Дата документу 29.05.2025
Справа № 1511/4435/2012
2/501/116/13
29 травня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідача ОСОБА_2
треті особи:
1 ОСОБА_3 ,
2 служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
предмет та підстави позову: про позбавлення батьківських прав
ухвалив рішення про наступне та
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 24.10.2024 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, з вимогами про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивований тим, що у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 2019 року проживає разом з позивачем.
У 2020 році, готуючись оформити реєстрацію припинення шлюбу, сторони уклали Договір про проживання, виховання та сплату аліментів на дитину, яку посвідчено 02.10.2020 приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Слаєвою Р.К., номер в реєстрі 2676.
На підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 24.10.2021 шлюб між сторонами розірвано.
Позивач вказує в позові, що він є самозайнятою особою - суб'єктом оціночної діяльності та має достатній рівень доходу для забезпечення дитини. Свої обов'язки виконує в повному обсязі, що полягає у забезпеченні дитини всіма необхідними для нормального розвитку предметами соціального побуту, такі як харчування, одяг, лікування, дитина відвідує Чорноморський ліцей №4 та спортивні секції, постійно приймає участь у змаганнях.
Своїх прав передбачених Угодою та сімейним кодексом відповідач обізнано не виконує, участь у вихованні дитини не приймає і не планує, про що відкрито заявляє при особистих зустрічах з позивачем.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідач відзиву на позов не надала.
В судовому засіданні позивач просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на підстави, викладені у позовній заяві та вказав, що відповідач вживає алкоголь та свідомо не виконує батьківські обов'язки.
Представник третьої особи надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи у урахуванням висновку органу опіки та піклування (а.с.79-81).
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 24.10.2024, справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.21).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 13.11.2024 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі (а.с.27-28).
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 03.03.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.87).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.10.2009 (а.с.6), який розірвано рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 24.10.2021 (а.с.8-11, 76-77).
У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
У 2020 році сторони уклали Договір про проживання, виховання та сплату аліментів на дитину, яку посвідчено 02.10.2020 приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Слаєвою Р.К., номер в реєстрі №2676 (а.с.6-7).
Відповідно до висновку Чорноморської міської ради Одеської області в особі органу опіки та піклування від 12.02.2025 доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за умови надання доказів безпідставного невиконання матір'ю своїх батьківських обов'язків (а.с.65-66).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка є класним керівником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснила, що ОСОБА_5 навчається в ліцеї з 5-го класу, опікується дитиною батько, активно приймає участь у вихованні дитини, постійно приходить на батьківські збори, мати дитини вона ніколи не бачила.
Свідок ОСОБА_6 , яка була класним керівником дитини в начальних класах, в судовому засіданні пояснила, що мати дитини приходила один раз до школи на 1 вересня, займався дитиною тільки батько, свідок чула від когось, що мати дитини вживає алкоголь.
Свідок ОСОБА_7 , тренер ОСОБА_5 , в судовому засіданні пояснив, що тільки батько займався вихованням дитини, ОСОБА_5 активно приймає участь в спорті, семінарах, він ніколи не розповідав про свою матір.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , мати відповідача, пояснила, що донька - відповідачка по справі не займається дитиною більше 8 років, не виховує, не утримує, не приймає участі у навчанні, вихованні дитини, опікується дитиною батько, активно приймає участь у вихованні дитини, повністю матеріально забезпечує, тощо.
ІV. Оцінка Суду.
А. Щодо позбавлення батьківських прав.
В даній ситуації Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).
Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
При цьому, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права і особливості даної ситуації свідчать про необхідність врахування наведених міжнародних стандартів, які знаходяться у тісному взаємозв'язку із національним правовим регулювання описуваних правовідносин.
Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов'язків держави, які невід'ємні від реальної «поваги» до приватного та сімейного життя. (див. пункт 78 рішення Європейського Суду у справі «Мамчур проти України»).
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).
Б. Застосування вказаних принципів в даній справі.
1). Чи здійснювалось втручання «згідно із законом».
Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідача «законом» Суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).
Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).
Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.
2) Чи відповідало втручання цілям передбаченим в пункті 2 статті 8 Конвенції.
Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров'я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) Суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» неповнолітньої дитини і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8.
В такій ситуації Суд звертає увагу, що позивач не зміг обґрунтувати мету, яку він прагне досягнути позбавленням батьківських прав і яким чином позбавлення батьківських прав відповідача змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту інтересів дитини, проте виходячи з особливостей даної справи вказані обставини будуть враховані Судом при дослідженні питання про пропорційність втручання у право відповідача.
3) Чи було втручання «необхідним в демократичному суспільстві» (пропорційним).
Визначаючи, чи був захід по втручанню у право відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», Суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти «інтереси дитини», є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України»).
Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що «основні інтереси дитини» є надзвичайно важливими. Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 згадуваного вище рішення у справі «Мамчур проти України»).
Ще більш змістовний підхід для реалізації принципу «якнайкращих інтересів дитини» було вироблено Комітетом ООН з прав дитини на підставі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Так, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Розкриваючи зміст даного принципу і підходи по його реалізації Комітет ООН з прав дитини в своїх Зауваженнях загального порядку №14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3) сформулював такі підходи:
«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:
по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;
по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.
Комітет вважає за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначати найкращі інтереси дитини. Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи інша дитина або група дітей. Всі фігуруючи у переліку елементи повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (пункт 50).
У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи:
- погляди дитини;
- індивідуальність дитини;
- збереження сімейного оточення і підтримання відносин;
- піклування, захист і безпеку дитини;
- вразливе положення;
- право дитини на здоров'я;
- право дитини на освіту.
Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки.
Отже, повертаючись до обставин даної справи судом встановлено, що відповідачу, як матері неповнолітньої дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню сина, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК), про що зазначив позивач в позовній заяві.
Основним твердженням позивача є те, що відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини та не займається його вихованням, не цікавиться здоров'ям сина, вживає алкоголь, свідомо не виконує батьківські обов'язки.
Зі своєї сторони Суд не може покласти вказані твердження в основу для позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки виходячи із особливостей правовідносин, що склалися між сторонами, це ще не є достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про позбавлення батьківських прав відповідача, Суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (наприклад див. пункт 51 згадуваного раніше рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).
Суд відзначає, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).
Так, згідно висновку Чорноморської міської ради Одеської області в особі органу опіки та піклування від 12.02.2025 доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за умови надання доказів безпідставного невиконання матір'ю своїх батьківських обов'язків (а.с.65-66).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка є класним керівником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснила, що ОСОБА_5 навчається в ліцеї з 5-го класу, опікується дитиною батько, активно приймає участь у вихованні дитини, постійно приходить на батьківські збори, мати дитини вона ніколи не бачила.
Свідок ОСОБА_6 , яка була класним керівником дитини в начальних класах, в судовому засіданні пояснила, що мати дитини приходила один раз до школи на 1 вересня, займався дитиною тільки батько, свідок чула від когось, що мати дитини вживає алкоголь.
Свідок ОСОБА_7 , тренер ОСОБА_5 , в судовому засіданні пояснив, що тільки батько займався вихованням дитини, ОСОБА_5 активно приймає участь в спорті, семінарах, він ніколи не розповідав про свою матір.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , мати відповідача, пояснила, що донька - відповідачка по справ не займається дитиною більше 8 років, не виховує, не отримує, не приймає участі у навчанні, вихованні дитини, опікується дитиною батько, активно приймає участь у вихованні дитини, повністю матеріально забезпечує, тощо.
Пояснення свідків в більшій мірі є їхніми особистими судженнями щодо обставин справи, тому суд критично оцінює такі покази, як такі, що не у повній мірі доводять безпідставне невиконання матір'ю своїх батьківських обов'язків.
Далі, продовжуючи аналіз необхідності позбавлення відповідача батьківських прав для Суду є важливим питання, яким чином така юридична процедура (мається на увазі позбавлення батьківських прав) змінить існуючу ситуацію в бік покращення «положення дитини» та сприятиме реалізації її інтересів.
Так, позивач не надав достатніх доказів відповідних обставин та дійсної мети позбавлення батьківських прав.
Не вказано цієї мети і у висновку Чорноморської міської ради Одеської області в особі органу опіки та піклування.
Суд розуміє можливе існування між сторонами непорозуміння щодо виховання дитини та спілкування з ним відповідача, але дані суперечки не повинні йти на шкоду дитині і можуть лише свідчити про взаємну неправильну поведінку сторін по відношенню до сина й ніяк не свідиать про необхідність позбавлення одного із батьків батьківських прав, наведене вимагає від обох з батьків зміни свого ставлення до спільної їх участі у вихованні дитини.
Позивач на підтвердження обставини позбавлення відповідача батьківських прав жодних належних та допустимих доказів не наддав, так часом не надано доказів вживання відповідачем алкоголю, тощо.
Позивачем не доведено, що:
- поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками та наявність в її діях вини;
- в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини, а також, що неналежне виконання матірю її батьківських обов'язків, створило загрозу життю дитини чи інші тяжкі наслідки, про що суду не надано жодного доказу.
Зауваження щодо того, що відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, тощо.
Аналізуючи особу відповідача, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що вона вживає алкоголем, притягувалася до кримінальної та адміністративної відповідальності, у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини вчиняла насильство по відношенню до дитини, або позивача.
Важливим для Суду є те, що відповідачу ніколи раніше не виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов'язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів, що в сукупності з іншими обставинами переконує Суд, що відповідача не потрібно позбавляти батьківських прав.
Суд наголошує, що проблема виховання дітей і взаємовідносин з батьками виходить за рамки «правової категорії» і може охоплюватись соціальною, етичною, педагогічною та іншими сферами. Роль матері у вихованні дітей є край важливою для них і посідає одне із найважливіших місць у вихованні дітей, а тому позбавлення батька батьківських прав по відношенню до дітей повинно здійснюватися як крайній захід і вимагає обов'язкового дослідження можливості застосування інших, менш радикальних заходів.
Аналогічно в пунктах 60-61 згадуваних Загальних зауважень Комітету ООН з прав дитини закріплено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право «підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадку, коли це суперечить найкращим інтересам дитини».
З огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини.
Таким чином, в даній конкретній ситуації, співставляючи інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, Суд доходить до висновку, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дитини ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створює додаткових умов щодо їх безпечного виховання, захисту їх здоров'я, не сприяє захисту їх прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дитини і матері для належного спілкування і розвитку дитини.
Особливості правовідносин, що склались між сторонами свідчать, що відповідач протягом певного часу недостатньо приділяла уваги дитині, що вимагає від неї зміни свого ставлення до виховання сина і це підлягає контролю з боку органів опіки та піклування, і головне, що на цьому можливо наголосити в рамках даного провадження і охоплюється компетенцією Суду (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), зазначені дії є менш радикальними в порівнянні з позбавленням батьківських прав.
Також, в таких правовідносинах важливим буде те, що відповідачу надається можливість виправити ситуацію щодо її участі у вихованні дитини, яка буде знаходитись під постійним контролем органів опіки та піклування і у випадку, якщо вона цього не зробить, буде ухилятись від виховання дитини, позивач в подальшому, з врахуванням обставин даної справи, може порушити питання про позбавлення відповідача батьківських прав.
На підставі викладеного, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа: ОСОБА_3 , служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.
Попередити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського
суду Одеської області М.І.Петрюченко