06.05.2025 Справа №607/13854/15-ц Провадження №4-с/607/3/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючої Герчаківської О. Я.,
з участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ракушинець Андрій Андрашович, на дії/бездіяльність органу примусового виконання - приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,
28 лютого 2025 року суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області О. Герчаківською прийнято до провадження скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ракушинець Андрій Андрашович, на дії/бездіяльність органу примусового виконання - приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,
23 вересня 2024 року адвокат Ракушинець А. А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся через систему «Електронний суд» із зазначеною скаргою, яку обґрунтував тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А. І. перебуває виконавчий лист № 607/13854/15-ц, виданий на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2016 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21 липня 2008 року в розмірі 15 107,05 доларів США - заборгованість по поверненню кредитних коштів; 3 842,13 доларів США - заборгованість по процентам, а також 75 921,95 грн - пеня за прострочену заборгованість по кредиту та відсотках.
В межах виконавчого провадження приватним виконавцем було здійснено оцінку частини квартири за адресою; АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 обґрунтовує скаргу тим, що оцінку проведено з порушенням вимог ст. ст. 11, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», без фактичного ознайомлення з майном - об'єктом оцінки. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності. Саме такий звіт мав бути наданий боржнику у виконавчому провадженні, а не лист-повідомлення про здійснення оцінки, що не відповідає вимогам ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».
З наведених підстав, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними дії приватного виконавця Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича по визначенню вартості нерухомого майна - 1/4 частки трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в межах виконавчого провадження № 73459565; визнати незаконним та скасувати Звіт про оцінку майна - 1/4 частки трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих А. І. в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що предметом скарги є обставини, зміст яких досліджено і з'ясовано у іншій справі, на обґрунтування чого надав постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 січня 2025 року у справі № 607/13854/15-ц.
Інші учасники з розгляду цієї скарги в судове засідання також не з'явилися, про поважні причини своєї неявки суду не повідомляли.
Водночас, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Отож, з наданих в обґрунтування скарги матеріалів, встановлено, що 28 листопада 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих А. І. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження - ВП № 73459565. Примусове виконання мало місце на підставі виконавчого документа: виконавчий лист № 607/13854/15-ц, виданий 27 жовтня 2016 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 231/08/26 CLNv від 21 липня 2008 року в розмірі 15 107,05 доларів США - заборгованість по поверненню кредитних коштів; 3 842,13 доларів США - заборгованість по процентам, а також 75 921,95 грн - пеня за прострочену заборгованість по кредиту та відсотках. Згідно ухвали № 607/13854/15-ц від 10 жовтня 2019 року Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області замінено сторону стягувача виконавчого провадження Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».
Як вбачається із висновку про вартість майна, товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Експерт», діючи на підставі договору та Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 53/2024 від 29 січня 2024 року, на замовлення приватного виконавця Мелиха А.І. здійснило оцінку (визначило ринкову вартість) належної боржнику ОСОБА_2 1/4 частини квартири, адреса об'єкта: АДРЕСА_1 , яка станом на 12 вересня 2024 року складає 368 945 грн. Мета оцінки - визначення початкової вартості майна з метою реалізації на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження. Оцінка виконана на основі інформації, наданої замовником, огляду об'єкта оцінки.
За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 449 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 451 ЦПК України).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У частинах першій-третій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб"єкта оціночної діяльності - суб"єкта господарювання.
Згідно із частиною п'ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон) процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
У частині першій статті 12 Закону встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
За змістом статті 3 Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.
Таким чином, зазначеним Законом передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника.
Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановивши, що ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на спростування Висновку про вартість майна шляхом проведення рецензування, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для задоволення скарги.
Із змісту Висновку про вартість майна вбачається, що оцінювач здійснив оцінку на основі наданої замовником інформації та огляду об'єкта оцінки.
Згідно з частиною першою статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України". Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16.
У частині п'ятій статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Аналіз статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У постанові Тернопільського апеляційного суду від 08 січня 2025 року у справі № 607/13854/15-ц, суд, який надавав оцінку спірним правовідносинам, виснував про наступне: «Доводи апеляційної скарги про те, що приватний виконавець у порушення вимог ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" жодним чином не повідомив боржника про здійснену оцінку, колегія суддів вважає безпідставними, так як на 11 день після дати складання звіту про оцінку майна, а саме 23 вересня 2024 року скаржником ОСОБА_1 було сформовано в системі "Електронний суд" скаргу на дії приватного виконавця щодо незгоди із його діями по проведенню оцінки майна боржника. Подання скарги у визначений законом строк свідчить про ознайомлення боржника із змістом висновку про оцінку майна та спростовує протилежні доводи апеляційної смкарги».
Отож, дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої - третьої, п'ятої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"; у своїй діяльності суб'єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна, а відтак суд дійшов висновку про те, що вимоги скарги ОСОБА_1 у частині визнати неправомірними дії приватного виконавця Тернопільської області Мелих Анатолія Івановича по визначенню вартості нерухомого майна - 1/4 частки трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в межах виконавчого провадження № 73459565, є безпідставними.
Щодо вимоги скарги ОСОБА_1 : визнати незаконним та скасувати Звіт про оцінку майна - 1/4 частки трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , то судом встановлено, що за змістом висновку про вартість майна, товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Експерт», діючи на підставі договору та Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 53/2024 від 29 січня 2024 року, на замовлення приватного виконавця Мелиха А.І. здійснило оцінку (визначило ринкову вартість) належної боржнику ОСОБА_2 1/4 частини квартири, адреса об'єкта: АДРЕСА_1 , яка станом на 12 вересня 2024 року складає 368 945 грн. Мета оцінки - визначення початкової вартості майна з метою реалізації на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження. Оцінка виконана на основі інформації, наданої замовником, огляду об'єкта оцінки.
Аналіз висновку про вартість майна свідчить про те, що суб'єкт оціночної діяльності обрав порівняльний метод оцінки 1/4 частини квартири, адреса об'єкта: АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Частиною третьою статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року N 1440 (далі - Національний стандарт N 1), є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Національним стандартом № 1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Частиною шостою статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.
Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Разом із цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Крім того, статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.
Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17.
У спірному Висновку про вартість майна зазачено про те, що оцінка виконана на основі інформації, наданої замовником, огляду об'єкта оцінки, що узгоджується із пунктом 56 Національного стандарту № 1 та пунктами 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
За таких обставин, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ракушинець А. А., на дії/бездіяльність органу примусового виконання - приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А. І. у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу, не підлягає до задоволення.
Суд не вбачає підстав закривати провадження у справі за відсутністю предмету спору, оскілки дійсно частина вимог скарги ОСОБА_1 у цій справі була предметом судового розгляду та цим правовдносинам надано оцінку, про що приватним виконавцем Мелих А. І. надано постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 січня 2025 року у справі № 607/13854/15-ц.
Разом з тим вимога скарги: визнати незаконним та скасувати Звіт про оцінку майна - 1/4 частки трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не була предметом розгляду у попередній справі, а відтак цій частині спірних правовідносин також потрібно надавати оцінку, адже прикладом відсутності предмету спору можуть бути дії сторін, чи обставини, якщо неврегульовані спірні питання відсутні. Такий висновок суду узгодзується із позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 715/974/13-ц.
Керуючись ст.ст. 258-261, 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» (з наступними змінами та доповненнями), суд,
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ракушинець Андрій Андрашович, на дії/бездіяльність органу примусового виконання - приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха Анатолія Івановича у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Головуючий суддя Герчаківська О.Я.