Справа № 201/3051/24
Провадження 2/201/319/2025
про направлення справи за підсудністю
29 травня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Терновою А.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі клопотання представника відповідача про направлення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про застосування реституції до нікчемного правочину та стягнення грошових коштів, -
У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться указана цивільна справа.
Від представника відповідача 05 березня 2025 року надійшло клопотання про направлення справи за підсудністю, а саме за місцем проживання відповідача в місто Кам'янське Дніпропетровської області.
05 березня 2025 року представником позивача подано заперечення на клопотання про направлення справи за підсудністю, в яких зазначив що відповідно до положень ч1. ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою. Отже, з врахуванням тієї обставини, що предметом позову є застосування реституції до нікчемного правочину з приводу нерухомого майна, яке розташовано на території Соборного району м. Дніпро та стягнення грошових коштів, цей спір є спором з приводу нерухомого майна та підлягає розгляду за правилами виключної підсудності.
Сторони в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд даного питання за їх відсутності.
Суд розглядає дане питання відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали клопотання про направлення цивільної справи за підсудності та матеріали цивільної справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 14 березня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про застосування реституції до нікчемного правочину та стягнення грошових коштів.
Ухвалою судді від 25 квітня 2025 року провадження у справі було відкрито та призначення проведення підготовчого судового засідання.
Проте 05 березня 2025 року представником відповідача подано клопотання про направлення справи за підсудністю до суду за місцем проживання відповідача.
У відповідності до ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №404/3167/18 виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. В даній постанові Верховний Суд зауважив, що з аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об'єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 755/5684/180).
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду переглядаючи вищезазначені правові висновки Касаційного цивільного суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин
З аналізу позовної заяви вбачається, що предметом позову є застосування реституції до нікчемного правочину з приводу нерухомого майна, яке розташовано на території Соборного району міста Дніпро та стягнення грошових коштів, цей спір є спором з приводу нерухомого майна та підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, та підсудний Соборному районному суду міста Дніпра.
Таким чином, відкриття провадження Жовтневим районним Дніпропетровська відбувалось у чіткій відповідності до правил підсудності, визначених ЦПК України
Позовна заява подана з додержанням вимог статей 175-177 ЦПК України, віднесена до предметної, суб'єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання представника відповідача про направлення цивільної справи за підсудністю не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 260, 353 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника відповідача про направлення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про застосування реституції до нікчемного правочину та стягнення грошових коштів за підсудністю залишити без задоволення.
Суддя С.О. Демидова