Справа №127/11090/24
Провадження №1-кп/127/319/24
27 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2024 за № 12024020000000095, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Обвинувачений непрацевлаштований, не має постійного джерела доходу, а отже може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вважає, що запобіжний захід до обвинуваченого застосований вірно, підстав для його зміни немає, а тому просить продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам. Заперечив проти задоволення клопотання обвинуваченого про призначення психофізіологічної експертизи, вважає, що підстав для проведення експертизи немає
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, обвинувачений мав постійне місце проживання, немає наміру переховуватися від суду, впливати на свідків. Просили в задоволенні клопотання прокурора відмовити, більш м'який запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Також, обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання, яке підтримав - адвокат ОСОБА_6 , про призначення психофізіологічної експертизи обвинуваченого ОСОБА_5 із застосуванням комп'ютерного поліграфа, яке мотивоване тим, що під час досудового розслідування захисником двічі заявлялось клопотання про призначення застосування поліграфу під час допиту та про призначення експертизи із застосуванням поліграфу, однак у задоволені зазначених клопотань захиснику було відмовдено. Під час судового розгляду в якості обвинуваченого допитано ОСОБА_9 , який повідомив ряд обставин справи, які загалом зводяться до відсутності в діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ст. 115 КК України, у зв'язку з чим, враховуючи зазначені обставини, вважає, що в даному випадку буде доцільно призначити судово-психологічну експертизу із застосуванням поліграфу.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Так, частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Так, ч. 1 ст. 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
В судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2024 до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.03.2024.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2024 продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 29.04.2024.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.04.2024 продовжено строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27.06.2024.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.06.2024 продовжено строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 19.08.2024.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2024 продовжено строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 30.09.2024.
В подальшому строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу продовжувався ухвалами суду.
ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, не працевлаштований, постійного джерела доходу не мав. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв'язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.
Відносно ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.
Суд враховує, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, непрацевлаштований, постійного джерела доходу не мав, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою.
В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.
Відносно ризику незаконно впливати на свідків, суд, оцінюючи наявність такого ризику, враховує, що свідки на даний час судом не допитані, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до дослідження їх показань безпосередньо судом під час судового розгляду. Суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив.
Що стосується ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не мав постійного джерела доходу, вважає такі ризики доведеними.
Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.
При цьому суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Суд вважає, що позиція сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не можливо визнати такою, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду.
Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого.
Враховуючи положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає доцільним не визначати розмір застави.
Щодо клопотання обвинуваченого про призначення психофізіологічної експертизи із застосуванням комп'ютерного поліграфа, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Статтею 332 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу; 3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності. До ухвали суду про доручення проведення експертизи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом. Суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судового провадження, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі. Після постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продовження неможливе до отримання висновку експерта.
Пунктом 6.8 розділу VI Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145, з метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу комп'ютерного поліграфа.
Пунктом 6.8.1 Інструкції передбачено, що предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо: ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації; повноти наданої опитуваною особою інформації; джерела отриманої опитуваною особою інформації; уявлень опитуваної особи про певну подію; іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій. Згідно з вимогами п. 6.8.2 Інструкції такі опитування можуть проводитись тільки за наявності письмової згоди особи, яка проходитиме опитування.
Згідно зіст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
За визначенням поліграф (детектор брехні) є різновидом психофізіологічної апаратури і являє собою комплексну багатоканальну апаратну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред'явлення за спеціальною схемою певних психологічних стимулів; аналіз інформації, отриманої від людини в процесі опитування за допомогою поліграфа, як стверджується, дає змогу одержувати необхідну орієнтувальну інформацію та виявляти ту, яку людина приховує.
Поліграф - це багатоканальний осцилограф, який проводить одночасний запис показників кров'яного тиску, дихання, рухових реакцій, робить електрокардіограму тощо. Водночас, на основні чотири показники, які вимірюються поліграфом (артеріальний тиск, пульс, потовиділення, частота дихання) впливає велика кількість емоцій, в тому числі радість, ненависть, печаль, тривога, депресія. Зв'язок цих параметрів у сукупності із намірами безперечного обману до цього часу наукою не доведено. При цьому слід зазначити, що поліграф не читає думки, а лише реєструє фізіологічну активність та зміну її параметрів. Він виявляє не брехню, а лише збудження, яке з певною долею вірогідності може свідчити про неправду. По фізіологічним реакціям не можна точно встановити природу процесу, що їх викликав (позитивна чи негативна емоція, біль, якісь асоціації, брехня, переляк).
Аналіз чинного законодавства дає підстави вважати, що законодавець дозволяє використовувати поліграф (Інструкція про порядок використання поліграфів у Національній поліції України, затверджена Наказом МВС України від 13.11.2017 № 920, Порядок проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа у Державному бюро розслідувань, затверджений постановою КМУ від 11.05.2017 № 449, Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.12.2016 № 1285, тощо).
Крім того, суд звертає увагу на відсутність нормативно-правового акту, що врегульовує питання проведення судової експертизи (психофізіологічне дослідження з використанням поліграфу (детектору брехні) для цілей кримінального провадження, зокрема із визначенням основних принципів використання поліграфа, випадків, в яких це заборонено, кола осіб, які не можуть бути піддані такій перевірці, часових рамок, протягом яких особа може бути піддана до такої перевірки.
Результати перевірок на поліграфі мають в процесі доказування орієнтовне, а не доказове значення, а висновки мають ознаки вірогідності.
При цьому, судом враховується той факт, що результат такої перевірки показань обвинуваченого на поліграфі мають ознаки вірогідності, та не можуть достовірно вказувати на правдивість чи неправдивість наданих показань.
Згідно зі ст. 84 КПК України джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Суд вважає, що обставини, які на думкуобвинуваченого підлягають з'ясуванню під час проведення експертизи можливо встановити шляхом дослідження доказів, джерела яких визначені ч. 2 ст. 84 КПК України, та надання їм відповідної оцінки в порядку ст. 94 КПК України.
На думку суду, клопотання обвинуваченого про призначення психофізіологічної експертизи із застосуванням комп'ютерного поліграфа, є необгрунтованим.
Суд також зазначає, що питання про допустимість досліджених судом доказів, зокрема висновків експертів, в силу положень ч. 1 ст. 89 КПК України, а також показання обвинуваченого, які надані в процесі судового розгляду, будуть перевірені та оцінено судом під час оцінки доказів в їх сукупності в нарадчій кімнаті, під час ухвалення судового рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Враховуючи наведене, підстав для призначення експертизи суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 183, 194, 331 КПК України,
Клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 27.05.2025 до 25.07.2025 включно.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про призначення психофізіологічної експертизи обвинуваченого ОСОБА_5 із застосуванням комп'ютерного поліграфа - відмовити.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", для відома та виконання.
Ухвала в частині продовження строку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції. Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя