Іменем України
29 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/295/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове об"єднання "АРІСТА" (код ЄДРПОУ 33221885), вул. Дегтярівська, будинок 21, м. Київ, 04119
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО СВАРОГ" (код ЄДРПОУ 34924848), вул. Кільцева, будинок 5, м. Чернігів, 14007
про стягнення 194 694,71 грн
представники сторін не викликались;
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області 26.03.2025 року через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове об'єднання "АРІСТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО СВАРОГ" про стягнення 194 694,71 грн заборгованості за договором поставки № 63 від 21.10.2024 з яких: 187 996,06 грн - сума основної заборгованості, 1317,60 грн 3% річних, 1603,08 грн пені, 3 777,97 грн - інфляційні нарахування.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від №63 від 21.10.2024 в частині оплати вартості отриманого товару.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду доставлена до Електронних кабінетів сторін 31.03.2025 о 18:35, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Отже, в розумінні положень ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про слухання справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відзиву на позов, заперечень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав, як і не надав жодних доказів у справі. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
21.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «Аріста» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПО Сварог» (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 63 (далі - Договір).
Відповідно до умом Договору:
п. 1.1. Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцеві сіль технічну для доріг, яка надалі іменується «Товар», а Покупець зобов'язується приймати Товар та своєчасно проводити його оплату на умовах цього Договору.
п. 1.2. Найменування, асортимент Товару, вартість вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних Постачальника.
п. 1.3. Умови цього Договору викладені сторонами згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2020 з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також особливостей, передбачених положеннями цього Договору. Умови поставки згідно з цим Договором є DAP Чернігів (склад покупця).
п. 2.1. Вартість Товару визначається в національній валюті України та вказується у відповідному рахунку-фактурі.
п. 2.2. Ціна Товару (так само як і вартість Товару) включає в себе ПДВ, доставку в склад Покупця, пакування та маркування Товару (у разі наявності), всі податки і збори, що підлягають оплаті згідно з чинним законодавством України.
п. 2.4. Покупець здійснює оплату за Товар на умовах відстрочки оплати на 30 календарних днів з моменту відвантаження Товару згідно з видатковою накладною.
п. 6.3. У разі неоплати чи порушення строків оплати за Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розрахунку 0,01 відсотка від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення платежу.
п. 9.4. Цей Договір укладено на термін до 31 грудня 2025 року (але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що виникли з даного Договору) і вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами та запевненнями печатками Сторін.
Відповідно до видаткових накладних № РН 181111 від 18.11.2024 на суму 99118,20 грн, № РН281103 від 28.11.2024 на суму 88877,86 грн, товарно-транспортних накладних РН181111 від 18.11.2024, № РН281103 від 28.11.2024 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 187996,06 грн.
Видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та заперечень і скріплені печатками товариств.
З урахуванням умов Договору строк оплати Товару:
за видатковою накладною № РН 181111 від 18.11.2024 - до 18.12.2024,
за видатковою накладною № РН281103 від 28.11.2024 - до 30.12.2024.
Відповідач в обумовлені Договором строки вартість отриманого Товару не сплатив.
З огляду на те, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання по оплаті вартості Товару, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 1317,60 грн 3% річних, 1603,08 грн пені за період прострочення з 18.12.2024 по 17.03.2025, 3 777,97 грн - інфляційні нарахування за період з січня 2025 року по лютий 2025 року.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).
Отже, між сторонами цієї справи внаслідок укладення 21.10.2024 Договору поставки № 63 виникли господарсько-договірні зобов'язання.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою та змістом є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про купівлю-продаж.
Частини перша та шоста статті 265 ГК України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.
Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару кореспондує обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
Отже, укладаючи та підписуючи Договір поставки № 63, сторони чітко визначили та погодили істотні умови цього Договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов Договору.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 187996,06 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН181111 від 18.11.2024, № РН 281103 від 28.11.2024.
Станом на день звернення позивача до суду з цим позовом, враховуючи положення п. 2.4. Договору, узгоджений сторонами Договору строк оплати за поставлений Товар настав, а отже і строк виконання відповідачем відповідного зобов'язання.
Доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «НПО СВАРОГ» вартості отриманого Товару повністю або частково матеріали справи не містять.
Відтак, суд дійшов висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості отриманого ним Товару у визначений в п. 2.4. Договору строк.
За таких обставин вимога позивача про стягнення 187996,06 грн боргу є правомірною, підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати Товару позивачем пред'явлено до стягнення 1317,60 грн 3% річних, 1603,08 грн пені за період прострочення з 18.12.2024 по 17.03.2025 та 3 777,97 грн інфляційних нарахувань за період з січня 2025 року по лютий 2025 року.
Щодо зазначених вимог по стягненню пені, 3% річних та інфляційних нарахувань суд зауважує таке.
За приписами статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» унормовано, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням умов Договору та положень статей 253, 254 ЦК України, прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості Товару настало
за видатковою накладною № РН 181111 від 18.11.2024 - з 19.12.2024,
за видатковою накладною № РН281103 від 28.11.2024 - з 31.12.2024.
За перерахунком суду 3% річних та пеня за період з 19.12.2024 по 17.03.2025 (з урахуванням встановлених строків початку прострочення виконання зобов'язання по кожній з накладних окремо) складає 1287,24 грн та 1566,51 грн відповідно.
При цьому судом, при перевірці заявленого розміру пені здійснено перерахунок з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
За перерахунком суду розмір пені, розрахований з застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, становить 12244,39 грн за період з 19.12.2024 по 17.03.2025, що перевищує розмір пені, розрахований із розміру, встановленому сторонами у договорі.
Отже, обчислення позивачем пені на підставі Договору з розрахунку 0,01 відсотка від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення платежу є правомірним і не суперечить вимогам законодавства.
За перерахунком суду інфляційні нарахування за визначений позивачем період складають 3777,97 грн.
Отже, з урахуванням встановлених вище обставин, вимоги позивача по стягненню 1287,24 грн 3% річних, 1566,51 грн пені та 3777,97 грн інфляційних нарахувань відповідають умовам договору та приписам законодавства, є правомірними і підлягають задоволенню.
Вимоги в частині 36,57 грн пені та 30,36 грн 3% річних задоволенню не підлягають як безпідставні.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є рівність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 статті 74 ГПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
З урахуванням встановлених обставин справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове об'єднання "АРІСТА" підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 187996,06 грн боргу, 1287,24 грн 3% річних, 1566,51 грн пені, 3777,97 грн інфляційних нарахувань.
В решті вимог по стягненню 36,57 грн пені та 30,36 грн 3% річних позов задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 2421,57 грн покладається на відповідача.
Судовий збір в сумі 0,83 грн покладається на позивача.
В контексті зробленого висновку суд врахував наступне.
Позивачем при зверненні до суду сплачено 3028 грн судового збору.
Позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове об'єднання «Аріста» подано через підсистему "Електронний суд".
Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз'яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.
Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, а також з огляду на обставини подання позивачем позову через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду становить 2422,40 грн (3028 грн х 0,8), який і розподілений судом за результатами розгляду даної справи.
У зв'язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО СВАРОГ" (код ЄДРПОУ 34924848, вул. Кільцева, будинок 5, м. Чернігів, 14007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове об'єднання "АРІСТА" (код ЄДРПОУ 33221885, вул. Дегтярівська, будинок 21, м. Київ, 04119) борг в сумі 187996,06 грн, 3% річних в сумі 1287,24 грн, пеню в сумі 1566,51 грн, інфляційні нарахування в сумі 3777,97 грн, 2421,57 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О.Кузьменко