Провадження № 22-ц/803/1017/25 Справа № 199/5178/23 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
28 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кисельов Богдан В'ячеславович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2024 року в цивільній справі номер 199/5178/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання транспортного засобу спільним майном подружжя, про поділ транспортного засобу шляхом стягнення грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб, про визнання квартири особистою приватною власністю відповідача,
У червні 2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна подружжя, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що в липні 2016 року вона завагітніла від ОСОБА_2 , у зв'язку з чим було прийнято спільне рішення про створення нової сім'ї. Оскільки сторони свого власного житла не мали, вони мешкали в батьків то позивача, то відповідача, було прийнято спільне рішення про придбання квартири для спільного власного проживання, та в серпні 2016 року ними здійснювався пошук квартири для придбання у власність. Наприкінці серпня 2016 року була знайдена квартира у АДРЕСА_1 , квартира була вже з ремонтом та придатна для мешкання. Вартість цієї квартири складала 40000 доларів США, з яких 10000,00 доларів США надав сам відповідач, а 30000,00 доларів США надали батьки позивачки. 10.09.2016 року був укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дажук М.В. (реєстр №2168).
Квартира була зареєстрована на ім'я відповідача ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відразу заселилися до неї та продовжили мешкати однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вести спільний побут.
Отже, починаючи з липня 2016 року по лютий 2017 року сторони проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
07 березня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб; подружжя є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , втім, спільне життя подружжя не склалося, у зв'язку з чим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року шлюб між сторонами розірваний. На теперішній час в спірній квартирі мешкає позивачка разом з дитиною, відповідач мешкає окремо разом зі своїми батьками.
ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з липня 2016 року по лютий 2017 року; визнати квартиру АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
У жовтні 2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська звернувся ОСОБА_2 із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання транспортного засобу спільним майном подружжя, про поділ транспортного засобу шляхом стягнення грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб, про визнання квартири особистою приватною власністю відповідача, обґрунтовуючи його тим, що він заперечує спільне проживання із ОСОБА_1 у період з липня 2016 року по лютий 2017 року, наголошує, що в цей час вони проживали окремо: кожен у своїх батьків. ОСОБА_2 , дізнавшись про вагітність ОСОБА_1 02.08.2016 року, прийняв рішення про придбання у власність квартири, в яку листопаді 2016 року він та ОСОБА_1 вселились після оформлення всіх документів та здійснення ремонту, та з цього часу вони почали проживати разом. При цьому, ОСОБА_1 не працювала, власного доходу не мала, тоді як ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність та отримував від неї дохід.
Спірна квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_2 , які були зароблені до початку спільного проживання з ОСОБА_1 , що, на його переконання, виключає статус квартири, як об'єкта спільної сумісної власності, тому спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
Стосовно транспортного засобу, то, на переконання відповідача, автомобіль, який було придбано у період шлюбу (21.07.2021 року) - Hyundai Kona, номерний знак НОМЕР_1 , та зареєстровано на ОСОБА_1 , оскільки він придбавався за спільні кошти подружжя та в інтересах сім'ї, він є спільною власністю подружжя. Вартість автомобіля на час розгляду справи становить 615450,00 грн, отже, грошова компенсація частки складає - 307725,00 грн.
У зустрічному позові ОСОБА_2 просив суд визнати спільним майном подружжя транспортний засіб автомобіль Hyundai Kona, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; в порядку поділу цього майна стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію його частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб автомобіль Hyundai Kona, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , частину вартості в розмірі 307725,00 грн; визнати квартиру АДРЕСА_2 особистою приватною власністю ОСОБА_2 ; судові витрати покласти на ОСОБА_1 .
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна подружжя - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання транспортного засобу спільним майном подружжя, про поділ транспортного засобу шляхом стягнення грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб, про визнання квартири особистою приватною власністю відповідача - задоволено частково.
Визнано транспортний засіб - автомобіль Hyundai Kona, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відмовлено в задоволенні вимоги зустрічного позову про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб - автомобіль Hyundai
Kona, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Визнано квартиру АДРЕСА_3 приватною власністю ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати (судовий збір) в розмірі 13368,96 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2982,24 грн.
Із вказаним рішенням не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кисельов Б.В., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2024 року по цивільній справі №199/5178/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити, а зустрічні позовні вимоги - залишити без задоволення, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і безпідставним, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції не взяв до уваги покази свідків.
ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні надав оцінку кожному доказу окремо, однак такий підхід за даним предметом позову є хибним та помилковим. Якщо звернути увагу саме на сукупність доказів, втому числі на акт про постійне проживання в квартирі від 19.06.2023 року; спільні фотозйомки у великій кількості; покази свідків; факт вагітності; факт придбання спірної квартири в спірний період; факт укладення шлюбу; факт народження спільної дитини, то чітко прослідковується і є доведеним той факт, що з липня 2016 року по лютий 2017 року сторони, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу проживали однією сім'єю.
Оскільки в період проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу було придбано спірну квартиру АДРЕСА_2 , то в силу ст. 74 СК України, виникла спільна сумісна власність. Отже, ОСОБА_1 має право на визнання за нею право власності на частину квартиру АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 мала у особистій власності автомобілі, які вона купувала за особисті кошти. Від продажу своїх автомобілів ОСОБА_1 відкладала гроші. Автомобіль Hyundai Kona, державний номер НОМЕР_1 , був куплений за кордоном безпосередньо на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною митною декларацією. Крім того, ОСОБА_1 були надані підтверджуючі квитанції про сплату державного мита за розмитнення спірного транспортного засобу, в яких значиться платник ОСОБА_4 , яка є матір'ю ОСОБА_1 . Батьки ОСОБА_1 вирішили подарувати доньці зазначений автомобіль, тому додали коштів на його купівлю, що бракувало, та сплачували ці кошти. На іншу частину вартості автомобілю ОСОБА_1 надала особисті кошти, накопиченні з продажу інших автомобілів, які належали їй особисто. Отже автомобіль Hyundai Kona, державний номер НОМЕР_1 , у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України відноситься до особистої приватної власності ОСОБА_1 .
Щодо посилання суду першої інстанції на ненадання доказів, за яку вартість були продані транспортні засоби, слід зазначити, що документи, які стали підставою для проведення реєстраційних операцій з транспортними засобами (в цьому випадку договори купівлі-продажу), зберігаються в органі, що здійснював реєстраційні дії. Термін зберігання таких документів, згідно з наказом МВС від 10 січня 2014 року №5 ДСК складає три роки з моменту здійснення відповідної реєстраційної операції. В свою чергу, ОСОБА_2 не надано разом із зустрічним позовом належних та допустимих доказів придбання автомобілю за спільні кошти подружжя, заявлені зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими у зв'язку з їх недоведеністю.
ОСОБА_2 вказує, що заробив кошти на придбання спірної квартири до шлюбу від здійснення ним підприємницької діяльності. Але жодного доказу на підтвердження наявності доходу, який він отримував до шлюбу, разом із зустрічною позовною заявою суду не надано. Також ним не надано жодного доказу, що за спірний період він займався підприємницькою діяльністю.
Від ОСОБА_2 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бартош-Стрельникова Т.М. апеляційну скаргу не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, позивачку та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 10 вересня 2016 року був укладений договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дажук М.В. (а.с. 16-19, том 1).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 07.03.2017 року, та вони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13, 14, том 1).
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинений в результаті його розірвання на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.04.2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110684572).
До матеріалів справи долучено спільні фотографії ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , де ОСОБА_1 вказала дати їх виготовлення (а.с. 26-36, том 1).
Відповідно до акту обстеження умов проживання №02/1529 від 08.05.2023 року дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 виконує всі батьківські обов'язки щодо виховання та розвитку дитини (а.с. 15, том 1).
З акту про постійне проживання в квартирі від 19.06.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , складеного мешканцями цього будинку, вбачається, що з вересня 2016 року по березень 2017 року проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З квітня 2017 року по лютий 2023 року в зазначеній квартирі проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та їх неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З березня 2023 року по теперішній час в зазначеній квартирі проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 20, том 1).
Відповідно до висновку про ринкову вартість нерухомого майна від 19.06.2023 року, виконавець якого є ТОВ «БАЗИС РК», ринкова вартість об'єкта оцінки без урахування ПДВ об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , складає 900000,00 (дев'ятсот тисяч) грн (а.с. 37, том 1 ).
