Справа № 703/1115/25
2/703/723/25
26 травня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.
за участю
секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.
представника позивача Нечипоренко В.О.,
представника відповідача Лук'яненко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченої субсидії,
установив:
27.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в порядку самопредставництва, з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути із ОСОБА_1 кошти надміру виплаченої житлової субсидії в сумі 45415,58 грн.
Позов обґрунтовує тим, що 26.12.2016 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради із заявою про призначення житлової субсидії звернулась ОСОБА_1 . Особистим підписом в заяві відповідачем засвідчено факт усвідомлення, що в разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання житлової субсидії, зміни складу осіб, які зареєстровані (фактично проживають) у житлі, переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, придбання майна, товарів або оплати послуг на суму, що перевищує 50 тис грн, одержувач субсидії зобов'язується протягом місяця повідомити структурний підрозділ з питань соціального захисту населення. Відповідачем подано заяву про призначення житлової субсидії, довідку про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги, а також декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, в яких зазначено, що в житлі за адресою АДРЕСА_1 , проживає сама. На підставі поданих документів відповідачу призначено житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з листопада 2016 року в розрахунку на одну особу. Відповідно до відомості про склад осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні від 13.05.2022, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані дві особи, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за вказаною адресою з 02.04.2010. Доходи названої особи та її майновий стан не були враховані при призначенні житлової субсидії, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію та визначення її розміру, в іншому випадку, з урахуванням доходів особи, яка не проживає, можна було прийти до рішення про відсутність у відповідачки права на субсидію або ж її призначення у меншому розмірі, однак такі відомості на час прийняття рішення про призначення субсидії, не з'ясовувалися, бо про факт реєстрації дочки відповідач не повідомляла, а станом на травень 2022 року управління ПФУ не володіло такою інформацією та не мало повноважень перевіряти її. У зв'язку із викладеними обставинами 01.06.2022 ОСОБА_1 припинено виплату субсидії. Проведеним розрахунком надлишку нарахованої субсидії встановлено, що відповідачу було безпідставно нараховано 45418,58 грн за період з 01.11.2016 до 31.05.2022. З метою повернення надміру виплачених коштів на адресу відповідача неодноразово направлялися повідомлення про відшкодування коштів, що були проігноровані. Керуючись пунктами 24, 49, 119, 125 Постанови Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21.10.1995 №848, на підставі ст. 1212 ЦК України позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 суми надмірно виплаченої субсидії в розмірі 45415,58 грн.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 21.03.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання та відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
01.04.2025 представником відповідача в справі подано відзив, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечує. У відзиві представник вказує, що позивач неправомірно посилається на положення Постанови КМУ №848 в редакції, чинній станом на травень 2022 року, коли було виявлено розбіжність у кількості осіб, які зареєстровані та фактично проживають за адресою АДРЕСА_1 , якою передбачено, що житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. Положення вказаного нормативно-правового акту мають бути застосовані в редакції, чинній на час прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 житлової субсидії 26.12.2016 і такою редакцією передбачено, що житлова субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (осіб, які фактично проживають), в разі коли кількість проживаючих осіб є меншою за кількість зареєстрованих, субсидія розраховується виходячи з кількості осіб, які фактично проживають в даному житлі. Донька відповідачки, ОСОБА_3 з 2011 року проживає та працює в рф, відповідач не знала про необхідність зазначення у документах щодо субсидії даних про дочку, яка тривалий час проживає за кордоном. Відтак ОСОБА_1 станом на 26.12.2016 не зазначала в заяві та декларації недостовірних даних про склад її сім'ї, що могли б вплинути на визначення розміру субсидії. Рішенням про призначення субсидії від 03.02.2017 ОСОБА_1 визначено розмір субсидії та період її надання, з листопада 2016 до квітня 2017, надалі управлінням праці та соцзахисту самостійно здійснено розрахунок субсидії на наступні періоди, з травня 2017 до травня 2022 року. За вказаний період часу в складі сім'ї відповідача змін, які б вимагали повідомлення органу, яким приймається рішення про нарахування субсидії, не відбувалося, відповідач не подавала жодних додаткових відомостей, а орган соціального захисту населення після травня 2017 року, при прийнятті рішення про подальше призначення субсидії, не вчиняв жодних дій для перевірки