Справа № 201/6566/25
Провадження № 2-о/201/215/2025
про відмову у відкритті провадження
29 травня 2025 року місто Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Демидова С.О., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 , про встановлення факту припинення іпотеки та скасування запису про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, -
До Соборного районного суду міста Дніпра 27 травня 2025 року надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 , про встановлення факту припинення іпотеки та скасування запису про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку.
Метою встановлення вказаного факту є зняття заборони відчуження з нерухомого майна.
Ознайомившись із зазначеною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом частин першої-другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Також слід зазначити, що пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, процесуальний закон передбачає умови, за яких у окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення факту не пов'язано із вирішенням спору про право.
Системне тлумачення сказаних норм свідчить про те, що не підлягають розгляду в судовому порядку заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо законом визначено інший порядок їх встановлення.
В поданій до суду заяві ОСОБА_1 просить встановити юридичний факт припинення договору іпотеки від 20 вересня 2006 року укладеного між нею та ЗАТ КБ «Приват Банк», скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 , скасувати запис про іпотеку № 3797002 в Єдиному державному реєстрі іпотек на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що 20 вересня 2006 року між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, на підставі якого було укладено договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 .
28 квітня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» їй було надано довідку , і якій зазначено про відсутність заборгованості за кредитом від 20 вересня 2006 року кредит закрито.
Звернувшись з заявою до нотаріуса про зняття заборони та виключення запису з реєстру іпотек, отримала роз'яснення що в реєстрі іпотек, іпотекодержателем є юридична особа: «Юкрейн Мортгейнжє Лоун Файненс №1 Пі-ЕЛ-СІ».
В позасудовому порядку заявнику не вдалося захистити свої законні права та інтереси та зняти заборону відчуження з належної їй квартири, відтак, єдиним способом відновити своє порушене право вважає звернення до з заявою про встановлення факту припинення іпотеки та внесення відомостей в реєстр заборон на відчуження нерухомого майна про відсутність таких заборон.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин заявник просив врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21), відповідно до якої зроблено висновок, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Касаційний суд констатував, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому Касаційний Суд констатував, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.
Водночас із доданих до заяви документів, вбачається, а саме з з відповіді приватного нотаріуса що надано довідка ПАТ КБ «Приват Банк» від 28 травня 2012 року містить не правдиву інформацію, він вже не актуальний , бо ПАТ КБ «ПриватБанк» припинив своє існування і всі питання наразі слід адресувати АТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20) вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Як роз'яснено в пункті першому Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, що в свою чергу передбачає встановлення наявності інших спадкоємців на вказане спадкове майно, у зв'язку з чим встановлення такого факту не може здійснюватися в порядку окремого провадження.
Ураховуючи наведене, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявнику слід відмовити у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, поданої в порядку окремого провадження, оскільки встановлення такого факту впливає на права та обов'язки АТ КБ «ПриватБанк» та юридичної особи: «Юкрейн Мортгейнжє Лоун Файненс №1 Пі-ЕЛ-СІ», відтак встановлення даного факту породжує спір про право, а тому саме виникнення такого права передбачає спір який має бути розглянутий в порядку позовного провадження, у зв'язку з вищенаведеним в даному випадку вбачається спір про право, що свою чергу виключає розгляд вказаної заяви в порядку окремого провадження.
Крім того, суд роз'яснює заявнику його право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 186, 293, 315, 353 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 , про встановлення факту припинення іпотеки та скасування запису про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.О. Демидова