Провадження № 11-кп/803/2104/25 Справа № 202/1961/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (приймає участь в
режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 1202504221000007 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 травня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 червня 2025 року,
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, та обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або зменшити розмір застави.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що клопотання прокурора є необгрунтованим, окрім того, до клопотання не додано підтвердження щодо надання йому копії цього клопотання та матеріалів, якими обгрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Стверджує, що прокурором не доведено вчинення ним кримінального правопорушення, а також, що матеріали справи є сфальсифікованими, покази представника потерпілого суперечать матеріалам провадження.
Зазначає, що він має постійне місце проживання, страждає на тяжкі хвороби.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 травня 2025 року ОСОБА_6 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 червня 2025 року, також застосовано заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, при цьому враховано особу обвинуваченого, який не має постійного заробітку, офіційного джерела доходів та міцних соціальних зв'язків.
Від захисника та прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження під час апеляційного перегляду, у зв'язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність захисника та прокурора, проти чого не заперечував обвинувачений.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченого не підлягають задоволенню з таких підстав.
Частиною 3 статтею 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Індустріального районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт № 1202504221000007 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою слідчого судді від 16.01.2025 року до обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 01.05.2025 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане питання, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 315 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, та особу обвинуваченого, який не має постійного заробітку, офіційного джерела доходів та міцних соціальних зв'язків. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку;
- незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочався, потерпілі та свідкі судом не допитані, а відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відповідно до клопотання прокурора ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий.
Таким чином, зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, слід зазначити, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено у підготовчому судовому засіданні, що свідчить про те, що вказане кримінальне провадження тільки призначено до судового розгляду, а тому докази не досліджені, обвинувачений, потерпіла та свідки не допитані.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленому ризику, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки відсутні відомості про міцні соціальні зв'язки за адресою, де буде проживати обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Твердження обвинуваченого, що він має постійне місце проживання, колегія суддів вважає таким, що не зменшує заявлені у кримінальному провадженні ризики.
Таким чином, підстав для застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
При цьому слід зазначити, що судом розглянута можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, а саме, застави.
Твердження обвинуваченого, що клопотання прокурора є необгрунтованим, - не є слушним, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 відповідає вимогам ч.3 ст.199 КПК України, у якій передбачено вимоги лише про зазначення відомостей, які викладені в клопотанні.
Зокрема, у клопотанні прокурора зазначені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором до клопотання не додано підтвердження щодо надання йому копії цього клопотання та матеріалів, якими обгрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, не є підставою для скасування ухвали суду, оскільки відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Посилання обвинуваченого на те, що прокурором не доведено вчинення ним кримінального правопорушення, а також, що матеріали справи є сфальсифікованими, покази представника потерпілого суперечать матеріалам провадження, не може бути взято до уваги, оскільки встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.
Доводи обвинуваченого про те, що він страждає на тяжкі захворювання, колегія суддів вважає такими, що не є підставами для зміни запобіжного заходу, оскільки відсутні відомості на підтвердження неможливості перебування обвинуваченого під вартою у зв'язку із станом здоров'я.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 травня 2025 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4