Згідно зі звітом від 14.06.2023 року про оцінку вартості трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який наданий відповідачем, ринкова вартість об'єкта оцінки без урахування ПДВ складає 1640000,00 грн (а.с. 92-93, том 1).
Відповідно до висновку оцінювача про вартість від 14.06.2023 року, виконавець якого є ТОВ
«Всеукраїнська оціночна компанія», ринкова вартість об'єкта оцінки - легкового автомобілю марки HYUNDAI, модель KONA, 2019 року випуску, білого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , без урахування ПДВ, складає 615450,00 грн (а.с. 91, том 1).
Згідно з відповіддю ГУ ДПС у Дніпропетровській області №5807/04-36-53-01-13 від 31.07.2023 року ОСОБА_1 , взята на облік як суб'єкт підприємницької діяльності згідно з розпорядженням №22030000000023622 Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.11.2013 року. ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Придніпровській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровський області та використовує загальну систему оподаткування. Доходу за 2014, 2015 роки не мала, в 2016 році мала річний дохід 59093,00 грн (а.с. 131 -132, том 1).
З Єдиного Державного реєстру транспортних засобів вбачається, що станом на 11 листопада 2023 року за гр. ОСОБА_1 зареєстровано та перереєстровано наступні транспортні засоби:
23 червня 2015 року зареєстровано автомобіль NISSAN JUKE, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , номер VIN: НОМЕР_4 , на підставі довідки - рахунку №ААВ251972 від 23 червня 2015 року та ВМД №125130014/2015/480149 від 15 січня 2015 року;
07 квітня 2016 року на вищезазначений транспортний засіб здійснена перереєстрація, без зміни власника, у зв'язку зі зміною анкетних даних власника;
30 вересня 2017 року автомобіль NISSAN JUKE, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , номер VIN: НОМЕР_4 , на підставі договору СГ №4589/17/001683 від 30 вересня 2017 року перереєстровано на нового власника ОСОБА_7 ;
18 листопада 2017 року зареєстровано автомобіль VOLVO ХС60, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер VIN: НОМЕР_5 , на підставі ВМД №110160/2017/004461 від 14 листопада 2017 року та посвідчення митниці №DN 0005962 від 14 листопада 2017 року;
02 червня 2021 року вищезазначений транспортний засіб на підставі договору купівлі - продажу, укладеному в ТСЦ №1249/2021/2613454 від 02 червня 2021 року, перереєстровано на нового власника ОСОБА_8
02 червня 2021 року автомобіль HYUNDAI KONA, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 , номер VIN: НОМЕР_2 , на підставі ВМД №UА500510/2021/201459 від 16 липня 2021 року та посвідчення митниці №006008364 від 16 липня 2021 року;
31 липня 2021 року на вищезазначений транспортний засіб здійснено перереєстрація без зміни власника при заміні номерного знаку НОМЕР_1 (а.с. 187-189, том 1).
З відповіді Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №0400-010704-7/198129 від 08.12.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 станом на 07.12.2023 року на обліку як фізична особа-підприємець та відповідно, як платник єдиного внеску, не перебуває (а.с. 206 - 208, том 1).
ОСОБА_2 з моменту реєстрації є керівником та засновником ПП «АВЧ-ЛОГІСТІК», що підтверджується відповіддю №47340/5/04-36-12-04-04 від 06.12.2023 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (а.с. 210, том 1).
З письмової розписки від 10.09.2016 року, складеної ОСОБА_9 , встановлено, що нею отримані грошові кошти в розмірі 40000,00 доларів США від ОСОБА_2 в якості повного розрахунку за продану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 250, том 1).
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.
Частково задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в певному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2024 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
За змістом ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до правої позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі №645/1601/16-ц від 24.06.2020 року проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Таким чином, при застосуванні ст. 74 СК України необхідно виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі №531/295/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року в справі №554/8023/15-ц зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання.
Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-1026цс15.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення
учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 10 вересня 2016 року укладений договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
З письмової розписки від 10.09.2016 року, складеної ОСОБА_9 , встановлено, що нею отримані грошові кошти в розмірі 40000,00 доларів США від ОСОБА_2 в якості повного розрахунку за продану квартиру за адресою: АДРЕСА_1
ОСОБА_2 з моменту реєстрації є керівником та засновником ПП «АВЧ-ЛОГІСТІК», що підтверджується відповіддю №47340/5/04-36-12-04-04 від 06.12.2023 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 07.03.2017 року.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинений в результаті його розірвання на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.04.2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110684572).
З акту про постійне проживання в квартирі від 19.06.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , складеного мешканцями цього будинку, вбачається, що з вересня 2016 року по березень 2017 року проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З квітня 2017 року по лютий 2023 року в зазначеній квартирі проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та їх неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З березня 2023 року по теперішній час в зазначеній квартирі проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з відповіддю ГУ ДПС у Дніпропетровській області №5807/04-36-53-01-13 від 31.07.2023 року ОСОБА_1 , взята на облік як суб'єкт підприємницької діяльності згідно з розпорядженням №22030000000023622 Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.11.2013 року. ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Придніпровській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровський області та використовує загальну систему оподаткування. Доходу за 2014, 2015 роки не мала, в 2016 році мала річний дохід 59093,00 грн.
З Єдиного Державного реєстру транспортних засобів вбачається, що станом на 11 листопада 2023 року за гр. ОСОБА_1 зареєстровано та перереєстровано наступні транспортні засоби:
23 червня 2015 року зареєстровано автомобіль NISSAN JUKE, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , номер VIN: НОМЕР_4 , на підставі довідки - рахунку №ААВ251972 від 23 червня 2015 року та ВМД №125130014/2015/480149 від 15 січня 2015 року;
07 квітня 2016 року на вищезазначений транспортний засіб здійснена перереєстрація, без зміни власника, у зв'язку зі зміною анкетних даних власника;
30 вересня 2017 року автомобіль NISSAN JUKE, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , номер VIN: НОМЕР_4 , на підставі договору СГ №4589/17/001683 від 30 вересня 2017 року перереєстровано на нового власника ОСОБА_7 ;
18 листопада 2017 року зареєстровано автомобіль VOLVO ХС60, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер VIN: НОМЕР_5 , на підставі ВМД №110160/2017/004461 від 14 листопада 2017 року та посвідчення митниці №DN 0005962 від 14 листопада 2017 року;
02 червня 2021 року вищезазначений транспортний засіб на підставі договору купівлі - продажу, укладеному в ТСЦ №1249/2021/2613454 від 02 червня 2021 року, перереєстровано на нового власника ОСОБА_8
02 червня 2021 року автомобіль HYUNDAI KONA, 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 , номер VIN: НОМЕР_2 , на підставі ВМД №UА500510/2021/201459 від 16 липня 2021 року та посвідчення митниці №006008364 від 16 липня 2021 року;
31 липня 2021 року на вищезазначений транспортний засіб здійснено перереєстрація без зміни власника при заміні номерного знаку НОМЕР_1 .
За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки нею не надано належних та достовірних доказів на підтвердження факту її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з липня 2016 року по лютий 2017 року та відсутності підстав для визнання за позивачкою права власності на частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ці вимоги є похідними від вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю з відповідачем у зазначений нею період часу, окрім того дане нерухоме майно було придбане ОСОБА_2 , не будучи у шлюбі із ОСОБА_1 .
Частково задовольняючи зустрічний позов, судом першої інстанції також обґрунтовано встановлено, що транспортний засіб HYUNDAI KONA, 2019 року випуску, було придбано у період перебування сторін у шлюбі, отже наявні підстави для визнання транспортного засобу спільним майном подружжя, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження придбання нею цього автомобілю за особисті кошти.
Довід апеляційної скарги про ненадання судом першої інстанції належної оцінки таким доказам сумісного проживання позивачки однією сім'єю з відповідачем у період з липня 2016 року по лютий 2017 року, як фотографії та показання свідків, апеляційний суд відхиляє як необґрунтований, враховуючи висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 08 грудня 2021 року в справі №531/295/19, де зазначено, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кисельов Богдан В'ячеславович, залишити без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 травня 2025 року.
Судді: