Справа № 601/620/25
Провадження № 2/602/195/2025
"22" травня 2025 р. Лановецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого РАДОСЮКА А. В.
при секретарі ЯБЛОНСЬКІЙ М.М.
розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 25.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1954327 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 15000,00 грн. на 15 днів зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
24.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 .
У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 19.02.2022 року має заборгованість в сумі 44925,00 грн., тому позивач просить суд стягнути в його користь з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати понесені ним.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому вона зазначила, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та ін..), на її думку немає підстав вважати, що її розмір заборгованості перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними. Також позивачем не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам'ятка клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. При цьому спирається на висновки Верховного Суду України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Звертає увагу суду на те, що витяг з реєстру боржників, права вимоги, за якими відступаються, та боржників за такими договорами не містять підпису сторін, які б підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача, як боржника за вказаними кредитними договорами. Безпосередньо реєстр боржників до вищевказаних договорів факторингу з якого вбачалося б право вимоги за спірним кредитним договором позивачем суду надано не було. На підставі викладеного вважає, що відсутні підстави для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) кредитодавця з урахуванням особливостей визначених індивідуальною частиною. Також вказує, що відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених Правилами. У відповідності до умов укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорах, або доказів того, що вказані карткові рахунки йому не належать. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані /інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Доводи відповідача стосовно переходу права вимоги за кредитним договором від ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» вважає безпідставними та необґрунтованими. Також вважає безпідставними та необґрунтованими твердження відповідача про те, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в даній цивільній справі не доведений. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак на адресу суду від нього надійшла заява, в якій він просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити без її участі, позовних вимог не визнає, просить відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступні факти:
25.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1954327 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 15000,00 грн. на 15 днів зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.
25 травня 2021 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме: шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписала договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1954327 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Паспорт споживчого кредиту, та додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1954327 від 25.05.2021 року - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями зазначених документів (а.с. 9-18).
Одноразовий ідентифікатор для підписання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1954327 , Паспорту споживчого кредиту, та додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1954327 від 25.05.2021 року був відправлений відповідачу на його телефон кредитодавцем, номер якого вказаний у договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1954327, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.22).
Станом на 25.05.2021 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.
Частиною першою, другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Нормою частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Таким чином, сторони уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1954327 від 25.05.2021 року, згідно з п.1.2. якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає клієнту кредит в розмірі 15000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Умовами укладеного Кредитного договору передбачено: кредит надається строком на 15 днів (п.1.3), за користування кредитом клієнт сплачує товариству проценти за стандартною процентною ставкою - 1,90% в день, яка застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. кредитного договору (п.1.4.1), мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (пункт 1.8), кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані ним Товариству (пункт 2.1).
Підписавши Кредитний договір за допомогою електронного підпису, відповідач добровільно прийняв умови цього договору, погодився з ними і взяв на себе відповідні договірні зобов'язання.
25.05.2021 року на виконання умов Кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15000,00 гривень, які перерахувало за допомогою сервісу онлайн платежів «iPay.ua» на кредитну картку відповідача, реквізити якої та вказала в Кредитному договорі, що підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» №29147-0403 від 04.03.2024 (а.с. 26).
Отже, між сторонами на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.
24 грудня 2021 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» як Фактор, з однієї сторони, та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» як Клієнт, з іншої сторони, уклали Договір факторингу № 02-24122001 про відступлення права грошової вимоги, за пунктом 1.1 якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права вимоги) до боржників за кредитними договорами (Портфель Заборгованості) (а.с. 33-36).
Відповідно до п.1.2 Договору факторингу, внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта (Первісного кредитора) у кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Пунктом 6.2.3 Договору факторингу передбачено, що Права вимоги переходять до Фактора після підписання сторонами цього договору та виконання Фактором вимог п. 7.2 договору.
Згідно з наданим позивачем Витягом з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 02-2412201 від 24.12.2021, підписаного Клієнтом та Фактором у ньому зазначено: боржник ОСОБА_1 , договір № 1954327 від 25.05.2021 року, сума виданого кредиту- 15000,00 грн., залишок по тілу кредиту - 15000,00 грн., залишок по відсотках - 29925,00 грн., загальна сума заборгованості - 44925,00 грн. (а.с.21).
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов'язанні.
Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Встановлено, що ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158) було 19.07.2018 зареєстроване як фінансова компанія та станом на дату укладення Договору факторингу, 24.12.2021 року, мало чинну ліцензію на надання послуг з факторингу, що убачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.
Таким чином суд встановив, що право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшли від кредитодавця до позивача, і останній є новим кредитором у правовідношенні, яке виникло на підставі згаданого договору.
Оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, то суд визнає встановленою ту обставину, що у подальшому відповідач свої зобов'язання, взяті на себе за Кредитним договором належним чином не виконав.
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Суд встановив, що за умовами вищезазначеного Кредитного договору відповідач отримала кредитні кошти у сумі 15000,00 грн та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів у матеріалах справи відсутні, відтак, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Кредитного договору в частині тіла кредиту у розмірі 15000,00 гривень підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Вирішуючи спір у частині стягнення простроченої заборгованості за процентами за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1954327 від 25.05.2021 року в сумі 29925,00 гривень, суд виходить з наступного.
Як убачається із позовної заяви та виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 1954327, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», з урахуванням стандартної процентної ставки (1,90 % в день), просить стягнути з ОСОБА_1 проценти від суми тіла кредиту в розмірі 29925,00 гривень.
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 містяться наступні правові висновки: установлений кредитним договором строк кредитування визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати (п. 93); у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п.103); твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (п.116); Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Суд констатує, що у розділі 7 Кредитного договору, де передбачена відповідальність сторін, відсутні положення щодо нарахування процентів річних як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту.
Натомість умова щодо розміру процентів за користування кредитом міститься у розділі 1 «Предмет Договору», де передбачена плата за правомірне користування кредитними коштами.
За умовами укладеного Кредитного договору нарахування відсотків здійснювалося саме за кожен день користування кредитом, тобто умовами договору не передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов'язання позичальником згідно статті 625 ЦК України.
Аналіз умов Кредитного договору не дозволяє дійти висновку, що його сторони мали на увазі встановити нарахування процентів як міри відповідальності у відповідному розмірі за період після закінчення строку кредитування.
Відтак суд дійшов висновку, що у Кредитному договорі передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»), визначивши розмір процентів користування кредитними коштами, які відповідно до положень ст. 1048 ЦК України можуть нараховуватися лише упродовж строку кредитування.
При цьому, доказів того, що відбулася пролонгація або автопролонгація строку кредитування, передбаченого Кредитним договором і згідно з умовами якого у цих випадках сторонами мають бути вчинені відповідні дії (пункти 4.1.3 та 4.2.4 Кредитного договору відповідно), матеріали справи не містять, тобто проценти від суми тіла кредиту нараховані позивачем частково поза межами погодженого сторонами договору строку дії договору.
Таким чином, кредитор відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у кредитора відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у цій справі з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 4275,00 гривень ( 15000,00 грн * 1,90 % * 15 днів = 4275,00 грн).
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення заборгованості за процентами.
Щодо розподілу судових витрат.
Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень,
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень згідно платіжної інструкції № 3 4686 від 27.01.2025 року.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 42,90 % від заявленої суми (19275,00 грн. х 100 / 44925,00), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1039,21 грн. (2422,40 грн. х 42,90 %).
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем до позовної заяви на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано наступні документи: копії Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 та Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги від 27.12.2024, укладені між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В. (а.с.23-25); копія акта про отримання правової допомоги від 31.03.2025 року, відповідно до якого витрати на правову допомогу складають 10500,00 грн. (а.с.67), копія рахунку для оплати правової допомоги в сумі 10500,00 грн.(а.с.68), копія платіжної інструкції № 37165 від 31.03.2025 року, згідно якої за надання правової допомоги оплачено 10500,00 грн. (а.с.68).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу підлягає до часткового задоволення, у зв'язку з чим з відповідача слід стягнути 4504,50 гривень витрат, понесених позивачем на професійну правову допомогу (10500 грн. х 42,90% = 4504,50 грн.)
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 259, 263-265,352 ЦПК України, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 611, 1046, 1048, 1049, 1052, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (місце знаходження: м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, ЄДРПОУ 42228158) до ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ 42228158, заборгованість за кредитним договором №1954327 від 25.05.2021 року у розмірі 19275 (дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) гривень 00 копійок (у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами в розмірі 4275 грн.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ 42228158, 1039 (одна тисяча тридцять дев'ять) гривень 21 копійку сплаченого судового збору та 4504 ( чотири тисячі п'ятсот чотири) гривні 50 копійок понесених витрат на професійну правову допомогу .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. В. Радосюк