Єд.унік.№243/2840/25
Провадження№2/243/966/2025
28 травня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Сидоренко І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Зубкова В.В.,
позивача ОСОБА_1 ;
представника позивача ОСОБА_2 ;
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
10.04.2025 року позивач звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи вимоги тим, що з відповідачем вона перебуває у шлюбі з 15 серпня 1992 року, який зареєстрований виконавчим комітетом Піско - Радьківської сільської ради Борівського району Харківської області, по актовому запису № 10. Шлюб у неї і відповідача перший. За період спільного життя у них не було взаємного порозуміння, проявилась несумісність характерів. З березня місяця 2025 року вони припинили шлюбні відносини. Зберегти сім'ю стало не можливо і тому наш шлюб слід розірвати. Спору про поділ майна на теперішній час немає. Вважає, що їх шлюб фактично припинив існування і збереження шлюбу суперечить її інтересам.
У зв'язку з чим, просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем 15 серпня 1992 року виконавчим комітетом Піско - Радьківської сільської ради Борівського району Харківської області, по актовому запису № 10.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Попкова О.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять суд їх задовольнити.
17.04.2025 року до суду надійшов від представника відповідача ОСОБА_3 -адвоката Чередниченко Ю.В. відзив на позовну заяву, в обґрунтування якої зазначено, що їх з ОСОБА_1 шлюб був зареєстрований 15 серпня 1992 року, тобто вони з позивачкою прожили сумісно однією сім'єю майже 33 роки. При цьому, посилання позивачки у своїй позовній заяві на те, що між ними відсутнє взаєморозуміння та є відчуження, не відповідає дійсності. Їхні з ОСОБА_1 взаємовідносини завжди гуртувались на повазі один до одного та щирості і любові. Майже 33 роки вони з ОСОБА_1 проживали сумісно, вели спільне господарство, мали єдиний побут, спільний бюджет, взаємні права та обов'язки. Наприкінці березня позивачка без будь-яких пояснень та обґрунтувань заявила, що буде подавати до суду позовну заяву про розірвання шлюбу і поїхала до своєї сестри, яка також проживає у місті Слов'янську Донецької області. Вважає, що дані дії викликані стресовою ситуацією, яка склалась у нашому прифронтовому місті у зв'язку з обстрілами та невизначеністю майбутнього. В той же час, вважає, що саме разом подружжя може пережити даний важкий час з найменшими психологічно-емоційними втратами. Вважає, що їх сім'я може бути збережена, будь-які підстави для розірвання їх з ОСОБА_1 шлюбу відсутні. Вважає, що судом в умовах повного емоційного напруження, в якому ми зараз живемо, може бути наданий максимальний строк для нашого з позивачкою примирення. Також, вважає, що їх з позивачкою сім'я може бути збережена і між нами знов будуть панувати теплі та щирі відносини. Просить суд надати максимальний строк для їх з ОСОБА_1 примирення.
23.04.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Попкова О.В. надала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідачем зазначена неправдива інформація стосовно того, що позивач з відповідачем вели господарство, мали єдиний побут, спільний бюджет, взаємні права та обов'язки. З 2010 року вони фактично проживають окремо, кожний має свій особистий бюджет. Позивачка впевнена в тому, що немає підстав для збереження сімейних відносин. Відповідач протягом тривалого часу не піклується про створення нормальних сімейних стосунків. Відповідач виявляє до позивачки неповагу, вчиняє сварки. Все це призвело до фактичного припинення шлюбних відносин з вини відповідача. Просить суд задовольнити вимоги позивача.
28.04.2025 року до суду надійшов від відповідача ОСОБА_3 заперечення на відповідь позивача, в якому зазначено, що він не згоден з доводами позивача викладеними у відповіді на відзив, з наступних підстав. У своїй відповіді на мій відзив позивачка зазначає, що вони припинили сімейні відносини ще з 2010 року та що з даного часу вони проживають фактично окремо. Але, це не відповідає дійсності, а позивачка вводить суд в оману. До останнього часу ми з відповідачкою проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, єдиний побут, взаємні права та обов'язки, ми займались спільною працею; я регулярно купував позивачці ліки, оскільки ОСОБА_1 продовж тривалого часу хворіла. Крім того, у своїй відповіді позивачка зазначає, що наша сім'я не може бути збережена, наполягає на розірванні нашого шлюбу. Але, вважає, що дана позиція позивачки викликана тимчасовим жіночим капризом, які траплялись у неї і раніше, швидко проходили і погода в нашій домівці завжди налагоджувалась. Підкреслюю, що їх з ОСОБА_1 шлюб був зареєстрований 15 серпня 1992 року, тобто вони з позивачкою прожили сумісно однією сім'єю майже 33 роки. При цьому, посилання позивачки у своїй позовній заяві на те, що між нами відсутнє взаєморозуміння та є відчуження, не відповідає дійсності. Наполягає на тому, що їх з ОСОБА_1 взаємовідносини завжди ґрунтувались на повазі один до одного та щирості і любові. Майже 33 роки вони з ОСОБА_1 проживали сумісно, вели спільне господарство, мали єдиний побут, спільний бюджет, взаємні права та обов'язки. Наприкінці березня позивачка без будь-яких пояснень та обґрунтувань заявила, що буде подавати до суду позовну заяву про розірвання шлюбу і поїхала до своєї сестри, яка також проживає у місті Слов'янську Донецької області. Крім вищезазначеної причини, вважає, що дані дії викликані стресовою ситуацією, яка склалась у нашому прифронтовому місті у зв'язку з обстрілами та невизначеністю майбутнього. В той же час, вважає, що саме разом подружжя може пережити даний важкий час з найменшими психологічно-емоційними втратами. Вважає, що їх сім'я може бути збережена, будь-які підстави для розірвання нашого з ОСОБА_1 шлюбу відсутні. Вважає, що судом в умовах повного емоційного напруження, в якому ми зараз живемо, може бути наданий максимальний строк для нашого з позивачкою примирення. Вважає, що наша з позивачкою сім'я може бути збережена і між нами знов будуть панувати теплі та щирі відносини. Просить суд надати максималльний строк для нашого з ОСОБА_1 примирення.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав доводи викладені в відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно зі Свідоцтвом про шлюб (повторно) серія НОМЕР_1 від 28 грудня 2018 року, 15 серпня 1992 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Піско - Радьківської сільської ради Борівського району Харківської області, актовий запис № 10. Прізвище після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 » змінено « ОСОБА_6 ».
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відтак, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Суд вважає, що підстави, на які посилаються позивач, наполягаючи на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, збереження сім'ї не можливо, оскільки протягом тривалого часу шлюб існує лише формально, а також те, що подальше сумісне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
При цьому суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, суд, на підставі наявних у справі доказів, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, на підставі ст. 141 ЦПК України, на користь позивача сплачений нею судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 4, 76-81, 137, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 104, 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 15 серпня 1992 року виконавчим комітетом Піско - Радьківської сільської ради Борівського району Харківської області, актовій запис № 10 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Повний текст рішення виготовлений 29 травня 2025 року.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко