Справа № 947/1460/25
Провадження № 2/947/1260/25
29.05.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач 10.01.2025 звернувся до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 01.03.2017 № б/н у розмірі 18 995,63 грн та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3028,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.03.2017 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку та отримання кредитної картки, на підставі якої відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. 01.03.2017 відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК». В Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомлений та згоден з умовами вказаного договору. Позивач зазначив, що в порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав належним чином, заборгованість не погасив. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач має заборгованість, яку в добровільному порядку сплачувати не бажає, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 01.03.2017 станом 24.11.2024 у розмірі 18 995,63 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 10 551,81 грн, заборгованості за відсотками - 8 443,82 грн.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Скриль Ю.А.
Ухвалою суду від 15.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами у справі.
Відповідачеві визначено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином: ухвала судді була направлена на адресу відповідача - ОСОБА_1 .
Згідно з Довідкою про причину повернення АТ «Укрпошта», рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення двічі повернулись з відмітками від 25.04.2025 та від 24.05.2025 «за закінченням терміну зберігання».
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 01.03.2017 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК».
В Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомлений та згодний з умовами вказаного договору.
Як зазначає позивач, на підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 01.03.2017 станом на 24.11.2024 становить 18 995,63 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 10 551,81 грн, заборгованості за відсотками - 8 443,82 грн.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку - АТ «А-БАНК»).
Оскільки Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. На підставі викладеного, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач на підтвердження позовних вимог надав копію Анкети-заяви від 01.03.2017, яка власноруч підписана ОСОБА_1 ; розрахунок заборгованості за договором б/н від 01.03.2017 року, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифи по картці «Універсальна», «Універсальна COLD», довідку за лімітами за період з 01.03.2017 по 24.11.2024, довідку за картками, виписку по рахунку по картці за період з 01.03.2017 по 24.11.2024.
Довідкою АТ «А-БАНК» підтверджується, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано кредитні картки: картку № НОМЕР_2 , строком дії до вересня 2020 року та картку № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2024 року.
У наданій суду Анкеті-заяві від 01.03.2017, підписаній сторонами, інформація про процентну ставку відсутня. Також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість по процентам за користування кредитом.
АТ «А-Банк», обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 01.03.2017, посилався на виписку по рахунку, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який є невід'ємною частиною договору та паспорт споживчого кредиту.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг відповідач ознайомився та погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до їх, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та щодо сплати процентів, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://а-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент -Банк» розміщеного на сайті https://а-bank.com.ua/ terms в розділі «Умови та правила», Тарифи по картці «Універсальна», «Універсальна COLD», не підписані ОСОБА_1 .
У наданому суду Витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті взагалі відсутня дата, на яку діяли вказані умови та правила.
У наданій анкеті-заяві від 01.03.2017 не вказано, яку саме послугу та на яких умовах відповідач бажає отримати.
Отже надана позивачем роздруківка із сайту банку не може бути визнана належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже, правовий аналіз умов договору сторін та зміст зазначених правових норм не дає підстав для висновку про застосування до спірних правовідносин частини першої статті 634 ЦК України (договір приєднання), оскільки при укладенні договору з ОСОБА_1 банк не повідомив споживача про умови кредитування, зокрема, щодо розміру і порядку нарахування процентів за користування кредитом.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у підписаній відповідачем анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.03.2017 року шляхом підписання заяви-анкети.
Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19),
В Анкеті-заяві від 01.03.2017, яка підписана ОСОБА_1 , відсутні умови щодо сплати відсотків за користування кредитом, а саме: їх розмір і порядок нарахування, тобто сторони у розумінні цивільного законодавства не погодили розмір та підстави стягнення відсотків.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, відсутні підстави вважати, що АТ «А-БАНК» і ОСОБА_1 обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Відтак умови договору, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування відсотків за ставкою 46,8 % не були погоджені позичальником, а тому не є частиною кредитного договору та відсутні підстави для їх нарахування та стягнення з відповідача.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
У даному випадку паспорт споживчого кредиту в матеріалах справи відсутній та факт його підписання судом не встановлений.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 8443,82 грн не підлягають задоволенню, оскільки Витяг з Умови та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», не може вважатися складовою частиною кредитного договору від 01.03.2017.
Звертаючись до суду із позовом банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом (тіло), яка станом на 24.11.2024 складає 10 551,81 грн.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
До позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, випуску від 24.11.2024 про рух коштів по картці за період з 01.03.2017 по 24.11.2024, довідки за картками та встановленими по ним лімітами.
Згідно з Випискою про рух коштів по картці, встановлено, що у період з 01.03.2017 по 24.11.2024 відповідач користувався кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, здійснював платежі, розраховувався в магазинах, а також поповнював картку.
Зокрема встановлено, що всього відповідач упродовж періоду з 01.03.2017 (дата підписання анкети-заяви) по 24.11.2024 (дата, станом на яку визначено розмір заборгованості банком) здійснив витрат на суму 34 106,91 грн.
У той же час, на рахунок відповідача за цей же період надійшло коштів на суму 39 300,00 грн, до якої входять поповнення, здійснені відповідачем особисто; що переказані відповідачем з інших своїх карт.
За таких умов, суд вважає, що заборгованість за кредитом фактично вже була погашена на момент звернення АТ «А-БАНК» до суду.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої банком заборгованості.
Аналогічні правові висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі №336/1265/21.
Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України, ураховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 131, 141, 211, 223, 258, 263-265, 275, 354 ЦПК України, ст.ст. 13,15,16, 509,510,524-526, 530,532-534, 536, 543, 553-555, 545-551, 572, 610-612,615,621- 625, 626,1048-1050,1054 ЦК України, суд
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», ЄДРПОУ 14360080, адреса: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074, рах. НОМЕР_4 , МФО №307770.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення підписане 29.05.2025.
Суддя Ю. А. Скриль