Справа № 522/9587/25
Провадження № 3/522/3620/25
29 травня 2025 року місто Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Ляшко О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
27 квітня 2025 року близько о 15:22 год. гр. ОСОБА_1 ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків, передбачених ч.1 ст. 150 СКУ по відношенню свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого, останній зайшов на приватну охоронювану територію заводу «Стальканат» за адресою м. Одеса, пров. Водопровідний 3-й, чим порушив чине законодавство, чим вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Допитаний в судовому засіданні, ОСОБА_1 визнав свою винуватість в інкримінованому йому правопорушенні і повністю підтвердив обставини справи, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не заперечуючи наявних у справі доказів.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
В силу ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до положень ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Дослідженні судом докази, зокрема відомості, що наведені в протоколі серії ВАБ №703279 від 27.04.2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 , рапорти інспекторів поліції, письмові пояснення ОСОБА_1 , копія протоколу відносно ОСОБА_3 , вони є належними, допустимими та в своїй сукупності достатніми, що дають можливість суду прийняти рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 дійсно вбачається склад інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, внаслідок чого його неповнолітній син проник на приватну територію заводу.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. При цьому усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.
Враховуючи вищенаведене, особу правопорушника, зокрема те, що він вперше притягується до адміністративної відповідальності, а також характер вчиненого правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдало збитків державним чи суспільним інтересам або безпосередньо громадянам, визнання ним вини у вчиненому, ступінь його вини, вважаю, що за своїми наслідками правопорушення є малозначним, у зв'язку із чим ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.184 КУпАП та обмежитись усним зауваженням, відповідно до вимог ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 9, 24, 33, 40-1, 184, 221, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст.184 КУпАП закрити за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя О.П. Ляшко