Провадження № 22-ц/803/3758/25 Справа № 208/854/24 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
28 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради, Виконавчого комітету Кам'янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на додаткове рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кам'янської міської ради, Виконавчого комітету Кам'янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
09 січня 2025 року адвокат Проскурін Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, якій просив поновити йому пропущений строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які третя особа понесла у зв'язку з розглядом справи № 208/854/24 в судах, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України; ухвалити додаткове рішення у справі № 208/854/24 в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 93000 грн у відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
13 січня 2025 року адвокат Шевченко Л.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надала заяву, в якій зазначала, що заявником пропущений п'ятиденний строк звернення до суду із заявою, а причини, на які посилається заявник, не є поважними та вказала про неспівмірність заявлених до стягнення витрат.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Проскуріна Д.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Поновлено представнику ОСОБА_2 - адвокату Проскуріну Д.О. пропущений строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13000 грн у відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про стягнення судових витрат відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що представником третьої особи не надано детальний розрахунок понесених витрат на правничу допомогу, а рахунок на оплату №1/25 від 09 січня 2025 року не може вважатись таким розрахунком. Третьою особою не доведено факт оплати послуг адвоката в повному розмірі.
14 березня 2025 року адвокат Проскурін Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість додаткового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
09 січня 2025 року адвокат Проскурін Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив поновити строк на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу та стягнути з позивачки 93000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Проскуріна Д.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Поновлено представнику ОСОБА_2 - адвокату Проскуріну Д.О. пропущений строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13000 грн у відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Стосовно строку слід зазначити наступне.
Так, частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Зазначене узгоджується із положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.
Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, у письмових поясненнях третьої особи від 03 квітня 2024 року було поставлено питання про стягнення судових витрат, тобто зроблено відповідну заяву.
Рішення у даній справі ухвалено 12 грудня 2024 року, за відсутності учасників справи.
З врахуванням того, що рішення ухвалювалося судом першої інстанції за відсутності учасників справи. Датою складання повного тексту рішення вказано 22 грудня 2024 року. Згідно з відомостями ЄДРСР вбачається, що рішення надіслане судом до ЄДРСР 03 січня 2025 року та оприлюднене 06 січня 2025 року, заява про ухвалення додатково рішення подана 09 січня 2025 року, тобто фактично строк не пропущений, а отже факт його поновлення та розгляд заяв по суті не є порушенням.
При цьому у практиці Європейського Суду з прав людини існує точка зору, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Що стосується стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат в сумі 13000 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, на підтвердження понесених третьою особою витрат на професійну правничу допомогу представником ОСОБА_2 - адвокатом Проскуріним Д.О. подані: Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №5/24 від 20 березня 2024 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1272138 від 21 березня 2024 року, рахунок № 1/25 від 09 січня 2025 року з детальним описом виконаної адвокатом роботи та витраченого часу; квитанції до прибуткового касового ордера № 7 від 20 березня 2024 року, № 27 від 14 листопада 2024 року та № 1 від 09 січня 2025 року. Згідно рахунку №1/25 від 09 січня 2025 року загальна вартість правової допомоги становить 93000 грн, та складається з: 1) вивчення та аналіз матеріалів позовної заяви (тривалість 1 година, вартість 2000 грн); 2) аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, та практики його застосування Верховним Судом (тривалість 2 години, вартість 4000 грн); 3) участь у судовому засіданні 21 березня 2024 року (тривалість 1 година, вартість 3000 грн); 4) складання письмових пояснень та їх направлення (тривалість 6 годин, вартість 21000 грн); 5) складання та направлення заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (тривалість 1 година, вартість 3000 грн); 6) участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 11 квітня 2024 року (тривалість 1 година, вартість 3000 грн); 7) складання та направлення клопотання про приєднання доказів (тривалість 1 година, вартість 3000 грн); 8) складання та направлення заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (тривалість 1 година, вартість 3000 грн); 9) ознайомлення з матеріалами справи (тривалість 1 година, вартість 3000 грн); 10) участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (тривалість 1 година, вартість 3000 грн); 11) складання та направлення заяви про відкладення підготовчого засідання (тривалість 1 година, вартість 3000 грн); 12) прибуття до суду для участі в судовому засіданні, яке не відбулось у зв'язку з наданням представницею позивачки клопотання про проведення підготовчого засідання без її участі (тривалість 1 година, вартість 1500 грн); 13) прибуття до суду для участі в судовому засіданні, яке не відбулось у зв'язку з відсутністю в суді електропостачання (тривалість 1 година, вартість 1500 грн); 14) участь в судовому засіданні (тривалість 1 година, вартість 3000 грн); 15) складання та направлення до суду заяви про намір звернутися з заявою про ухвалення додаткового рішення (тривалість 1 година, вартість 3000 грн); 16) участь в судовому засіданні (тривалість 1 година, вартість 3000 грн); 17) прибуття до суду для участі в судовому засіданні (тривалість 1 година, вартість 3000 грн); 18) складання та направлення заяви про ухвалення додаткового рішення (тривалість 2 години, вартість 7000 грн); 19) “Гонорар успіху» адвоката згідно п.4.4 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 20 березня 2024 року (вартість 20000 грн).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі №301/2534/16-ц (провадження №61-7446св19).
Судом першої інстанції враховані положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що вимоги апеляційної скарги щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Місцевий суд, розподіляючи витрати, понесені третьою особою на професійну правничу допомогу, дійшов до обґрунтованого висновку, що наявні в матеріалах справи докази є підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію значимості таких дій у справі, та з врахуванням того, що в задоволенні позову відмовлено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст додаткової постанови складено 28 травня 2025 року.
Судді: