Справа № 760/6556/24
Провадження № 2/760/6928/24
(заочне)
01 жовтня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,
Представник позивача ФОП ОСОБА_1 - адвокат Самойленко П.М. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 20921,39 грн витрати по сплаченому судовому збору в розмірі 1211,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 28 вересня 2020 року між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP/201564449.
У відповідності до умов вказаного полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
23 вересня 2021 року приблизно о 06 год. 46 хв. в м. Києві по вул. Інженера Бородіна мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «КІА», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «КІА», д.н.з. НОМЕР_3 , було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.
Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року по справі №755/16262/21 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Страховик пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «КІА», д.н.з. НОМЕР_3 , ПрАТ «СК «Оранта» звернулося до ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування за полісом № EP/201564449.
Так, на підставі страхового акту №044/037/017502/21/1 ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 20921,39 грн.
03 березня 2023 року між ПрАТ «УПСК» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено Договір №03/03/2023 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за полісом №ЕP/201564449 від 28 вересня 2020 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2024 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою суду від 26 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якому він просив позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву не подав.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
23 вересня 2021 року приблизно о 06 год. 46 хв. в м. Києві по вул. Інженера Бородіна мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «КІА», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_2 залишив місце ДТП. У результаті вищевказаної пригоди був пошкоджений автомобіль «КІА», д.н.з. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 .
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року у справі №755/16262/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, 122-4 КУпАП.
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
12 липня 2021 року між ОСОБА_3 та ПАТ НАСК «Орана» був укладений договір УБ 1529257 добровільного страхування транспортних засобів, предметом якого було страхування автомобіля «КІА», д.н.з. НОМЕР_3 .
Цивільна відповідальність водія транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/201564449, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Страховик пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «КІА», д.н.з. НОМЕР_3 , ПрАТ «СК «Оранта» звернулося до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом № EP/201564449.
На підставі страхового акту №044/037/017502/21/1 ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 20921,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням №22527 від 12 січня 2022 року.
Звернувшись до суду із даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 20921,39 грн.
Частина 1 статті 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1187, ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, в тому числі, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Таким чином за загальним правилом обов'язок відшкодувати майнову шкоду покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача. Зазначене правило підлягає застосуванню також у випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.
Поряд з цим, стаття 1191 ЦК України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов'язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи.
Відповідно до положень частини 6 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , страховик (МТСБУ) разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу зобов'язаний відшкодувати потерпілій особі її документально підтверджені витрати, пов'язані з оплатою послуг суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону.
Положеннями ч.1 ст. 14 Закону України статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Згідно підпункту в) пункту 1 частини 1 статті 37 підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо: така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону) чи відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);
Як встановлено судом, ПрАТ «УПСК» відшкодовано шкоду, завдану відповідачем у результаті дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим в межах виплаченого відшкодування набуло право зворотної вимоги до відповідача.
03 березня 2023 року, між ПрАТ «УПСК» (Первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено Договір №03/03/2023 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору.
Згідно додатку №1 до договору №03/03/2023 про відступлення права вимоги від 03 березня 2023 року, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування, у тому числі за Полісом №ЕP/201564449 від 28 вересня 2020 року до боржника ОСОБА_2 .
Враховуючи вищезазначене, право регресної вимоги перейшло до нового кредитора ФОП ОСОБА_1 .
За таких обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку щодо наявності передбачених законодавством України підстав для стягнення в порядку регресу з відповідача на користь позивача сплаченого страхового відшкодування в розмірі 20921,39 грн.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
А тому, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви.
Відповідно до ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи позивачем додано:
- копію договору про надання правової допомоги №01/11/22 від 01 листопада 2022 року, укладеного між адвокатом Самойленком П.М. та ФОП ОСОБА_1 ;
- копію додаткової угоди №502/21 від 13 листопада 2023 року до договору про надання правової допомоги №01/11/22 від 01 листопада 2022 року;
- акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 13 листопада 2023 року до договору про надання правової допомоги №01/11/22 від 01 листопада 2022 року;
- копію платіжної інструкції №Р24АР24А1942589134D5082 на суму 4000 грн;
- копію довіреності від 03 лютого 2022 року №131;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6314 від 24 січня 2019 року.
Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Позивачем доведено реальність судових витрат; дійсна необхідність вбачається з загальної ситуації, в якій опинився позивач, який був вимушений вчиняти заходів щодо свого захисту в судовому порядку; щодо фінансового стану сторін, то відповідачем не доведено, що його фінансовий стан свідчить про непомірність покладення на нього тягаря сплати витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі.
Водночас, суд також бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі №915/606/21, суд порушує принцип змагальності сторін, якщо самостійно з власної ініціативи здійснює за сторону доведення обставин, що мають значення для вирішення питання розподілу судових витрат.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів та обґрунтувань, у тому числі власних розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність здійсненого заявником розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи.
Відтак, заявлені до відшкодування судові витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн підтверджені належними доказами.
Враховуючи викладене, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 5211,20 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат (судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн, та витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 4000 грн).
Керуючись статтями 10, 12, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 280, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 20921 (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять одну) гривню 39 копійок у рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5211 (п'ять тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова