Провадження №2/760/2565/25
Справа №760/12467/23
29 травня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Усатової І.А. за участю секретаря - Зеленчука М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 110308,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.11.2021 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №3875853, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 20000 грн. строком на 8 днів з 03.11.2021, зі сплатою відсотків відповідно до п. 1.5.2 Договору.
26.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає позивачу права вимоги до відповідача за вказаним договором про надання фінансових послуг.
У подальшому, 10.03.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Kоллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, в тому числі за договором про споживчий кредит №3875853 від 03.11.2021, що уклали ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 .
Відповідач в зазначені строки умови договору не виконав, кредитні кошти у встановлені строки не повернув, а відтак позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 14.06.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.
У межах встановленого судом строку відповідач ОСОБА_1 05.07.2023 до суду подав відзив на позовну заяву. Підтвердив укладення 03.11.2021 між ним та ТОВ «Мілоан» договору споживчого кредиту №3875853. Зазначив, що загальний розмір кредиту становить 20 000 грн., строком на 8 днів з 03.11.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту за користування кредитом - 11.11.2021. Нарахування процентів згідно позовних вимог вважає безпідставним, оскільки відповідно п. 4.2. Договору у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п . 1.6. Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця. Тобто, як вбачається із вказаного обов'язок Позичальника по сплаті процентів за стандартною (базовою) ставкою кореспондується із умовою надсилання такої вимоги Кредитодавцем Позичальнику. Проте така вимога Кредитодавцем Позичальнику не висувалась. Також зазначив, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є перебільшеними. Просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з нього 87 500 грн., а в частині стягнення 22 808 грн. визнав позов.
24.10.2023 до суду надійшла уточнена позовна заява згідно якої зазначено правильну адресу позивача, а саме: м. Київ, вул. Мечнікова, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926.
Ухвалою суду від 27.02.2025 призначено цивільну справу за позовом до розгляду в судовому засіданні.
18.03.2025 до суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву, відповідач заперечує стосовно задоволення позову, просить відмовити повністю у задоволенні позову.
У судове засідання сторони не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином, представник позивача просив слухати справу без його участі.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, 03.11.2021 між відповідачем та ТОВ «Міолан» було укладено договір про надання кредитних коштів №3875853, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 грн. строком на 8 днів, зі сплатою відсотків відповідно до п. 1.5.2 Договору.
Анкета-заява на кредит № 3875853 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви № 3875853, зокрема про такі дії: заповнення заяви- 03.11.2021 06:40:11; автоматична перевірка - 03.11.2021 06:41:02; перевірка у базі кредитних історій - 29.07.2021 12:08:34; скоринг - 03.11.2021 12:08:34; перевірка у базі кредитних історій - 03.11.2021 06:44:58; скоринг - 03.11.2021 12:08:41; підтвердження зміни умов - 03.11.2021 12:16:55; обробка - 03.11.2021 06:45:05; підписання договору - 03.11.2021 06:45:35; обробка 03.11.2021 06:46:43, прийняття рішення по заяві - погоджено 03.11.2021. Крім того, анкета-заява на кредит № 3875853 містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума - 20 000 грн.; замовлений строк - 8 днів; погоджена сума - 20 000,00 грн.; погоджений строк - 8 днів; комісія за надання - 7,00 % одноразово; ставка процентів 0,88 % за кожен день користування.
З договору про споживчий кредит № 3875853 від 03.11.2021 (далі - кредитний Договір, Договір), укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , вбачається, що сторони уклали цей договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.
Кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором ( пункт 1.1.).
Сума кредиту становить 20 000 грн. у валюті гривня ( пункт 1.2.).
Кредит надається строком на 8 днів з 03.11.2021 (строк кредитування) ( пункт 1.3).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 11.11 2021 (пункт 1.4.).
Комісія за надання кредиту становить 1400 грн., яка нараховується за ставкою 7 % від суми кредиту одноразово ( пункт 1.5.1.).
Проценти за користування кредитом - 1408 грн., які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2.).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( пункт 1.6.).
Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору ( пункт 1.7.).
Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору в термін (дату), вказаний у п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених в п.2.3 договору (пункт 2.2.1.).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору ( пункт 2.2.2.).
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначена в п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну(базову) встановлену п. 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника ( пункт 2.2.3.).
Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. кредитного договору № 3875853.
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів ( послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства tengo.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору ( пункт 2.3.1.1.).
Пунктом 2.3.1.2 визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.
Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (пункт 2.4.1.).
У разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця ( пункт 4.2.).
Згідно пунктом 6.1 договору його укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з пунктом 6.3 Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору, та діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до Додатку № 1 сторонами визначений графік платежів за договором про споживчий кредит № 3875853 від 3.11. 2021.
В Додатку № 2 до договору міститься паспорт споживчого кредиту № 3875853.
На підтвердження підписання відповідачем договору про споживчий кредит № 3875853 від 3.11. 2021 до матеріалів позовної заяви додано довідку про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 здійснив акцепт договору шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора « V94666» 03.11.2021, який відправлено на номер телефону НОМЕР_1 .
Також, позивачем була надана відомість про щоденні нарахування та погашення за період з 03.11.2021 до 26.01.2022.
26.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу №26-01/2022-83, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає позивачу права вимоги до відповідача за вказаним договором про надання фінансових послуг.
У подальшому, 10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Kоллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, в тому числі за договором про споживчий кредит №3875853 від 03.11.2021, що уклали ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1
29 грудня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 26-12/2022-83, за умовами якого сторони погодили, що ТОВ «МІЛОАН» зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 83672331,46грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржниками .
Відповідно до витягу з Додатку № 3 до Договору факторингу № 26-12/2022-83від 26 січня 2022 року ОСОБА_1 значиться в реєстрі боржників за договором про споживчий кредит № 3875853 в сумі 82808 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 61408 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 22).
Згідно положень умов договору факторингу № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», сторони погодили, що ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників .
Відповідно до витягу з Додатку № 3 до Договору факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ОСОБА_1 значиться в реєстрі боржників за договором про споживчий кредит № 3875853 в сумі 110308 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 90308 грн. - заборгованість за відсотками.
Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за договором про споживчий кредит № 3875853 від 3.11.2021 на користь ТОВ «Коллект Центр».
Позивачем виконаний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 3875853 від 3.11.2021 станом на 26.02.2022 у сумі 110308 грн.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, позицію відповідача, який не заперечував проти отримання суми 20000 грн. та її відшкодування, суд вважає, що подані позивачем документи підтверджують факт укладення між сторонами договору про споживчий кредит № 3875853 від 3.11.2021 в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та наданням персональних даних відповідача.
Таким чином, матеріалами даної справи підтверджено, що сторонами договору про споживчий кредит № 3875853 від 3.11.2021 в належній формі було погоджено умови кредитування.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості, визначена позивачем сума заборгованості за кредитним договором № 3875853 від 3.11.2021 становить 110308 грн., з яких 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 90308 - заборгованість за відсотками.
Суд вважає доведеною позовну вимогу в частині стягнення 20000 грн.
Що стосується стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000 грн. Кредит надається строком на 8 днів з 03.11.2021.
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту за користування кредитом: 11.11.2021. При цьому за приписами п. 1.5.1. Комісія за надання кредиту складає 1400 грн. 00 коп., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 1408 грн. 00 коп., які нараховуються за ставкою 0, 88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Таким чином, сукупна вартість кредиту складає: 20 000 грн. 00 коп. + 1400 грн. 00 коп.+ 1408 грн. 00 коп. - 22 808 грн. 00 коп. При цьому, як вбачається з п. 4.2. Договору у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п . 1.6. Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця. Тобто, як вбачається із вказаного обов'язок Позичальника по сплаті процентів за стандартною (базовою) ставкою кореспондується із умовою надсилання такої вимоги Кредитодавцем Позичальнику. Проте така вимога Кредитодавцем Позичальнику не висувалась.
Так, згідно укладеного між сторонами договору кредит у сумі 20 000,00 грн. було надано відповідачу строком на 8днів до 11.11.2021.
При цьому п. 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 11.11.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.
Відтак, суд звертає увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 11.11.2021, відповідно, останній продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору.
Поряд з цим, системний аналіз положень п.п. 1.1 - 1.4 кредитного Договору щодо порядку та строку кредитування (8 днів), п.п. 2.2-2.4 кредитного Договору щодо пролонгації (60 днів + 60 днів), дають підстави для висновку, що термін користування кредитними грошима розпочався 3.11.2021 та закінчився 11.03.2022, оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами кредитного Договору не передбачено можливість його подальшої пролонгації.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, свідчить про те, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися з 03.11.2021 по 23.02.2022 у сумі 61408 грн.
Враховуючи, що відповідач не надав до суду доказів на підтвердження виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит № 3875853 від 3.11.2021 та не спростував розрахунок наданий позивачем суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення відсотків .
Щодо стосується посилань відповідача щодо нарахування процентів, суд зазначає, що відповідачем помилково ототожнюється стягнення процентів на підставі п. 4.2 договору за порушення грошового зобов'язання та процентів передбачених договором, та механізм їх стягнення, а тому до уваги судом не приймається.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Відповідно до статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України»).
Так, 02 січня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір № 02-01/2023 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Згідно п. 4 договору, вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору. Якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов'язується оплатити надані адвокатським об'єднанням послуги у строк до 60 банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання адвокатським об'єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати.
До позову надано також прайс-ліст Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс», яким визначено, що надання усної консультації (без вивчення документів) - 1500 грн., з вивченням документів - 2000 грн., складання позовної заяви - 3000 грн. за документ/годину у разі фіксованої ставки, та від 1500 грн. у разі погодинної ставки.
02 січня 2024 року ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» укладено заявку на надання юридичної допомоги № 21, якою погоджено надання наступних правових (юридичних) послуг Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів - 2 години, 3000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 4 годин, 8000 грн.
10 травня 2024 року ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» підписано акт про надання юридичної допомоги, яким погоджено надання правових послуг адвокатським об'єднанням товариству відповідно до заявки на надання юридичної допомоги за списком, в тому числі щодо відповідача ОСОБА_1
12 травня 2024 року ТОВ «Коллект Центр» сплачено на рахунок Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» 40000 грн. за надання правової допомоги згідно договору № 02-01/2023 від 02 січня 2023 року .
Крім того, в позові ТОВ «Коллект Центр» зазначено суму понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Відповідачем ОСОБА_1 заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не подавались.
При таких обставинах, з відповідача на користь позивача підлягали стягненню витрати на правничу допомогу.
Крім того, судом враховується, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Схожі висновки зроблені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21), від 20 серпня 2021 року у справі № 520/5311/2020, від 21 травня 2021 року у справі № 520/960/19 (провадження № 61-15800св20), від 16 серпня 2024 року у справі № 401/1289/21 (провадження № 61-4655св23).
Судом звертає увагу, що правнича допомога ТОВ «Коллект центр» надається адвокатським об'єданням на підставі договору № 02-01/2023 від 02 січня 2023 року, правнича допомога за яким надається на підставі окремо наданих клієнтом заявок, тобто такий договір стосується необмеженого кола судових справ.
Суд звертає увагу, що ТОВ «Коллект центр» до позовної заяви на підтвердження наявності у нього права вимоги до відповідача додано копію договору факторингу, на підставі якого до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги за кредитними договорами в загальній кількості 29141, виходячи з порядкового номеру останнього в переліку кредитного договору.
При цьому правнича допомога по складанню позовних заяв за кредитними договорами, право вимоги за якими перейшло до позивача на підставі договорів факторингу, є однотиповою, такі справи не є складними, тому, керуючись принципами справедливості і верховенства права, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр», до 5000 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, керуючись частиною першою статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Керуючись статями 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором в розмірі 110308,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926) витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: І.А. Усатова