Справа № 946/2142/25
Провадження № 2/946/2462/25
Іменем України
21 травня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді: Бальжик О.І.
за участю секретаря: Аубекерової Г.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав, -
І. Суть позовної заяви
1.1. 26.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, яким просить позбавити відповідачку батьківських прав у відношенні неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.11.2006 року між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений шлюб, який в подальшому розірваний заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.07.2016 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 157 від 28.02.2025 року «Про визначення місця проживання неповнолітньої дитини» визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який самостійно виховує та утримує дитину. З моменту розірвання шлюбу відповідачка із сином бачилися кілька разів випадково, зустрічі не шукала, участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, його фізичним, духовним та моральним розвитком не займається, матеріальної допомоги не надає, дитина знаходиться на повному утриманні позивача. Відтак, відповідачка за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишивши без материнської уваги та турботи, що свідчить про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав.
ІІ. Процедура та позиції сторін
2.1. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 26.03.2025 року, справа №946/2142/25 передана на розгляд судді Бальжик О.І.
2.2. Ухвалою суду від 22.04.2025 року відкрито провадження та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні.
2.3.Сторони, а також третя особа, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, надавши заяви про підтримання та визнання позову, відповідно, та розгляд справи у їх відсутність. Представник третьої особи просила врахувати інтереси дитини та висновок органу опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.
2.4. Ухвалою суду від 21.05.2025 року відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачкою.
2.5. Під час розгляду справи повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України.
ІІІ. Фактичні обставини та докази на їх підтвердження
3.1. У судовому засіданні встановлено, що 07.11.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб, зареєстрований Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №647 (а.с.7).
3.2. Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 10.06.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 428 (а.с.9).
3.3. Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06.07.2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано (а.с.8).
3.4. Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 157 від 28.02.2025 року визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).
3.5. За змістом витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» МВС України ФОВА-003121125, станом на 03.02.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , незнятої чи непогашеної судимості не має (а.с.12).
3.6. відповідно до довідки, виданої ВП «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 11.02.2025 року ОСОБА_1 працює у АТ «Українська залізниця», Регіональна філія «Одеська залізниця», ВП «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна», загальна сума доходу за період з серпня 2024 року по січень 2025 року без урахування аліментів становить 207 874 гривні 42 копійки (а.с.13).
3.7. Як вбачається з характеристики № 01-28/83 від 21.03.2025 року, наданої адміністрацією Ізмаїльської гімназії №9 з початковою школою Ізмаїльського району Одеської області, мати, ОСОБА_2 не відвідувала навчальний заклад, не брала участь у вихованні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавилась його шкільним життям (а.с.15).
3.8. Згідно з висновком органу опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області за вих.№541/01-21-04 від 12.05.2025 року, з неповнолітнім ОСОБА_3 02.05.2025 проведено бесіду, про що складено протокол. Під час розмови з'ясовано, що він давно проживає з батьком та бабусею, які займаються вихованням та утриманням неповнолітнього. Мати проживає окремо з 2016 року, інколи спілкується, матеріальної допомоги вона не надає, успіхами та досягненнями не цікавиться. Неповнолітній ОСОБА_3 не заперечує проти позбавлення матері, ОСОБА_2 , батьківських прав, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Спеціалісти служби у справах дітей Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області провели бесіду з ОСОБА_2 у телефонному режимі, про що 07.05.2025 склали протокол. Мати підтвердила, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком тривалий час, саме він займається вихованням та утриманням сина. З позовною заявою щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ознайомлена, позовні вимоги не підтримує, заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно сина, вважає, що виконує батьківські обов'язки.
За таких обставин, орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним (а.с.35-37).
ІV. Оцінка та висновки судді
4.1. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
4.2. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
4.3. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
4.4. Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2011 року № 2402-III (надалі - Закон № 2402-III).
4.5.Частиною першою статті 8 Закону № 2402-III передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
4.6. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону № 2402-III).
4.7. Стаття 141 СК України передбачає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
4.8. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
4.9. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
4.10. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
4.11. Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.
4.12. У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
4.13. У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
4.14. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
4.15. Аналізуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про недостатність доказів та мотивів, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини.
4.16. Надані позивачем докази тільки підтверджують характер та спосіб його участі у вихованні дитини, проте, не доводять факт злісного нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками щодо неповнолітнього сина, тобто що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
4.17. Заява ОСОБА_2 від 20 травня 2025 року, в якій вона погоджується з позовом, не можуть слугувати безумовною підставою для задоволення позову, з огляду на те, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (ч.3 ст. 155 СК України) та не відповідає інтересам дитини.
4.18. Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області за вих.№541/01-21-04 від 12.05.2024 року, оскільки він не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.
4.19. Також, не надано жодного доказу щодо обставин, які негативно характеризують відповідачку, зокрема, притягнення до кримінальної відповідальності, перебування на обліку у зв'язку із вживанням алкогольних або наркотичних засобів, ведення аморального способу життя та інше.
4.20. Думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу неповнолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
4.21. Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.
4.22. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
4.23. Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, суд не вбачає наявність підстав передбачених статті 164 СК України, а тому застосування до відповідачки такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав суд вважає недоцільним.
4.24. За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відношенні неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 150, 164 СК України, ст.ст.11-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
1. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (адреса: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Незалежності, 62, ЄДРПОУ: 040569983), про позбавлення батьківських прав, - залишити без задоволення.
2. Попередити ОСОБА_2 про необхідність належним чином виконувати передбачені сімейним законодавством обов'язки щодо виховання та утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
3. Копію рішення надіслати для відома сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.І.Бальжик