відомостей, наданих ОСОБА_1 при поданні документів, що стали підставою для призначення житлової субсидії. Пред'являючи вимогу про повернення коштів надміру виплаченої субсидії, уповноважений орган діє всупереч Положенню №848. Оскільки згідно пункту 125 Положення №848 (в редакції на травень 2022 року) на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином виключно у випадках, зазначених в абзацах четвертому, п'ятому пункту 119 цього Положення, а саме: 1) у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії; 2) громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення. Сума коштів надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії в разі її автоматичного призначення у травні 2018 року без урахування доходів членів сім'ї осіб із складу домогосподарства розраховується як різниця між розміром призначеної субсидії і розміром субсидії з урахуванням доходів членів сім'ї осіб із складу домогосподарства. Позивач не навів жодного аргументу відносно того, як саме зазначення іншої зареєстрованої особи у декларації, яка фактично за цією адресою не проживала, могло б змінити розмір субсидії, адже згідно пункту 12 Положення №848 субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається виходячи з розміру середньомісячного сукупного доходу осіб, зазначених у пункті 7 цього Положення, тобто осіб з числа зареєстрованих, які фактично у житлі проживають. Враховуючи, що вказана особа тривалий час не проживає на території України, її сукупний дохід з джерел на території держави за період виплати на користь ОСОБА_1 субсидії, складав 0 грн, тому об'єктивно не міг вплинути на рішення про визначення розміру житлової субсидії або зміну її розміру. За обставин даної справи не вбачається будь-яких недобросовісних дій з боку отримувача субсидії, відтак відсутні підстави для повернення відповідних коштів на підставі ст. 1212, 1215 ЦК України.
Крім того, відзив містить клопотання відповідача про застосування позовної давності, оскільки за обставин справи позивач звернувся до суду з позовом 27.02.2025 року, позов мотивований порушенням відповідачкою його прав, про які Управління праці та соціального захисту населення могло дізнатися ще у травні 2017 року, однак за твердженням позивача, Головне управління ПФУ в Черкаській області, лише у травні 2022. Тобто, при подачі позову до суду позивачу мало бути відомо про порушення його прав відповідачкою ще з травня 2017 року. Водночас, в обґрунтування поважності пропуску строку позовної давності позивач не наводить обґрунтованих доводів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви та зміст доданих документів.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
16.09.2022 Кабінетом Міністрів України затверджено постанову №1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України», повноваження стосовно призначення житлових субсидій з 01.12.2022 року передано органу Пенсійного фонду України, у зв'язку з чим, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, згідно акту приймання - передачі даних про одержувачів житлових субсидій, по яких прийнято рішення про утримання сум надміру виплачених житлових субсидій №2 від 31.12.2022 року прийняло на облік переплату по надміру виплаченій ОСОБА_1 житлової субсидії в сумі 45415,88 грн за період з 01.11.2016 до 31.05.2022.
Позивач повідомленням від 29.07.2022, листами від 30.01.2023 та 17.05.202419.10.2023 звертався до ОСОБА_1 щодо повернення надміру виплачених коштів у вигляді житлової субсидії на загальну суму 45415,88 грн, відповіді від останньої не надходило. Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження як направлення вказаних вимог, так і їх отримання відповідачем.
Судом встановлено, що 26.12.2016 ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради з заявою про призначення житлової субсидії, в якій просила призначити їй субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Підписавши вказану заяву, відповідач зобов'язалася у разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання житлової субсидії (зміни складу осіб, які зареєстровані (фактично проживають), джерел доходу, переліку одержуваних житлово-комунальних послуг, придбання майна, товарів або оплати послуг на суму, що перевищує 50 тисяч гривень), протягом місяця повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення.
В своїх доводах позивач також посилається на подання ОСОБА_1 декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, в якій зазначила, що є єдиною особою, яка зареєстрована у житловому приміщенні(будинку), однак такий документ в матеріалах справи відсутній.
На підставі вказаних документів, а також довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, що видана відповідачці ОСББ «Антей», ОСОБА_1 було проведено розрахунок субсидії на період листопада 2016 року до квітня 2017 року, що підтверджується рішенням про призначення субсидії.
Питання призначення житлових субсидії врегульоване Положенням «Про порядок призначення житлових субсидій», яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 (далі - Положення).
Відповідно до п. 7 Положення (в редакції станом на час подання заяви про призначення субсидії) субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу.
Кількість зазначених осіб визначається на початок місяця, з якого призначається субсидія.
У разі коли кількість фактично проживаючих зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб є меншою, ніж кількість зареєстрованих у такому приміщенні (будинку) осіб, субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, які фактично у ньому проживають, на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради або утвореної ними комісії. Під час прийняття рішень у таких випадках враховується наявність документів, що підтверджують тимчасову відсутність осіб з числа зареєстрованих (довідки, що підтверджують місце перебування особи на території іншої адміністративно-територіальної одиниці у зв'язку з роботою, лікуванням, навчанням, довготривалим відрядженням, відбуванням покарання, довідки про оплату житлово-комунальних послуг в іншому житловому приміщенні (будинку), акти обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства селищної, сільської або міської ради, акти житлово-експлуатаційних організацій про фактично проживаючих осіб, договори оренди житла в іншому місці). У разі відсутності документів, що підтверджують тимчасову відсутність осіб з числа зареєстрованих, рішення приймається на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.
В матеріалах справи відсутні відомості про обстеження житлово-побутових умов відповідачки, а також прийняття уповноваженими органами рішення про нарахування субсидії у зв'язку із наявністю зареєстрованої особи, яка у названому житлі фактично не проживає. Однак за обставинами справи, таке рішення не могло прийматися, оскільки відповідачка, нехтуючи обов'язком повідомити достовірні та вичерпні відомості щодо складу осіб, які зареєстровані, проживають в її житлі, відповідних відомостей не подала.
За загальним правилом, закріпленим у п. 12 Порядку, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається виходячи з розміру
середньомісячного сукупного доходу осіб, зазначених у пункті 7 цього Положення, а субсидія для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - виходячи з річного доходу осіб за попередній календарний рік.
За п. 13 Положення громадянин несе відповідальність за подані відомості про
доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру.
Після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді (крім орендарів житлового приміщення та осіб, які звертаються за субсидією на скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо). Для цього структурні підрозділи з питань соціального
захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 цього Положення, без звернення громадян і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (непризначення) субсидії та письмово інформують про прийняте рішення громадян (п. 14 Положення).
В матеріалах справи відсутні заяви та декларації, подані відповідачкою за період після грудня 2016 року, при цьому сторонами не заперечується, що документи, що є підставою для прийняття органом соціального захисту населення рішення про призначення субсидії, відповідачем ОСОБА_1 подані один раз, а саме в грудні 2016 року, надалі рішення про призначення субсидії на кожен новий період, аж до травня 2022 року, приймалися уповноваженим органом самостійно.
Згідно з відомістю 26904 про склад осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, отриманою 13.05.2022 з реєстру громади м. Сміла від Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Смілянської міської ради, в житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано двоє осіб, а саме - заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована у даному приміщенні з 02.04.2010 року.
Суд вважає доречними доводи представника відповідача про те, що при визначенні того, чи має ОСОБА_1 право на призначення житлової субсидії, її обсягу, розрахунки мали бути здійснені виходячи із факту проживання однієї особи, що відповідає вимогам п. 7 Положення (в редакції на час прийняття рішення про призначення субсидії), однак вказане не звільняє її від обов'язку повідомити достовірну та вичерпну інформацію, необхідну для прийняття відповідного рішення.
Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 надала недостовірну інформацію про свій сімейний стан, а саме не вказала про факт реєстрації в житлі за адресою АДРЕСА_1 її дочки, така обставина існувала з 2010 року, має значення для прийняття рішення про призначення уповноваженим органом субсидії та мала бути відома ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 125 Положення (в редакції, чинній станом на травень 2022 року) у випадках, зазначених в абзацах четвертому, п'ятому пункту 119 цього Положення, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином. У разі призначення житлової субсидії громадянину на наступний період структурний підрозділ з питань соціального захисту населення може утримувати суму надміру виплаченої житлової субсидії під час виплати щомісячних сум субсидій шляхом їх зменшення не більш як 20 відсотків.
Сума коштів надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії в разі її автоматичного призначення у травні 2018 року без урахування доходів членів сім'ї осіб із складу домогосподарства розраховується як різниця між розміром призначеної субсидії і розміром субсидії з урахуванням доходів членів сім'ї осіб із складу домогосподарства.
Водночас, позивачем не надано суду документів, з яких вбачався б дохід ОСОБА_2 , що підлягав врахуванню для визначення доходів членів сім'ї осіб зі складу домогосподарства. За таких обставин визначити розмір субсидії, що належала ОСОБА_1 або прийняти рішення про відсутність в останньої права на отримання субсидії, не можливо. Так само не надано документів, які б вказували на суму субсидії, що належала до нарахування відповідачці. Тому суд приходить до висновку, що позивачем заявлено до стягнення всю суму призначеної ОСОБА_1 субсидії, що суперечить положенням п. 125 Порядку, де йдеться про суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії.
За змістом ст. 177 ЦК України, гроші є об'єктом цивільних прав.
Сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії є майном, збереженим без достатньої правової підстави, в зв'язку з чим на правовідносини з повернення цієї суми поширюються приписи глави 83 ЦК України та Положення та Порядку.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного, побутового палива», сума субсидії перерахованої (виплаченої) надміру, внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями повертається ним за вимогою органу, що призначив субсидію. У разі коли громадянин добровільно не повернув надмірно перераховану (виплачену) суму субсидії, питання про її стягнення органи, що призначають субсидію, вирішують у судовому порядку.
Як вбачається із розрахунку надлишку нарахованої субсидії № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 за період із 01.11.2016 до 31.05.2022 нараховано суму 58927,24 грн, при цьому до держбюджету повернуто АТ «Черкасиобленерго» 13129,87 грн, КП «Водгео» 381,79 грн, відтак сума, яку належить повернути, складає 45415,58 грн.
Водночас, сторони не заперечують, що протягом всього часу нарахування, субсидія ОСОБА_1 визначалася з розрахунку на одну особу, яка фактично у вказаному житлі була зареєстрована та проживала.
Будь-яких доказів, які свідчать про повернення відповідачем ОСОБА_1 переплати субсидії, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Пунктом 3 вказаного Положення передбачено, що житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку.
Відповідно до п. 119 Положення №848 за рішенням уповноваженого органу надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється, у тому числі за поданням управителів, об'єднань, виконавців комунальних послуг у разі, коли громадянин не повідомив уповноваженому органу про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення.
Водночас, зобов'язання одержувача субсидії повідомляти достовірні дані, необхідні для її призначення, а також про зміну відповідних обставин, вказані в заяві про призначення житлової субсидії, така заява від імені відповідачки наявна в матеріалах справи.
Тобто, обов'язок щодо надання достовірної інформації про зареєстрованих у квартирі осіб з метою отримання субсидій, покладено на отримувача субсидій.
Вказані обставини спростовують доводи представника відповідача про відсутність недобросовісних дій з боку ОСОБА_1 при оформленні житлової субсидії, оскільки остання за всіма обставинами повинна була та могла знати про наявність в її дочки права власності на житло, факт її реєстрації у вказаному житлі, щонайменше із червня 2019 року мала в своєму розпорядженні акти, складені від імені голови ОСББ та засвідчені підписами сусідів, зі змісту яких вбачається факт реєстрації її разом із дочкою в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , які також містять відомості, що ОСОБА_2 у вказаному житлі з 2004 року не проживає. Суду не надано відомостей про те, для яких потреб дані акти були оформлені, однак вказані акти надані представникові відповідачем безпосередньо, тому очевидно, що вказані в них обставини відомі відповідачеві.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що в судовому засіданні встановлено подання ОСОБА_1 недостовірних відомостей про склад осіб домогосподарства, однак обґрунтований розрахунок суми субсидії, належної до повернення відповідачем, відсутній, суд доходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції №632 від 25.02.2025, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судовий збір слід покласти на позивача.
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України з урахуванням висновку, сформульованого ВП ВС 22.11.2023 в справі №712/4126/22.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).
Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, шо підлягають розподілу, з власної ініціативи. Суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова КЦС ВС від 22.05.2024 в справі № 205/5969/15-ц).
На підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу, надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що міститься в відзиві, сума витрат, що відповідач поніс або очікує понести, складає 6000,00 грн. В матеріалах наявна копія договору про правничу допомогу, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Галина Лук'яненко» 07.04.2025. Договором погоджена вартість однієї години роботи - 1000,00 грн, передбачено, що розмір гонорару визначається залежно від обсягу правової допомоги та складності задач. Водночас відсутні відомості про час, затрачений адвокатом, перелік наданих послуг, наявність витрат представника, вартість яких підлягає відшкодуванню. Розмір правової допомоги не підтверджується розрахунками, відсутні акти виконаних робіт (наданих послуг) з правової допомоги.
Застосовуючи викладений вище підхід в даній справі, суд не вважає заявлений до відшкодування відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, належним чином обґрунтованим. При цьому в судовому засіданні представник не скористалася правом подати заяву в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
За таких умов відсутні підстави для стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 171, 1212 ЦК України, ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 89, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
вирішив:
В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надмірно виплаченої субсидії - відмовити.
Відмовити ОСОБА_1 у стягненні з позивача, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Головне Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, адреса: 18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складене 29.05.2025.
Суддя І.В. Овсієнко