Провадження № 22-ц/803/3963/25 Справа № 201/7996/23 Суддя у 1-й інстанції - Лукінова К. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
28 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок ДТП
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»
на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим 09 грудня 2024 року позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (далі - ПАТ «НАСК «ОРАНТА») про відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок ДТП. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 26 квітня 2023 року о 19 год. 40 хв. ОСОБА_2 на автодорозі Т04-01 Дніпропетровськ-Мелітополь керуючи транспортним засобом «FORD FIESTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та порушивши вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, здійснюючи об'їзд перешкоди, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, скоїв зіткнення з автомобілем «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності та перебував під його керуванням. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2023 року (справа №199/3881/23) ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Внаслідок ДТП автомобіль «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав значні технічні пошкодження. Для встановлення розміру завданого йому збитку він звернувся до експерта-автотоварознавця ОСОБА_3 , яким було зроблено висновок автотоварознавчого дослідження № 9592 від 01 червня 2023 року, згідно із яким вартість матеріального збитку складає - 104567,98 грн з урахуванням зносу. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Згідно з п.2. Полісу № 211919215 обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 160000,00 грн на одного потерпілого. Він надав відповідачеві повідомлення про подію та всі необхідні документи. Таким чином, відповідач повинен був здійснити на його користь страхове відшкодування на загальну суму 112567,98 грн (104567,98 грн - вартість матеріального збитку + 8000 грн - вартість автотоварознавчого дослідження). Але, не зважаючи на це, відповідач 24 травня 2023 року виплатив йому, страхове відшкодування в розмірі 77574,24 грн. За результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи матеріальний збиток належного йому транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , було визначено в розмірі 108148,06 грн, тому з врахуванням уточнень, просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки в розмірі 30573,82 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 8000 грн та витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 15145,60 грн, що разом становить 53719,42 грн та судовий збір.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 30573,82 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 8000 грн та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 15145,60 грн. Стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 надмірно сплачений 05 грудня 2024 року відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4045990856.1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «НАСК «ОРАНТА», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при зверненні до суду позивачем зазначено розмір збитку - 26993,74 грн, а судом безпідставно стягнуто 30573,82 грн. Вказують, що розмір збитку було зменшено страховиком на розмір ПДВ. Зазначали, що судом не зазначено в рішенні розмір збитку встановленого за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 53719,42 грн та не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справ.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 квітня 2023 року о 19 год. 40 хв. ОСОБА_2 на автодорозі Т04-01 Дніпропетровськ-Мелітополь керував транспортним засобом «FORD FIESTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та порушивши вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, здійснюючи об'їзд перешкоди, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2023 року (справа №199/3881/23) ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 50 н.м.д.г., що становить 850 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «FORD FIESTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», згідно з полісом № 211919215, який діяв на дату ДТП.
З метою захисту своїх порушених майнових прав, та отримання відшкодування завданих збиків внаслідок ДТП, позивач звернувся до Страховика з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, надавши всі необхідні документи передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 77574,24 грн.
Відповідно до висновку експерта-товарознавця №9592 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу складеного оцінювачем ОСОБА_4 вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «КІА Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП складає 104567,98 грн, вартість відновлювального ремонту становить 171208,76 грн. Вартість надання експертного автотоварознавчого дослідження склала 8000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 9592 від 25 травня 2023 року.
Згідно дослідження № АЕ 8035 НК-2 від 15 травня 2023 року, матеріальний збиток, визначений на підставі протоколу огляду автомобіля, завданий власникові КТЗ «КІА Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає: 77574,24 грн.
Згідно висновку експерта № 1056-24 від 09 жовтня 2024 року за результатами проведення судової транспортно-товарозначої експертизи у цивільній справі № 201/7976/23, а саме п. 2.9 Визначення технічного стану КТЗ відповідно до висновку № 9592 від 01 червня 2023 року на КТЗ пошкоджені і за характером і обсягом пошкодження підлягають заміні, включно технологічну заміну або встановленню (Додаток № 2): бампер передній; фара права; крило переднє ліве; підкрилок передній правий; розширювач крила переднього правого; бризковик передній правий; надрамник вісі передньої; піввісь передня права; направляюча тяга нижня права; амортизатор передній правий; поворотний кулак передній правий в зборі; подушка ресори верхня права; підкладка пружини верхня права; підшипник маточини передньої правої, диск колеса переднього правого; нагнітаючий клапан передній правий, датчик АБС передній правий; підвіска стабілізатора правого; поперечна рульова тяга права; наконечник рульової тяги правої. Підлягає ремонту: колісна арка передня права; лонжерон передній правий; А- стояк зовнішній правий. Підлягають фарбуванню: крило переднє праве; А- стояк зовнішній правий; двері передні праві; колісна арка передня права; лонжерон передній правий. КТ3 підлягає миттю. Вартість матеріального збитку, складеного експертом ОСОБА_4 становить 108148,06 грн.
Разом з тим, відповідно до п. 2.13. визначення технічного стану КТЗ відповідно дослідження № АЕ 8035 НК-2 від 15 травня 2023 року: на КТ3 пошкоджені і за характером і обсягом пошкодження підлягають заміні, включно технологічну заміну або встановленню (Додаток № 3): бампер передній; фара права; крило переднє ліве; підкрилок передній правий; розширювач крила переднього правого; бризковик передній правий; надрамник вісі передньої; піввісь передня права; направляюча тяга нижня права; амортизатор передній правий; поворотний кулак передній правий в зборі; подушка ресори верхня права; підкладка пружини верхня права; диск колеса переднього правого; датчик АБС передній правий; поперечна рульова тяга права; наконечник рульової тяги правої. Підлягає ремонту: колісна арка передня права: лонжерон передній правий; А- стояк зовнішній правий. Підлягають фарбуванню: крило переднє праве; А- стояк зовнішній правий; двері передні праві; колісна арка передня права, лонжерон передній правий. КТ3 підлягає миттю. Вартість матеріального збитку, складеного ОСОБА_5 становить 93269,31 грн.
Згідно копії квитанції ОСОБА_1 було сплачено 15145,60 грн за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 1056-24.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки ч. 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон №1961-IV.
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон №1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов'язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку (п. 54 ст. 1 Закону України «Про страхування»).
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону №1961-IV).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц, провадження №14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17, провадження №14-95цс20).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону №1961-IV).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування(пункт 9.1 статті 9 Закону №1961-IV).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 28 даного Закону до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_1 не погодився з розміром страхового відшкодування визначеним відповідачем.
Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Тож, можна зробити висновок, що суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.
У процесуальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Обов'язок доведення розміру заподіяної позивачу шкоди покладається саме на нього.
Відповідач, при виплаті позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 77574,24 грн керувався дослідженням № НОМЕР_2 -2 складеним 15 травня 2023 року, виготовлений спеціалістом ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» ОСОБА_6 , згідно якого вартість збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу «КІА» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 77574,24 грн.
В свою чергу на підтвердження розміру відшкодування майнової шкоди, позивачем надано висновок № 9592 від 01 червня 2023 року експерта-автотоварознавця ОСОБА_4 , згідно із яким визначено вартість матеріальних збитків у розмірі 104567,98 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
З гідно із ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства Укаїни про проведення судових експертиз.
У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Вимоги до висновку експерта зазначені у ч.ч. 6-7 ст. 102 ЦПК України, відповідно до яких у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством . У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Крім того, ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року по справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Старшим судовим експертом лабораторії товарознавчих досліджень Дніпропетровського НДІСЕ Кравченком О. було досліджено висновки №9592 від 01 червня 2023 року та № НОМЕР_2 -2 від 15 травня 2023 року.
Висновком експерта №1056-24 від 09 жовтня 2024 року було встановлено, що висновок №9592 від 01 червня 2023 року, зроблений на замовлення позивача, є більш детальним та містить пошкодження, які не зазначені в висновку №АЕ8035НК-2 від 15 травня 2023 року, зробленому на замовлення відповідача.
Крім того, Висновком експерта №1056-24 від 09 жовтня 2024 року було скореговано вартість збитку по кожному з висновків.
Отже, в рамках проведення судової автотоварознавчої експертизи було встановлено, що вартість матеріального збитку по висновку №9592 від 01 червня 2023 року становить 108148,06 грн, а по висновку №АЕ8035НК-2 від 15 травня 2023 року - 93269,31 грн.
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №42/5/2092 (далі - Методика).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в прийнятті до уваги звіту наданого позивачем, з корегуванням вартості збитку визначеним судовим експертом.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що при зверненні до суду позивачем зазначено розмір збитку - 26993,74 грн, а судом безпідставно стягнуто 30573,82 грн не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки стягнутий розмір відшкодування відповідає позовним вимогам, викладеним в уточненій позовній заяві від 09 грудня 2024 року, а розмір самого відшкодування відповідає доказам наявним в матеріалах справи.
Посилання апеляційної скарги на те, що виплата відшкодування була зменшена страховиком на розмір ПДВ колегією суддів не приймається, оскільки не відповідає дійсності.
Так, колегією суддів досліджено висновок № НОМЕР_2 -2 від 15 травня 2023 року, виготовлений спеціалістом ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» Дубенком В.В. на замовлення ПрАТ «НАСК «ОРАНТА», та не встановлено в ньому визначення розміру збитку з ПДВ та без ПДВ. Висновок має лише одне значення визначеного матеріального збитку - 77574,24 грн, яке і було виплачено позивачу.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що саме їх звіт є більш мотивованим та обґрунтованим, ніж звіт наданий позивачем, не знайшли свого підтвердження та спростовані судовим експертом.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» - залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 травня 2025 року.
Судді: