Провадження №2/760/1093/25
Справа №760/33972/21
29 травня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Усатової І.А.
при секретарі - Зеленчуку М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданою дорожньо-транспортною пригодою, -
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданою дорожньо-транспортною пригодою, а саме: матеріальної шкоди в загальному розмірі 51 147,74 грн. та судового збору в розмірі 908,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що 12.08.2021 в м. Києві по вул. Жилянська, 47-а, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Lexus GS300», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та велосипеду, під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.10.2021 року у справі №752/20413/21 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Відповідно до висновку №77/75.08.21 від 19 серпня 2021 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Lexus GS300», д.н.з. НОМЕР_1 , що був пошкоджений 12.08.2021, вартість відновлювального ремонту КТЗ «Lexus GS300», д.н.з. НОМЕР_1 складає 51 147,74 грн.
Станом на дату подачі позовної заяви відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля «Lexus GS300», д.н.з. НОМЕР_1 не здійснено в повному обсязі.
Таким чином, загальна вартість матеріального збитку становить 51 147,74 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 справу передано у провадження судді Усатовій І.А.
Ухвалою від 06.01.2022 по справі було відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Ухвалою суду від 15.11.2024 призначено цивільну справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористалася, відзив на позов не подав.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подавав. Будь-яких заяв або клопотань зі сторони відповідача на адресу суду не надходило.
На адресу суду повернулася судова повістка, яка направлялася відповідачу, з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».
Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 12.08.2021 в м. Києві по вул. Жилянська, 47-а, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Lexus GS300», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та велосипеду, під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.10.2021 року у справі №752/20413/21 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення ч.6 ст.82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та повторному встановленню і доказуванню обставин, які були встановлені постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.10.2021, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, щодо обставин, місця та часу події вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 , якого визнано винним у вчиненні ДТП.
Транспортний засіб марки «Lexus GS300», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала відповідач ОСОБА_1 належить їй, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 219354 від 12.08.2021.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав механічні пошкодження автомобіль марки «Lexus GS300», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 22, 1166, 1192, 1194 ЦК України.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягає: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до вимог п. 3,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами та доповненнями, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним.
Відповідно до положень статті 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (стаття 22 ЦК України).
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 9 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6, відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
За загальним правилом та з огляду на положення ст.1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Під час дослідження матеріалів справи було встановлено, що ОСОБА_2 є особою, винними діями якої трапилася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений автомобіль позивача, тому саме він повинен відшкодувати завдану позивачу шкоду.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача відшкодування у розмірі 51 147,74 грн.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданою дорожньо-транспортною пригодою підлягає задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) завдані збитки в розмірі 51 147,74 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: І.А. Усатова