Провадження №2/760/383/25
Справа №760/231/21
29 травня 2025 року
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого Усатової І.А.,
за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М.
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,
встановив:
У січні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначив, що 3 жовтня 2018 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання за договором. АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з нього заборгованість, яка станом на станом на 31 серпня 2020 року становить 656243 грн., з яких: 460500 грн - заборгованості за кредитом, 195743,50 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Тому АТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути з відповідача борг за кредитним договором.
Ухвалою суду від 15.01.2021 в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Ухвалою суду від 11.02.2025 призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив слухати справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання відповідач не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, до суду повернулась судова повістка, яка була направлена відповідачу, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», відзив на позовну заяву не подавав. Будь-яких заяв або клопотань зі сторони відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У позові АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 3 жовтня 2018 року між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження своїх вимог АТ КБ «ПриватБанк» надав суду копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 від 3 жовтня 2018 року, копію Заяви позичальника, паспорта споживчого кредиту від 10 лютого 2023 року, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видачу кредитних карток, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, виписку з рахунку, відкритого на ім'я відповідача, розрахунок заборгованості та копію паспорта відповідача .
Підписана ОСОБА_1. Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» від 3 жовтня 2018 року містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, але не містить умов щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитом .
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 3 жовтня 2018 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором з яких: 460500 грн. - заборгованості за кредитом, 195743,50 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
АТ КБ «Приватбанк» порушив питання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості лише у частині заборгованості за кредитом у сумі 460500 грн.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 липня 2020 року у справі №378/305/18 (провадження №61-46239св18), пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком умови та правила не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановленими ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зі змісту виписки про рух грошових коштів по рахунку, відкритому для обслуговування відповідача, вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово використовував кредитні грошові кошти, а саме знімав їх та розраховувався ними.
Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач не подав докази на підтвердження належного виконання ним грошових зобов'язань за кредитним договором. Тому у ОСОБА_1 виник борг по поверненню кредиту в розмірі 460500 гривень. Ця обставина підтверджується письмовим розрахунком, приєднаним до позову.
Таким чином, розмір боргу відповідача за кредитним договором становить 460500 гривень. У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на день ухвалення рішення суду відповідач хоча б частково повернув вказаний борг.
З огляду на це суд вважає, що з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути борг за кредитним договором від 3 жовтня 2018 року в розмірі 460500 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
АТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір в розмірі 6907 гривень 50 копійок, які суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1, ч.2 ст.259, ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) борг за кредитним договором від 3 жовтня 2018 року в розмірі 460500 грн. та судовий збір у розмірі 6907, 50 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.А. Усатова