29.04.2025 Справа №607/2404/25 Провадження №2/607/1865/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Герчаківської О. Я.,
з участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки, адвоката Бочана І. П.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача, адвоката Колцуняка Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
У лютому 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що судом 02 травня 2024 року був розглянутий обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022216040000469 від 13 липня 2023 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, вчиненого ОСОБА_2 , 03 червня 2022 року відносно ОСОБА_1 повторно на протязі двох місяців (рецидив злочину).
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 визнана потерпілою внаслідок того, що 03 червня 2022 року близько 11.00 год. ОСОБА_2 , перебуваючи на сходовій площадці поблизу спільної квартири АДРЕСА_1 , реалізуючи повторно свій злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, кулаком правої руки наніс ОСОБА_1 один удар в ділянку молочної залози та один удар правим кулаком в ділянку правого плеча, а потім і лівого плеча, схопивши після цього ОСОБА_1 двома руками за ліве та праве плече - відштовхнув, внаслідок чого позивачка вдарилась лівим плечем до площини дверей, чим травмувала лівий лікоть, а також відповідач наніс позивачці три удари в ділянку голови, внаслідок чого ОСОБА_1 втратила рівновагу і впала правою стороною свого тіла на бетонну підлогу.
Внаслідок дій відповідача ОСОБА_1 було завдано фізичного болю та спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців правого та синців із садном на тілі одного із них лівого плечей, синця правого та лівого ліктьових суглобів, синця передньої поверхні грудей справа та синця тазової ділянки справа.
З вини ОСОБА_2 позивачці було спричинено вимушені негативні зміни у її житті, які постійно викликають у неї переживання та гнітючі спогади, насторогу, тривогу, емоційні реакції при згадуванні про цю подію, важкість виконання повсякденних обов'язків, порушення сну, неприємні сновидіння. Через злочинні дії ОСОБА_2 позивачка вимушена була докладати більші зусилля для організації свого повсякденного життя внаслідок дуже частого болю голови.
За наслідками розгляду вищевказаного кримінального провадження, вироком Тернопільського міськрайонного суду від 02 травня 2024 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт строком 120 годин та стягнуто 30 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року вирок Тернопільського міськрайонного суду від 02 травня 2024 року стосовно ОСОБА_3 було скасовано, а вказане кримінальне провадження закрито за закінчення строків давності притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності. За таких обставин, цивільний позов до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди було залишено без розгляду.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду у розмірі 250 000,00 грн.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.
06 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Колцуняка Ю. В., яка за своєю суттю аналогічна відзиву. Відзив на позовну заяву зареєстровано судом 06 березня 2025 року, та на його обґрунтування адвокат Колцуняк Ю. В. вказує, що окрім вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, до позовної заяви не долучено жодних інших доказів, які б підтверджували наведені в позові психоемоційні зміни в психіці чи повсякденному виконанні справ позивачкою. Поряд з цим ОСОБА_1 згадує про майновий стан відповідача, що свідчить не про співрозмірність шкоди спричиненої кримінальним проступком, а про бажання отримати більшу суму коштів, якими імовірно може володіти відповідач.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди необхідно визначати залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Враховуючи викладене, сторона відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням
У судовому засіданні, яке відбулося 06 березня 2025 року, суд протокольною ухвалою, без оформлення окремого документа, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Позивачка ОСОБА_1 , її представник - адвокат Бочан І. П. підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_1 пояснювала, що у червні 2022 року мало місце її побиття відповідачем, конфлікт виник з приводу користування майном - спільною квартирою по АДРЕСА_2 . Коли позивачка намагалася захистити сина від його побиття батьком, відповідач накинувся на неї та почав гамселити, кинув на землю, бив кулаками, від чого ОСОБА_1 втратила свідомість. Вважає, що обсяг та характер моральних страждань відповідає розміру заявленої моральної шкоди.
Відповідач ОСОБА_2 , його представник - адвокат Колцуняк Ю. В. підтримали доводи відзиву, вважають, що стороною позивача не підтверджено факту заподіяння моральної шкоди відповідачем, адже відсутні докази звернення ОСОБА_1 до лікувального закладу чи до психологів, а відтак позовні вимоги є безпідставними.
Відтак, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2024 року, справа № 607/12830/23, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді громадських робіт строком 120 (сто двадцять) годин; цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000 (тридцять тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального проступку, в решті позовних вимог - відмовлено; компакт-диск (DVD-R) з відеозаписами згідно постанови від 05.07.2022 - залишено у матеріалах судового провадження.
Судом встановлено, що 03.06.2022 приблизно о 11:00 на сходовій клітці поблизу квартири АДРЕСА_1 , між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_1 розпочався словесний конфлікт, який склався на ґрунті тривалих неприязних відносин через розлучення та розподіл майна, в ході якого у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Реалізуючи свій злочинний умисел, 03.06.2022 приблизно о 11:00 ОСОБА_2 , перебуваючи на сходовій клітці поблизу квартири АДРЕСА_1 , з метою завдання фізичного болю та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, кулаком правої руки наніс один удар ОСОБА_1 в ділянку правої молочної залози та один удар в ділянку правого плеча, схопивши після цього ОСОБА_1 двома руками за ліве та праве плече, відштовхнув, внаслідок чого ОСОБА_1 вдарилась лівим плечем до площини дверей, чим травмувала лівий лікоть, а також наніс три удари в ділянку голови, внаслідок чого ОСОБА_1 втратила рівновагу і впала правою стороною свого тіла на бетону підлогу та один удар правим кулаком у ліве плече.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 завдано фізичного болю та спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців правого та синців із садном на тлі одного із них лівого плечей, синця правого та лівого ліктьових суглобів, синця передньої поверхні грудей справа та синця тазової ділянки справа.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, справа №607/12830/23, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 2 травня 2024 щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України, - скасовано; ухвалено звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, визначених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України; закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1 202221604000469 від 07.06.2022 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України; цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду; компакт диск (DVD-R) з відеозаписами згідно постанови від 05.07.2022 - залишити у матеріалах судового провадження.
Суд апеляційної інстанції виснував, що на обов'язок суду щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадку закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не впливає визнання чи невизнання ним вини у пред'явленому обвинуваченні, обов'язково в даному випадку з'ясовується лише згода або незгода обвинуваченого на звільнення його від кримінальної відповідальності з такої обставини, яка, до того ж, не є реабілітуючою.
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України. вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов до висновку, що до виниклих спірних правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального та процесуального права.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої, пункту дев'ятого та абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, справа № 752/17832/14-ц, визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.
Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок дій відповідача їй було завдано фізичного болю та спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців правого та синців із садном на тілі одного із них лівого плечей, синця правого та лівого ліктьових суглобів, синця передньої поверхні грудей справа та синця тазової ділянки справа.
З вини ОСОБА_2 позивачці також було спричинено вимушені негативні зміни у її житті, які постійно викликають у неї переживання та гнітючі спогади, насторогу, тривогу, емоційні реакції при згадуванні про цю подію, важкість виконання повсякденних обов'язків, порушення сну, неприємні сновидіння. ОСОБА_1 вимушена була докладати більші зусилля для організації свого повсякденного життя внаслідок дуже частого болю голови.
Обставини спричинення позивачці тілесних ушкоджень підтверджені вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 травня 2024 року та ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, справа № 607/12830/23. Водночас, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, визначених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, та закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1 202221604000469 від 07.06.2022 року щодо ОСОБА_2 а ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, що не є реабілітуючою обставиною, а відтак позивачка має право на відшкодування моральної шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).
У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивачка просила стягнути з відповідача моральну шкоду в 250 000,00 грн, яка виразилась в душевних стражданнях внаслідок отримання тілесних ушкоджень в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 які відбулися 03 червня 2022 року.
Факт заподіяння моральної шкоди, на думку суду, є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком протиправних дій відповідача.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у даному конкретному випадку, суд враховує характер моральних страждань позивачки, яка внаслідок неправомірних дій відповідача отримала легкі тілесні ушкодження, ступінь вини ОСОБА_2 , характер та обсяг душевних страждань ОСОБА_1 , поведінку відповідача та тривалість завданої позивачці моральної шкоди, а також суд застосовує принцип розумності й справедливості та з урахуванням цієї сукупності, дійшов висновку про те, що сума у розмірі 20 000,00 грн є достатньою для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, згідно вимог ст. 141 ЦПК з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 83, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 211,20 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення суду складено 09 травня 2025 року.
Суддя Тернопільського міськрайонного суду
Тернопільської області О. Герчаківська