справа № 492/1517/24
провадження № 2/492/354/25
Іменем України
07 травня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Гусєвої Н.Д.,
при секретарі судового засідання Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
встановив:
Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача в якому просила суд в порядку поділу спільного майна подружжя залишити у її власності транспортний засіб марки BMW, модель - X5, 2014 року випуску, посилаючись на те, що між сторонами 09 серпня 2017 року зареєстровано шлюб. У період шлюбу за спільні кошти сторони придбали: 09 квітня 2021 року транспортний засіб марки BMW, модель - X5, 2009 року випуску; 20 травня 2023 року транспортний засіб марки BMW, модель - S 1000R, 2021 року випуску; 07 липня 2023 року транспортний засіб марки KAWASAKI, модель - ZX 1000, 2010 року випуску; 10 серпня 2024 року транспортний засіб марки TESLA, модель - MODEL S, 2017 року випуску; 21 лютого 2019 року транспортний засіб марки BMW, модель - 318D, 2003 року випуску; 23 серпня 2023 року транспортний засіб марки BMW, модель - X5, 2014 року випуску; 02 червня 2023 року транспортний засіб марки SUZUKI, модель - SKYWAVE, 2010 року випуску, з яких у користуванні позивачки знаходиться тільки транспортний засіб марки BMW, модель - X5, 2014 року, а інші транспортні засоби знаходяться у користуванні відповідача. Враховуючи, що вказані транспортні засоби придбані у період шлюбу, то вони належать сторонам на праві спільної власності, тому позивачка вважає за необхідне поділити вказане майно, залишивши за нею транспортний засіб марки BMW, модель - X5, 2014 року випуску у зв'язку з чим звернулася до суду з вказаним позовом.
У судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, але від представника позивачки до суду надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився, але до суду від нього надійшла заява, в якій просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням частини 3 статті 211 ЦПК України, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, суд приймає визнання відповідачем позову, і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов'язані з розподілом майна подружжя, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися СК України та ЦК України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20 вересня 2024 року, виданого Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається, що 09 серпня 2017 року між ОСОБА_1 (а. с. 5-6), позивачкою у справі, та ОСОБА_2 (а. с. 43, 67), відповідачем у справі, зареєстровано шлюб, про що було складено відповідний актовий запис за № 2036 (а. с. 17).
З часу реєстрації шлюбу сторонами були придбані транспортні засоби: на підставі договору купівлі-продажу від 09 квітня 2021 року транспортний засіб марки BMW, модель - X5, 2009 року випуску; на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 2023 року транспортний засіб марки BMW, модель - S 1000R, 2021 року випуску; на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2023 року транспортний засіб марки KAWASAKI, модель - ZX 1000, 2010 року випуску; на підставі договору купівлі-продажу від 10 серпня 2024 року транспортний засіб марки TESLA, модель - MODEL S, 2017 року випуску, які зареєстровані на ОСОБА_2 , відповідача у справі. Також, сторонами були придбані транспортні засоби: на підставі договору купівлі-продажу від 21 лютого 2019 року транспортний засіб марки BMW, модель - 318D, 2003 року випуску; на підставі договору купівлі-продажу від 23 серпня 2023 року транспортний засіб марки BMW, модель - X5, 2014 року випуску; на підставі договору купівлі-продажу від 02 червня 2023 року транспортний засіб марки SUZUKI, модель - SKYWAVE, 2010 року випуску, які зареєстровані на ОСОБА_1 , позивачку у справі, що підтверджується листом № 31/30/5152 від 08 жовтня 2024 року Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (а. с. 7, 8).
Згідно висновку звіту № 382 від 09 жовтня 2024 року ринкова вартість транспортного засобу марки BMW, модель - X5, 2014 року випуску станом на дату оцінки становить 150352,00 грн. (а. с. 9-14).
Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України.
Відповідно до чинного законодавства загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об'єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.
Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
В силу статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до статті 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Право спільної сумісної власності не поділене на частки, тому усі співвласники мають однакове, рівне право володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном.
Підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є лише одна обставина: набуття (придбання) майна за час шлюбу, крім випадків встановлених законом або договором.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.
Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, відповідно до положень статті 63 СК України.
Згідно із статтею 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до вимог статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно із статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути також транспортні засоби тощо.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Кожен із співвласників має право на поділ спільного майна. Прагнення реалізувати це право не завжди є свідченням відсутності злагоди між співвласниками.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до роз'яснень, що викладені у пункті 22, пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року судам роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина 3 статті 368 ЦК України), відповідно до частини 2, частини 3 статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Судовий захист цивільних прав та інтересів, шляхом визнання відповідного права, гарантується статтею 16 ЦК України відповідно до якої кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.
Судом встановлено, що під час шлюбу сторонами були придбані вказані транспортні засоби, про що не заперечував відповідач.
Після відкриття провадження у справі сторони дійшли згоди щодо поділу спільного майна подружжя, зокрема, вказаних транспортних засобів, залишивши позивачці у власності транспортний засіб марки BMW, модель -X5, 2014 року випуску.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи зазначені норми права, з'ясувавши встановлені судом обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, докази, надані сторонами у справі, вирішивши чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивачки та якими доказами вони підтверджуються, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки про поділ спільного сумісного майна подружжя набутого під час шлюбу у зазначеному позивачкою способі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову суд на підставі статті 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору, оскільки понесені позивачкою витрати підтверджені відповідною квитанцією № 4378-9830-9319-0993 від 30 жовтня 2024 року (а. с. 1).
Керуючись статтями 2, 7, 12, 13, 19, 48, 76-82, 89, 95, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя залишити у власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) транспортний засіб марки BMW, модель - X5, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.