Провадження № 22-ц/803/3357/25 Справа № 208/854/24 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
28 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської міської ради, Виконавчого комітету Кам'янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кам'янської міської ради, Виконавчого комітету Кам'янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 23 липня 1994 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 07 липня 2003 року вона за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Моісеєнко В.М. (реєстровий № 1262) придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 28,4 кв.м. Вона зареєстрована в цій квартирі з 17 лютого 2005 року, а з дати її придбання та по теперішній час постійно мешкає в ній, квартира є її єдиним житлом і постійним місцем проживання. 04 липня 2008 року її колишній чоловік ОСОБА_3 уклав із ПАТ «Укрсиббанк» два договори споживчого кредиту: № 1136800200 на суму 20000 доларів США (96996 грн) та № 11368024000 на суму 1195 грн. 04 липня 2008 року, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за укладеними ОСОБА_3 договорами споживчого кредиту, нею із ПАТ «Укрсиббанк» був укладений іпотечний договір № 11368002000/1 за яким вона передала останньому в іпотеку вищевказану квартиру. ОСОБА_3 кредит банку не повернув, залишив сім'ю і в подальшому шлюб було розірвано. 15 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л. був вчинений виконавчий напис на суму боргу, зареєстрований в реєстрі за № 972. 18 грудня 2009 року Дніпровським ВДВС Дніпродзержинського МУЮ було відкрите виконавче провадження ВП № 16618711 про звернення стягнення на нерухоме майно: а саме квартиру АДРЕСА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк». 03 червня 2013 року, на виконання виконавчого напису, квартира була продана з прилюдних торгів ОСОБА_2 за 70050 грн. 04 липня 2013 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру. 06 жовтня 2016 року рішенням Дніпровського районного суду по справі № 209/4219/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, ОСОБА_2 відмовлено, як у виселенні ОСОБА_1 із квартири, так і у знятті останньої з реєстраційного обліку в цій квартирі. 19 січня 2024 року вона отримала витяг із реєстру територіальної громади, з якого їй стало відомо, що вона знята з реєстрації за вищевказаною адресою. Враховуючи наявність рішення Дніпровського районного суду від 06 жовтня 2016 року по справі № 209/4219/13-ц, яким власнику житла ОСОБА_2 було відмовлено у її знятті з реєстрації у квартирі і у її виселенні, відсутність її особистої заяви про зняття її із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), у органу реєстрації були відсутні будь які правові підстави для вчинення дій щодо зняття її із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у квартирі. Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду по справі № 209/4219/13-ц від 23 серпня 2013 року накладено арешт на спірну квартиру, який станом на день подачі цієї заяви не скасований. Також орган реєстрації не перевірив інформацію про реєстрацію права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, із якого вбачається, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за особою: ОСОБА_2 . Однак при формуванні довідки за РНОКПП ОСОБА_1 , право власності на квартиру зареєстроване за нею, та не скасоване у встановленому законом порядку. На цю суттєву обставину відповідач уваги не звернув, і неправомірно позбавив її, вже як співвласника, права реєстрації місця проживання у квартирі, право власності на яку не скасоване в установленому законом порядку. В результаті неправомірних дій з боку відповідача вона позбавлена права на користування квартирою, яка є єдиним її житлом, вона з дати купівлі квартири по сьогодні несе витрати по її утриманню. Договори про надання комунальних послуг укладені саме з нею, а не з ОСОБА_2 , саме вона сплачує всі комунальні послуги. До заяви ОСОБА_2 не було надано судового рішення, яким ОСОБА_1 позбавлена права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття її з реєстрації місця проживання та не надано доказів припинення підстав на право користування нею квартирою, а відтак зняття її з реєстрації місця проживання є незаконним. Той факт, що наразі ОСОБА_2 є власником квартири, не є належним доказом припинення підстав її права користування квартирою тому просила суд ухвалити рішення, яким зобов'язати Виконавчий комітет Кам'янської міської ради скасувати в Реєстрі територіальної громади відомості про зняття ОСОБА_1 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання; зобов'язати Виконавчий комітет Кам'янської міської ради поновити в Реєстрі територіальної громади відомості про місце проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 .
Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 січня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Проскуріна Д.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Поновлено представнику ОСОБА_2 - адвокату Проскуріну Д.О. пропущений строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13000 грн у відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що орган реєстрації не мав права для вчинення дій щодо зняття її із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за відсутності судового рішення, яким це її право скасовано. Те що ОСОБА_2 є власником квартири не є належним доказом припинення підстав її права бути зареєстрованою в цій квартирі.
10 березня 2025 року адвокат Проскурін Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який набув чинності 01 грудня 2021 року, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. Аналогічна норма міститься і в пп.5 п.5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад». Відповідно до п.61 даного Порядку, у разі звернення до органу реєстрації разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: 1) документ, що посвідчує особу; 2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається. Отже для зняття особи з реєстрації не потрібно відповідне рішення суду.
19 березня 2025 року адвокат Проскурін Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , надав заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікуються у зв'язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що з 23 липня 1994 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу вони мають повнолітнього сина ОСОБА_4 , 1995 року народження.
Під час шлюбу 07 липня 2003 року ними була придбана квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, покупцем в якому була зазначена ОСОБА_1 та на неї було зареєстровано право власності на квартиру.
04 липня 2008 року ОСОБА_3 були укладені два договори споживчого кредиту з ПАТ «Укрсіббанк»: № 1136800200 на суму 20000 доларів США або 96996 грн та № 11368024000 на суму 1195 грн.
04 липня 2008 року в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеними кредитними договорами позивачка уклала з ПАТ «Укрсіббанк» іпотечний договір № 11368002000/1, за яким вона передала в іпотеку спірну вищезазначену квартиру.
В зв'язку з невиконанням позивачем умов кредитних договорів 15 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л. був вчинений виконавчий напис на суму боргу за кредитом.
18 грудня 2009 року Дніпровським ВДВС ДМУЮ було відкрито виконавче провадження ВП № 16618711 про звернення стягнення на нерухоме майно - спірну квартиру на користь АКІБ «УкрСиббанк».
03 червня 2013 року на виконання виконавчого напису спірна квартира з прилюдних торгів була продана ОСОБА_2 за 70050 грн.
Право власності за ОСОБА_2 зареєстровано 04 липня 2013 року.
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом за до Дніпровського відділу ДВС ДМУЮ, ПП “Спеціалізоване підприємство юстиція», ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог - ПАТ “Укрсиббанк», ТОВ “Вердикт Фінанс», ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування акту про проведення прилюдних торгів.
В свою чергу у грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог - Житлово-будівельний кооператив №43 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, -
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 серпня 2013 року у справі № 209/4219/13-ц була задоволена заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі вказаної ухвали суду державним реєстратором Дніпродзержинського міського управління юстиції Москаленко О.В. 04 вересня 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис № 2367141 про обтяження (арешт) квартири.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 жовтня 2016 року, яке набрало законної сили 10 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року, в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року заходи забезпечення позову, згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 серпня 2013 року по справі № 209/4219/13-ц, було скасовано.
Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , за відомостями з Державного реєстру речових прав належить ОСОБА_2 з 04 липня 2013 року на праві приватної власності з розміром частки 1, відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні, відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні, відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні, у Єдиному Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості відсутні, у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні, що підтверджується витягом № 376444528 від 29 квітня 2024 року та витягом № 384820118 від 28 червня 2024 року.
27 грудня 2023 року ОСОБА_2 , як власник житла, звернувся до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади КМР із заявою власника житла про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , разом із заявою ОСОБА_2 надав паспорт громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, платіжну інструкцію про сплату адміністративного збору, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 04 липня 2013 року, зареєстроване в реєстрі за № 733, та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 5698873 від 04 липня 2013 року.
На підставі заяви та доданих до неї документів посадовою особою відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради Гнєєвою О.А. було прийнято рішення про зняття ОСОБА_1 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , про що у заяві зроблений відповідний запис.
Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» не передбачено окремої форми рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання.
На підставі поданих документів, 27 грудня 2023 року ОСОБА_1 було знято з задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , проведено Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади КМР без порушень вимог діючого законодавства, Відділ діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, тому відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідачів щодо не поновлення в Реєстрі територіальної громади відомостей про місце проживання позивачки незаконною, скасування відомостей про зняття її із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та поновлення в Реєстрі територіальної громади відомостей про місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 01 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» який регулює відносини у сфері надання публічних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 256 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста КМР здійснює свої повноваження у відповідності до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року № 1871-IX, постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» та інших нормативних актів, що стосуються питань декларування/реєстрації місця проживання (перебування).
Відповідно до ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та підпунктом 5 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», зняття із задекларованого зареєстрованого місця проживання (перебування) особи може здійснюватися на підставі заяви власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
Таким чином, Закон передбачає як добровільний порядок зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, так і порядок зняття поза її волевиявленням - за заявою власника житла, за виключенням зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) співвласника житла за заявою іншого співвласника цього житла, що Законом не допускається.
Заява власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за встановленою формою, як підстава для зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), передбачена і Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи.
Наведене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі № 161/5576/23 та у постанові Верховного Суду від 08 травня 2024 року у справі № 127/21333/22.
Із матеріалів справи встановлено, що 27 грудня 2023 року ОСОБА_2 , як власник квартири, подав до Центру надання адміністративних послуг КМР заяви про зняття осіб, які були зареєстровані у належній йому квартирі, із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та надав всі необхідні документи.
Згідно з п. 61 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/ зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.
Пунктом 41 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», передбачено, що посадова особа органу реєстрації з метою перевірки належності особі, що подала заяву для реєстрації місця проживання (перебування), відповідного житла на праві власності чи належності власнику (співвласникам), що надали згоду особі для реєстрації місця проживання (перебування), відповідного житла на праві власності, а, також з метою перевірки перебування такого житла в іпотеці або довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань використовує відомості Державного реєстру речових прав, на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про адміністративні послуги», забороняється вимагати від суб'єкта звернення для надання адміністративної послуги документи або інформацію, не передбачені законом.
Відповідно до ч. 13 ст. 18 «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо: особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним; відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях; за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.
Статтею 19 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, що скасування рішення про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється відповідно до вимог, встановлених для скасування відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи статтею 17 цього закону та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», відомості про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи скасовуються у разі проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що лише при порушенні вимог, встановлених законом для проведення реєстраційних дій, можливе скасування відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , проведено Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади КМР без порушень вимог діючого законодавства, Відділ діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, за заявою власника квартири, тому відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідачів щодо не поновлення в Реєстрі територіальної громади відомостей про місце проживання позивачки незаконною, скасування відомостей про зняття її із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та поновлення в Реєстрі територіальної громади відомостей про місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Стосовно доводів апеляційної скарги про наявність обтяження (арешту) квартири, станом на дату зняття її із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 1 п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», орган реєстрації відмовляє у разі, коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на декларування/реєстрацію місця проживання).
Тобто зазначена у підпункті 1 п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», підстава для відмови, а саме відомості про обтяження щодо житла, поширюється виключно на питання декларування або реєстрації місця проживання (перебування) і не може слугувати підставою для відмови у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 березня 2024 року заходи забезпечення позову вжиті згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 серпня 2013 року по справі № 209/4219/13-ц, було скасовано.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 травня 2025 року.
Судді: