною. Відтак, позов ліквідатора підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника - ТОВ "Атрекс", про що вірно зазначив в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції.
З матеріалів справи убачається, що в обґрунтування заявлених у цій справі позовних вимог ліквідатор зазначав про порушення майнових прав банкрута внаслідок реєстрації на іншу особу права власності на належне банкруту земельну ділянку. Тобто виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача (банкрута) з правомірністю набуття іншою особою, відносно якої вчинено оспорювані реєстраційні дії, права власності на земельну ділянку.
З огляду на наведене, зазначений спір підлягає вирішенню у господарському суді Полтавської області у межах справи про банкрутство.
Щодо твердження другого апелянта ( Козельщенської селищної ради) про те, що Державна Галещенська біологічна фабрика є не належним позивачем по цій справі.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 1128, рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту можуть бути оскаржені до суду. У разі скасування судом рішення Мін'юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст забезпечує новий розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.
Оскільки позивач Державна Галещенська біологічна фабрика приймала участь та надавала пояснення щодо скарги Козельщенської селищної ради, а оскаржувані дії державного реєстратора проводилися саме на підставі відповідного звернення ліквідатора, то в силу приписів пункту 17 Порядку № 1128, Державна Галещенська біологічна фабрика в особі ліквідатора має право на звернення до суду з відповідним позовом.
Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судовою колегією до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Судова колегія враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим рішення по справі залишається без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявників апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційні скарги Міністерства юстиції України , м.Київ , за вх. №333 п/1 , Козельщинської селищної ради , Полтавська область , за вх. №354 п/1 , на рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.25 у справі №8/570(917/165/24) - залишити без задоволення .
2.Рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.25 у справі №8/570(917/165/24) - залишити без змін .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 30.05.2025.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян