Провадження №2/760/250/25
Справа №760/12822/20
29 травня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря - Зеленчука М.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів на його користь 9 953,31 грн. компенсації моральної шкоди та 10 000 грн. компенсації матеріальної шкоди.
Позовні вимоги мотивує тим, що наприкінці грудня 2016 року ним через експрес-перевізника «ТНТ Україна» до Індії було відправлено експрес-відправлення вартістю 269,80 доларів США або 7 112 грн.
Водночас це відправлення адресату доставлено не було та згодом позивач дізнався, що 09.02.2017 головним державним інспектором Київської митниці ДФС Васиком Р.В. було складено протокол про порушення митних правил 0069/125000016/17 за ст. 473 МК України, а експрес-відправлення позивача було тимчасово вилучено.
Причиною складення протоколу про порушення митних правил 0069/125000016/17 стало те, що позивачем було здійснено пересилання голосових мікрофонів ЛА-5 виробництва СРСР, проте митний орган дійшов висновку, що цей товар має подвійне використання і ним не отримано дозволу Держекспортконтроль на їх пересилання за кордон.
Позивач вважає, що порушення митних правил ним допущено не було, протокол про порушення митних правил 0069/125000016/17 не був переданий для розгляду до суду, проте вилучений товар йому повернутий не був.
З огляду на протиправні дії головним державним інспектора Київської митниці ДФС Васика Р.В. позивачу була завдана матеріальна шкода у розмірі 9 953,31 грн., яка включає у себе вартість товару, відсоток зростання ціни на аналогійний товар за цей період та 3 % річних. Окрім цього позивачу було завдано моральну шкоду яку він оцінює у 10 000 грн.
Тому він звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 15.06.2020 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 25.09.2020 позовну заяву було повернуто позивачу.
Постановою Київського апеляційного суду від 20.09.2021 було скасовано ухвалу судді Солом'янського районного суду м. Києва від 25.09.2020, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.01.2024 було залучено до участі у справі правонаступника відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - Головне управління Державної податкової служби у Київській області.
10.04.2024 відповідачем було подано відзив на позовну заяву у якому останнє проти позовних вимог заперечувала.
Свої заперечення мотивувала тим, що Головне управління Державної податкової служби у Київській області не є належним відповідачем у цій справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
У позовній заяві позивач зазначає, що матеріальну та моральну шкоду йому було завдано неправомірними діями головного державного інспектора Київської митниці ДФС Васика Р.В.
Звертаючись із позовною заявою до ГУ ДФС у Київській області, позивач вважав, що головний державний інспектор Київської митниці ДФС Васик Р.В. є службовою особою ГУ ДФС у Київській області.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
Як уже було зазначено судом вище, звертаючись із позовною заявою до ГУ ДФС у Київській області, позивач вважав, що головний державний інспектор Київської митниці ДФС Васик Р.В. є службовою особою ГУ ДФС у Київській області.
Водночас, Київська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) мала статус самостійної юридичної особи, а тому головний державний інспектор Київської митниці ДФС Васик Р.В. був службовою особою Київської митниці ДФС, а не ГУ ДФС у Київській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Державної митної служби Київську митницю Держмитслужби, реорганізовано Київську міську митницю ДФС шляхом її приєднання до Київської митниці Держмитслужби, та установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.
Розпорядженням від 04.12.2019 №1217-р «Питання Державної митної служби» Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
30.09.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №895 "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби", пунктом 1 якої передбачено реорганізацію територіальних органів Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби.
Приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №895 від 30.09.2020 установлено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 №460 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів" утворено Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Згідно з наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 "Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Тому Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, розпочала свою діяльність з 01.07.2021.
06.04.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888), а також внесено відомості про те, що її правонаступником є Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).
Водночас, за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359), яка є правонаступником Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888), також перебуває в стані припинення з 02.11.2020, а до вказаного реєстру внесено запис про реєстрацію 03.12.2020 Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555), як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
Зважаючи на те, що Київська митниця (як відокремлений підрозділ Держмитслужби) є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Київської митниці Держмитслужби, до якої в результаті реорганізації було приєднано Київську міську митницю ДФС, яка у свою чергу є правонаступником Київської митниці ДФС, то належним відповідачем у цій справі є Київська митниця (як відокремлений підрозділ Держмитслужби).
Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
Тому, оскільки позовні вимоги пред'явлені до неналежного відповідача, у їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А. Усатова