Провадження № 11-кп/803/1857/25 Справа № 184/2438/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 травня 2025 року Кривий Ріг
27.05.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23.04.2025р., якою обвинуваченому у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , утримується під вартою в ДУ «Дніпровська УВП № 4» м. Дніпро
продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 21.06.2025р. включно, із визначенням можливості внесення застави у розмірі 50 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн.00 коп.
Оскаржуваною ухвалою обвинуваченому у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 21.06.2025р. включно, із визначенням можливості внесення застави у розмірі 50 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн.00 коп.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржено захисником ОСОБА_6 , яка в апеляційній скарзі:
- вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого є необґрунтованою, незаконною, а тому такою, що підлягає скасуванню;
- зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що по кримінальному провадженні потерпілі вже допитані судом, не приділено належної уваги вказаним обставинам під час обґрунтування необхідності продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, продовжуваний судовий розгляд кримінального провадження не свідчить про те, що підзахисний буде здійснювати вплив на його учасників, доказів такого впливу з боку обвинуваченого будь-кого з осіб у даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення не надано;
- вказує, що обвинувачений є раніше несудимою особою, ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень також ніяким чином не доведений, висновки суду щодо існування ризиків ґрунтуються на припущеннях;
- зазначає, що правова позиція викладена в рішенні ЄСПЛ від 06.11.2008 року «Єлоєв проти України» вказує, що навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину, тяжкість обвинувачення не можуть бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування, в контексті п. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого;
- вважає, що на даний момент відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявні порушення кримінального процесуального законодавства, а тому щодо обвинуваченого необхідно змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою;
- прохає оскаржувану ухвалу про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою скасувати, змінивши запобіжний захід на більш м'який у виді особистого зобов'язання, та прохає судовий розгляд апеляційної скарги проводити в письмовому провадженні.
Про дату, час та місце розгляду учасники кримінального провадження повідомлені належним чином, захисник у поданій апеляційній скарзі прохала її розгляд проводити у письмовому провадженні, обвинувачений клопотання про участь у судовому розгляді не заявив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області на розгляді перебувають два обвинувальні акти за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, та за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою послався на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 4 ст. 185 КК України, і він в повній мірі розуміє невідворотність покарання у виді позбавлення волі за незаконне заволодіння транспортним засобом. Крім того обвинувачений, будучи військовослужбовцем в/ч № НОМЕР_1 самовільно залишив військову частину та переховується від військової служби. Тому, є достатні підстави вважати, що з метою ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, а також уникнення покарання за тяжкий злочин він може вчинити дії, пов'язані з переховуванням від органу досудового розслідування або суду, а саме виїхати за межу міста Покров Дніпропетровської області.
Суд першої інстанції при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України врахував тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання їм винуватим за вчиненими злочинами, що слід вважати належним елементом при оцінці ризику переховування від суду та збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту з метою забезпечення високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі і потерпілих, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства з боку особи, яка обвинувачується у вчиненні протиправного діяння.
Врахувавши наведене вище суд першої інстанції вважав обґрунтованим ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування обвинуваченого від суду.
Суд першої інстанції вважав також підтвердженим ризики впливу на свідків, з якими обвинувачений перебуває у дружніх відносинах, та які проживають в одному населеному пункті, та підтверджує обґрунтованість ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, на розгляді суду перебувають два обвинувальні акти за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 4 ст. 185 КК України, що є підтвердженням ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Врахувавши наведене вище, суд першої інстанції, метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування/суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, вважав необхідним продовжити щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, як такий, що може уникнути зазначених вище ризиків, та існують достатні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого.
При цьому судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. 178 КПК України врахував тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим пред'явленому обвинуваченні, досліджено соціальні зв'язки обвинуваченого та відомості, які характеризують його особу та репутацію.
Суд апеляційної інстанції із рішенням суду першої інстанції погоджується, та вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, та дійшов правильного висновку, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, та встановив неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень, є особою, яка не судима в силу ст. 89 КК України, крім того до суду щодо нього направлено обвинувальний акт за ч. 5 ст. 407 КК України, що в свою чергу вказує на негативну репутацію обвинуваченого, та ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення є підтвердженим.
Ризик впливу на свідків та потерпілих також має своє підґрунтя, оскільки, як наголосив суд першої інстанції, у кримінальному провадженні свідки недопитані, є знайомими обвинуваченого.
Ризик переховування обвинуваченого також слід вважати підтвердженим, оскільки з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого та його репутації, переховування від суду носитиме для нього менш обтяжливий наслідок, ніж ймовірне покарання.
Таким чином доводи апеляційної скарги, що ризики передбачені ст. 177 КПК України з боку обвинуваченого відсутні, а посилання прокурора на їх існування мають характер припущень, та прокурор не навів обґрунтування чому ризики з боку обвинуваченого, продовжують існувати до теперішнього часу після спливу значного часу,є неспроможними.
Можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Тяжкість, характер та обставини інкримінованих злочинів свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника, що правова позиція викладена в рішенні ЄСПЛ від 06.11.2008 року «Єлоєв проти України» вказує, що навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину, тяжкість обвинувачення не можуть бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування, в контексті п. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, також не є слушними, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків у сукупності із наявним суспільним інтересом до справи, а якій щодо обвинуваченого є фактично невирішеними три обвинувальні акти за його обвинуваченням у вчиненні трьох тяжких кримінальних правопорушень.
Таким чином доводи апеляційної скарги про скасування оскаржуваної ухвали суду та застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням, не підлягають задоволенню.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23.04.2025р., якою обвинуваченому за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 21.06.2025р. включно, із визначенням можливості внесення застави у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн.00 коп. - залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23.04.2025р., якою обвинуваченому за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 21.06.2025р. включно, із визначенням можливості внесення застави у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн.00 коп. - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді