Справа № 510/1057/25
Провадження № 1-кс/510/11/25
29.05.25 року м. Рені
Слідчий суддя Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
- за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання дізнавача СД ВП №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна, -
Дізнавач СД ВП №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернулась до суду із клопотанням про накладення арешту на:
- ліскову сітку у кількості 1 одиниці для вилову риби (довжиною 50 м., висотою 1,5 м., вічко 50х50 мм);
- дерев'яний човен-плоскодонку,
які було оглянуто, вилучено та залишено на зберіганні у відповідальної особи ПП «Клест ЛТД» (адреса: Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул. Незалежності, 56).
Як виходить з наданого суду клопотання, 26.05.2025 р. до ЧЧ ВП №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що 26.05.2025р. гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не маючи дозволу на право здійснення любительського та спортивного рибальства, передбаченого п.п. 2.1 та 3.5 «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999р. №19, з метою незаконного лову риби, знаходячись на човні на оз.Дервент за межами с.Новосільське Ізмаїльського району Одеської області, здійснив незаконний вилов риби забороненим знаряддям лову - лісковою сіткою, чим завдав збиток рибному господарству України виловом цінних порід риб: карася - 11 шт.; сазана - 3 шт.; щуки - 5 шт.; ліня - 4 шт.
26.05.2025р. до Єдиного реєстру досудових розслідуваньбули внесені відомості про вчинене кримінальне правопорушення, заведено кримінальне провадження за №12025168150000030 про вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 249 КК України.
26.05.2025р. працівниками поліції було проведено огляд предметів (1 ліскової сітки та одного човна), які були вилучені та залишені на зберіганні у відповідальної особи ПП «Клест ЛТД» (адреса: Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул. Незалежності, 56).
Вилучені ліскова сітка та дерев'яний човен-плоскодонка визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Беручи до уваги все вищевикладене, дізнавач зазначає, що вищевказані об'єкти (ліскова сітка та дерев'яний човен) по даному кримінальному провадженню мають значення речових доказів, підлягають огляду, як речові докази, можуть бути предметами дослідження експертизи, конфіскації, і, з метою повного, всебічного та неупередженого дослідження всіх обставин справи, враховуючі реальну можливість зацікавлених осіб знищити їх, сховати, просить суд накласти арешт на вищевказане майно.
Дізнавач у судове засідання не явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив про розгляд клопотання без його участі. Неявка дізнавача відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.
Дослідивши додані до клопотання матеріали, перевіривши доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання дізнавача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Згідно п.4 ч. 2 ст. 40-1 КПК України дізнавач уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням положень ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Як вбачається з витягу по кримінальному провадженню №12025168150000030 від 26.05.2025р., до ЄРДР внесені данні про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 249 КК України.
З матеріалів, які надані дізнавачем в обґрунтування клопотання про накладення арешту на вилучене майно, слідчий суддя вбачає наявність вчинення суспільно небезпечного діяння, а щодо речових доказів -ліскової сітки та дерев'яного човна - реальну можливість зацікавлених осіб знищити, приховати їх. Тому, з метою запобігання вищевказаних можливостей щодо речових доказів, з метою їх збереження доцільно накласти на них арешт.
На підставі викладеного, керуючись ст. 98, 132, 170 - 173, ст. 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання дізнавача СД ВП №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна - задовольнити.
З метою збереження речових доказів - накласти арешт на майно, яке постановою дізнавача визнане речовими доказами по кримінальному провадженню №12025168150000030 від 26.05.2025р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, а саме на:
- ліскову сітку у кількості 1 одиниці для вилову риби (довжиною 50 м., висотою 1,5 м., вічко 50х50 мм);
- дерев'яний човен-плоскодонку
та залишити їх на зберіганні у відповідальної особи ПП «Клест ЛТД» (адреса: Одеська область, Ізмаїльський район, смт. Суворове, вул. Незалежності, 56).
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду .
Слідчий суддя ОСОБА_6