Провадження № 22-ц/803/4352/25 Справа № 190/210/25 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
21 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Травкіній В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року про відмову у відкритті провадження, у складі судді Фирси Ю.В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Жайвор», ОСОБА_2 , треті особи: Державний реєстратор Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Сербіна Альона Василівна, П'тихатська міська рада про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі на підставі положень статті 186 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є корпоративними.
Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до передчасного та помилкового висновку про віднесення даної справи до юрисдикції господарського суду. Вказує, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами КЗпП України, тому дана справа підпадає під юрисдикцію цивільного суду. Окрім того, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції не дотримався процесуальних норм закону, чим обмежив її права на доступ до правосуддя.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є головою, а ОСОБА_3 засновник фермерського господарства «Жайвор», код ЄДРПОУ 30457797, місцезнаходження: 52131, Дніпропетровська область, Кам'янський район село Пальмирівка, вулиця Центральна, будинок № 101, що підтверджується копією Статуту ФГ «Жайвор» та копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 12).
Рішенням засновника ФГ «Жайвор» від 23 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 звільнено з посади голови ФГ «Жайвор» (а.с. 20).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є корпоративними.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У розумінні положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Враховуючи, що в даному випадку спір між сторонами ОСОБА_1 , ФГ «Жайвор» та учасником та засновником ФГ «Жайвор» ОСОБА_2 виник з приводу визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, тобто вказаний спір є трудовим, а тому не може бути розглянутий в порядку господарського судочинства, оскільки регулюється нормами КЗпП України.
Суд першої інстанції не врахував викладене вище та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Право на судовий захист передбачається статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 21 травня 2025 року
Повний текст судового рішення складено 29 травня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна