Провадження № 22-ц/803/4310/25 Справа № 205/1469/25 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
29 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д"
на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 січня 2025 року про відмову у видачі судового наказу, у складі судді Басової Н.В.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з управління побутовими відходами, -
Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 січня 2025 року відмовлено ТОВ "Екологія-Д" у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з управління побутовими відходами.
Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для видачі судового наказу, оскільки стягувачем заявлено вимогу про солідарне стягнення заборгованості за послуги з управління побутовими відходами лише до двох боржників, в той час, як відповідно до довідки про склад сім'ї у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , також зареєстрована повнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у розумінні положень ст. 67, 68 ЖК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» є солідарним боржником, тобто заява не відповідає положенням ст.163 ЦПК України.
Не погодившись з такою ухвалою суду, ТОВ "Екологія-Д" звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у видачі судового наказу, оскільки відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь кого з них окремо. Вказує, що під час звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, було дотримано всіх вимог передбачених діючим законодавством.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2025 року ТОВ "Екологія-Д" звернулося до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська із заявою про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з управління побутовими відходами у розмірі 9654,48 грн.
Згідно довідки про склад сім'ї, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , окрім зазначених солідарних боржників, зареєстрована повнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Так, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Згідно із п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 процентів річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до ст. 66, 67, 162 ЖК України, за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
У розумінні положень ст. 1, 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальним споживачем є власник (співвласник) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 ч.1 ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Колегія суддів звертає увагу, що прохальна частина заяви про видачу судового наказу містить вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги в солідарному порядку, однак без зазначення всіх солідарних боржників, які зареєстровані за вказаною адресою.
Згідно довідки про склад сім»ї № 4651 від 12 грудня 2024 року, зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , також є ОСОБА_3 , 2006 року народження, яка у розумінні положень ст. ст. 67, 68 ЖК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» є солідарним боржником, але у заяві не зазначена.
Відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом або від будь-кого з них окремо.
Проте, це право реалізується виключно у позовному провадженні, де суд досліджує питання правового статусу кожного з боржників.
Однак, судовий наказ є особливою спрощеною формою судового провадження, що передбачає відсутність судового розгляду та дослідження доказів. Через це заявник повинен надати вичерпну, достовірну та повну інформацію, що не викликає сумнівів.
Якщо зобов'язання є солідарним, це зобов'язує заявника вказати всіх боржників, інакше є ризик неповного або неправомірного стягнення.
Крім того, невказання інших боржників, які є солідарно відповідальними, порушує їхні процесуальні права, оскільки без повідомлення вони не можуть реалізувати своє право на заперечення проти наказу, а також унеможливлює повний розгляд справи навіть у межах наказного провадження.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч.4 ст. 544 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц.
Можливість звернення з регресом не замінює належного виконання вимог процесуального законодавства щодо подання заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до ст. 160, 161 ЦПК України, заява про видачу судового наказу має містити достовірні та повні відомості про боржника (або боржників), якщо зобов'язання є солідарним. Якщо таких осіб кілька - усі мають бути вказані.
Невиконання цієї вимоги є підставою для відмови у видачі судового наказу, а не лише процедурною неточністю.
Судовий наказ - це форма судового захисту, яка виключає змагальність сторін, тож до вимог заявника висуваються вищі стандарти точності та юридичної визначеності.
Ігнорування необхідності зазначати всіх солідарних боржників порушує суть та природу наказного провадження, і надання можливості в подальшому звертатись із регресом не усуває цього порушення.
Крім того, реалізація права на регрес виникає вже після виконання зобов'язання, тобто після фактичного погашення боргу за інших співвласників. Це не може бути виправданням для штучного уникнення зазначення цих осіб у заяві про видачу судового наказу.
Таким чином, право на регрес не спростовує обов'язку зазначати в заяві про видачу судового наказу всіх осіб, які несуть солідарну відповідальність. В іншому випадку це створює ризики зловживання процесуальними правами та порушення принципу рівності сторін, а також може спричинити подвійне стягнення з різних осіб за одним і тим самим зобов'язанням.
Висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу, з яким погоджується колегія суддів, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що закон не зобов'язує заявника у заяві про видачу судового наказу зазначати всіх боржників, які несуть солідарну відповідальність за зобов'язанням, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суперечать як положенням закону, так і суті інституту солідарної відповідальності.
Посилання заявника на те, що ТОВ "Екологія-Д" скористалося свої правом подати заяву про видачу судового наказу саме до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як то передбачено положенням ст.543 ЦК України, що не позбавляє права подальшого звернення до суду з регресною вимогою на частину понесених витрат з недобросовісного співвласника, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки права на регрес не спростовує обов'язку зазначати в заяві про видачу судового наказу всіх осіб, які несуть солідарну відповідальність, в іншому випадку це створює ризики зловживання процесуальними правами та порушення принципу рівності сторін, а також може спричинити подвійне стягнення з різних осіб за одним і тим самим зобов'язанням.
Наведені в апеляційної скарги інші доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу, а також не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду.
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 29 травня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна