Провадження № 22-ц/803/5352/25 Справа № 203/3826/24 Суддя у 1-й інстанції - Іваницька І. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
28 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за позикою, -
У липні 2024 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за позикою.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за позикою, оформленої розпискою від 24.03.2024, з урахуванням надісланого листа - повідомлення №001/24 від 07.05.2024 та листа - вимоги №002/24 від 30.05.2024.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 24.03.2024 в сумі 15 500,00 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) доларів США.
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за позикою задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 24.03.2024 в сумі 15 500,00 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) доларів США та судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 6 315,88 грн (шість тисяч триста п'ятнадцять грн 88 коп.).
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2025 року заяву представника позивача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за позикою - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн (десять тисяч грн). В іншій частині вимог заяви - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.03.2024 ОСОБА_1 було власноручно написано розписку наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 , получил от ОСОБА_2 суму в размере 15 500, 00 долларов США на приобретение автокрана общей стоимостью 31 000,00 долларов США НОМЕР_1 . При реолизации автокрана НОМЕР_1 обязуюсь вернуть пятьдесят процентов стоимости автокрана или дать возможность выкупить за 50% стоимости автокрана ОСОБА_3 . За время эксплуатации автокрана до продажи прибыль делится поровну, стоимость расходных материалов высчитывается из прибыли».
Листом № 001/24 від 07.05.2024 позивачем було запропоновано ОСОБА_1 в строк не пізніше 24.05.2024 здійснити продаж зазначеного автокрану та повернути позивачу грошові кошти в розмірі 15 500,00 доларів США або продати вказаний автокран ОСОБА_2 за 50% його вартості.
У зв'язку з тим, що поставлене питання залишилося не врегульованим, позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою №002/24 від 30.05.2024 про повернення грошових коштів у сумі 15 500,00 доларів США в строк до 17.06.2024.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позову.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг коштів із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15.
Дослідивши розписку, колегія суддів виявивши її справжню правову природу, незалежно від найменування документа, приходить до висновку, що між сторонами договір позики не укладався.
Як вбачається з умов розписки, відповідач з метою заняття підприємницької діяльності використовуючи свої кошти та одержавши кошти від позивача має придбати автокран з чітко визначеним державним номером АЕ0564OC за ціною 31000 доларів США, який в подальшому використовувати, не обмежуючись строком, для систематичної підприємницької діяльності спрямованої на одержання прибутку, після чого продати такий автокран за ціною, що не обумовлена в розписці на користь третьої особи, повернувши позивачу 50% від вартості проданого крану або ж продати позивачу такий кран за ціною 50% від вартості автокрану.
У правовідносинах, що передбачені в поданій позивачем розписці, зазначається, що гроші надаються «для придбання автокрана», тобто грошові кошти передаються не у власність особи, яка їх начебто отримала на підставі розписки, а для конкретної мети. В подальшому розписка не передбачає повернення такої ж суми, а передбачається сплата частини вартості автокрана (50%) без зазначення ціни продажу такого.
Крім того, згідно передбаченого в розписці речення «час експлуатації автокрана до моменту його продажу прибуток розподіляється порівну вартість витратних матеріалів відраховується з прибутку» не вбачається ознак позикового зобов?язання, адже при одержанні грошових коштів в позику характерним для цих правовідносин є те, що згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Таким чином, дослідивши укладену між сторонами розписку, суд апеляційної інстанції виходить із того, що з її змісту не вбачається отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 15 500,00 доларів США саме у борг. Не встановлено й обов'язку ОСОБА_1 повернути грошові кошти у сумі 15 500,00 доларів США ОСОБА_2 . З наданої розписки вбачається, що при реалізації автокрана AE0564OС відповідач зобов?язуєсь повернути п?ятдесят процентів вартості автокрана або надати можливість викупити за 50% вартості автокрана ОСОБА_2 .
Отже, розписка передбачає можливість повернення 50% вартості автокрана. При цьому розписка не передбачає окремо суми.
Крім того, розписка не містить установленого строку повернення грошових коштів, а містить лише умову: “При реолизации автокрана НОМЕР_1 обязуюсь вернуть пятьдесят процентов стоимости автокрана или дать возможность выкупить за 50% стоимости автокрана ОСОБА_3 », тобто вказує на дії (події), що мають настати у майбутньому.
Розписка не має інформації про строк (термін), коли автокран має бути проданий, а містить лише посилання на подію з продажу такого автокрана, за наслідками якої має відбуватися повернення на користь позивача грошових коштів в сумі 50% від вартості продажу автокрану. Вартість продажу автокрана розпискою або будь-якими іншими доказами не передбачені.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язання, яке виникло на підставі домовленості, що оформлене розпискою від 24.03.2024 року, не має ознак позикового.
Позивач не має права вимагати виконання зобов?язання, як позикового, що вказує не тільки на безпідставність позовних вимог але й на те, що обрані позивачем способи захисту є неефективними та не призведуть до відновлення його законних прав та інтересів, оскільки згідно умов розписки виконанню зобов?язання щодо повернення коштів або продаж позивачу автокрана за ціною 50% його вартості мають передувати подія або продаж відповідачем автокрану третій особі або ж рішення відповідача продати вказаний автокран.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування основного рішення суду першої інстанції, той додаткове рішення суду першої інстанції слід скасувати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9 473,82 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 лютого 2025 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за позикою - відмовити.
Додаткове рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 березня 2025 року - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат на правничу допомогу - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 473,82 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “28» травня 2025 року.
Повний текст постанови складено “29» травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: