29 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 912/3563/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.,
розглянувши заяву Руссо Тетяни Вікторівни про відвід судді Бенедисюка І.М. від розгляду справи №912/3563/19
за касаційною скаргою Руссо Тетяни Вікторівни
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2025
(колегія суддів у складі : Кощеєв І.М. - головуючий, Чус О.В., Дармін М.О.)
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2024 (суддя Кабакова В.Г.)
у справі №912/3563/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"
до Фізичної особи - підприємця Руссо Тетяни Вікторівни
про стягнення 120000,00 грн,
Руссо Тетяна Вікторівна (далі - Руссо Т.В. ) 23.05.2025 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2025 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2024 у справі №912/3563/19.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №912/3563/19 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
У зв'язку із відпусткою судді Власова Ю.Л. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 для розгляду касаційної скарги Руссо Т.В. у справі №912/3563/19 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.
До Верховного Суду 26.05.2025 від Руссо Т.В. надійшла заява про відвід судді Верховного Суду Бенедисюка І.М., у якій заявник просить відвести від розгляду справи №912/3563/19 вказаного суддю з посиланням на пункт 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до частин 8, 11 статті 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Вказана заява обґрунтована тим, що:
-предметом касаційного перегляду у справі №912/3563/19 є рішення національних судів за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" до ФОП Руссо Т.В. про стягнення 120000 грн. Справа №912/3563/19 знаходиться у Верховному Суді у складі колегії суддів Малашенкової Т.М., Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.;
-Верховним Судом у складі колегії суддів Бенедисюка І.М., Булгакової І.В., Ємця А.А. в касаційному порядку розглянуто справу №912/164/20 за позовом АТ "Цефей" до ФОП Руссо Т.В., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - ТОВ "Маркхолдер", на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про заборону використання позначення " УКРЗОЛОТО ", про що винесено постанову від 27.02.2024. Отже, Руссо Т.В. зазначає, що залучений до розгляду справи №912/3563/19 суддя Бенедисюк І.М. також був залучений до розгляду справи №912/164/20;
-рішеннями національних судів, зокрема, постановою Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №912/164/20 заборонено ФОП Руссо Т.В. використовувати будь-які шрифти та алфавіти у позначенні " УКРЗОЛОТО ", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України №124382 від 25.06.2010, шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків;
-національними судами у справі №912/3563/19 обставини, встановлені у справі №912/164/20 визнані приюдиційними;
-у справі №912/164/20 національні суди винесли рішення, зокрема, постанову Верховного Суду від 27.02.2024 про право вимоги (кредитор) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета пору: на стороні позивача - ТОВ "Маркхолдер" в питанні матеріально-правових відносин між ТОВ "Маркхолдер" та ФОП Руссо Т.В. відносно відшкодування збитків за незаконне використання позначення " УКРЗОЛОТО " в 2019- 2020 (справа №912/3563/20). Процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" у справі №912/164/20 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача, а не позивач протилежного не доводить;
-за змістом постанови Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №912/164/20 вбачається, що при вирішенні питання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №912/3563/19 надавалася оцінка пов'язаності підстав позовів у справі №912/164/20 та у справі №912/3563/19;
-у справі №912/164/20 суддя Бенедисюк І.М. виніс рішення про право вимоги (кредитор) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - ТОВ "Маркхолдер" в питанні матеріально-правових відносин між ТОВ "Маркхолдер" та ФОП Руссо Т.В. відносно відшкодування збитків за незаконне використання позначення " УКРЗОЛОТО " в 2019- 2020 (справа №912/3563/19) та при вирішенні питання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №912/3563/19 надавали оцінку пов'язаності підстав позовів у справі №912/164/20 та у справі №912/3563/19, що на думку заявниці, викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості та об'єктивності такого судді.
Зазначені обставини, на думку заявника, є підставою для відводу судді Верховного Суду Бенедисюка І.М. від розгляду справи №912/3563/19.
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2025 викладені у зазначеній заяві доводи визнано необґрунтованими, а заяву про відвід передано на авторозподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 28.05.2025 заяву Руссо Т.В. про відвід судді Верховного Суду Бенедисюка І.М. у цій справі передано на розгляд судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Картере В.І.
Розглянувши матеріали заяви про відвід судді Верховного Суду Бенедисюка І.М. від розгляду справи №912/3563/19, Верховний Суд відмовляє в її задоволенні з огляду на таке.
Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов'язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід колегії суддів.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35 і 36 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною першою статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 901/22/17).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Особа яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд виходить з того, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявник не надав жодних доказів, які б підтверджували, що суддя Бенедисюк І.М. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду касаційної скарги Руссо Т.В .
Верховний Суд звертає увагу, що частина четверта статті 35 ГПК України містить імперативний припис. Згідно з вказаною нормою незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
А тому доводи заявника щодо необхідності відводу судді Бенедисюка І.М. саме з підстав незгоди з процесуальними рішеннями колегії суддів, до складу якої входив вказаний суддя, ухваленими у справі №912/164/20, прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.
Отже, твердження заявника про те, що суддя Верховного Суду Бенедисюк І.М. розглядав справу №912/164/20 і виніс рішення про право вимоги (кредитор) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - ТОВ "Маркхолдер" в питанні матеріально-правових відносин між ТОВ "Маркхолдер" та ФОП Руссо Т.В. щодо відшкодування збитків за незаконне використання позначення " УКРЗОЛОТО " в 2019- 2020 (справа №912/3563/19) та при вирішенні питання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №912/3563/19 надавав оцінку пов'язаності підстав позовів у справі №912/164/20 та у справі №912/3563/19, є фактично незгодою Руссо Т.В. з процесуальним рішенням колегії суддів, до складу якої входив вказаний суддя, та зводиться до припущень про те, що має місце обставина, яка викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості та об'єктивності судді. Крім наведених припущень заява про відвід судді Бенедисюка І.М. не містить будь-яких доводів та посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у неупередженості, заінтересованості або об'єктивності вказаного судді та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 ГПК України.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення заяви Руссо Т.В. про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Бенедисюка І.М. у справі № 912/3563/19 не вбачається.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити Руссо Василівни у задоволенні заяви про відвід судді Бенедисюка І.М. від розгляду справи №912/3563/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Картере