м.Чернівці
26 травня 2025 року Справа № 926/691/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю помічника судді Петровської В.С., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/691/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Енерго" (01054, м.Київ, вул.Олеся Гончара, б.35)
До відповідача Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58002, м.Чернівці, вул.Коцюбинського, б.2)
Про визнання недійсною окремої частину правочину
За участі представників сторін:
Від позивача: Недов Д.С. - адвокат (ордер серії АЕ №1363774 від 25.02.2025р.)
Від відповідача: Тягній А.А. - представник (дов.№14/32-425-25 від 19.03.2025р.)
Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв'язку "EasyCom".
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ел-Енерго" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича про визнання недійсною окремої частину правочину, а саме: пункту 9.4 договору про постачання електричної енергії споживачу №543 від 26.12.2024 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ "Ел-Енерго" та Чернівецький національним університетом імені Юрія Федьковича укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №543 від 26.12.2024 року відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", який містить пункт 9.4 договору про те, що у випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативи постачальника при відсутності згоди споживача, постачальник повинен сплатити штраф споживачу у розмірі 20% від вартості договору. Проте, на думку позивача п.9.4 договору є таким, що підлягає визнанню недійсним так як неустойка за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонньою відмовою від договору є неприпустимою.
28.02.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№691, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 04.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.03.2025 року.
Ухвалою суду від 19.03.2025 року задоволено заяву представника позивача (вх.№881 від 19.03.2025р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.
19.03.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1198), згідно якого вважає, що позов є необґрунтованим, посилаючись на те, що ТОВ "Ел-Енерго" взяло участь у відкритих торгах на вебсайті "Ргогогго", де однією з умов торгів було погодження з проектом договору споживача. Учасник торгів, а саме постачальник, надав лист-згоду з умовами проекту договору про закупівлю, в якому зазначив, що ознайомився з проектом договору про закупівлю та погодився і гарантував свої зобов'язання за ним. Умовами тендерної закупівлі були передбачені строки щодо "Періоду уточнень", "Відповіді на звернення" та "Оскарження умов тендеру" жодного питання або інших звернень під час закупівлі не було, а відтак погодився з умовами договору, отже пункт 9.4 договору є таким, що не підлягає визнанню недійсним.
У підготовчому засіданні 24.03.2025 року оголошено перерву до 07.04.2025 року та від 07.04.2025 року до 28.04.2025 року.
03.04.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№1430), в якій останній не погоджується з доводами відповідача та наполягає на тому, що відповідач в своїх діях нехтує принципам добросовісності та розумності.
25.04.2025 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№1772), в яких вказує, що п.9.4 договору є розумним способом захисту інтересів останнього від невиконання зобов'язань позивачем та не суперечить нормам чинного законодавства і не є підставою для визнання правочину недійсним.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляду справи по суті на 20.05.2025 року.
В судовому засіданні 20.05.2025 року оголошено перерву до 26.05.2025 року.
Під час судових дебатів 26.05.2025 року представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, в свою чергу, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.
Дослідивши всі докази та з'ясувавши обставини справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
06.12.2024 року Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича прийнято рішення про проведення процедури відкритих торгів на закупівлю предмету Код ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія) та затверджено тендерну документацію, додатком №3 якої подано проект договору про постачання електричної енергії.
18.12.2024 року, Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича, прийнято протокол №12/12/24, яким вирішено укласти договір про закупівлю з переможцем відкритих торгів закупівлі UA-2024-12-06-008096-а по предмету "електрична енергія", яким стало - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ел-Енерго" .
26.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ел-Енерго" (далі - постачальник) та Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича (далі - споживач) укладено договір №543 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) у відповідності до якого, встановлюється порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції електричної енергії (п.1.1 договору).
У відповідності до п.1.2 договору, його умови встановлені відповідно до закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ).
За даним договором постачальник постачає споживачу Код ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія) (далі - товар) для забезпечення потреб об'єктів споживача, включно з тарифом на послуги з передачі товару, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов договору (п.2.1 договору).
У відповідності до п.3.1 договору, постачальник зобов'язується поставити споживачу товар в строки з дати підписання договору, але не раніше з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року.
Загальна сума договору складає 9343872,00 грн, в тому числі ПДВ 1557312,00 грн. Ціна товару за 1 кВт*год - 5,83992 грн з ПДВ (п.5.1 договору).
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Ціна електроенергії може змінюватись сторонами в порядку визначеному цим договором протягом його дії у випадках, передбачених п.19 Особливостей. При зміні урядових рішень, а також рішень НКРЕКП щодо зміни розміру ціни на електроенергію, передачу електроенергії інших змін у законодавстві та коливанні ціни на ринку, що впливають на збільшення або на зменшення ціни на електроенергію в термін дії цього договору. Сторони домовилися, що ціна за 1 кВт*год не може бути збільшена раніше ніж через 1 місяць з дати фактичного початку постачання предмету закупівлі (окрім випадку зміни регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії), що буде відображено в додатковій угоді до договору. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.п.5.2 - 5.3 договору).
У відповідності до п.5.5 договору, оплата електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем за фактично спожиту електричну енергію до 20 числа місяця наступного за місяцем постачання електричної енергії на підставі акту приймання-передачі підписаного сторонами. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки. За наявності тимчасового кошторису споживачем беруться зобов'язання щодо оплати частини отриманого товару в межах доведеної суми. Оплата залишкової кількості товару проводиться після доведення споживачу постійного кошторису на 2025 рік.
Згідно п.6.1 договору, споживач має право: отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі; отримувати електричну енергію із забезпеченням рівня якості, відповідно до вимог діючих стандартів якості, затверджених регулятором, а також на отримання компенсації за порушення таких вимог; безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та обов'язків, інформацію про ціну, порядок оплати спожитої електричної енергії, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та/або цього договору; безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші параметри власного споживання електричної енергії; звертатися до постачальника для вирішення будь-яких питань, пов'язаних з виконанням цього договору; вимагати від постачальника надання письмової форми цього договору; вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку; проводити звіряння фактичних розрахунків в установленому ПРРЕЕ порядку з підписанням відповідного акта; вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку; оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії постачальника, що порушують права споживача, та брати участь у розгляді цих скарг та умовах визначених чинним законодавством та цим договором; отримувати відшкодування збитків від постачальника, понесених у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням постачальником своїх зобов'язань перед споживачем, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства; перейти на постачання електричної енергії до іншого електропостачальника, відповідно до умов чинного законодавства та/або достроково призупинити чи розірвати цей договір у встановленому ним порядку; інші права, передбачені чинним законодавством і цим договором.
В свою чергу, положеннями п.7.1 договору встановлено, що постачальник має право: отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію; контролювати правильність оформлення споживачем платіжних документів; ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством; безперешкодного доступу до розрахункових засобів вимірювальної техніки споживача для перевірки показів щодо фактично використаних споживачем обсягів електричної енергії; проводити разом зі споживачем звіряння фактично використаних обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акта; отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства; інші права, передбачені чинним законодавством і цим договором.
Порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії Споживачу регулюється чинним законодавством (п.8.1 договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, згідно чинного законодавства. Постачальник відшкодовує споживачу збитки, понесені споживачем у зв'язку з припиненням постачання електричної енергії споживачу оператором системи на виконання неправомірного доручення постачальника, в обсягах, передбачених ПРРЕЕ. (п.п.9.1 - 9.3 договору)
Згідно п.9.4 договору, у випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативи постачальника при відсутності згоди споживача, постачальник повинен сплатити штраф споживачу у розмірі 20% від вартості договору.
Постачальник не відповідає за будь-які перебої у передачі або розподілі електричної енергії, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку системи передачі та/або системи розподілу електричної енергії, шо сталися з вини відповідального оператора системи. Порядок документального підтвердження порушень умов цього Договору, а також відшкодування збитків встановлюється ПРРЕЕ (п.п.9.5 - 9.6 договору).
Споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії. Зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ (п.10.1 - 10.2 договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині постачання електричної енергії з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року, а в частині грошових зобов'язань при наявності фінансування - по повного розрахунку (п.13.1 договору).
Згідно п.13.3 договору, дія цього договору припиняється у наступних випадках: анулювання постачальнику ліцензії на постачання; банкрутства або припинення господарської діяльності постачальником, у разі зміни власника об'єкта споживача та у разі зміни електропостачальника.
Пунктом 13.7 договору визначено, що ціна може змінюватись сторонами в порядку визначеному цим договором протягом його дії. При цьому для ініціювання зміни ціни постачальник зобов'язаний надати споживачеві письмове звернення з обгрунтування підстав, що викликають необхідність зміни ціни.
Листом від 30.12.2024 року ТОВ "Ел-Енерго" звернулося до університету з проектом підписання додаткової угоди №1, метою якої є підняття ціни за 1кВт*год, на що споживач листом від 15.01.2025 року відмовився від підписання такої.
22.01.2025 року постачальником надіслано споживачу додаткову угоду №1, якою просить виключити п.9.4 договору у зв'язку із наступним: "сторони дійшли згоди про те, що п.9.4 договору №543 від 26.12.2024 року про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 26.12.2024 року, містить положення, що суперечать ПРРЕЕ та нормам чинного законодавства, чим встановлює неустойку (штраф чи пеню) за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонню відмову від договору" (п.1 додаткової угоди №1 від 22.01.2025р.).
Листом №33/23-316-25 від 29.01.2025 року споживач заперечив щодо змін умов договору та підписання додаткової угоди №1, так як вважає п.9.4 договору способом забезпечення виконання договору та таким, що не суперечить нормам законодавства.
10.02.2025 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою змінено реквізити рахунків споживача, яка підписана уповноваженими представниками сторін.
Позивач у позовній заяві зазначав, що п.9.4 договору №543 від 26.12.2024 року суперечить нормам Правил роздрібного ринку електричної енергії, неустойка в розмірі 20% від суми договору є неприпустимою, а тому просить визнати його недійсним.
Відповідач у свою чергу проти позову заперечує, посилаючись на те, що такий пункт є розумним способом захисту прав споживача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями ст.3 Закону визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Положеннями частини першої ст.5 Закону визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Статтею 20 Закону визначено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі (частина 1); під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (частина друга).
Відповідно до п.8 ч.2 ст.22 цього Закону, тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Статтею 36 Закону унормовано, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Учасник - переможець процедури закупівлі під час укладення договору повинен надати дозвіл або ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством.
Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.
Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст.36 Закону, а саме за п.2 ч.4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.
Отже, єдиною нормою, що регулює сферу спірних правовідносин, які розглядаються, є п.2 ч.4 ст.36 Закону, відповідно до якої істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
У ч.4 ст.41 цього Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
Згідно ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору у відповідності до законодавства.
Як встановлено судом, умови договору №543 від 26.12.2024 року розроблені, відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", Постанови КМУ №1178 від 12.10.2022 року "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного часу в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування іншими нормативно-правовими актами", Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ (преамбула та п.1.2 договору).
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з п.1.1.1 ПРРЕЕ цей нормативно-правовий акт регулює взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
За змістом ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.
У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.
Згідно ст.58 зазначеного Закону споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.
Відповідно до ст.59 Закону України "Про ринок електричної енергії" зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.
Споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника, шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником (п.6.1.1 ПРРЕЕ).
Відповідно до правил 3.2.15 ПРРЕЕ, у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, та адміністратора комерційного обліку із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу. Споживач після отримання повідомлення електропостачальника має право ініціювати зміну електропостачальника у порядку, встановленому в розділі VI цих Правил. У разі недотримання електропостачальником терміну повідомлення відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, про припинення постачання електричної енергії споживачу обсяги спожитої електричної енергії до дати припинення з урахуванням встановленого 20-денного строку враховуються адміністратором комерційного обліку за цим електропостачальником, крім випадку, визначеного цими Правилами.
Згідно ч.15 п.5.2.1 ПРРЕЕ, електропостачальник має право за наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, розірвати договір про постачання електричної енергії споживачу згідно з його умовами.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Статтею 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Особливості господарсько-правової відповідальності визначені у ГК України. Так, за змістом ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч.1, 2 ст.217 ГК України).
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в тендерній документації умови договору оприлюднив, а позивач на них погодився, про що свідчить, як участь у процедурі відкритих торгів, так і в подальшому підписання самого договору, будь-яких заперечень або протоколу розбіжностей до договору сторона не надала.
Умовами договору, складовою якого є Правила, передбачено право споживача на вільний вибір електропостачальника.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.3 ст.509 ЦК України).
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.ч.2, 3 ст.6, ст.627 ЦК України).
Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Отже, приписами ч.ч.2, 3 ст.6, ст.627 ЦК України визначено співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін.
Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст.3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність).
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із ч.ч.3-4 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Таким чином, системний аналіз положень ст.ст. 651, 652 ЦК України та положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю позивачем є неправомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації).
Оспорюючи, п.9.4 договору, яким передбачено, що у випадку дострокового розірвання цього договору за ініціативи постачальника при відсутності згоди споживача, постачальник повинен сплатити штраф споживачу у розмірі 20% від вартості договору, позивач посилається на те, що цей пункт суперечить ПРРЕЕ, а неустойка за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонньою відмовою від договору є неприпустимою.
При цьому, як зазначає сам позивач, сторонами умови договору виконуються, заборгованість за спожиту електричну енергію відсутня, але відповідач відмовляється підписувати додаткові угоди на збільшення ціни за електричну енергію, що ставить під сумнів подальшу співпрацю між сторонами, а оспорюваний пункт договору може позбавити його можливості скористатись своїм правом у відповідності до ПРРЕЕ та розірвати договір, щоб не понести збитки.
Проте, таке твердження позивача є дещо хибним, так як згідно п.5.2.1 ПРРЕЕ, постачальник має право за наявності боргу в розмірі більшому ніж вартість електричної енергії, спожитої протягом двох попередніх місяців, розірвати договір про постачання електричної енергії споживачу згідно з його умовами, але борги у споживача відсутні, договір виконується сторонами, а відтак і розірвання договору з підстав визначених п.5.2.1 ПРРЕЕ є неможливим.
Що ж стосується відмови від підписання додаткових угод відповідачем, то це не позбавляє права позивача, в разі порушення такого права звернутись до суду про зобов'язання вчинити дії.
Отже, позивачем не доведено, що п.9.4 договору порушує його права та обов'язки, що цей пункт суперечить Правилам роздрібного ринку електричної енергії та є таким, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та є несправедливою умовою договору.
Щодо посилання позивача на позицію викладену в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі №552/6997/19 про недопустимість встановлення неустойки за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонню відмову від договору та у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.04.2021 року у справі №450/3260/16-ц про дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін, суд зазначає, що вони не є релевантними до цієї справи, а тому не враховані судом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Також, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, що здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі №909/636/16).
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах.
Відповідно ст.ст.13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
З урахуванням вищевикладеного, реалізуючи свої дискреційні повноваження, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, беручи до уваги відсутність доказів порушення прав позивача, враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
На підставі ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236 - 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Енерго" (01054, м.Київ, вул.Олеся Гончара, б.35) до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58002, м.Чернівці, вул.Коцюбинського, б.2) про визнання недійсним п.9.4 договору №543 від 16.12.2024 року - відмовити.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 29.05.2025 року
Суддя Гушилик С.М.