Справа № 127/35494/24
Провадження № 1-кп/127/986/24
27.05.2025 місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в м. Вінниці, кримінальне провадження, відомості про яке внесені 17 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020010001740 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Микулинці, Літинського району, Вінницької області, громадянина України, працюючого без офіційного оформлення трудових відносин, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України,-
ОСОБА_4 , точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 22.06.2024, вступив із трьома особами, матеріали відносно яких виділено у окремі провадження у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння транспортними засобами, які знаходяться на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, що знаходиться по вулиці Ботанічній, 30/32 у місті Вінниці.
Так, вказаним особам було заздалегідь відомо, що територія спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, на якій знаходяться різноманітні транспортні засоби огороджена з усіх боків та охороняється.
З метою реалізації свого спільного злочинного умислу ОСОБА_4 спільно із трьома особами, матеріали відносно яких виділено у окремі провадження, при цьому не домовляючись про розподіл ролей між собою, попередньо узгодили те, що здійснять проникнення на огороджену та охоронювану територію шляхом подолання перешкод через огорожу та в подальшому незаконно заволодіють транспортними засобами, які там перебувають.
Діючи у відповідності до свого злочинного умислу та заздалегідь розробленого плану, за попередньою змовою групою осіб, 22.06.2024 близько 22 години 40 хвилин, ОСОБА_4 спільно з із трьома особами, матеріали відносно яких виділено у окремі провадження, прибули до території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, що знаходиться по вулиці Ботанічній, 30/32 у місті Вінниці та незаконно проникли на огороджену та охоронювану територію, розташовану за вищевказаною адресою, шляхом подолання перешкоди у вигляді паркану.
Реалізовуючи свій спільний протиправний умисел, не маючи ані дійсного ані уявного права на власності на майно, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, розуміючи протиправність своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання ОСОБА_4 спільно із трьома особами, матеріали відносно яких виділено у окремі провадження, помітивши на зазначеній території скутер марки «Suzuki LETS 3», чорного кольору, 2007 р.в., VIN-код НОМЕР_2 , належний ОСОБА_6 , ринкова вартість якого згідно висновку експерта станом на 23.06.2024 становила 21624 грн. 63 коп. та скутер марки «Honda» моделі «Dio» сірого кольору, двигун НОМЕР_3 , 2003 року випуску, об'єм двигуна 49,9 см3, потужністю 5 к.с., належний ОСОБА_7 , ринкова вартість якого згідно висновку експерта станом на 23.06.2024 становила 20009 грн. 20 коп. та визначивши для себе як предмети посягання, близько 01 години 20 хвилин 23.06.2024, перемістили їх поза межі території арешт-майданчику та зникли з місця вчинення злочину, а вказаними транспортними засобами розпорядилися на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 21624 грн. 63 коп. та потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 20009 грн. 20 коп.
Крім того, ОСОБА_4 , у 2024 році, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 27.06.2024, діючи повторно, вступив із 2 особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння транспортними засобами, які знаходяться на території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, що знаходиться по вулиці Ботанічній, 30/32 у місті Вінниці.
Так, вказаним особам було заздалегідь відомо, що територія спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, на якій знаходяться різноманітні транспортні засоби огороджена з усіх боків та охороняється.
З метою реалізації свого спільного злочинного умислу ОСОБА_4 спільно з 2 особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, при цьому не домовляючись про розподіл ролей між собою, попередньо узгодили те, що здійснять проникнення на огороджену та охоронювану територію шляхом подолання перешкод через огорожу та в подальшому незаконно заволодіють транспортними засобами, які там перебувають.
Діючи у відповідності до свого злочинного умислу та заздалегідь розробленого плану, за попередньою змовою групою осіб, 27.06.2024 близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_4 спільно з 2 особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження прибули до території спеціального майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, що знаходиться по вулиці Ботанічній, 30/32 у місті Вінниці та незаконно проникли на огороджену та охоронювану територію, розташовану за вищевказаною адресою, шляхом подолання перешкоди у вигляді паркану.
Реалізовуючи свій спільний протиправний умисел, не маючи ані дійсного ані уявного права на власності на майно, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, розуміючи протиправність своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання ОСОБА_4 спільно з 2 особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, помітивши на зазначеній території мотоцикл марки «Mustang», моделі: МТ125-8, 2021 р.в., номер двигуна: НОМЕР_4 , номер рами: НОМЕР_5 , належний ОСОБА_8 , ринкова вартість якого згідно висновку експерта станом на 28.06.2024 становила 20129 грн. 97 коп. та визначивши для себе як предмет посягання, почали здійснювати переміщення його поза межі території арешт-майданчику з метою розпорядження вказаним мотоциклом на власний розсуд. В свою чергу, виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але з причин, що не залежали від їх волі, ОСОБА_4 спільно з 2 особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження не змогли довести кримінальне правопорушення до кінця та розпорядитись викраденим майном, так як 28.06.2024 близько 1 години 30 хвилин відбулося пошкодження вказаного мотоцикла, що унеможливило його подальше транспортування, після чого останні зникли з місця вчинення злочину, спричинивши потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 20129 грн. 97 коп.
До проведення підготовчого судового засідання між прокурором Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого, у відповідності до ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, 25 жовтня 2024 року укладено угоду про визнання винуватості.
Зі змісту укладеної угоди вбачається, що сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за: - ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинене із проникненням у сховище; - ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у закінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, вчинене із проникненням у сховище.
Погоджено сторонами призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. За ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосовний за наслідками затвердження угоди про визнання винуватості судом.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав, щиро розкаявся та суду пояснив, що дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті він скоїв інкриміновані діяння та зазначив, що угода про визнання винуватості є добровільною та наполягала на затвердженні угоди про визнання винуватості, пообіцявши, що в майбутньому такого більше ніколи не повториться.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого і ухвалити вирок, яким призначити узгоджене сторонами покарання.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просила суд затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого, призначивши узгоджене сторонами угоди покарання.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з'явилися, проте надали суду заяви в яких просили суд провести судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_4 у їх відсутність. Щодо задоволення угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором та обвинуваченим, потерпілі не заперечували.
Заслухавши думку прокурора, захисника, законного представника та показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 цього Кодексу.
Винуватість ОСОБА_4 , у вчинені кримінальних правопорушень, що полягає у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 185 К України), є доведеною та підтверджується показаннями самого обвинуваченого, який вину визнав та повідомив обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Показання обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає переконливим доказом його винуватості з підстав їх належності та допустимості.
Так, ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав, щиро розкаявся та пояснив суду, що дійсно за обставин викладених в обвинувальному акті він вчинив інкриміноване діяння. Про вчинене жалкує в чому щиро розкаюється.
Обвинувачений додатково зазначив, що до вчиненого ставиться самокритично та шкодує, що так сталось.
Аналіз вказаних доказів у справі свідчить, що винуватість ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень є доведеною та підтверджується показаннями обвинуваченого, який вину визнав та детально повідомив обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, а саме дату, час, місце та яким способом їх було вчинено.
За таких обставин, суд вважає вказані докази достатні для надання юридичної оцінки дій обвинуваченого та кваліфікує дії ОСОБА_4 , а саме:
- за ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинене із проникненням у сховище;
- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у закінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, вчинене із проникненням у сховище.
Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 289 КК України, які вчинено ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів. Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надали суду заяви в яких надали згоду щодо затвердження угоди укладеної між прокурором Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого про визнання винуватості з визначеною мірою покарання. Претензій майнового та немайного характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпіла сторона не має, оскільки шкода завдана кримінальним правопорушенням їм відшкодована в повному обсязі, що додатково підтверджується письмовою заявою потерпілих, які також долучено до матеріалів кримінального провадження.
Таким чином, з матеріалів судового провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчинені кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі в чому щиро розкаявся; активно сприяв розкритті кримінального правопорушення; в добровільному порядку відшкодував завдані збитки; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває; за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття; активне сприяння розкритті кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
У судовому засіданні встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого відповідає вимогам ст. 472 КПК України, укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки укладення та затвердження даної угоди передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Судом при вирішенні питання щодо затвердження угоди встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінальних правопорушень вчинених ОСОБА_4 є вірною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб та обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи, особу винного, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого у виді щирого каяття, активного сприяння розкритті кримінального правопорушення, добровільного відшкодування завданого збитку та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. Відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, попередження нових кримінальних правопорушень, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди та призначає узгоджене сторонами вид і міру покарання, відповідно до угоди про визнання винуватості від 29 жовтня 2024 року, укладеної між прокурором Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншого.
Щодо розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.
Ухвалюючи вирок, суд першої інстанції повинен вирішити питання, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. Це питання вирішується судом незалежно від того, чи реалізували учасники кримінального провадження право заявити клопотання про визначення грошового розміру процесуальних витрат, оскільки це входить до предмету доказування у кримінальному провадженні (п. 3 ст. 91 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться витрати, пов'язані із залученням експертів, які згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави.
Так, згідно з п. 13 ч. 1, ч. 3 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі, якщо обвинувачуються декілька осіб суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного обвинуваченого. Відповідно до ст. 126 КПК України, питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов'язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення.
Таким чином, відповідно до положень глави 8 КПК України встановлено принцип дольової відповідальності при стягненні процесуальних витрат відповідно до положень глави 8 КПК України. У тому разі, якщо винуватими буде визнано декілька осіб, суд зобов'язаний визначити, в якому розмірі повинні бути стягнуті витрати з кожного, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан обвинувачених.
Як встановлено в судовому засіданні, процесуальні витрати в загальному розмірі 49735 грн. 75 коп. наявні у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.06.2024 за №12024020010001154, з якого в подальшому були виділені матеріали щодо двох інших осіб в окремі кримінальні провадження.
На підставі ст. ст. 119, 124, 126 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, а саме: документально підтверджені витрати на залучення експертів, в розмірі по 1/4 частки за проведення експертиз: № СЕ-19/102-24/13172-Д від 09.07.2024; № СЕ-19/102-24/13173-Д від 09.07.2024; № СЕ- 19/102-24/13171-ТР від 09.07.2024; № СЕ-19/102-24/13167-БД від 12.07.2024; № СЕ-19/102-24/13168-БД від 12.07.2024; № СЕ-19/102-24/13169-БД від 12.07.2024; № 2239/24-21 від 24.07.2024; № 2371/24-21 від 02.08.2024; № 2389/24-21 від 05.08.2024; № 2390/24-21 від 05.08.2024; № СЕ- 19/102-24/15248-Д від 06.08.2024; № СЕ- 19/102-24/15249-Д від 06.08.2024; № СЕ- 19/102-24/15250-Д від 06.08.2024; № СЕ- 19/102-24/15251-Д від 06.08.2024; № СЕ- 19/102-24/15587-Д від 06.08.2024; № 2379/24-21 від 09.08.2024; № 23 81/24-21 від 09.08.2024; № 2391/24-21 від 12.08.2024; № 2392/24-21 від 12.08.2024; № 2393/24-21 від 12.08.2024; № 2394/24-21 від 12.08.2024, що складає 11676 грн. 65 коп. А також, документально підтверджені витрати на залучення експертів, в розмірі по 1/3 частки за проведення експертизи № 2380/24-21 від 10.09.2024, що становить 1009 грн. 70 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 368-370, 374, 468, 470, 472, 474, 475 КПК України та ст.ст. 60, 65, 69, 70, 289 КК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 25 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 17 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020010001740.
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України.
Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 27.05.2025.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 12686 грн. 35 коп.
На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області, з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України. Клопотання про його скасування місцевим судом може подаватися прокурором у разі невиконання умов угоди про визнання винуватості згідно зі ст. 476 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя: