Справа № 129/390/20
Провадження № 2-др/135/2/25
іменем України
29.05.2025 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Кривешко І.В.,
за участі секретаря судових засідань: Чаленко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин Вінницької області цивільну справу за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Катрича Павла Степановича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди,-
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Катрич П.С. звернувся до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди.
Клопотання обґрунтовано тим, що позивач, завчасно знаючи, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували його позовні вимоги у останнього відсутні, подав позов до ОСОБА_1 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди. Також, на думку відповідача, позивач та його представник в судові засідання для розгляду справи до Гайсинського районного суду не з'являлись умисно, що змусило представника відповідача витрачати свій особистий час та матеріальні засоби для явки до суду. Враховуючи залишення позову без розгляду, на підставі п.п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, представник відповідача просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача понесені останнім судові витрати на надання правничої допомоги в розмірі 10000 гривень.
У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, належним чином повідомлений про розгляд клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Катрича П.С. про ухвалення додаткового рішення, про причини неявки не повідомив. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від позивача до суду не надходили.
Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Катрич П.С., у судове засідання не з'явилися. У клопотанні зазначено про здійснення розгляду справи у відсутності відповідача та його представника.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами третьою та четвертою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали заяви, цивільної справи №129/390/20, дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.
З досліджених матеріалів справи судом установлено.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 11.02.2020 відкрито провадження в цивільній справі №129/390/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до розпорядження голови Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.10.2024 цивільна справа №129/390/20 передана на розгляд до Ладижинського міського суду Вінницької області.
14.10.2024 до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшла дана цивільна справа №129/390/20.
Відповідно до частини 11 статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Ухвалою суду від 18.10.2024 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди залишено без руху. Наданопозивачу строк для усунення зазначених в мотивувальній частині недоліків протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено позивачу, що у разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
12.11.2024 ухвалою суду, згідно положень частини 13 статті 187 ЦПК України, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду. Роз'яснено позивачу , що після умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, останній має право звернутися до суду повторно.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які відповідач ОСОБА_1 сплатила у зв'язку з розглядом справи, її представником - адвокатом Катрич П.С. суду надані такі докази:
копію договору про надання правничої допомоги від 03.03.2020, укладеної між адвокатом Катричем П.С. та відповідачем ОСОБА_1 ;
копію ордеру серії АВ №1166049 на надання правничої допомоги відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги від 27.09.2024, виданий 18.11.2024;
копію акту №1 здачі-прийому правничої допомоги до договору від 03.03.2025 №03/03 від 24.02.2025, згідно якого сторони договору про надання правничої допомоги від 03.03.2020 адвокат Катрич П.С. здійснив, а клієнт ОСОБА_1 прийняла попередньо узгоджені послуги, загальною вартістю 10000,00 грн;
копію квитанції до прибуткового касового ордера №24/02 від 24.02.2025 про сплату ОСОБА_1 10000 гривень.
Вирішуючи заяву представника відповідача адвоката Катрича П.С. про ухвалення додаткового рішення по справі суд враховує такі норми права.
Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст.141 цього Кодексу, зокрема, якщо судом не буде встановлено зловживання стороною чи її представником або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
До судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України). Отже відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір, а надалі позов залишено без розгляду.
Компенсація таких витрат здійснюється з дотриманням загальних правил відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема щодо надання позивачу права заявити клопотання про зменшення їх розміру, якщо позивач вважає їх неспівмірними відповідно до чч.4-6 ст.137 ЦПК України.
Отже, цивільним процесуальним кодексом передбачено процесуальні гарантії для сторони щодо можливості подання клопотання про неспівмірність заявлених до стягнення витрат за правничу допомогу за рахунок позивача у випадку здійснення судом розподілу таких витрат як за наслідком розгляду справи по суті, так у випадку залишення позовної заяви без розгляду.
При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням ч.5 ст.142 ЦПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених ч.5 ст.137, ч.8 ст.141 ЦПК України.
Особливості розподілу судових витрат у разі подання заяви після ухвалення основного рішення закріплено у ст.ст.142, 270 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Частинами 2-4 ст.270 ЦПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених ч.5 ст.142 ЦПК України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.
Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.
Така позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 05.07.2023 року у справі №911/3312/21 провадження №12-43гс22.
У пункті 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
З системного тлумачення положень чч.5, 6 ст.142 ЦПК України, ч.9 ст.141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18.
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Саме по собі звернення з позовом до суду та не забезпечення позивачем явки у судове засідання особисто чи свого представника не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 та його представником адвокатом Катричем П.С. не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача ОСОБА_2 та його представника були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:
- чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив заздалегідь необґрунтований позов;
- чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору;
- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача;
- чи були дії позивача та його представника умисні та який ступінь їх вини й чим це підтверджується.
Звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Отже, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача.
Під час розгляду справи судом жодні дії позивача не визнавалися недобросовісними та не було встановлено зловживання з боку позивача своїми процесуальними правами.
Крім того, заява представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, допущення ним зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, що передбачено ч. 9 ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до переконання про те, що стороною відповідача не доведено необґрунтованість дій позивача у даній справі, в діях позивача по зверненню до суду та в залишенні його позовних вимог без розгляду відсутні ознаки суперечливої поведінки.
Позивач діяв в процесі у відповідності до наданих йому прав, передбачених ст.ст. 43, 49 ЦПК України, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що підстав для прийняття додаткового рішення по справі немає.
Керуючись ст.ст.133, 134, 137, 141, 246, 258-261, 263, 270, 354 ЦПК України, суд,
У прийнятті додаткового рішення по цивільній справі №129/390/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кривешко Ірина Володимирівна