ЄУН 387/346/25
Номер провадження по справі 2/387/308/25
20 травня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Солоненко Т. В.
із секретарем судового засідання Косюг І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 03.03.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 1228888 укладеного 18.11.2023 у розмірі 12310,90 грн.
Свій позов ТОВ "Фінансова компанія " Кредит-Капітал " обґрунтовує тим, що 18.11.2023 між ТОВ "ФК "Кредіплюс" та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №122888. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у загальному розмірі 6667,00 грн строком на 70 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та комісії. Між ТОВ " "ФК "Кредіплюс" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" 18.04.2024 укладено Договір факторингу №18-04/24, відповідно до якого ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 12310,90 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Позивач 20.05.2025 в судове засідання явку представника не забезпечив. Представник позивача Гончаренко Я.Ю. 16.05.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подав заяву про розгляд справи за відсутності представника. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення ухвали суду за місцем реєстрації, якою відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою. Крім того судом 18.04.2025 опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».
Процесуальні дії у справі
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 17.03.2025, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням представника позивача, витребував у АТ «Райффайзен Банк» інформацію, судове засідання призначено на 17.04.2025.
За наслідками судового засідання 17.04.2025 розгляд справи відкладено на 20.05.2025, про що17.04.2024 постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.05.2025 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи, що відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред'явив, виходячи з положень ч.8ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2021 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" зареєстроване як юридична особа 03.07.2007, види економічної діяльності, 64.92 інші види кредитування (основний) (а.с.51).
18.11.2023 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 122888, відповідно до умов якого позикодавець надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 6667,00 грн., з яких 5000,25 грн перераховано на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 ; 1666,75 грн шляхом погашення заборгованості за комісією, нарахованою згідно п.2.5. індивідуальної частини. Строк кредиту встановлено на 70 днів з 18.11.2023 по 27.01.2024. Згідно п.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 600,00% річних. Тип процентної ставки -фіксована. Відповідно до п. 2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривня. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Пунктом 2.5 договору визначено, що комісія за надання кредиту складає 1666,75 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту (а.с. 23-25).
Додатками до договору про споживчий кредит 122888 від 18.11.2023 є: Графік платежів за кредитним договором, відповідно до якого кредит надавався строком з 18.11.2023 по 27.01.20241, за цей період позичальник, крім тіла кредиту 6667,00 грн. зобов'язався також сплатити проценти за користування кредитом у сумі 5242,90 грн., комісію за обслуговування кредиту у сумі 5,00 грн (а.с. 26); Паспорт споживчого кредиту (а.с.27-28).
ТОВ «ФК «Кредіплюс» надано довідку про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 з яким укладено договір 122888 від 18.11.2023 (а.с.29).
Директором ТОВ «ФК «Кредіплюс» видано довідку про успішність наступної операції, згідно договору 1412/22-1 від 14.12.2022 укладеного з ТОВ «ФК «Контрактовий дім», а саме: ОСОБА_1 , номер кредитного договору 122888, дата кредитного договору 18.11.2023, номер карти НОМЕР_1 , сума 5000,25, валюта UAH, дата прийняття 18.12.2023, призначення кредиту №122888 від 18.11.2023, статус принят (а.с.31).
Також до матеріалів справи долучено картку обліку виконання договору 122888 дата укладання договору 18.11.2023 ОСОБА_1 за період з 18.11.2023 по 27.01.2024, відповідно до якого станом на 27.01.2024 у останнього наявна заборгованість у розмірі 12310,90 грн, з яких: тіло 6667,00 грн., відсотки 5242,90 грн., комісія 401,00 грн (а.с.33).
18.04.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», укладено договір факторингу №18-04/24, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а фактор приймає належні клієнту грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між клієнтом і боржником (а.с.35-39).
Суду надано копію акту прийому-передачі реєстру боржників від 18.04.2024 за договором факторингу №18-04/24 від 18.04.2024; витяг із Реєстру Боржників до Договору факторингу №18-04/24 від 18.04.2024, відповідно до яких фактор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримав від клієнта ТОВ "ФК « Кредіплюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №122888, на суму 12310,90 грн, з яких: 6667,00 грн. залишок по тілу кредиту, 5242,90 грн залишок по відсотках, 401,00 грн залишок по комісії; платіжну інструкцію номер документа 1271, дата складання 18.04.2024 (а.с.41, 42,44).
24.02.2025 ТОВ "ФК "Креди-Капітал" направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги та надавало строк для погашення суми заборгованості у розмірі 12310,90 грн. (а.с. 45).
З наданої інформації АТ «Райффайзен Банк» від 27.03.2025 №81-15-9/3906-БТ, повідомляє; банківська картка № НОМЕР_2 емітовано на ім'я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 . Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 19.11.2023 зараховано переказ на картку у розмірі 5000,25 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 18.11.2023 між відповідачемта ТОВ «ФК «Кредіплюс» в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №122888, та відповідач був ознайомлений з усіма їх істотними умовами та прийняв їх.
Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.
В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору про споживчий кредит.
Відтак, оскільки відповідач взяв на себе певні зобов'язання, належним чином в установлений договором строк не виконав, за розрахунком позивача, на час звернення до суду, за ним рахується заборгованість за договором про споживчий кредит №122888 від 18.11.2023, у загальному розмірі 12310,90 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 6667,00 грн, заборгованість за відсотками 5242,90 грн, заборгованість за комісією 401,00 грн.
Таким чином, відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит та на отримання процентів за користування кредитом.
Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд вважає, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії в розмірі 401,00 грн виходячи з такого.
Так, положеннями п.2.4 договором про споживчий кредит №122888 від 18.11.2023 передбачений знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень та стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень
При цьому суд зважає на згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21 ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).
Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті 509 ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови у справі №496/3134/19).
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними (п. 32.8 Постанови у справі №496/3134/19).
З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за користування кредитним договором слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту.
Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "ФК "Кредит Капітал"посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №18-04/24 від 18.04.2024.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови вказаного договору, не повернув отримані в борг грошові кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права, а отже і наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в розмірі 6667,00 грн. та заборгованість за відсотками у ро-мірі 5242,90 грн.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжним дорученням, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відовідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2343,50грн.
Керуючись п.2 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 274, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 598, 599, 625, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про споживчий кредит №122888 від 18.11.2023 в розмірі 11909 гривень 90 копійок (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 90 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 6667,00 грн; заборгованість за відсотками - 5242,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2343 гривні 50 копійок (дві тисячі триста чотириста три гривні 50 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, місто Львів, Львівська область, код ЄДРПОУ 35234236);
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО