Справа №760/2462/24 2/760/5373/25
28 травня 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), третя особа: ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що є онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, де проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
При житті померлий ОСОБА_4 склав заповіт від 23.06.2006 року, в якому заповів належну йому на праві приватної власності частину квартири під номером АДРЕСА_2 позивачу.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09.11.2000 року квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності громадянам: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних долях кожному.
Про смерть діда позивач дізналась від своєї матері ОСОБА_5 (доньки померлого), але про наявність заповіту їй відомо не було.
Оригінал заповіту у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 був знайдений бабусею позивача (третьою особою по справі) лише восени 2023 року, після чого позивач звернулась до П'ятої київської державної нотаріальної контори де державним нотаріусом Василевською Оленою Анатоліївною, 19.01.2024 року була заведена спадкова справа № 30/2024 та винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих. № 164/02-31 від 19.01.2024 року, якою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом внаслідок пропуску шестимісячного терміну на прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
У встановлений законом шестимісячний строк позивач не могла звернутись із заявою про прийняття спадщини через незнання про існування заповіту. Відтак просить позов задовольнити.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024 року цивільну справу передано для розгляду судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
На підставі повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано для розгляду судді Солом'янського районного суду м. Києва Верещінській І.В.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19.08.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29.04.2025 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача направив заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання у судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Солом'янським районним у місті Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 20.08.2020 складено відповідний актовий запис № 502 (а.с. 26).
Позивач є онукою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 28.05.1997, актовий запис № 9; свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 11.05.1976, актовий запис № 886; свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 17.08.1996, актовий запис № 8 (а.с. 23-25).
Згідно заповіту від 23.06.2006 року ОСОБА_4 заповів належну йому на праві приватної власності частину квартири під номером АДРЕСА_2 позивачу (а.с. 27).
Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 5509875 від 23.06.2006, до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: реєстрація заповіту, номер у реєстрі 40054910, місце зберігання м. Київ, Дванадцята київська державна нотаріальна контора, заповідач ОСОБА_4 , дата реєстрації 23.06.2006 (а.с. 28).
У постанові державного нотаріуса П'ятої київської державної нотаріальної контори Василевської О.А. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.01.2024 зазначено, що до П'ятої київської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки ОСОБА_1 пропустила строк, встановлений для прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_4 , відтак державний нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилося після смерті її діда ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 32).
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення для прийняття спадщини, позивач вказує про незнання про існування заповіту, а отже просила суд надати додатковий строк на прийняття спадщини строком 6 місяців з моменту набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 1216-1218 Цивільного Кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Стаття 1223 ЦК України визначає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 565/1145/17 (Постанова від 26.06.2019 року).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року по справі № 686/5757/23 дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постановівід 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини»,шляхом конкретизації, зазначивши таке:
- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;
- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;
- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).
З цих підстав, суд вважає, що необізнаність позивача про наявність заповіту в даному випадку може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, поважність причин пропущення строку для прийняття спадщини та наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно з пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 у резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини.
Відтак, оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, суд вважає, що для прийняття спадщини достатнім є строк три місяці з моменту набрання законної сили цим рішенням, а тому, рішення підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 13, 19, 77, 81-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити частково.
Встановити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після діда, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач - ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Третя особа - ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ).
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Верещінська