Провадження № 11-кп/803/1458/25 Справа № 233/4793/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 травня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , до 09 травня 2025 року включно, -
У провадженні Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт, задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят діб, тобто до 9 травня 2025 року включно.
На вказане рішення захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу змінити та визначити єдиний помірний розмір застави в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначає, що визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного та його рідних.
Учасники судового розгляду про час та місце розгляджу апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Захисник ОСОБА_6 надіслав заяву про розгляд справу за його відсутності. Прокурор також клопотала розглянути апеляційну скаргу за її відсутністю та відмовити у задоволені скарги сторони захисту.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 відбувається судовий розгляд у суді першої інстанції, та рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого прийнято під час судового розгляду справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, із дотриманням вимог ст. 177, 178, 183, 199 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ, в обґрунтування прийнятого рішення послався на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, пов'язаного з незаконним збутом особливо небезпечного наркотичного засобу, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком до десяти років з конфіскацією майна, і з врахуванням особистості обвинуваченого, який офіційно не працює, не має постійного офіційного джерела доходу, зареєстрований та проживав у м. Костянтинівка Донецької області, яке знаходиться у безпосередній близькості до території ведення активних бойових дій, не має міцних соціальних зв'язків, утриманців, а також стадії процесу, коли свідки обвинувачення не допитані, а матеріали кримінального провадження у тому числі протоколи допиту зазначених осіб відкриті стороні захисту, реально існують обґрунтовані ризики, що він буде переховуватися від суду, може незаконно впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином буде перешкоджати кримінальному провадженню.
У клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу, належним чином обґрунтована наявність кожного ризику передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином буде перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки обвинувачений офіційно не працює, не має постійного офіційного джерела доходу, зареєстрований та проживав у м. Костянтинівка Донецької області, яке знаходиться у безпосередній близькості до території ведення активних бойових дій, не має міцних соціальних зв'язків, утриманців, тощо.
Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у своєму рішенні від 26.07.2001 р. у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На даний час, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Обговорюючи питання щодо зменшення обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави, слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд першої інстанції при визначенні розміру застави дотримався вимог діючого законодавства в повному обсязі, з урахуванням ступеню тяжкості інкримінованого злочину та особи обвинуваченого.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою або зменшення обвинуваченому розміру застави, колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 , до 09 травня 2025 року включно - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді